ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
19 серпня 2026 року справа № 380/15995/26
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді: Морської Г.М. , розглянувши у письмовому провадженні клопотання військової частини НОМЕР_1 про залишення зустрічної позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання вчинити дії, -
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить: зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 грудня 2024 року по 29 липня 2026 року з урахуванням положень ст. 117 КЗпП України.
Ухвалою від 05.08.2026 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
На адресу суду 11.08.2026 від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду. В обґрунтування поданого клопотання зазначає, що предметом спору в цій справі є право позивача на отримання середнього заробітку, який не стосується пільг, доплат чи інших соціальних гарантій позивача як учасника бойових дій; оскаржені дії відповідача жодним чином не пов`язані з наявністю/відсутністю в позивача статусу учасника бойових дій. Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів. Відтак, вимоги позивача не пов`язані з порушенням його права на соціальний захист, саме, як учасника бойових дій. Тому судовий збір має бути сплачений на загальних підставах.
Розглядаючи подане клопотання суд зауважує наступне.
За приписами частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України від 08 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Пільги щодо сплати судового збору установлені статтею 5 вказаного Закону.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №910/4518/16 сформулювала правовий висновок про те, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VІ (про звільнення від сплати судового збору в усіх судових інстанціях позивачів у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі), не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях. Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати), у розумінні статті 2 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці».
У цій постанові Велика Палата Верховного Суду наголосила, що за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України і статей 1, 2 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19.
Отже, з огляду на сформований Верховним Судом висновок з питання застосування приписів пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VІ, позивач за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні повинен сплатити судовий збір.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 22.01.2026 №380/23553/24.
Стосовно посилання позивача на те, що вона звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.
Правовий статус ветеранів війни, до яких належать учасники бойових дій, визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року №3551-XII.
Аналіз пункту 13 частини 1 статті 5 Закону "Про сплату судовий збір" в сукупності з частиною другою статті 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вказує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.
Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.
Суд зауважує, що питання щодо сплати судового збору особою, яка має статус учасника бойових дій, у справі щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України уже вирішувалося судом касаційної інстанції у межах вирішення спору у справі № 160/20070/21.
Так, у постанові від 20 липня 2023 року у справі № 160/20070/21 Верховний Суд висновував, що аналіз пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», у сукупності з частиною другою статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дає підстави для висновку, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій, закріплених законодавством саме через набуття такого статусу. Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів, тому для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у разі вирішення питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), суд має зважити на предмет та підстави позову; перевірити чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Аналогічна правова позиція щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19), а також у постановах Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 240/8644/20, від 16 лютого 2022 року у справі № 560/4971/21, від 26 травня 2022 року у справі № 640/14577/20, від 08 березня 2023 року у справі № 701/589/22 та багатьох інших.
Підсумовуючи викладене, Верховний Суд у справі № 160/20070/21 констатував, що позовні вимоги стосуються стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто не стосуються питань його соціального захисту саме як учасника бойових дій, про які йдеться у статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а отже, скаржник повинен сплачувати судовий збір під час розгляду цієї справи.
Такого висновку щодо застосування положень пункту 13 частини 1 статті 5 Закону №3674-VI у аналогічних правовідносинах дійшов також Верховний Суд в постановах від 24.04.2025 у справі № 520/23062/24 та від 30.01.2026 у справі № 240/21539/25.
Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Тому, ураховуючи відсутність підстав для відступу від указаної правової позиції, такого підходу Верховний Суд наразі дотримується й у подальшій правозастосовній практиці при розгляді подібних справ.
Отже, з огляду на сформований Верховним Судом висновок з питання застосування приписів пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», у взаємозв`язку з положеннями статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суд дійшов висновку про необхідність сплати ОСОБА_1 судового збору за вимогу, що стосуються стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у справі, що розглядається.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до приписів пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання фізичною особою або фізичною особою - підприємцем до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, встановлюється ставка судового збору 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб - 3328 гривень.
Згідно частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Суд зауважує, що позивач звернувся до суду із вимогою зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.
Відтак позивачу необхідно сплатити судовий у розмірі 1064,96 грн ((3328 х 0,4) х 0,8).
Згідно з частиною 13 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
З урахуванням наведеного позовну заяву слід залишити без руху, надати позивачу строк для усунення недоліків, а саме надати докази сплати судового збору у сумі 1064,96 грн.
Керуючись ст.ст.160, 161, 169, 248, 256, 293, 294 КАС України, суд,
ухвалив:
Залишити позовну заяву без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п`ять днів з дня вручення ухвали.
Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи 360/15995/26 та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Ухвала окремо не оскаржується.
Суддя Морська Галина Михайлівна