ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про повернення позовної заяви
19 серпня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/4285/26-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Боднарюк О.В., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернулась в суд з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області (далі- відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати: податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області №0291743-2409-2409- UA7304017[телефон приховано] від 31.07.2023 року, яким визначено податкове зобов`язання за 2022 рік у сумі 32280,30 грн;
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області №0291744-2409-2409- UA7304017[телефон приховано] від 31.07.2023 року, яким визначено податкове зобов`язання за 2022 рік у сумі 752,70 грн;
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області №0291746-2409-2409-UA7304017[телефон приховано]від 31.07.2023 року, яким визначено податкове зобов`язання за 2022 рік у сумі 181,35 грн;
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області №0183082-2409-2409- UA7304017[телефон приховано] від 17.04.2024 року, яким визначено податкове зобов`язання за 2023 рік у сумі 19409,57 грн;
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області №0183084-2409-2409-UA7304017[телефон приховано] від 17.04.2024 року, яким визначено податкове зобов`язання за 2023 рік у сумі 775,86 грн;
- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області №0[телефон приховано]-2405 UA7304017[телефон приховано] від 07.04.2025 року, яким визначено податкове зобов`язання за 2024 рік у сумі 822,18 грн.
Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачці строк звернення до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
На виконання вимог ухвали суду представником позивача подано до суду заяву, в якій останній просив визнати поважними причини пропуску строків звернення до суду. Обґрунтовуючи заяву зазначено про те, що підписи у рекомендованих повідомленнях про їх вручення їй не належать. Про існування ППР позивачка дізналась лише після ознайомлення з матеріалами адміністративної справи № 600/414/26-а, яка була розглянута за її відсутності.
На підтвердження своїх доводів позивач посилається на правові висновки Верховного Суду, відповідно до яких належність підпису особі може бути достовірно встановлена, зокрема, шляхом проведення почеркознавчої експертизи (постанови від 23.10.2024 у справі № 753/25081/21 та від 15.11.2024 у справі № 933/602/23).
У зв`язку із запереченням позивача належності їй підписів вона вважає, що саме рекомендовані повідомлення не є беззаперечним доказом особистого вручення ППР та що відповідна обставина потребує встановлення із застосуванням спеціальних знань.
Розглянувши матеріали справи, суд зазначає наступне.
За правилами ч. 1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання скарги.
Таким чином, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження відповідного рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження такого рішення з поважних причин.
Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд про що останнім зазначається, зокрема, у постанові від 27 лютого 2020 року у справі № 140/965/18, від 06 квітня 2021 року у справі 823/2363/18 та інших.
При цьому, суд зазначає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14.08.2020 у справі № 536/2248/17.
Строки звернення до адміністративного суду є аналогом інституту позовної давності, який належить до галузей матеріального приватного права. Під строком звернення до адміністративного суду з позовною заявою слід розуміти проміжок часу після виникнення спору у публічно - правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою про захист своїх прав, свобод чи інтересів, а дотримання такого строку звернення є однією з умов для реалізації права на звернення до суду. Після закінчення цього строку особа не втрачає права звернутися з адміністративним позовом, при цьому, законодавцем врегульовано питання щодо необхідності зазначення поважних підстав для поновлення такого строку.
Судом встановлено, що предметом спірних правовідносин є оскарження податкових повідомлень-рішень від 31.07.2023 р., від 17.04.2024 р. та від 07.04.2025 р., строк звернення до суду про оскарження яких становить шестимісячний строк.
Судом з`ясовано, що у матеріалах адміністративної справи №600/414/26-а наявні докази (рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення), які підтверджують вручення позивачу особисто оскаржуваних податкових повідомлень-рішень за зареєстрованою позивачем адресою: АДРЕСА_1 .
Вказані податкові повідомлення-рішення №0291743-2409-2409-UА7304017[телефон приховано] від 31.07.2023 року, №0291744-2409-2409-UА7304017[телефон приховано] від 31.07.2023 року, №0291746-2409-2409-UА7304017[телефон приховано] від 31.07.2023 року були вручені позивачу 16.08.2023 р. Податкові повідомлення-рішення №0183082-2409-2409-UА7304017[телефон приховано] від 17.04.2024 року та №0183084-2409-2409-UА7304017[телефон приховано] від 17.04.2024 року, були вручені позивачу 14.05.2024 р. Податкове повідомлення-рішення №0[телефон приховано]-2405-UА7304017[телефон приховано] від 07.04.2025 року вручено позивачу 04.07.2025 року.
Таким чином, на момент звернення до суду із даним позовом (07.08.2026 р.), шестимісячний строк для звернення до суду із даним позовом завершився, належних доказів поважності причин пропущення вказаного строку суду надано не було.
Суд зазначає, що доводи позивача про те, що підписи у рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень йому не належать, не спростовують встановленого факту вручення оскаржуваних ППР. Наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення підтверджують їх вручення за зареєстрованою адресою позивача у відповідні дати.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими платнику податків, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, на податкову адресу платника податків. Податковою адресою фізичної особи є місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків.
У матеріалах справи наявні докази направлення та вручення ППР саме за зареєстрованою податковою адресою позивача. Отже, контролюючим органом дотримано передбачений статтею 42 ПК України порядок доведення податкових повідомлень-рішень до відома платника податків.
Саме по собі заперечення позивачем належності підпису на поштових повідомленнях не є достатнім для спростування факту належного вручення документів. Більше того, позивач не надав доказів про не автентичність підписів.
Посилання позивача на необхідність проведення почеркознавчої експертизи є безпідставним, оскільки саме по собі заперечення належності підпису не свідчить про необхідність призначення експертизи та не спростовує інших наявних у справі доказів. В свою чергу, як представник, так і позивач не позбавлені прав на звернення до експертних установ з даного приводу. Суд оцінює докази в їх сукупності, а питання призначення експертизи вирішується з урахуванням необхідності спеціальних знань для встановлення обставин справи.
Відтак, наведені позивачем доводи не дають підстав для висновку про неналежне вручення оскаржуваних ППР та є такими, що не спростовують висновків суду.
Суд також враховує, що ухвалою суду від 09.06.2025 року у справі № 600/2351/26-а аналогічний адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення було повернуто позивачеві з тих самих підстав. На даний час вказане рішення набрало законної сили, оскільки не було оскаржене позивачем.
У зв`язку із вказаним, суд вважає, що позивачем неналежно виконано вимоги ухвали суду про залишення позову без руху та не надано належні докази на підтвердження дотримання строку звернення до суду з даним позовом, або на підтвердження поважності причин пропуску вказаних строків.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За таких обставин, позовну заяву та додані до неї документи необхідно повернути позивачу.
На підставі наведеного та керуючись статтями 169, 241, 243, 248 КАС України, суддя -
УХВАЛИВ:
1.Позовну заяву ОСОБА_1 до Головне управління ДПС у Чернівецькій області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - повернути позивачеві.
2. Копію ухвали направити учасникам справи.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
У відповідності до статей 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя О.В. Боднарюк