ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
19 серпня 2026 року справа № 380/15409/26
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Кухар Н.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-
в с т а н о в и в:
До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 30 січня 2025 року без застосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове' забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у первинній редакції, яка передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня відповідного календарного року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 та 14 до Постанови №704;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) провести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 30 січня 2020 року по 30 січня 2025 року, застосувавши пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 у первинній редакції, шляхом визначення посадового окладу та окладу за військовим званням із використанням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня відповідного календарного року), помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 та 14 до Постанови №704, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату всіх видів грошового забезпечення, розмір яких визначається виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, за період з 30 січня 2020 року по 30 січня 2025 року, у тому числі: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби, надбавки за службу в умовах режимних обмежень, премії, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, інших щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, обчислення яких здійснюється виходячи з посадового окладу та (або) окладу за військовим званням, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 одночасно з виплатою донарахованих сум грошового забезпечення виплатити ОСОБА_1 (РНОК111І НОМЕР_2 ) компенсацію сум податку на доходи фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого - суддю Кухар Н.А.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Представник відповідача подав заяву про залишення позовної заяви без розгляду (вх.№69097 від 05.08.2026 року), у якій зазначає про те, що до позовної заяви додано супровідний лист військової частини НОМЕР_1 вих. №18/611 від 17.02.2026р., до якого було додано довідку з відомостей щодо нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 . Строк звернення Позивача до адміністративного суду у даній справі почався 17.02.2026р., а закінчився 17.05.2026р.
З позовом до суду позивач звернувся 24 липня 2026 року з позовними вимогами про нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення з 30 січня 2020 року по 30 січня 2025 року, застосувавши пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 у первинній редакції, шляхом визначення посадового окладу та окладу за військовим званням із використанням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня відповідного календарного року), помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 та 14 до Постанови №704, з урахуванням раніше виплачених сум.
Розглянувши питання про залишення позовної заяви без руху, дослідивши матеріали адміністративної справи, судом встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.
Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакцій, чинній до 18.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
19.07.2022 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-IX, яким ч. 2 ст. 233 КЗпП України викладено у наступній редакції: "Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)."
Тобто, статтею 233 КЗпП України, в редакції чинній станом на теперішній час, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Суддя зазначає, що за даним позовом позивач оскаржує, у тому числі, дії відповідача щодо неправильного нарахування та виплати грошового забезпечення з 20.05.2023 року по 16.05.2024 року та грошову допомогу на оздоровлення і матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законом на 01 січня 2023 року, на 01 січня 2024 року відповідно, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017», з урахуванням раніше виплачених сум, та особливостей оподаткування доходів військовослужбовців та без зменшення належних до виплати сум на розмір військового збору.
Суд зазначає, що позивача отримав довідку з відомостей щодо нарахування грошового забезпечення 17 лютого 2026 року.
З позовом до суду позивач звернувся 24 липня 2026 року, тобто з порушенням тримісячного строку з дня одержання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених.
У справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13) Європейський суд з прав людини постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року).
Вирішуючи питання щодо поважності таких причин пропущення строку звернення до суду, які встановлені ст.122 КАС України, слід зазначити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами, а також дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними.
Законодавець законодавчо закріпив, що підставою для поновлення пропущеного строку може бути наявність обставин, які зумовили обмеження можливості реалізувати своє право на судовий захист протягом строку, встановленого законом.
Поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Суд враховує що Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18)щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах. Так, зазначила, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Суд наголошує, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Підсумовуючи все наведене вище, суд приходить до висновку, що при подачі позову до суду позивачем не дотримано вимог ст.ст.160, 161 КАС України, а провадження в справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вказаним вимогам КАС України.
Відповідно до частини 13 статті 171 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Враховуючи вищевикладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення з даним позовом до суду та доказів на підтвердження поважності причин його пропуску суду.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 123, 160, 161, 171 Кодексу адміністративного судочинства України,-
у х в а л и в:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - залишити без руху.
Позивачу надати строк протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення зазначених в мотивувальній частині ухвали недоліків.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала в апеляційному порядку окремо не оскаржується.
Суддя Кухар Наталія Андріївна