ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 серпня 2026 року справа № 380/25401/25
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, -
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить
- визнати протиправним пункт 13 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 28.11.2024 № 407 за фактом неналежного виконання службових обов`язків відповідно до ст. 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани на помічника командира батальйону з правової роботи молодшого лейтенанта юстиції ОСОБА_1 ;
- зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 скасувати пункт 13 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 28.11.2024 № 407 за фактом неналежного виконання службових обов`язків відповідно до ст. 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани на помічника командира батальйону з правової роботи молодшого лейтенанта юстиції ОСОБА_1 ;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити колишньому помічнику командира батальйону з правової роботи ОСОБА_1 військової частини НОМЕР_2 грошове забезпечення, утримане на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 04.12.2024 № 345;
- зобов`язати відповідала провести службове розслідування за фактом незаконного притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани на помічника командира батальйону з правової роботи молодшого лейтенанта юстиції ОСОБА_1 відповідно до Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 13.12.2017 №1503/31371.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи головуючим суддею визначено суддю Кисильову Ольгу Йосипівну.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 13.01.2026 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно розпорядження керівника апарату Львівського окружного адміністративного суду відповідно до п.2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду проведено повторний автоматизований розподіл справи №380/25401/25.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями головуючою суддею визначено суддю Морську Галину Михайлівну.
Ухвалою від 02.02.2026 адміністративну справу прийнято до провадження.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що за час проходження позивачем військової служби відповідно до наказу тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 28.11.2024 року №407 капітана ОСОБА_2 п.13 ОСОБА_1 притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді стягнення «ДОГАНА».
Позивач зазначає, що тимчасово виконуючий обов`язки командир військової частини НОМЕР_2 вийшов за межі наданих йому повноважень, чим порушив процедуру притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки щодо позивача службове розслідування не було призначене та не проводилось.
Стверджує: «…Також звертаю увагу суду що, відповідно до п.22 «Положення про юридичну службу Міністерства оборони України» затвердженого наказом Міністра Оборони України від 16.05.2016 №259 «Питання юридичної служби Міністерства оборони України» притягнення до відповідальності посадових осіб юридичної служби за невиконання (неналежне виконання) обов`язків визначених відповідно до цього Положення, здійснюється командиром (начальником) керівником із урахуванням висновку юридичної служби вищого рівня. Однак, в даному випадку висновку юридичної служби вищого рівня а саме військової частини НОМЕР_1 не було, що свідчить про протиправність оскаржуваного наказу. Таким чином, тимчасово виконуючим обов`язки командира військової частини НОМЕР_2 капітаном ОСОБА_3 під час накладені на мене дисциплінарного стягнення «ДОГАНА» перевищено межі своєї дисциплінарної влади…».
Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов.
Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що оскаржуючи наказ, позивач пропустив місячний строк звернення до суду, що є підставою для залишення позову без розгляду.
По суті позову зазначив: «…накладення даного дисциплінарного стягнення на Позивача було здійснено командиром військової частини НОМЕР_2 в межах наданої йому дисциплінарної влади, та дискреційних повноважень без призначення службового розслідування, оскільки факт неналежного виконання службових обв`язків ОСОБА_1 був очевидним командиру військової частини НОМЕР_2 та не потребував уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини Позивача. Крім того, військовою частиною НОМЕР_2 не було порушено порядок накладення дисциплінарного стягнення, адже перед притягненням Позивача до дисциплінарної відповідальності командир військової частини НОМЕР_2 узгоджував з помічником командира частини з правової роботи-начальником юридичної служби військової частини НОМЕР_1 (юридичною службою вищого рівня) можливість накладення та вид дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 за неналежне виконання останнім своїх службових обов`язків. При цьому, звертаємо увагу суду на те, що відповідно до п.22 "Положення про юридичну службу Міністерства оборони України", форма висновків юридичної служби вищого рівня при притягненні до відповідальності посадових осіб юридичної служби за невиконання чи (неналежне виконання обов`язків) не встановлена, а відтак висновок може бути, як усний так і письмовий…».
Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши надані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
Щодо дотримання строку звернення позивача до суду, суд зазначає наступне.
Із 27.02.2022 до 09.10.2025 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в Донецькій області.
09.10.2025 ОСОБА_1 звільнений з військової служби за станом здоров`я відповідно п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" з виключенням з військового обліку. Зазначає, що після звільнення з військової служби двічі проходив реабілітацію за станом здоров`я. Після проходження реабілітації займався збором документів для звернення до суду із цим позовом. У ході збору вказаних документів в грудні 2025 року від військової частини НОМЕР_1 отримав грошовий атестат, згідно додатку до якого позивач офіційно дізнався, що в листопаді 2024 року відповідач утримав з грошового забезпечення премію у розмірі 10%, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
Надаючи оцінку строку звернення до суду, слід урахувати таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС).
За правилами ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Так, зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів суддя встановила, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Отже, позивач проходив військову службу, що, у силу приписів п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України є публічною службою, відтак, до цих правовідносин застосовується місячний строк звернення до суду.
Як вбачається із матеріалів справи, у період з 27.02.2022 до 09.10.2025 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказ № 407 про притягнення лейтенанта юстиції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення стягнення у вигляді догани, прийнятий 28.11.2024.
До суду із цим позовом ОСОБА_1 звернувся 28.12.2025, тобто поза межами строку, встановленого ч. 5 ст. 122 КАС України.
Так, за правилами статті 122 КАС України строк звернення до суду за захистом порушеного права обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, строк звернення до суду із позовом про оскарження наказу від 28.11.2024 № 407 обчислюється з дати отримання позивачем копії цього наказу або з дати ознайомлення ОСОБА_1 з цим наказом.
Позивач не надав суду доказів отримання чи ознайомлення його із наказом від 28.11.2024 № 407.
В ухвалі про відкриття провадження у справі суд зобов`язав ВЧ НОМЕР_1 разом із відзивом на позовну заяву надати суду докази вручення чи ознайомлення ОСОБА_1 із наказом від 28.11.2024 № 407.
Так відповідач у відзиві вказав: «…Доказами, що підтверджують обізнаність ОСОБА_1 з оскаржуваним наказом є його підпис на супровідному листі (у військовій частині НОМЕР_1 вих.№2088/899 від 28.01.2025, у військовій частині НОМЕР_2 вх.№165/2447 від 28.01.2025 - копія додається)…».
Разом із тим із наданого суду відповідачем документу слідує, що це є супровідний лист від 29.01.2025 № 2088/899 про передачу матеріалів службового розслідування адресований командиру ВЧ НОМЕР_2 від ВЧ НОМЕР_1 , до якого додані копія наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 26.01.2025 № 142 та копія акту службового розслідування.
Зазначений супровідний лист містить декілька прізвищ, посад і підписів про ознайомлення, проте серед них відсутнє прізвище позивача. Крім того це супровідний лист про надіслання копії наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 26.01.2025 та матеріалів службового розслідування, разом із тим як спірним у цій справі є наказ командира ВЧ НОМЕР_2 про оголошення позивачу догани від 28.11.2024 , яка була оголошена без проведення службового розслідування.
Відтак суд не приймає цей документ як доказ ознайомлення позивача із спірним наказом, оскільки він не стосується спірних наказів.
Інших доказів відповідач суду не надав.
Відтак суд приходить до висновку, що позивач не пропустив строк звернення до суду щодо оскарження спірного наказу.
Також суд зауважує, що позовна вимога про нарахування грошового забезпечення, утриманого на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 04.12.2024 № 345 є похідною від позовної вимоги про оскарження наказу відповідача від 28.11.2024 № 407 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, відтак підлягає розгляду у цьому провадженні.
По суті заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу з 27.02.2022 за контрактом з 21.12.2023 на посадах осіб офіцерського складу у складі військової частини НОМЕР_1 .
Із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення був виключений з 09 жовтня 2025 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №298 від 09.10.2025.
За час проходження служби відповідно до наказу тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 28.11.2024 року №407 пунктом 13:
«…13. За неналежне виконання своїх службових обов`язків відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення "ДОГАНА" на: помічника командира батальйону з правової роботи молодшого лейтенанта юстиції ОСОБА_4 …».
Не погодившись із цим наказом, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку позиціям сторін у цій справі, суд застосовує наступні правові норми.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, усі рішення та дії суб`єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII, Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 №548-XIV, Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України №551-XIV від 24 березня 1999 року.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб (пункт 3), який продовжувався і триває до сьогодні.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно з частиною 4 статті 2 Закону №2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Суд враховує, що сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України №551-XIV від 24 березня 1999 року, зі змінами та доповненнями (далі - Дисциплінарний статут).
Приписами статей 1, 2 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі. Положеннями наведених правових норм встановлено, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені, сумлінному і чесному виконанню військового обов`язку, службових обов`язків, доручених за посадою, а також визначеними статутами Збройних Сил України, відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Згідно зі статтею 5 Дисциплінарного статуту за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Відповідно до статті 84 Дисциплінарного статуту прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Згідно зі статтею 106 розділу IV Дисциплінарного статуту усі заохочення та дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, у тому числі і заохочення, оголошені командиром усьому особовому складу підрозділу (команди), військової частини, заносяться у тижневий строк до службової картки військовослужбовця (додаток 3 до цього Статуту).
У разі зняття дисциплінарного стягнення у службовій картці військовослужбовця в розділі "Стягнення" робиться запис - коли й ким стягнення знято.
Якщо накладені на військовослужбовця такі дисциплінарні стягнення, як зауваження, догана і сувора догана, після закінчення року після їх накладення не були зняті і він не вчинив за цей час іншого правопорушення, за яке був притягнутий до дисциплінарної відповідальності, у відповідній графі розділу "Стягнення" робиться запис про зняття стягнення у зв`язку із закінченням строку.
Відповідно до статті 3 розділу І Дисциплінарного статуту військова дисципліна досягається шляхом, зокрема, особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України.
Згідно зі статтею 45 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Усі дисциплінарні стягнення, крім пониження у військовому званні, пониження в посаді, звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, накладені на військовослужбовців і не зняті до дня звільнення їх у запас чи відставку, вважаються знятими з дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).
Статтею 83 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту визначено, що на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Відповідно до статті 97 розділу ІІІ Дисциплінарного статуту про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення. Оголошувати про дисциплінарні стягнення командирам у присутності підлеглих заборонено.
Таким чином, з аналізу наведених правових норм слідує, що про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення. Отже, дисциплінарне стягнення може бути оголошено усно та без проведення службового розслідування.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.01.2024 у справі №460/13859/21.
Відтак суд відхиляє доводи позивача про необхідність обов`язкового проведення службового розслідування для вирішення питання про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
Разом із тим суд зауважує, що спірний наказ був винесений щодо позивача у письмовій формі, а не оголошений усно.
Для встановленні причин та обставин, що стали підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності суд витребував у відповідача копію спірного наказу від 28.11.2024 № 407.
Так вказаний наказ у вступній частині містить наступне:
«…Про підсумки виконання бойових завдань, організацію служби військ, стану військової дисципліни і правопорядку, бойової підготовки, експлуатації озброєння та військової техніки у військовій частині НОМЕР_2 у листопаді 2024 року…».
Текст наказу містить опис діяльності ВЧ НОМЕР_2 за напрямками відповідальності підрозділів.
У розпорядчій частині наказу зазначено: «…13. За неналежне виконання своїх службових обов`язків відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення "ДОГАНА" на: помічника командира батальйону з правової роботи молодшого лейтенанта юстиції ОСОБА_4 …».
Проте суд зауважує, що текст наказу, викладений на 18 сторінках не містить згадки про стан правової роботи у військовій частині або будь-які інші посилання на неналежне виконання позивачем своїх службових обов`язків.
Відповідач стверджував, що позивачу усно пояснені недоліки у його роботі, що стали підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Також відповідач стверджує, що перед притягненням позивача до дисциплінарної відповідальності командир військової частини НОМЕР_2 узгоджував з помічником командира частини з правової роботи-начальником юридичної служби військової частини НОМЕР_1 (юридичною службою вищого рівня) можливість накладення та вид дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 за неналежне виконання останнім своїх службових обов`язків.
Проте матеріали справи не містять доказів вчинення таких дії, відсутня про них згадка і у спірному наказі.
Не заперечуючи право командира накладати дисциплінарні стягнення усно, без проведення службового розслідування, яке оголошується особисто та без оформлення письмового наказу, суд зауважує, що у спірному випадку дисциплінарне стягнення позивачу не було оголошене усно, воно оформлене у письмовому наказі командира військової частини від 28.11.2024 № 407, відтак саме у цьому наказі має бути зазначена і причина притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Суд відхиляє як докази вчинення позивачем дисциплінарного проступку матеріали службового розслідування, надіслані відповідачем щодо позивача: наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 26.01.2025 № 142 «Про результати службового розслідування щодо неналежного виконання службових обов`язків», яким ОСОБА_1 притягнений до дисциплінарної відповідальності «попередження про неповну службову відповідність», акт службового розслідування та наказ про призначення службового розслідування від 23.12.2024, оскільки ці документи були складені після прийняття спірних у цій справі наказів, стосуються застосування до позивача іншого виду дисциплінарного стягнення та не є предметом спору у цій справі.
В контексті наведеного слід звернути увагу, що положеннями частини другої статті 77 КАС України закріплено презумпцію неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, згідно якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів, що підтверджують недотримання позивачем службової дисципліни, що призвели до застосування до позивача дисциплінарного стягнення "догана" суду не надано, а спірний наказ посилання на такі обставини та докази не містить, відтак притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є протиправним.
Із урахуванням наведеного, суд задовольняє позов в частині визнання протиправним та скасування пункту 13 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 28.11.2024 № 407.
Також із матеріалів справи слідує, що у зв`язку із притягненням до дисциплінарної відповідальності позивача, із його грошового забезпечення за листопад 2024 утримана премія у розмірі 10% на підставі наказу від 04.12.2024 № 345.
Оскільки суд прийшов до висновку про скасування наказу в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, відтак утримана у зв`язку із цим премія у розмірі 10% має бути нарахована позивачу.
Відтак суд задовольняє позов у частині зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу 10% премії, утриманої на підставі наказу від 04.12.2024 № 345.
Разом із тим суд зауважує, що оскільки під час розгляду справи не встановлено перевищення повноважень командиром військової частини НОМЕР_2 , суд відмовляє у задоволенні позову в частині зобов`язання відповідача провести службове розслідування.
Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю та зобов`язання відповідача надати суду звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зазначене свідчить, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, у зв`язку з тим, що позивачем не наведено жодних обґрунтувань щодо необхідності встановлення судового контролю за виконанням даного судового рішення (докази реальної можливості ухиляння відповідача від виконання рішення суду у цій справі, тощо), суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом покладення на відповідача обов`язку подати звіт про його виконання.
За приписами пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат судом не проводиться.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в и р і ш и в :
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 13 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 28.11.2024 № 407 щодо накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани на помічника командира батальйону з правової роботи молодшого лейтенанта юстиції ОСОБА_1 .
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) грошове забезпечення, утримане на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 04.12.2024 № 345.
У задоволенні решти позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Морська Галина Михайлівна