Номер провадження: 22-ц/813/4177/26
Справа № 505/4178/24
Головуючий у першій інстанції Ващук О. В.
Доповідач Назарова М. В.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.08.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Лозко Ю.П., Кострицького В.В.,
за участю секретаря Соболєвої Р.М.,
учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальностю «Кей-Колект», відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» в особі свого представника Вишневської Олени Ігорівни
на заочне рішення Подільського міськрайонного суду Одеської області від 02 липня 2025 року, ухвалене Подільським міськрайонним судом Одеської області, у складі: судді Ващук О.В. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальностю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних від простроченого зобов`язання зі сплати заборгованості,
в с т а н о в и в:
27.10.2024 через підсистему «Електронний суд» ТОВ «Кей-Колект» звернулися до суду із вищевказаним позовом, в якому просили стягнути з відповідачів солідарно заборгованість, розраховану на підставі ст. 625 ЦК України, у розмірі 6327,36 дол. США, що в гривневому еквіваленті за курсом Національного Банку України станом на 21.10.2024 становить 260882,11 грн, а також судовий збір у розмірі 3130,58 грн.
Вимоги позову позивач обґрунтував тим, що 12 вересня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11214285000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 31609,00 доларів США з кінцевим терміном повернення не пізніше 12 вересня 2022 року та з оплатою 11,30 % річних за користування кредитом, а відповідачка зобов`язалась у встановлені кредитним договором строки повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 12 вересня 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 140983.
12 грудня 2011 року між AT «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу № 1, за яким AT «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кей-Колект» своє право грошової вимоги за кредитним договором № 11214285000 та договорами забезпечення.
У зв`язку із систематичним порушенням умов договору зі сторони позичальника, утворилась заборгованість за кредитним договором, в результаті чого ТОВ «Кей Колект», як новий кредитор, звернувся до суду за захистом своїх прав.
11 лютого 2015 року Котовським міськрайонним судом Одеської області ухвалено рішення, яким задоволено позов ТОВ «Кей-Колект» та стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кей-Колект» заборгованість за кредитним договором в розмірі 43031,24 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку заборгованості становить 557297,59 грн. Однак, відповідачами рішення суду не виконано.
У зв`язку з вищезазначеним, сума 3 % річних нарахована на суму простроченого зобов`язання зі сплати заборгованості визначеної рішенням за період з 02 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року становить: 6 327,36 доларів США що в гривневому еквіваленті за курсом Національного банку України розміщеному на офіційному сайті (https://bank.gov.ua) станом на 21.10.2024 (1 долар США = 41,2308 грн) складає 260 882,11 грн (а.с. 1-4).
Заочним рішенням Подільського міськрайонного суду Одеської області від 02 липня 2025 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» відмовлено (а.с. 61-63).
В апеляційній скарзі ТОВ «Кей-Колект» в особі свого представника Вишневської Олени Ігорівни просить скасувати заочне рішення Подільського міськрайонного суду Одеської області від 02 липня 2025 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Доводами апеляційної скарги є те, що:
- відповідачами не надано до суду жодних доказів на спростування обставин щодо невиконання ними грошових зобов`язань перед позивачем;
- висновки суду про те, що зобов`язання є натуральним, а тому положення ст. 625 ЦК України не підлягають застосуванню є помилковими, оскільки у даній справі основна вимога кредитора вже захищена судом;
- вважає, що обставина пропуску строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання не має правового значення, оскільки чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).
У судове засідання 18.08.2026 учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, зокрема, позивач ТОВ «Кей-Колект» та їх представник ОСОБА_3 - у відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, оскільки судові повістки-повідомлення на 18.08.2026 отримали в електронних кабінетах підсистеми «Електронний суд» 26.06.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (а.с. 103-103 зв.), відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, оскільки судові повістки-повідомлення на 18.08.2026, що направлялися відповідачам за їх місцем реєстрації повернулися до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 104-107зв.), не з`явилися.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17.08.2026 заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» - Пилипенка Сергія Валентиновича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції залишено без розгляду, з підстав пропуску строку на її подання, а також невідповідності самої заяви вимогам, встановленим ст. 212 ЦПК України.
Крім того, справа перебуває в провадженні Одеського апеляційного суду з серпня 2025 року, апеляційне провадження відкрито 29.09.2025, передбачений частиною першою статті 371 ЦПК України строк розгляду справи апеляційної скарги сплинув у листопаді 2025 року, у той час коли правом на справедливий судовий розгляд у відповідності до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, складовою якого є розумність строків розгляду справи, наділені всі учасники справи.
Участь скаржника та його представника в суді апеляційної інстанції не визнавалася судом обов`язковою. Свої міркування щодо позовних вимог та законності рішення суду першої інстанції скаржник виклав в першій на стадії апеляційного перегляду заяві по суті справи - в апеляційній скарзі (а.с. 68-70зв.).
Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.
Вказане в силу ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, що 12 вересня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11214285000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у сумі 31609,00 доларів США з кінцевим терміном повернення не пізніше 12 вересня 2022 року та з оплатою 11,30% річних за користування кредитом (а.с. 8-9зв.).
В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 12 вересня 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 140983 (а.с. 10-10зв.).
12 грудня 2011 року між ПAT «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу № 1, за яким AT «УкрСиббанк» відступило ТОВ «Кей-Колект» своє право грошової вимоги за кредитним договором № 11214285000, валюта кредиту - дол. США (а.с. 12-13).
У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 умов кредитного договору, 11 лютого 2015 року рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області у справі № 505/5165/14-ц задоволено позов ТОВ «Кей-Колект» та стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ "Кей-Колект" заборгованість за кредитним договором № 11214285000 від 12 вересня 2007 року в розмірі 43031,24 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку заборгованості становить 557297,59 грн. Вказана заборгованість утворилася станом на 14 жовтня 2014 року та складається з: заборгованості по основній сумі кредиту - 27580,43 дол. США, що за курсом НБУ становить 357194,15 грн, заборгованість по процентам - 15450,81 дол. США, що за курсом НБУ становить 200103,44 грн, заборгованість за зарахованою комісією - 0,00 грн (а.с. 11-11 зв.).
Позивачем в позовній заяві зазначено, що на день звернення до суду вказане рішення суду не виконано.
На підставі викладеного, позивач просить стягнути 3 % річних, нарахованих на суму простроченого зобов`язання зі сплати заборгованості, визначеної вказаним рішенням суду за період з 02 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 6327,36 дол. США розрахунок, якої долучено до матеріалів справи та здійснено наступним чином:
основна сума заборгованості - 43031,24 дол. США;
період прострочення грошового зобов`язання - з 02 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року;
кількість днів - 1789;
Штрафні санкції = (сума заборгованості) х 3% х (кількість днів прострочення) : (кількість днів у році) = 43031,24 х 3% х 1789 : 365 = 6327,36 дол. США (а.с. 7).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що доказів того, що на час розгляду справи виконавче провадження щодо виконання вказаного рішення суду знаходиться у стадії виконання, або відомостей щодо подання звернення у встановлені законом строки до примусового виконання вказаного рішення суду представником позивача суду не надано.
Перевіркою даних Автоматизованої системи виконавчого провадження судом встановлено відсутність виконавчих документів про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» заборгованості за кредитним договором № 11214285000 від 12.09.2007 на примусовому виконанні у державній виконавчій службі чи у приватного виконавця.
Таким чином, оскільки позивач не реалізував своїх прав на звернення у встановлені законом строки до примусового виконання рішення суду, відтак він втратив своє право вимоги на примусове виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором та рішенням суду (строк пред`явлення до виконання рішення суду).
Отже, зобов`язання відповідача є задавненим, у зв`язку з чим набуло характеру натурального зобов`язання.
З матеріалів справи вбачається, що 3% річних та інфляційні втрати були нараховані позивачем на вимогу, яка на даний час існує в натуральному зобов`язанні.
Приватне право не може допускати ситуацію, за якої кредитор, при існуванні задавненої вимоги, пред`являє тільки позов про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, без примусового стягнення заявленої вимоги, на яку нараховуються 3 % річних та інфляційних втрат. Оскільки це позбавляє боржника можливості заявити про застосування до заявленої вимоги позовної давності (строку пред`явлення виконавчого документу до примусового виконання), а кредитора - обійти застосування до задавненої вимоги такого строку.
Таким чином, суд першої інстанції виснував, що у задоволенні позову ТОВ «Кей-Колект» про стягнення 3% річних від простроченого зобов`язання зі сплати заборгованості слід відмовити, оскільки такі нараховані до вимог, які існують в натуральному зобов`язанні.
Переглядаючи оскаржуване рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Натуральним зобов`язанням (obligatio naturalis) є зобов`язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, оскільки боржник заявив про застосування позовної давності і яка застосована судом, але добровільне виконання якої не є безпідставно набутим майном. Задавненим зобов`язанням є зобов`язання, в якому стосовно задавненої вимоги спливла позовна давність, кредитор не пред`являє в судовому порядку позову про захист задавненої вимоги і боржник відповідно не заявив про застосування до неї позовної давності.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 11 лютого 2015 року задоволено позов ТОВ «Кей-Колект» та стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ "Кей-Колект" заборгованість за кредитним договором в розмірі 43031,24 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку заборгованості становить 557297,59 грн (а.с. 11).
В постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18 зроблено правовий висновок про те, що враховуючи положення частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Крім того, припис частини 2 статті 625 ЦК України щодо юридичних наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання боржником (зокрема державою) поширюється на випадки - порушення підтвердженого (визначеного, конкретизованого) судовим рішенням грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2023 № 686/7081/21).
Так само, Верховний Суд у своїй постанові від 03.04.19 у справі № 757/3725/15-ц виснував про відсутність підстав для задоволення позову та стягнення з Особа_5 на користь Особа_3 трьох відсотків річних та інфляційних втрат через відсутність відповідного судового рішення про стягнення, оскільки конкретизації змісту зобов`язання про відшкодування шкоди за допомогою рішення суду або договору про відшкодування шкоди не відбулося, то і прострочення боржника (особи, що завдала шкоди) не настало.
Тому, висновки суду першої інстанції є помилковими, оскільки основна вимога кредитора (позивача) вже захищена у судовому порядку і відомості щодо відмови позивачу, як стягувачу, у поновлені строку пред`явлення виконавчого листа до виконання чи визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у матеріалах справи відсутні.
Зробивши помилковий висновок про те, що порушене право позивача не може бути захищене через втрату ним права вимоги на примусове виконання відповідачами своїх зобов`язань за кредитним договором та рішенням суду (сплив строку пред`явлення до виконання рішення суду), суд не звернув уваги на те, що предметом теперішньої справи не було встановлення обставин пропуску пред`явлення виконавчого документу до виконання або визнання його таким, що не підлягає виконанню.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц дійшла до висновку про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Отже, у розумінні наведених приписів кредитор вправі вимагати стягнення в судовому порядку суми інфляційних нарахувань та 3% річних до повного виконання грошового зобов`язання. При цьому, базою (основою) для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, згідно з вимогами наведених норм, є сума основного боргу, не обтяжена іншими нарахуваннями.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 12 березня 2018 року по справі № 914/712/16.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.
Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.
Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).
З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду із вказаним позовом банк просив стягнути із відповідачів 3 % річних за період з 02 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року, надавши відповідний розрахунок.
Отже, у цій справі станом на 02 квітня 2020 року позовна давність щодо позовних вимог про стягнення трьох процентів річних не спливла, оскільки перебіг цього строку є зупиненим внаслідок продовження на строк дії карантину.
За таких обставин, звернення до суду з позовними вимогами про стягнення трьох процентів річних, нарахованих за період 02 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року, є обґрунтованим та цілком охоплюється диспозитивністю цивільного процесу, коли позивачем на власний розсуд визначено відповідний період нарахувань, який повністю збігається із визначеним законодавчо.
Аналогічний висновок правозастосування висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2025 року в справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25) з подібними правовідносинами.
З матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути 3 % річних, нарахованих на суму простроченого зобов`язання зі сплати заборгованості визначеної вказаним рішенням суду за період з 02 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 6327,36 дол. США розрахунок, якої долучено до матеріалів справи та здійснено наступним чином:
основна сума заборгованості - 43031,24 дол. США;
період прострочення грошового зобов`язання - з 02 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року ;
кількість днів - 1789;
Штрафні санкції = (сума заборгованості) х 3% х (кількість днів прострочення) : (кількість днів у році) = 43031,24 х 3% х 1789 : 365 = 6327,36 дол. США (а.с. 7).
Разом з тим, як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14, у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.
Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення.
У постановах від 03 липня 2019 року у справі № 204/2217/16-ц (провадження № 61-47244св18) та від 30 жовтня 2019 року у справі № 758/6565/16-ц (провадження № 61-19365св18) Верховний Суд зазначив, що належним чином дослідити поданий стороною доказ (розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - є процесуальним обов`язком суду. Застосування норм права, оцінка доказів є прерогативою лише суду.
Крім того, при вирішення спору спростувати доводи позивача покладається на відповідача, а не на суд, проте це означає лише те, що у такому випадку суд повинен розглянути позов і визначити розмір заборгованості, виходячи з умов договору та вимог закону (постанова КЦС ВС від 03.08.2022 у справі № 156/268/21).
Зі змісту рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 11 лютого 2015 року у справі № 505/5165/14-ц вбачається стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ "Кей-Колект" заборгованості за кредитним договором № 11214285000 від 12 вересня 2007 року саме в розмірі 43031,24 доларів США.
З огляду на викладене, колегія суддів здійснює перевірку наданого позивачем розрахунку заборгованості та наводить власний:
Отже, перевірений судом розрахунок 3 % річних становить:
[Період прострочення №1]: 02.04.2017 - 23.02.2022.
[Сума заборгованості] = 43031.24 дол. США.
[Кількість днів прострочення] = 1788.
[Сума санкції] = 43031.24*3/100/365*274 + 43031.24*3/100/365*365 + 43031.24*3/100/365*365 + 43031.24*3/100/366*366 + 43031.24*3/100/365*365 + 43031.24*3/100/365*53 = 6320,29 дол. США.
За встановлених обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження, а вказане неправильне застосування судом норм матеріального права призвело до ухвалення помилкового рішення в даній справі.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з п. 4 ч. 1, абз. 1 ч. 2, ч. 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» підлягає частковому задоволенню, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог та про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Кей-Колект» заборгованості у розмірі 6320,29 дол. США, яка складається з суми заборгованості за ставкою 3% на кредитну заборгованість 43031,24 дол. США.
Водночас при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом НБУ на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним / приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу під час виконання судового рішення (постанова ВП ВС від 11 вересня 2024 року у справі № 500/5194/16 (провадження № 14-81цс24).
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З матеріалів вбачається, що за подання до суду позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 3130,58 грн (а.с. 5), а за подання апеляційної скарги - 3756,69 грн (а.с. 72) та 939,18 грн (а.с. 81). Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, то судовий збір, що підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, становить 7748,18 грн, тобто по 3874,09 грн з кожного.
Керуючись ст. 367, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» в особі свого представника Вишневської Олени Ігорівни задовольнити частково.
Заочне рішення Подільського міськрайонного суду Одеської області від 02 липня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальностю «Кей-Колект» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3% річних від простроченого зобов`язання зі сплати заборгованості задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Кей-Колект» (ЄДРПОУ 37825968, адреса: вул. Менделєєва, 12, офіс 94/1, м. Київ, 01103) заборгованість у розмірі 6320,29 дол. США.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Кей-Колект» (ЄДРПОУ 37825968, адреса: вул. Менделєєва, 12, офіс 94/1, м. Київ, 01103) судовий збір у загальному розмірі 7748,18 грн, тобто по 3874,09 грн з кожного.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Дата складення повного тексту постанови - 18 серпня 2026 року
Головуючий М.В. Назарова
Судді: Ю.П. Лозко
В.В. Кострицький