КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 серпня 2026 року м. Київ справа №320/12545/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Горобцової Я.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс», про визнання незаконною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс», в якій позивач просить суд:
- визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 05.02.2025 року про закінчення виконавчого провадження № 77037871;
- зобов`язати головного державного виконавця Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Письок Ю.В. закінчити виконавче провадження №77037871 на підставі заяви ДП МА «Бориспіль» № 35-22/1-43 від 31.01.2025 року про закінчення виконавчого провадження.
Ухвалою суду від 06.05.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю оскаржуваного рішення з огляду на відсутність у відповідача обґрунтованих підстав для його прийняття.
Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що під час прийняття оскаржуваного рішення діяв у межах повноважень, у порядку та в спосіб встановлений Конституцією та законами України, а відтак відсутні підстави для скасування такого рішення та задоволення позовних вимог.
Такі доводи заперечені позвиачем у наданій суду відповіді на відзив.
Свої письмові пояснення у справі надано третьою особою.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.01.2025 до відповідача надійшла заява стягувана №29-01-25-13 від 29.01.2025 про відкриття виконавчого провадження, згідно виконавчого напису №67 від 28.01.2025, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачом В.В., про стягнення з державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на користь товариства з обмеженою відповідальність «Аеро Ресторантс» заборгованості 504346,71 грн.
30.01.2025 державним виконавцем відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 77037871, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження за вихідним № 7405.
30.01.2025 державним виконавцем відділу винесено постанову про стягнення витрат на проведення виконавчих дій №77037871 у сумі 369,00 грн.
30.01.2025 державним виконавцем відділу винесено постанову про стягнення виконавчого збору №77037871 у сумі 50 434, 67 грн.
31.01.2025 року до відділу надійшла заява №35-22/1-43 від 31.01.2025 від ДП «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з припиненням грошового зобов`язання.
31.01.2025 на підставі платіжної інструкції з розрахункового рахунку ДП МА «Бориспіль» було здійснено списання грошових коштів в сумі 156,96 грн.; а 04.02.2025 з розрахункового рахунку ДП МА «Бориспіль» на підставі платіжної інструкції було здійснено списання грошових коштів в сумі 555 150, 38 грн. (з врахуванням витрат виконавчого провадження та виконавчого збору).
В призначені платежу в платіжних інструкціях зазначалося: «стягнення; за ВП № 77037871; виконання виконавчого документу; Виконавчий напис; № 67; виданий; 28.01.2025; документ видав; Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рогач Вадим Вікторович».
При цьому, ДП МА «Бориспіль» звернулося до начальника Бориспільського ВДВС Людмили Пироженко із заявами від 04.02.2025 №35-22-30 та № 35-22-31 про повернення стягнутих коштів, в загальній сумі 555 307, 34 грн. (156,96 грн. + 555 150,38 грн.) та просило закінчити виконавче провадження №77037871.
Проте, 18.02.2025 на поштову адресу ДП МА «Бориспіль» надійшов лист № 14389 від 10.02.2025 (вх. № 01-16/5-317 від 18.02.2025) за підписом начальника Бориспільського ВДВС Л. Пироженко, в якому повідомлялося про закінчення виконавчого провадження № 77037871.
Цим же листом позивачу направлено постанову від 05.02.2025 про закінчення ВП №77037871.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається наступне: «Борг, виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій боржником сплачено та перераховано у повному обсязі згідно розпорядження від 05.02.2025 року. Залишок нестягненої суми за виконавчим документом 0 гривня (UAH); сума стягнутого виконавчого збору/сума стягненої винагороди приватного виконавця 50 434,67 гривня (UAH).»
Ураховуючи викладене, керуючись вимогами п.9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» вирішено закінчити ВП №77037871.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.
Відповідно до вимог п. 9 ч. 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
У разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
ДП «МА «БОРИСПІЛЬ» у позовній заяві вказує: «Зазначаємо, що ДП МА «Бориспіль» не є стороною Договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна № 1613 від 31.07.2014 (далі - Договір оренди), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В а димом Вікторовичем, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Київській, Черкаській та Чернігівській областях (на дату підписання договору - Регіональне відділення Фонду державного майна України в Київській області, далі - Орендодавець) та ТОВ «Аеро Ресторантс» (на дату підписання договору - ТОВ «Росінтер Аеро Україна) та Договір оренди не містять підписаних Позивачем умов, які б встановлювали ДП МА «Бориспіль» фінансові зобов`язання щодо ТОВ «Аеро Ресторантс».
Отже, Приватний нотаріус Рогач Вадим Вікторович дослідивши зміст Договору оренди повинен був відмовити у вчиненні виконавчого напису щодо ДП МА «Бориспіль».
Таким чином, жодних документів, що підтверджують безспірність заборгованості ДП МА «Бориспіль» перед ТОВ «Аеро Ресторантс» та встановлюють прострочення виконання зобов`язання за Договором оренди не могло бути надано нотаріусу.
Отже, вчиняючи виконавчий напис № 67 від 28.01.2025, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу не врахував та не перевірив факту наявності нотаріально засвідченого укладеного договору між Позивачем з Відповідачем та наявності безспірності заборгованості, чим порушив ст. ст. 87, 88, 89 Закону України «Про нотаріат», п. 1 Переліку №1172, в наслідок чого ДП МА «Бориспіль» зазнало збитків та порушення прав.»
Проте, у контексті таких доводів позивача, суд звертає увагу на те, що відповідно до акту звіряння розрахунків, станом на 30.09.2024, розмір заборгованості ДП «МА «БОРИСПІЛЬ» за Договором оренди перед ТОВ «АЕРО РЕСТОРАНТС» становить 504 346,71 грн.
Також ДП «МА «БОРИСПІЛЬ» у позовних заявах зазначає: «Отже, саме на час вчинення Третьою особою виконавчого напису заборгованість ДП МА «Бориспіль» перед ТОВ «Аеро Ресторантс» в розмірі 504 346,71 грн. не існувала.
Грошові зобов`язання ДП МА «Бориспіль» перед ТОВ «Аеро Ресторантс» на загальну суму 310 528,78 грн. (з ПДВ), яка складалася з 84 438, 07 грн. завдатку та за договором від 31.07.2014 № 1613 оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності та 226 090,71 грн. (199 196,49 грн. +17 057,97 грн. + 9 836,25 грн.) орендної плати, було припинено повністю.
Враховуючи, що на день вчинення (28.01.2025) приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рогачем В.В. нотаріального напису №67 заборгованість ДП МА «Бориспіль» перед ТОВ «Аеро Ресторантс» становила 193 817,93 грн., а не 504 346,71 грн., як зазначено у нотаріальному написі № 67, вважаємо, що нотаріальний напис № 67 від 28.01.2025 року вчинений з порушенням порядку вчинення нотаріальних дій, а тому підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.».
Водночас, заява ДП МА «Бориспіль» про припинення зобов`язання зарахуванням № 35-22-13 від 27.01.2025 була вручена ТОВ «Аеро Ресторантс» лише 06.02.2025.
Тобто, станом на 28.01.2025 про припинення зобов`язання зарахуванням ані ТОВ «Аеро Ресторантс», ані приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Рогачу В.В. не було відомо.
При вирішенні даної справи суд звертає увагу, що 05.02.2025 було відкрито виконавче провадження № 77102133 про стягнення з ТОВ «Аеро Ресторантс» на користь ДП МА «Бориспіль» за рішенням Господарського суду Київської області від 15.08.2023 у справі № 911/858/22, яке набрало законної сили 30.10.2023.
06.02.2025 виконавче провадження № 77102133 з примусового виконання рішення Господарського суду Київської області від 15.08.2023 у справі № 911/858/22, яке набрало законної сили 30.10.2023, закінчено, вимоги ДП МА «Бориспіль» сплачено в повному обсязі.
Крім того, згідно з заявою (повідомленням) № 35-22-37 від 06.02.2025 ДП «МА «Бориспіль» відмовилось від заяви про припинення зобов`язання зарахуванням № 35-22-13 від 27.01.2025.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.04.2025 по справі № 911/858/22 вже надано відповідну оцінку даним правовідносинам між ДП МА «Бориспіль» та ТОВ «Аеро Ресторантс»:
«Судом встановлено, що заяви про зарахування зустрічних вимог у письмовій формі, які направлені стягувачем - ДП МА «Бориспіль» боржнику - ТОВ «Аеро Ресторантс», 28.01.2025 поштовим відправленням 0212100150635, отримані боржником 06.02.2025. При цьому, стягувач вказував, що направив сканкопії таких заяв на електронну адресу боржника, однак, у судовому засіданні представник підтвердив, що не підписував такі заяві електронним підписом.
Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів встановлені Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі - Закон № 851 -IV), відповідно до якого, обов`язковий реквізит електронного документа - це обов`язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили (ст.1 даного Закону).
Згідно з ч. ч.1 , 2 ст.5 Закону № 851-IV електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа; склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст.6 Закону № 851-IV для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис,- накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.
Згідно з ч. 6 ст.18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.
Враховуючи вищевикладене, при використанні електронного документообігу необхідно обов`язково підписувати електронний документ кваліфікованим електронним підписом, який надаватиме можливість ідентифікувати автора документа, а також підтверджуватиме, що відповідний документ є оригіналом.
У випадку надходження на електронну адресу контрагента документу без електронного цифрового підпису його автора, такий документ не має юридичної сили, підстави для обліку, обробки та реєстрації такого документа у іншої особи відсутні.
Враховуючи, що сканкопії заяв про припинення зарахуванням від 2 7.01.2025 №№135- 22-10, 35-22-11, 35-22-12, 35-22-13 направленні стягувачем з неофіційної адреси яка відображена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань на електронну адресу боржника без підписання їх кваліфікованим електронним підписом - у боржника були законні підстави не приймати такі документи до уваги, не здійснювати їх реєстрацію, обробку та аналіз, оскільки такі документи не можуть вважатися оригіналами.
При цьому, доводи стягувана про те, що зарахування відбулось 27.01.2025 - з моменту підписання ним вказаних заяв безпідставні.
Також, заява про зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином в силу ч. 1 ст. 202 ЦК України, що визначає: правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. При цьому , як установлено ч. З такої статті одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.
За змістом ч. 5 ст. 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього право чину.
Сама по собі наявність зустрічних однорідних вимог не призводить до їх зарахування і, відповідно, не припиняє зобов`язання. Необхідним і достатнім є наявність заяви про зарахування зустрічних вимог хоча б однієї із сторін. Заява однієї із сторін про зарахування зустрічних вимог для досягнення бажаного правового ефекту не потребує відповіді з боку адресата, а потребує лише сприйняття заяви останнім. Наслідком подання заяви про зарахування зустрічних вимог, за наявності передбачених умов для зарахування, є остаточне і безповоротне припинення відповідних зобов`язань повністю або частково.
За загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми), відповідну заяву про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно- правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням; моментом припинення зобов`язань сторін у такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку (висновок викладений в постановах Верховного Суду від: 03.09.2024 у справі № 904/6691/20 (904/3702/23); 10.11.2022 у справі № 914/346/20 (914/155/21); 25.01.2022 у справі № 914/346/20 (914/155/21)).
Враховуючи, що відповідні заяви, підписані ДП МА «Бориспіль», вручені боржнику 06.02.2025, саме у цей день можна вважати вчиненими односторонні правочини про зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки відповідна заява адресується іншій особі і такою заявою особа повідомляє про своє волевиявлення на припинення зустрічних зобов`язань. При цьому, у відповідний момент припиняються зобов`язання обох сторін.
Однак, на момент вчинення такого правочину - 06.02.2025 підстав для його вчинення вже не було, такий правочин суперечив вимогам законодавства, враховуючи наступне.
За змістом ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.
Господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування; для зарахування достатньо заяви однієї сторони (ч. 3 ст.203 ГК України). Аналогічні положення закріплені ст. 601 ЦК України.
Заява про зарахування зустрічних однорідних вимог за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних однорідних зобов`язань сторін у правовідносинах.
При цьому, зарахування зустрічних однорідних вимог, як свідчить зміст ст.202 ГК України, ст. 601 ЦК України є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в іншому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому). Такі зобов`язання мають бути однорідними. При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстав виникнення таких вимог. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо). Строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст.203 ЦК України, відповідно до ч.ч. 1-3, 5, 6 такої норми: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Окрім того, в силу ч.4 ст.202 ЦК України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Як визначено ч. 1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які
встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Отже, недодержання вимог ч. 1 ст.203 ЦК України, а саме не відповідність змісту правочину ЦК України, іншим актам цивільного законодавства є підставою недійсності такого правочину.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України: недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається; у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний право4ин не створює юриди4них наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
Враховуючи, що станом на момент отримання ТОВ «Аеро Ресторантс» заяв ДП «МА «Бориспіль» про припинення зарахуванням, зобов`язання ДП «МА «Бориспіль» за договорами оренди індивідуально визначеного (нерухомого майна) від 30.07.2014 № 1603, 30.07.2014 № 1605, 31.07.2014 № 1611, 31.07.2014 № 1613 щодо повернення завдатку вже були припинені їх виконанням в примусовому порядку шляхом стягнення Бориспільським ВДВС у Бориспільському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) з ДП МА «Бориспіль» та перерахуванням ТОВ «Аеро Ресторантс» грошових коштів за виконавчими написами у виконав яких проваджень №№ 77038062, 77038281, 77038209 та 77037871. Отже, на момент вчинення стягувачем односторонніх правочинів шляхом вручення відповідних заяв, зобов`язання ДП МА «Бориспіль», що виникли з відповідних договорів, на підтвердження яких нотаріусом видано виконавчі написи, які виконувались у таких виконавчих провадженням, вже припинились, тому вимоги про їх виконання не могли бути зараховані в рахунок виконання вимог.
Отже, такі односторонні правочини про зарахування зустрічних однорідних вимог не є підставою для припинення відповідних зобов`язань як у стягувача, так і у боржника.».
Відповідно до вимог ч. 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи наведене вище, судом не встановлено обставин, з якими позивач пов`язує протиправність оскаржуваного ним рішення відповідача.
Таким чином, позовна заява ДП «МА «БОРИСПІЛЬ» про визнання незаконною та скасування постанови та зобов`язання вчинити дії не підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,
в и р і ш и в:
У задоволенні адміністративного позову державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю «Аеро Ресторантс», про визнання незаконною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.