ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2026 року справа №200/993/26
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року у справі №200/993/26 (головуючий І інстанції Буряк І.В.) за позовом Дзіся Андрія Романовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В :
Дзісь Андрій Романович в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - відповідач), третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - третя особа) про: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 02.12.2025 № 051330003973; зобов`язаня Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити з 25.11.2025 ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до страхового стажу період навчання з 15.07.1989 по 15.06.1992 роки та періоди роботи з 02.06.1986 по 31.07.1986, з 09.11.1987 по 14.07.1988, з 16.11.1988 по 01.07.1989, з 26.08.1992 по 14.08.1994 роки згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.06.1986 року та зарахувавши до спеціального стажу період навчання 15.07.1989 по 15.06.1992 роки та періоди роботи з 26.08.1992 по 14.08.1994, з 11.10.2017 по 17.10.2025, що дають право на призначення пенсії за вислугу років.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 02.12.2025 № 051330003973 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до страхового стажу період навчання з 15.07.1989 по 15.06.1992 роки та періоди роботи з 02.06.1986 по 31.07.1986, з 09.11.1987 по 14.07.1988, з 16.11.1988 по 01.07.1989, з 26.08.1992 по 14.08.1994 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.06.1986 року та зарахувавши до спеціального стажу період навчання з 15.07.1989 по 15.06.1992 та періоди роботи з 26.08.1992 по 14.08.1994, з 11.10.2017 по 17.10.2025, що дають право на призначення пенсії за вислугу років; в решті позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову через порушення норм матеріального права.
Апелянт вважає правомірним спірне рішення про відмову позивачу в призначені пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058- ІV, у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу.
Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволені.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду».
За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).
Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).
Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).
За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.
Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, відзиву, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Позивач 25 листопада 2025 року звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за вислугу років.
За результатами розгляду зазначеної заяви відповідач прийняв рішення від 02.12.2025 № 051330003973 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788 у зв`язку з відсутністю необхідного стажу за вислугу років, передбаченого статтею 55 Закону - 26 років 6 місяців станом на 11.10.2017.
Оскаржуване рішення обґрунтовано тим, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви до стажу за вислугу років зараховано всі періоди роботи; до страхового стажу не зараховано період навчання, згідно з дипломом № НОМЕР_2 від 16 червня 1992 року, оскільки прізвище, зазначене в документі, не відповідає прізвищу, зазначеному в свідоцтві про шлюб (актовий запис про шлюб).
Позивач, окрім прийнятого відповідачем рішення, також оскаржує незарахування відповідачем до страхового стажу період навчання з 15.07.1989 по 15.06.1992 роки та періоди роботи з 02.06.1986 по 31.07.1986, з 09.11.1987 по 14.07.1988, з 16.11.1988 по 01.07.1989, з 26.08.1992 по 14.08.1994 роки згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.06.1986 року та зарахувавши до спеціального стажу період навчання 15.07.1989 по 15.06.1992 роки та періоди роботи з 26.08.1992 по 14.08.1994, з 11.10.2017 по 17.10.2025, що дають право на призначення пенсії за вислугу років.
Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне.
Згідно зі статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом шостим частини першої статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV).
Відповідно до статті 2 Закону №1788-XII передбачено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.
Статтею 7 Закону №1788-XII встановлено, що звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.
Згідно зі статтею 52 Закону №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.
Пунктом «е» статті 55 Закону №1788-XII (в редакції до 01.04.2015) визначено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII пункт «е» статті 55 Закону №1788-XII викладено у такій редакції: «право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII внесено зміни до статті 55 Закону №1788-XII, та в абзаці першому пункту «е» слова «незалежно від віку» замінено словами та цифрами «після досягнення 55 років і».
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII.
У вказаному рішенні Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до статті 51 Закону №1788-XII пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Установлення положеннями Закону №1788-XII віку виходу на пенсію окремих категорій громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є посяганням на сутність права на пенсійне забезпечення та позбавленням вказаних осіб права на соціальний захист.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, з 04.06.2019 відновлено дію пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII в редакції до 01.04.2015 щодо права працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення на пенсію за вислугу років незалежно від віку при такій умові: наявність спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі - Перелік № 909).
За розділом 2 Переліку № 909 право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, освітні працівники загальноосвітніх навчальних закладів, військових загальноосвітніх навчальних закладів, музичних і художніх шкіл, а саме: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
Згідно з пунктом 2 примітки до Переліку № 909 передбачено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Таким чином, із наведених вище норм Закону №1788-ХІІ та Переліку № 909 виходить, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, зокрема, вчителі та педагоги-організатори, які працювали, зокрема, в загальноосвітніх навчальних закладах, незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Стаття 44 Закону № 1058-IV визначає порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону 1058-IV, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 (із змінами в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок № 22-1).
Згідно з пунктом 2.4 розділу II Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за вислугу років, крім документів, передбачених підпунктами 1-4 пункту 2.1 цього розділу, надаються також документи, що підтверджують стаж роботи, який дає право на призначення такого виду пенсії.
Пенсії за вислугу років призначаються у разі звільнення з роботи, що дає право на цей вид пенсії. У разі зарахування після призначення пенсії за вислугу років на роботу, яка дає право на цей вид пенсії, виплата пенсії припиняється і поновлюється з дня, що слідує за днем звільнення з роботи.
Відповідно до пункту 2.8 розділу II Порядку № 22-1, поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
За положеннями статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. 12.08.1993 Кабінетом Міністрів України постановою № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).
Згідно з пунктом 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пункт 3 Порядку № 637 визначає, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З матеріалів справи, відповідачем встановлено, що страховий стаж позивача на момент звернення складав: 33 роки 09 місяців 08 днів, в тому числі стаж роботи відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788 на посадах працівника освіти станом на 11.10.2017 - 22 роки 08 місяців 22 дні.
За відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.06.1986 року, у спірні періоди, позивач працювала:
з 02.06.1986 по 31.07.1986 роки працювала на посаді поштарки Дзержинського міського вузла зв`язку (запис № 1- 2);
з 09.11.1987 по 14.07.1988 роки працювала на посаді поштарки Дзержинського міського вузла зв`язку (запис № 3-4);
з 16.11.1988 по 01.07.1989 роки працювала помічником вихователя Шахти ім. «Артема» (запис № 5-6);
з 15.07.1989 року переведена на денну форму навчання з заочної форми, 15.06.1992 вибула у зв`язку із закінченням навчання (запис № 8-9);
з 26.08.1992 по 14.08.1994 роки працювала на посаді вчителя німецької мови в Красноплянській середній школі Антрацитовського району Луганської області (запис № 10-11);
з 01.09.1994 працювала на посаді вчителя англійської мови в загальноосвітній школі № 9 з подальшими змінами назв (запис № 12-18), запис про звільнення відсутній.
Згідно з довідкою № 271 від 12.11.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працювала в закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 9 Торецької міської військово-цивільної адміністрації Бахмутського району Донецької області на посаді вчителя англійської мови з 01.09.1994 року (наказ по ЗОШ № 9 від 01.09.1994 № 178) по 24.10.2025 року (наказ по ЗЗСО № 9 від 17.10.2025 № 53-к/тр).
Відповідно до наказу від 17.10.2025 року № 53-к/тр ОСОБА_1 звільнено з посади вчителя англійської мови з 24.10.2025 року за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за вислугою років (ст. 38 КЗпП України).
Навчання в Горлівському педагогічному інституті іноземних мов імені Н.К.Крупськой з 01.09.1987 по 15.06.1992 підтверджено дипломом серії НОМЕР_3 від 16.06.1992.
Згідно з формою ОК-5 спеціальний стаж позивача з 1999 по жовтень 2025 року облікований за кодом ЗП3055Е1, передбачений Довідником кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства (Додаток 3) до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування: - працівники освіти при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за Переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях до 29.07.1993 здійснювалось відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі Інструкція №162), а з 29.07.1993 відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерство праці України від 29.07.1993 № 58 (далі Інструкція №58).
Під час заповнення та внесення змін до трудової книжки позивача діяли норми Інструкції № 162.
У відповідності до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.
Пунктом 2.2 Інструкції № 162 визначено, що у трудову книжку, зокрема, вносяться відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Згідно з пунктом 2.3 Інструкції № 162 всі записи у трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, пір`яною або кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору.
Відповідно до пункту 2.11 Інструкції № 162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
На підставі п.2.12 Інструкції № 162 зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Вказані положення також передбачені Інструкцією № 58, яка діє з 29.07.1993 року (пункти 2.11 та 2.13).
У відповідності до пункту 4.1 Інструкції № 162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, зі змісту наведених норм слідує, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку.
Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб.
Обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Разом з цим, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації здійснено з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист та вирішення питань надання пенсії по віку на загальних підставах.
Наявність сумнівів у відповідача відповідно до зазначеного законодавства, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи та навчання до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.
У даному випадку, записи трудової книжки позивача містять повні відомості, засвідчені підписами посадових осіб та відбитками печаток.
До суду не було надано доказів у підтвердження того, що дані трудової книжки позивача містять неправдиві або недостовірні відомості чи були предметом судового розгляду.
Суд наголошує, що саме по собі не вірне тлумачення та написання прізвища при перекладі з російської мови на українську в документах про навчання або трудову діяльність не можуть бути підставою для незарахування такого періоду до страхового стажу.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає доводи відповідача щодо неврахування до стажу періоду навчання та періодів роботи позивача вказаних у її трудовій книжці та дипломі.
Щодо зарахування періоду навчання до спеціального стажу, когегія суддів враховує наступне.
Відповідно до п. «д» ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Верховний Суд у постановах від 24.12.2019 по справі № 442/4963/17 та від 18.06.2020 року по справі № 676/3013/17 сформулював висновок, що з огляду на положення п. е ст. 55 та п. д ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період навчання у ВНЗ входить до спеціального трудового стажу, що визначає право на пенсію за вислугу років та на виплату грошової допомоги.
Період навчання підтверджений дипломом та записом в трудовій книжці, отже з урахуванням висновків суду, вказаний період повинен бути зарахований до спеціального трудового стажу, що визначає право на пенсію за вислугу років
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 2-р/2019 з одного боку, та Законом № 1058-ІV з іншого в частині обмеження права на пільговий стаж, здобутого після 11 жовтня 2017 року.
Обмеження пунктом 2.1 розділу XV Закону №1058-IV врахування спеціального стажу, здобутого після 11.10.2017 для набуття права на призначення пенсії за вислугою років, є порушенням принципу юридичної визначеності та верховенства права.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, спеціальний стаж визначається не станом на 11.10.2017 року, а станом на дату звернення за призначенням пенсії.
Аналогічне правозастосування здійснено у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.11.2023 року у справі № 240/24/21.
Суд звертає увагу на те, що відповідач керувався редакцію пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ зі змінами, які визнані неконституційними, оскільки з 04 червня 2019 року при вирішенні питання про призначенні пенсії за вислугою років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII необхідно керуватися вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та Законом №911-VIII.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.07.2022 року № 440/1286/20.
Таким чином, належною для застосування є редакція пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII, яка передбачає наявність спеціального стажу від 25 до 30 років.
Отже, період роботи після 11.10.2017 року підлягає врахуванню - як стаж за вислугу років (спеціальний).
Разом з тим, у даному випадку, достатньо, що спеціальний стаж роботи позивача становить від 25 до 30 років, оскільки підлягає врахуванню період роботи після 11.10.2017 року як стаж за вислугу років (спеціальний).
Відповідно до матеріалів справи, позивач звернулась за призначенням пенсії за вислугу років. Позивачу на момент звернення виповнилося 54 роки. Разом з тим, умова щодо досягнення необхідного віку відсутня.
Отже, на час звернення до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-XII, позивач відповідала умовам для її призначення, у разі зарахування спірних періодів до спеціального стажу.
Позаяк підставою для прийняття спірного рішення відповідача слугувала саме відсутність у позивача необхідного спеціального стажу (за вислугу років), що спростовується наведеним вище, тому суд дійшов висновку, що вказане рішення є протиправним, таким, що прийняте усупереч вимогам чинного законодавства.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду стосовно того, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 02.12.2025 № 051330003973 підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача призначити пенсію, колегія суддів враховує наступне.
Реалізація суб`єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.
Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.
У відповідності до Рекомендацій Комітету Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Комітетом Ради 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у частині 2 статті 2 КАС України 2 критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Таким чином, правовідносини щодо призначення пенсії та здійснення нарахування та виплати пенсії позивачу відносяться до виключної компетенції працівників Пенсійного фонду України, та є їх дискреційними повноваженнями і суд, захищаючи права та свободи особи, не може перебирати на себе функції інших органів державної влади, та втручатися в делеговані повноваження.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про: визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 02.12.2025 № 051330003973 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до страхового стажу період навчання з 15.07.1989 по 15.06.1992 роки та періоди роботи з 02.06.1986 по 31.07.1986, з 09.11.1987 по 14.07.1988, з 16.11.1988 по 01.07.1989, з 26.08.1992 по 14.08.1994 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.06.1986 року та зарахувавши до спеціального стажу період навчання з 15.07.1989 по 15.06.1992 та періоди роботи з 26.08.1992 по 14.08.1994, з 11.10.2017 по 17.10.2025, що дають право на призначення пенсії за вислугу років.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року у справі №200/993/26 за позовом Дзіся Андрія Романовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 19 серпня 2026 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: А.А. Блохін
Е.Г. Казначеєв