Єдиний унікальний номер справи № 333/2078/25
Номер провадження №2/333/168/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2026 року місто Запоріжжя
Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Піха Ю.Р., за участю секретаря судового засідання Пузанової А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дійсним, визнання права власності,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дійсним, визнання права власності.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 02.08.2022 між нею та відповідачем ОСОБА_3 було досягнуто домовленість про продаж їй належного ОСОБА_2 житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
23.08.2022 відповідачка ОСОБА_3 , яка діяла від імені відповідача ОСОБА_2 на підставі довіреності від 10.02.2022, посвідченої приватним нотаріусом ЗМНО Малишевим Р.Є. особисто написала договір купівлі-продажу, який було укладено у кабінеті цього ж нотаріуса, у присутності свідків, так як з його слів не працювали реєстри. Між ними було усно досягнуто домовленість про те, що вона може користуватися будинком, а після того, як закінчиться воєнний стан, чи відновиться робота реєстрів, договір буде посвідчено нотаріально. Їй було передано технічний паспорт, рішення суду, технічна документація із землеустрою.
Після цього вона декілька разів приїздила до нотаріуса, цікавилася можливістю посвідчити договір, телефонувала відповідачці, але вона заблокувала її дзвінки і припинила з нею спілкуватися, незважаючи на те, що зобов`язувалася з`явитися до нотаріуса за її першою вимогою. Жодного з відповідачів вона не знайшла.
Вказала, що умови договору купівлі-продажу нею виконано, грошові кошти передано було власнику через представника, але житловий будинок вона не може зареєструвати за собою, так як договір не був нотаріально посвідчений, тому вона вимушена звернутися до суду з цим позовом, просить суд визнати дійсним договір від 23.08.2022 купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_3 , яка діяла від імені ОСОБА_2 та нею та визнати за нею право власності на вказаний житловий будинок.
Ухвалою судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 березня 2025 року провадження по справі відкрите, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 12.01.2026 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду, та витребувано у приватного нотаріуса Морозової В.М. копію спадкової справи після смерті ОСОБА_4 та у Шостої запорізької державної нотаріальної контори копію спадкової справи після смерті ОСОБА_5
29.01.2026 від Шостої запорізької державної нотаріальної контори до суду надійшла копія спадкової справи № 902/2007після померлої ОСОБА_5
02.02.2026 до суду від приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Морозової В.М. надійшла копія спадкової справи № 36/2021 після померлої ОСОБА_4 .
В судовому засіданні позивачка суду пояснила, що вона на сайті ОЛХ знайшла оголошення про продаж будинку. Її зацікавила підходяща ціна та прибудинкова територія. Вона зв`язалася із продавцем та домовилася з нею про покупку цього будинку, на що остання повідомила їй про свого нотаріуса та зустріч. Після чого вони підписали попередній договір купівлі-продажу, а згодом і сам договір купівлі-продажу, під час якого вона передала ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 300000 грн. Договір писала від руки в присутності нотаріуса і чоловіків, яких привела ОСОБА_3 , які їй пояснили, що у військовий час нотаріальні реєстри не працюють і вона пізніше в будь-який час може оформити право власності на вказаний житловий будинок. Через деякий час вона звернулася до нотаріуса, який їй повідомив, що її ошукали і оформити право власності вона не може. В лютому 2026 року вона через суд домоглася відкриття кримінального провадження за вказаним фактом. На даний час триває досудове розслідування, позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити.
Відповідачі належним чином повідомлялися про час та місце слухання справи, до судового засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, відзив на позов не надали, в зв`язку з чим на підставі ч.3 ст. 223, ч.1 ст. 280 ЦПК України справу розглянуто у відсутність відповідачів на підставі доказів наявних в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням викладеного вище, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи позивачки, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив.
02.08.2022 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено письмовий договір про попередню купівлю-продаж житлового будинку на підставі якого ОСОБА_1 передала ОСОБА_3 12000 грн. в рахунок майбутнього придбання житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначено, що основний договір купівлі-продажу повинен здійснюватись у м. Запоріжжі, у разі виникнення перешкоджань для підписання основного договору при невзмозі оформити нотаріально цей договір буде підписаний між продавцем та покупцем у присутності двох свідків. При передачі грошових коштів у сумі 288000 грн. продавець в лиці довіреної особи не буде мати претензій.
23.08.2022 ОСОБА_3 , яка діяла від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності, як продавець з однієї сторони, а ОСОБА_1 як покупець з іншої сторони уклали цей договір, яким ОСОБА_2 продав та передав у власність, а ОСОБА_1 купила та прийняла у власність житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 63,0 кв.м. Зазначено, що цей житловий будинок належить продавцю на підставі технічного паспорту будинку, садибного типу. Продаж сторони здійснили за 300000 грн.
Вказані договори нотаріально посвідчені не були.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано частка на ОСОБА_4 та частки на ОСОБА_6 на підставі рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя № 2-281/2008 від 24.03.2008.
Згідно інформації наданої відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла, про що складено актовий запис № 438.
За матеріалами спадкової справи № 36/2021 після смерті ОСОБА_4 інших спадкоємців окрім ОСОБА_2 не встановлено. Свідоцтво на прийняття спадщини ОСОБА_7 не видавалось.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Звертаючись до суду з цим позовом у 2025 році, ОСОБА_1 підставами позову зазначала те, що між нею як покупцем та ОСОБА_3 яка діяла за довіреністю в інтересах ОСОБА_2 як продавцем у простій письмовій формі укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, досягнуто домовленості щодо усіх істотних умов договору, грошові кошти нею передані, проте продавець, обіцяючи посвідчити договір нотаріально, ухиляється від його нотаріального посвідчення, на зв`язок не виходить. Вимога щодо обов`язкового посвідчення нотаріально в договорах не прописувалась. В письмовому вигляді з вимогою щодо нотаріального посвідчення договору до продавця вона не зверталася, доказів вказаного не надала.
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів, в тому числі, вільне волевиявлення учасника правочину.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
За змістом статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною першою статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
У разі, якщо правочин вчинений без дотримання вимог щодо його форми він може кваліфікуватися як:
(а) нікчемний, у випадку якщо встановлений такий наслідок недотримання письмової форми на рівні закону (наприклад, ч. 2 ст.1055, ч. 1 ст.1257 ЦК);
(б) неукладений (невчинений) в тому разі, коли недійсність за недотримання вимог щодо форми не встановлено, але відповідний договір повинен вчинятися в письмовій формі і сторона правочину не виявляла свою волю для вчинення правочину (наприклад, не підписала правочин);
(в) вчинений, але заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків (абз. 2 ч. 1ст. 218 ЦК).
У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року (справа № 221/5196/16-ц, провадження № 61-7802св21) вказано, отже, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до спірних правовідносин та дійшли обґрунтованого висновку про те, що частина друга статті 220 ЦК України застосовується до правовідносин у разі, коли сторони у встановленій законом письмовій формі вчинили правочин, зміст якого відповідав волі сторін, які дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору, виконали такий договір повністю або частково, і лише не було дотримано вимоги про нотаріальне посвідчення такого договору через ухилення однієї його сторони.
У постанові від 20 серпня 2020 року у справі № 910/9817/19 Верховний Суд виснував, що суду надається право визнати дійсним нотаріально непосвідчений договір, якщо сторони домовилися про усі його істотні умови, підтверджені письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від нотаріального посвідчення такого договору (недобросовісна сторона). При цьому з вимогою про визнання недійсним договору, який нотаріально не посвідчений, може звернутись саме особа, яка є стороною за договором. Рішення про визнання недійсним нотаріально непосвідченого правочину може бути прийняте судом на вимогу добросовісної сторони, яка повністю або частково виконала договір. Отже, зміст положень частини другої статті 220 ЦК України дає підстави тлумачити їх так, що вони поширюються лише на випадки ухилення від нотаріального посвідчення договору однією із сторін. Під ухиленням від нотаріального посвідчення договору має розумітися як активна протидія цьому, так і пасивне небажання вчинити цю дію.
У вказаній справи, вирішуючи питання про те, чи підлягав відповідний правочин нотаріальному посвідченню, дійшли обґрунтованих висновків, що попередній договір продажу житлового будинку від 02.08.2022, а також договір купівлі-продажу від 23.08.2022 мали бути нотаріально посвідченими на підставі частини першої статті 657 ЦК України, отже, відсутність нотаріального посвідчення зумовлює їх нікчемність.
Судом встановлено, що з моменту підписання вказаних договорів, протягом тривалого часу позивач стосовно нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку до відповідача не зверталася, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вказаного, тому суд вважає недоведеним факт безповоротного ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку, та що втрачена можливість з будь-яких причин його посвідчити у майбутньому.
На підставі досліджених судом доказів та встановлених судом обставин, враховуючи відсутність законних підстав для задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дійсним, визнання права власності слід відмовити.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд керується положеннями ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України згідно яких судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 13, 80, 51, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, ст.ст. 203, 206, 220, 640, 657, ЦК України, Законом України «Про нотаріат», суд, -
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору дійсним, визнання права власності відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя: Ю.Р. Піх