ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2026 р. Справа № 440/16304/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Чалого І.С.,
Суддів: Семененко М.О. , Подобайло З.Г. ,
за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції І.С. Шевяков) від 10.04.2026 року (повний текст складено 13.04.26 року) по справі № 440/16304/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Полтавська паляниця"
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Полтавська паляниця", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив:
визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС України в Полтавській області № 0[телефон приховано] від 18.11.2025;
визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС України в Полтавській області № 0[телефон приховано] від 18.11.2025;
визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС України в Полтавській області № 0[телефон приховано] від 18.11.2025;
визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС України в Полтавській області № 0[телефон приховано] від 18.11.2025;
визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС України в Полтавській області № 0[телефон приховано] від 18.11.2025;
визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС України в Полтавській області № 0[телефон приховано] від 18.11.2025 в частині: встановлення завищення інших операційних витрат на суму ПДВ по підприємству ФГ "Самоцвіт-2014" в розмірі 60502 грн.; встановлення завищення інших операційних витрат внаслідок непідтвердження фактичного отримання транспортних послуг, які здійснювалися ФОП ОСОБА_1 ([номер приховано]), ФОП ОСОБА_2 ( НОМЕР_1 ), ФОП ОСОБА_3 ([номер приховано]) в розмірі 6548633 грн збільшення зобов`язання ТОВ "НВП "Полтавська паляниця" зі сплати податку на прибуток за 9 місяців 2021 року в розмірі 88380 грн; застосування штрафу в розмірі270881,55 грн;
визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС України в Полтавській області № 0[телефон приховано] від 18.11.2025 в частині: встановлення ТОВ "НВП "Полтавська паляниця" надання послуг ОСОБА_4 на суму 611528 грн. та неутримання ПДФО на суму 134236,51 грн., застосування штрафу в розмірі 5844,16 грн. та пені в сумі 166,77 грн;
визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС України в Полтавській області № 0[телефон приховано] від 18.11.2025 в частині: встановлення ТОВ "НВП "Полтавська паляниця" надання послуг ОСОБА_4 на суму 611528 грн. та неутримання військового збору на суму 9172,92 грн, застосування штрафу в розмірі 1623,38 грн. та пені в сумі 46,33 грн;
визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС України в Полтавській області № 0[телефон приховано] від 18.11.2025, яким застосовано штраф в розмірі 32000 грн за зберігання палива без наявної ліцензії.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства. Зазначив, що всі господарські операції здійснювалися в межах його господарської діяльності, є реальними, підтверджені належними первинними документами та відображені у бухгалтерському і податковому обліку відповідно до вимог законодавства. Вказував, що контролюючим органом не враховано надані документи, зроблено вибірковий аналіз господарських операцій, а окремі висновки побудовані на припущеннях, без належного доказового підтвердження, що призвело до безпідставного донарахування податкових зобов`язань та застосування штрафних санкцій.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 року по справі № 440/16304/25 позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Полтавській області: № 0[телефон приховано] від 18.11.2025; № 0[телефон приховано] від 18.11.2025; № 0[телефон приховано] від 18.11.2025; № 0[телефон приховано] від 18.11.2025; № 0[телефон приховано] від 18.11.2025; № 0[телефон приховано] від 18.11.2025 в частині порушень: встановлення завищення інших операційних витрат на суму ПДВ по підприємству ФГ "Самоцвіт-2014" в розмірі 60502 грн.; встановлення завищення інших операційних витрат внаслідок непідтвердження фактичного отримання транспортних послуг, які здійснювалися ФОП ОСОБА_1 ([номер приховано]), ФОП ОСОБА_2 ( НОМЕР_1 ), ФОП ОСОБА_3 ([номер приховано]) в розмірі 6548633 грн збільшення зобов`язання ТОВ "НВП "Полтавська паляниця" зі сплати податку на прибуток за 9 місяців 2021 року в розмірі 88380 грн; застосування штрафу в розмірі 270881,55 грн; № 0[телефон приховано] від 18.11.2025 в частині: встановлення ТОВ "НВП "Полтавська паляниця" надання послуг ОСОБА_4 на суму 611528 грн. та неутримання ПДФО на суму 134236, 51 грн., застосування штрафу в розмірі 5844,16 грн. та пені в сумі 166,77 грн; № 0[телефон приховано] від 18.11.2025 в частині порушень: встановлення ТОВ "НВП "Полтавська паляниця" надання послуг ОСОБА_4 на суму 611528 грн. та неутримання військового збору на суму 9172,92 грн, застосуванню штрафу в розмірі 1623,38 грн. та пені в сумі 46,33 грн; № 0[телефон приховано] від 18.11.2025
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПОЛТАВСЬКА ПАЛЯНИЦЯ" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області витрати зі сплати судового збору у загальній сумі 24224,00 грн (двадцять чотири тисячі двісті двадцять чотири гривні) та витрати на правову допомогу у загальній сумі 14400, 00 (чотирнадцять тисяч чотириста) грн.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що позивачем допущено порушення вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту, визначенні податкових зобов`язань, відображенні витрат, а також при нарахуванні та утриманні податків із доходів фізичних осіб, що стало підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін у судовому засіданні, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДПС у Полтавській області на підставі пп. пп. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, ст. 77, п. 81.1 ст. 81, п.82.1 ст. 82 Податкового кодексу України від 02.12.2021 № 2755- VI із змінами та доповненнями (далі - ПК України), плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2025 рік та наказу від 06.08.2025 № 2598-п, була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "НВП "Полтавська паляниця" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.10.2019 по 30.06.2025, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2019 по 30.06.2025.
За результатами перевірки складено акт від 10.10.2025 № 14716/16-31-07-01-01/39728157 /том VІ, а.с. 8-36/, відповідно до якого встановлені наступні порушення:
- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 ПК України, НП(С)БО № 11 "Зобов`язання", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 № 20, НП(С)БO № 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, НП(С)БО № 9 "Запаси", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №751/4044, п. 3.1, п. 3.2, п. 3.10 Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 28.03.2013 №433, Наказ Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 № 1415/27860 "Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств" із змінами та доповненнями, в наслідок чого занижено податок на прибуток у сумі 1 327 473 грн.;
- пп. 14.1.36, пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1. ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 193.1 ст. 193, п. 195.1 ст. 195, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198, п. 199.1 ст. 199, п. 200.4 ст. 200 ПК України, внаслідок чого завищено ПДВ, що підлягало бюджетному відшкодуванню та відшкодуванню на розрахунковий рахунок в розмірі 1 872 622 грн,
- пп. 14.1.36, пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1. ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 193.1 ст. 193, п. 195.1 ст. 195, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198, п. 199.1 ст. 199, п. 200.4 ст. 200 ПК України, внаслідок чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет, в розмірі 283 962 грн.,
- пп. 14.1.36, пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1. ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1. ст..187, п. 188.1 ст. 188, п. 193.1 ст. 193, п. 195.1 ст. 195, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198, п. 199.1 ст. 199, п. 200.4 ст. 200 ПК України, внаслідок чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту у червні 2025 року в загальній сумі 48 079 грн.;
- п. 201.1, п. 201.10 ст. 201, п. 89 підрозділу 2 розділу XX ПК України, зокрема не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) в установлений законодавством термін податкову накладну на загальну суму обсягу постачання 6 446 779,85 грн.,
- п. 201.1, п. 201.10 ст. 201, п. 89 підрозділу 2 розділу XX ПК України, внаслідок чого здійснено несвоєчасну реєстрацію податкових накладних ЄРПН на суму обсягу постачання 1 107 261,3 грн.,
- п. 201.1, п. 201.4, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 ПК України, п. 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, внаслідок чого не виписані та не зареєстровані в установлений термін в ЄРПН податкові накладні на загальну суму обсягу постачання (без ПДВ) 3 779 017,86 грн.,
- п. 201.1, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201, п. 89 підрозділу 2 розділу XX ПК України, в наслідок чого не виписані та не зареєстровані в установлений термін в ЄРПН податкові накладні на загальну ПДВ 1 447 301 грн.,
- пп. 170.7.3 п. 170.7 ст. 170, п. "ґ" п. 176.2 ст. 176 ПК України, а саме подання Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку з недостовірними відомостями про суми нарахованого та виплаченого доходу за 4 квартал 2020, 4 квартал 2021, квітень 2025, червень 2025;
- пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14, пп. 164.2.17, пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, п. 164.5 ст. 164, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2, пп. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168, пп. 170.7.1 п. 170.7 ст. 170, пп. "а" п. 176.2 ст. 176 ПК України, в результаті чого недоутримано та неперераховано суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 157881,48 грн.,
- пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14, пп. 164.2.17, пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2, пп. 168.1.4 п. 168.1 ст. 168, пп. 170.7.1 п. 170.7 ст. 170, пп. "а" п. 176.2 ст. 176, пп. 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 п. 16 1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, в результаті чого недоутримано та неперераховано військовий збір в розмірі 15 684,76 грн.,
- ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", а саме зберігання пального в іншій споживчій тарі об`ємом більше 5 літрів без отримання ліцензії на зберігання пального на місці зберігання пального,
- п. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" зі змінами та доповненнями, а саме несвоєчасно сплачено єдиний внесок в розмірі 131,7 гривня.
На підставі акта перевірки від 10.10.2025 № 14716/16-31-07-01-01/39728157 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.11.2025:
- № 0[телефон приховано], відповідно до якого встановлено, що позивачем "не виписані та не зареєстровані в ЄРПН податкові накладні на загальну суму ПДВ у сумі 1447301,00 грн. Зобов`язано зареєструвати податкові накладні на цю суму та застосовано штраф в розмірі 723650,50 грн /том V, а.с. 260/;
- № 0[телефон приховано], яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 354952,50 грн, у тому числі за основним платежем 283962 грн та штрафна санкція на суму 70990,50 грн /том V, а.с. 257/;
- № 0[телефон приховано], яким позивачу збільшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на суму 48079,00 грн /том V, а.с. 258/;
- № 0[телефон приховано], яким встановлено завищення позивачем бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 1 872 622,00 грн та застосовано штраф в розмірі 468 155,50 грн /том V, а.с. 256/;
- № 0[телефон приховано], яким застосовано штраф за нереєстрацію податкових накладних в розмірі 10200,00 грн /том V, а.с. 259/;
- № 0[телефон приховано], яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 1 598 354,55 грн, у тому числі 1 327 473,00 грн за основним платежем, 270 881,55 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (оскаржується в частині встановлення завищення інших операційних витрат на суму ПДВ по підприємству ФГ "Самоцвіт-2014" в розмірі 60 502,00 грн; встановлення завищення інших операційних витрат внаслідок непідтвердження фактичного отримання транспортних послуг, які здійснювалися ФОП ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 ), ФОП ОСОБА_2 ( НОМЕР_1 ), ФОП ОСОБА_3 ([номер приховано]) в розмірі 6 548 633 грн, збільшення зобов`язання ТОВ "НВП "Полтавська паляниця" зі сплати податку на прибуток за 9 місяців 2021 року в розмірі 88 380 грн; застосування штрафу в розмірі 270 881,55 грн) /том V, а.с. 255/;
- № [номер приховано], яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на 163 892,41 грн, у тому числі 157 881,48 грн за основним платежем, 5 844,16 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (оскаржується в частині: встановлення ТОВ "НВП "Полтавська паляниця" надання послуг ОСОБА_4 на суму 611 528 грн та неутримання ПДФО на суму 134 236, 51 грн, застосування штрафу в розмірі 5844,16 грн та пені в сумі 166,77 грн /том V, а.с. 262/;
- № 0[телефон приховано], яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 17 354,47 грн, у тому числі 15 684,76 грн за основним платежем, 1623,38 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (оскаржується в частині: встановлення ТОВ "НВП "Полтавська паляниця" надання послуг ОСОБА_4 на суму 611 528 грн та неутримання військового збору на суму 9172,92 грн застосуванню штрафу в розмірі 1623,38 грн та пені в сумі 46,33 грн /том V, а.с. 261/;
- № 0[телефон приховано], яким до ТОВ "НВП "Полтавська паляниця" застосовано штраф в розмірі 32000 грн за зберігання палива без наявної ліцензії /том V, а.с. 263/.
Не погодившись з прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду першої інстанції із вказаними вище позовними вимогами.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
В доводах апеляційної скарги відповідач по справі посилається на те, що перевіркою не підтверджується фактичне виконання робіт саме ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а лише їм перераховано кошти, а складені акти виконаних робіт мали удаваний характер, що не дає підстав для відображення в обліку платника податків та віднесення до витрат підприємства ТОВ «НВП «ПОЛТАВСЬКА ПАЛЯНИЦЯ».
Так, відповідач вказує, що по ФОП ОСОБА_1 - згідно запиту до ЄДР про реєстрацію транспортних засобів транспортні засоби відсутні. ФОП не подавався Податковий розрахунок за формою 1-ДФ, в якому б було відображено виплати доходів фізичним особам. Останній звіт платника єдиного податку подано за 2019 рік. Згідно даних щодо реєстрації транспортного засобу встановлено, що державні номери НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 - даних не знайдено.
По ФОП ОСОБА_2 - згідно запиту до ЄДР про реєстрацію транспортних засобів вантажні транспортні засоби відсутні (тільки 2 легкових автомобіля). Наймані працівники відсутні. Згідно даних поданих Податкових розрахунків за формою 1-ДФ, в якому б було відображено виплати доходів фізичним особам, за 1,2 квартали 2023 року та 1,2 квартали 2024 року встановлено виплати ФОП за ознакою 157: ОСОБА_5 ( НОМЕР_9 ) квітень та травень 2023 по 700грн, ФОП ОСОБА_6 ([номер приховано]) травень 2023 виплачено доходу 400грн. Згідно даних щодо реєстрації транспортного засобу встановлено, що державні номери вантажних автомобілів належать ОСОБА_7 ([номер приховано]), яка є фізичною особою підприємцем з видом діяльності - вантажний автомобільний транспорт і надає транспортні послуги ТОВ «НВП «ПОЛТАВСЬКА ПАЛЯНИЦЯ». ФОП ОСОБА_2 не нараховувала та не виплачувала доходи ОСОБА_7 в період березень-травень 2023, лютий- травень 2024. ОСОБА_2 з 01.09.2023 є найманим працівником ФОП ОСОБА_7 на посаді бухгалтера, якою відпрацьовано в лютому 2024 - 29 к.д., в березні 2024 - 31 к.д, в квітні 2024 - 30 к.д. та травні 2024 - 31 к.д.
По ФОП ОСОБА_3 - згідно запиту до ЄДР про реєстрацію транспортних засобів вантажні транспортні засоби відсутні. Наймані працівники у ОСОБА_3 відсутні. Податкові розрахунків за формою 1-ДФ, в якому б було відображено виплати доходів фізичним особам, не подавались. Згідно даних щодо реєстрації транспортного засобу встановлено, що державні номери вантажних автомобілів належать: DAF НОМЕР_10 - власник ОСОБА_8 ([номер приховано]); DAF НОМЕР_11 , DAF НОМЕР_12 , DAF НОМЕР_13 - власник ПП «Щедра земля» 37487304. Виплати фізичним особам за оренду автомобілів відсутні, так як Податковий розрахунок за 1,2 квартали 2023 року не подавалися. Підприємство ПП «Щедра земля» за 2023 рік подає податкові декларації з нульовими показниками, згідно ЄРПН відсутні доходи, отримані від здачі в оренду автомобілів з екіпажем чи без. Водії, зазначені в товарно - транспортних накладних, є працівниками підприємства ПП «Савітар 999» 43216075 та працюють на підприємстві повний робочий місяць. ПП «Савітар 999» 43216075 в свою чергу теж надає транспортні послуги ТОВ «НВП «ПОЛТАВСЬКА ПАЛЯНИЦЯ».
Надаючи оцінку цим доводам апелянта, колегія суддів зазначає, що під час проведення перевірки позивачем працівникам контролюючого органу були надані оригінали Договорів, Акти здачі-приймання робіт (надання послуг), ТТН, також Акти звірки, банківські виписки, які відповідають ознакам первинних документів в розумінні бухгалтерського та податкового законодавства.
З матеріалів справи судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 здійснив надання послуг по автоперевезенню вантажів у 2019-2022 роках згідно Договорів № 23/04/2019 від 18.04.2019 /том ІІІ, а.с. 306-309/, № 02/01/2020 від 02.01.2020 /том ІІІ, а.с. 415-418/, № 05/01/21-Т від 04.01.2021 /том ІV, а.с. 282-285/, 06/12/21-Т від 10.12.2021 /том V, а.с. 20-23/.
Отримані послуги відображено в регістрах бухгалтерського обліку. Отримані послуги та перераховані кошти ФОП ОСОБА_1 були відображені в об`єднаній звітності з ПДФО, ВЗ та ЄСВ в Додатку 4 ДФ "Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору" за відповідні податкові періоди з ознакою "157" - дохід, виплачений самозайнятій особі, відповідно до пункту 165.1.36 пункту 165.1 статті 165 ПК України, на підтвердження чого позивачем надано оборотну відомість по рахунку 631 за жовтень 2019 року - червень 2025 року, акти здачі - приймання робіт наданих послуг), ТТН.
Також судом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 здійснила надання послуг по автоперевезенню вантажів у 2023-2024 роках згідно Договорів № 12/03/23-Т від 22.03.2023 /том ІІІ, а.с. 50-53/, № 17/02/24-Т від 16.02.2024 /том ІІІ, а.с. 54-57/.
Отримані послуги відображено в регістрах бухгалтерського обліку. Отримані послуги та перераховані кошти ФОП ОСОБА_2 були відображені в об`єднаній звітності з ПДФО, ВЗ та ЄСВ в Додатку 4 ДФ "Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору" за відповідні податкові періоди з ознакою "157" - дохід, виплачений самозайнятій особі, відповідно до пункту 165.1.36 пункту 165.1 статті 165 ПК України, на підтвердження чого позивачем надано оборотну відомість по рахунку 631 за жовтень 2019 року - червень 2025 року, Акти приймання - передачі виконаних робіт, наданих послуг, ТТН.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_3 здійснив надання послуг по автоперевезенню вантажів у 2023 році згідно Договору № 22/01/23-Т від 11.01.2023 /том ІІ, а.с. 98-101/.
Отримані послуги відображено в регістрах бухгалтерського обліку. Отримані послуги та перераховані кошти ФОП ОСОБА_3 були відображені в об`єднаній звітності з ПДФО, ВЗ та ЄСВ в Додатку 4 ДФ "Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору" за відповідні податкові періоди з ознакою "157" - дохід, виплачений самозайнятій особі, відповідно до пункту 165.1.36 пункту 165.1 статті 165 ПК України, що підтверджено відомістю по рахунку 631 за жовтень 2019 року - червень 2025 року, Актами здачі - приймання робіт (наданих послуг), ТТН.
Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом не заперечується сам факт переміщення товару як фізичної дії, але ним ставиться під сумнів те, чи були ці послуги фактично надані саме ФОП ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 , яким платник перерахував кошти та за рахунок документів яких сформував витрати.
Судовим розглядом встановлено, що на підтвердження надання послуг з перевезення саме вказаними вище суб`єктами господарювання позивачем надано як під час проведення перевірки, так і під час судового розгляду справи відповідні первинні документи.
Щодо встановлених контролюючим орган обставин про дотримання вказаними вище контрагентами підприємства позивача вимог податкового законодавства та бухгалтерського обліку, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02),"Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.
Законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Тому, платник податку (покупець) не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальником правил оподаткування.
Отже, чинне законодавство не зобов`язує платника податків перевіряти безпосередніх контрагентів або третіх осіб у відносинах з контрагентами на предмет виконання ними вимог податкового законодавства. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 лютого 2021 р. (справа № 640/3515/19).
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 29.03.2018 року у справі №825/1391/17 господарські операції повинні бути дослідженні у сукупності всіх документів, які дозволяють встановити реальність господарських операцій. Верховний Суд зазначив, що з метою податкового обліку господарські операції можуть оформлюватися будь-якими первинними документами, зміст яких відповідає вимогам податкового законодавства, та складення яких відповідає законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції або звичаєвій практиці. При цьому, ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг та окремих позицій у первинних облікових документах, які не впливають на зміст господарської операції, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Окрім того, за своїм економіко-юридичним змістом послуга являє собою діяльність, результати якої не мають матеріального виразу, а реалізуються та споживаються у процесі її здійснення. Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямами, вказаним в договорі, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.
З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про реальність господарських операцій по отриманим послугам транспортування, які здійснили ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , а тому податкове повідомлення-рішення від 18.11.2025 № 0[телефон приховано] підлягає скасуванню.
В доводах апеляційної скарги відповідач по справі також посилається на те, що перевіркою даних регістрів обліку по бухгалтерському рахунку 94 "Інші витрати операційної діяльності" встановлено, що підприємством до складу інших витрат по субрахунку 949 «Інші операційні витрати» в червні 2022 включено суму податкового зобов`язання з ПДВ в розмірі 60502,37 грн., яка в бухгалтерському обліку відображена кореспонденцією рахунків Дт 949 «Інші операційні витрати» Кт 6442 «Податковий кредит непідтверджений».
Підприємством віднесено до складу витрат суму ПДВ по податковій накладній від постачальника ФГ «Самоцвіт-2014» (39529981) - пн від 22.10.2020 № 1 на загальну суму 363014,23 грн, в т.ч. ПДВ 60502,37грн.
Згідно з квитанцією про реєстрацію податкової накладної документ прийнято і зареєстровано за рішенням суду (рішення від 21.06.2022 № 440/1935/21).
На підставі цього апелянт вважає, що ТОВ «НВП «Полтавська Паляниця» неправомірно віднесло суму ПДВ до складу витрат підприємства в 1 пів-чі 2022 року.
Надаючи оцінку цим доводам апелянта, колегія зазначає, що реєстрація податкової накладної за відповідною операцією була зупинена 30.10.2020.
Відповідно до пункту 6 Порядку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 520 від 12.12.2019, строк для подання документів на розблокування податкової накладної становить 365 днів.
У зв`язку з цим, після спливу зазначеного строку, на підставі наказу підприємства № 02/06-01 від 02.06.2022 сума незареєстрованого ПДВ була включена до складу інших операційних витрат.
Щодо посилання податкового органу на те, що контрагент підприємства позивача - ФГ "Самоцвіт-2014", пізніше звернувся до суду та на підставі судового рішення ця податкова накладна ще пізніше була зареєстрована в ЄРПН, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податковий орган не надав доказів того, коли саме вона була зареєстрована в ЄРПН (до спливу відповідного періоду чи після) та не надав доказів того, що платник одночасно з віднесенням ПДВ за цієї податковою накладною включив її до складу податкового кредиту в наступних періодах, тому спірне податкове повідомлення-рішення від 18.11.2025 № 0[телефон приховано] щодо завищення витрат по ФГ «Самоцвіт-2014» підлягає скасуванню.
В доводах апеляційної скарги відповідач по справі також посилається на те, що проведеною перевіркою встановлено заниження податкових зобов`язань з ПДВ по реалізації кукурудзи нерезиденту-покупцю SIERENTZ & CIE SARL та відсутність реєстрації податкової накладної з приводу даної операції в ЄРПН.
Надаючи оцінку цим доводам апелянта, судовим розглядом встановлено, що ТОВ "НВП "Полтавська Паляниця" (Комітент) 08.02.2023 уклало Договір комісії № 33 від 08.02.2023 з ТОВ "Сіеранс Глобал Мерчантс Україна" (Комісіонер) ЄДРПОУ 41649076, згідно якого Комісіонер зобов`язується за дорученням Комітента за плату знайти Покупця (нерезидента), укласти експортний договір поставки, здійснити митне оформлення та передати Товар (кукурудзу врожаю 2022 року, який був переданий на комісію, Покупцю.
Товар передається на комісію по Акту прийому-передачі на кожну партію, що поступила на Термінал ТОВ "ТІС-Зерно".
Товар поставляється залізничними вагонами /том ІІ, а.с. 27-30/.
З матеріалів справи судом встановлено, що Комісіонер знайшов Покупця-нерезидента SIERENTZ & CIE SARL, з яким було укладено виключно на вимогу Договору комісії № 33 від 08.02.2023 Контракт № SGG-23-P-161 від 08.02.2023 на поставку кукурудзи врожаю 2022 року в кількості 1300 метричних тон +/- 5% за вибором Постачальника.
У зв`язку з цим, ТОВ "НВП "Полтавська Паляниця" по цій господарській операції здійснило поставку товару на Термінал ТОВ "ТІС-Зерно" залізничним транспортом з елеваторів ТОВ "Коломацьке ХПП" та ПрАТ "Полтавське ХПП" Решетилівська філія, де кукурудза знаходилась на відповідальному зберіганні.
Товар на комісію згідно Договору комісії № 33 від 08.02.2023 прийнято та оформлено Актами прийому-передачі: № 1 від 04.04.2023 року на 416,4 т, № 2 від 05.04.2023 на 661,65 т, № 3 від 10.04.2023 та 261,75 т. Всього поставлено 1339,8 т.
Згідно Контракту № SGG-23-P-161 від 08.02.2023 право власності на товар, призначений для здійснення експортної операції, переходить в пункті призначення (термінал) в дату приймання Товару та оформляється Актами приймання-передачі права власності на товар.
Акти приймання-передачі права власності на товар оформлені: 04.04.2023 на 416,4 т., 05.04.2023 на 661,65 т., 10.04.2023 та 261,75 т. Всього поставлено 1339,8 т.
Також судом встановлено, що на поставлений для експорту товар ТОВ "НВП "Полтавська Паляниця" зареєструвало податкові накладні: № 4 від 04.04.2023 на суму 3212931,82 грн, в т.ч. ПДВ 0,00 грн. (416,4 т.) реєстраційний № [номер приховано] /том ІІ, а.с 62/; № 6 від 05.04.2023 на суму 5105274,59 грн, в т.ч. ПДВ 0,00 грн. (661,65 т.) реєстраційний № [номер приховано] /том ІІ, а.с. 64/; № 16 від 10.04.2023 на суму 2019656,35 грн, в т.ч. ПДВ 0,00 грн. (261,75 т.) реєстраційний № [номер приховано] /том ІІ, а.с. 66/.
Всього на суму 10337862,76 грн, в т. ч. ПДВ 0,00 грн. - 1339,8 т.
Проведена господарська операція відображена на бухгалтерському субрахунку 362 "Розрахунки з іноземними покупцями" та відображена записами: Дт 902 Кт 287, Дт 362 Кт 702 /том ІІ, а.с. 61, 61/.
Згідно наданих під час розгляду справи в суді першої інстанції пояснень представником позивача, через російську агресію зерновий коридор з даного порту фактично не працював і зерно не відвантажувалося на експорт, але в травні 2023 року з даного порту поодиноко зерно експортувалося, тому підприємство мало надію на здійснення виконання договірних відносин з ТОВ "Сіеранс Глобал Мерчантс Україна" (Комісіонер) для експорту кукурудзи SIERENTZ&CIESARL.
В свою чергу, у зв`язку з форс-мажорними обставинами через російську агресію Комісіонер не зміг здійснити митне оформлення товару, а тому ТОВ "НВП "Полтавська Паляниця" отримало від ТОВ "Сіеранс Глобал Мерчантс Україна" та SIERENTZ&CIESARL повідомлення, листи про форс-мажор та неможливість виконання умов договору, у зв`язку із блокадою порту /том ІІ, а.с. 57-59/.
При цьому, в Договорі комісії № 33 від 08.02.2023 сторони дійшли згоди, що припинення Договору відбувається в т.ч. з ініціативи Комісіонера, якщо з`ясовується неможливість виконання доручення Комітента.
Тому, Договір комісії № 33 від 08.02.2023 вважається не виконаним і товар не поставленим покупцю - нерезиденту.
08.12.2023 товар був повернутий ТОВ "НВП "Полтавська Паляниця" згідно Акту б\н від 08.12.2023 /том ІІ, а.с. 55-56/.
У зв`язку з цим, у подальшому, вищевказані податкові накладні, якими було задекларовано ПДВ за ставкою "0" (експорт) було відкориговано платником згідно розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної: № 1 на суму -3212931,82 грн, в т.ч. ПДВ 0,00 грн (416,4 т.) реєстраційний № [номер приховано] від 12.06.2023 /том ІІ, а.с. 68/; № 2 на суму - 5105274,59 грн, в т.ч. ПДВ 0,00 грн (661,65 т.) реєстраційний № [номер приховано] від 12.06.2023 /том ІІ, а.с. 71/; № 3 на суму -2019656,35 грн, в т.ч. ПДВ 0,00 грн (261,75 т.) реєстраційний № [номер приховано] від 12.06.2023 /том ІІ, а.с. 74/.
Актом повернення товару було зафіксовано, що між позивачем та Покупцем-нерезидентом SIERENTZ & CIE SARL фактично лише було задокументовано перехід права власності на товар відповідно до положень контрактів, але відвантаження (поставка) товарів не було завершене, як і оформлення експортних митних декларацій.
У зв`язку з цим, позивач наполягав на тому, що відсутні підстави вважати, що настала перша подія, за якою у позивача виникли податкові зобов`язання з ПДВ, а податковий орган наполягав на тому, що перша подія (передача товару) відбулася, що є самостійною підставою для нарахування й сплати ПДВ і оскільки ПДВ за ставкою "0" міг бути нарахований виключно за фактом оформлення експортної митної декларації, податковий орган вважав, що мала бути застосована звичайна ставка ПДВ на території України для цього виду товару 14%.
Надаючи оцінку цим обставинам, колегія суддів зазначає, що платник, дотримуючись приписів ПК України, при настанні першої події - складенні актів прийому передачі з переходом права власності на товар до нерезидента, склав податкові накладні за правилами формування податку на додану вартість при експорті товарів, застосувавши нульову ставку, оскільки постачання здійснювалося на користь нерезидента.
Надалі, після розірвання господарської угоди та повернення товару (прав на нього), платник відкоригував цю операцію шляхом подання розрахунків коригування показників податкового обліку, якими скасував раніше задекларовані показники ПДВ за операцією.
Отже, за фактичної відсутності господарської операції як такої, відсутні і підстави для оподаткування її податком на додану вартість за будь-якої ставкою і так само для складення податкової накладної за фактом цієї операції, окрім тих, які були складені та в подальшому відкориговані.
Також з матеріалів справи вбачається, що у подальшому зерно кукурудзи, що було предметом наведеного вище договору та перевезено для наступного продажу на термінал, було продано платником на митній території України резиденту.
Так, 08.12.2023 було укладено Договір поставки № ДОГ-к/0812 з ТОВ "Зелена долина Полісся" /том ІІ, а.с. 77-82/ та Специфікацію № 1 /том ІІ, а.с. 83-84/.
На реалізацію даної партії кукурудзи складено: видаткову накладну № 530 від 08.12.2023 на суму 5044909,72 грн, в т.ч. ПДВ 619550,32 грн на 1339,8 т /том ІІ, а.с. 85/; акт прийому - передачі товару № 1 від 08.12.2023 на суму 5044909,72 грн, в т.ч. ПДВ 619550,32 грн на 1339,8 т /том ІІ, а.с. 86/; податкову накладну № 12 від 08.12.2023 на суму 5044909,72 грн, в т.ч. ПДВ 619550,32 грн на 1339,8 т, реєстраційний № [номер приховано], зареєстровану в ЄРПН 13.12.2023 /том ІІ, а.с. 89/,
Також складено податкову накладну № 16 від 08.12.2023, (складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 і 189 ПК України, над фактичною ціною постачання) на суму 2445455,36 грн, в т.ч. ПДВ 300319,08 грн, зареєстровану в ЄРПН 05.01.2024 реєстраційний № [номер приховано] /том ІІ, а.с. 91-92/.
При цьому, податковим органом не заперечувалося, що до перевірки позивачем надавалися обороти рахунку 287 "Товари в дорозі" за 08.12.2023, де відображено повернення партії товару, яка знаходилась на ТОВ "ТІС-Зерно" для Покупця-нерезидента SIERENTZ & CIE SARL та його продаж ТОВ "Зелена долина Полісся" /том ІІ, а.с. 93/.
Крім того, за змістом Специфікації № 1 від 08.12.2023 до Договору поставки № ДОГ-к/0812 від 08.12.2023 зазначено умови поставки EXW склад ТОВ "ТІС-Зерно", а в п. 1.2 даного Договору визначено, що цей товар раніше був поставлений на вказаний склад під експортний Контракт № SGG-23-P-161 від 08.02.2023 для SIERENTZ & CIE SARL /том ІІ, а.с. 83-84/.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сільськогосподарська продукція, що була доставлена раніше на елеватор для подальшого відвантаження покупцям-резидентам, продовжувала зберігатися на елеваторі (терміналі ТІС-Зерно), а тому наступний продаж її контрагенту-резиденту був новою господарською операцією, яка, за правилами ПК України, була оподаткована платником за ставкою 14% внутрішнього податку на додану вартість, у зв`язку з чим правильним є висновок суду першої інстанції про те, що у ТОВ "НВП "Полтавська Паляниця" не виникають податкові зобов`язання в квітні 2023 року на суму 10337862,76 грн, в т.ч. ПДВ 14% - 1447300,79 грн, а тому, податкове повідомлення-рішення № 0[телефон приховано] від 18.11.2025 також підлягає скасуванню.
В доводах апеляційної скарги відповідач по справі також посилається на те, що перевіркою встановлено заниження податкових зобов`язань з ПДВ на суми транспортно-експедиторських послуг, отриманих від ТОВ "Гранд-Інвестментс", завищення задекларованого показника від`ємного значення на 48079 грн внаслідок ненарахування "компенсуючого ПДВ" на суми транспортно-експедиційних послуг, які отримані від ТОВ "Гранд-Інвестментс", які не використано в оподатковуваних операціях в господарській діяльності платника, внаслідок чого не нараховане податкове зобов`язання з ПДВ на суму перевищення бази оподаткування над фактичною ціною постачання в розмірі 751860 грн в т.ч. ПДВ та завищення бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 1872622 грн. Апелянта вважає, що вартість транспортно-експедиційних послуг з перевезення кукурудзи в сумі 1433731,43 грн мала бути включена до собівартості продукції /том VІ, а.с. 23, зворотній бік/.
Надаючи оцінку цим доводам контролюючого органу, колегія суддів зазначає, що між підприємством позивача та ТОВ "Гранд-Інвестментс" укладений Договір № 06/09/22-Т від 05.09.2022 про транспортно-експедиторські послуги по перевезенню кукурудзи /том І, а.с. 252-258/.
Згідно умов цього Договору, за результатом кожного перевезення вважається оформлення залізничної накладної, що оформляється Актом надання послуг з додаванням Додатку 1 та залізничних накладних. В додатку 1 відображається узагальнена інформація по відвантаженій партії товару: дата, номер вагону, номер накладної, вага, вантаж, станція відправки та призначення, перевізник, вантажовідправник, приналежність вагону.
З матеріалів справи судом встановлено, що перевезення кукурудзи під експортне завантаження на Термінал ТОВ "ТІС-Зерно" для Покупця-нерезидента SIERENTZ & CIE SARL оформлено Актами надання послуг: № 164 від 30.03.2023 на суму 829552,66 грн, в т.ч. ПДВ 138258,78 грн - 663,64 т /том І, а.с. 299/; № 163 від 30.03.2023 на суму 563274,00 грн, в т.ч. ПДВ 93879,00 грн - 417,24 т /том І, а.с. 296/; № 173 від 03.04.2023 на суму 327651,05 грн, в т.ч. ПДВ 54608,51 грн - 262,12 т /том І, а.с. 302/.
Всього на суму 1720477,71 грн. в т. ч. ПДВ 286746,29 грн.
За отримані послуги ТОВ "НВП "Полтавська Паляниця" здійснило оплату ТОВ "Гранд-Інвестментс" згідно таких банківських платіжних документів: 31.03.2023 п/д № 328178 в сумі 450600,00 грн, в т.ч. ПДВ 75100,00 грн /том І, а.с. 305/; 31.03.2023 п/д № 328193 в сумі 663600,00 грн, в т.ч. ПДВ 110600,00 грн /том І, а.с. 306/; 04.04.2023 п/д № 328213 в сумі 262100,00 грн, в т.ч. ПДВ 43683,33 грн /том І, а.с. 307/; 07.04.2023 п/д № 328240 в сумі 344177,71 грн, в т.ч. ПДВ 57362,96 грн.
Загальна сума платежу складає 558000,00 грн, в т.ч. ПДВ 93 000,00 грн /том І, а.с. 308/.
Згідно наказу № 09/04-03 від 09.04.2015 "Про облікову політику підприємства та про організацію бухгалтерського обліку" ТОВ "НВП "Полтавська паляниця", то в п. 2.13 визначено, що входить до ТЗВ підприємства та витрат на збут.
Так, п. 2.13 цього наказу визначено, що витрати на транспортування продукції при здійсненні реалізації відносяться до витрат на збут поточного періоду, тобто того періоду, в якому вони були здійсненні, а не формують собівартість товару.
Отже, оскільки товар був реалізований, то транспортно-експедиторські послуги, які отримані підприємством позивача від ТОВ "Гранд-Інвестментс" відносяться до витрат на збут, а не до транспортно-заготівельних.
Також судом встановлено, що транспортно-експедиторські послуги по перевезенню кукурудзи, отримані від ТОВ "Гранд-Інвестментс" за перевезення кукурудзи для здійснення експорту для SIERENTZ&CIESARL, були включені до витрат відповідного періоду, що не суперечить обліковій політиці підприємства та п. 19 ПСБО 16 "Витрати, де вказано: витрати на збут включають .. "витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки".
Щодо посилання відповідача на порушення платником п. 188.1 ст. 188 ПК України: до складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг, то як правильно зазначив суд першої інстанції, ця норма ПК України говорить про договірну, контрактну вартість, а в контрактах, про які йдеться, зафіксовано умови поставки за правилами Інкотермс - EXW, склад ТОВ "ТІС-Зерно", тобто "Продаж зі складу". Відповідно до договірних умов поставок сільськогосподарської продукції, у покупця не було домовленості про доставку йому товару продавцем. Отже, про компенсацію вартості доставки покупцем у договірних умовах не йдеться. А тому передумови для застосування п. 188.1 ст. 188 ПК України відсутні.
Оскільки товар був реалізований, транспортно-експедиторські послуги, отримані від ТОВ "Гранд-Інвестментс" відносяться до витрат на збут, а не до транспортно-заготівельних, а компенсація вартості перевезення товару не повинна була включатися до собівартості цього товару та збільшувати відповідно ПДВ за операцією з продажу товару резиденту, оскільки ця операція не мала жодних зобов`язань щодо переміщення/перевезення/доставки товару, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що податкові повідомлення-рішення № 0[телефон приховано] від 18.11.2025, № 0[телефон приховано] від 18.11.2025, № 0[телефон приховано] від 18.11.2025, в частині порушень, пов`язаних з отриманням транспортно-експедиторських послуг, отриманих від ТОВ "Гранд-Інвестментс", підлягають скасуванню.
В доводах апеляційної скарги відповідач по справі також посилається на те, що під час реалізації продукції ТОВ "Кернел-Трейд", а саме поставки кукурудзи відповідно до Договору поставки № П-0636/7/24 від 04.12.2023 та ТОВ "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ Україна", а саме поставку кукурудзи відповідно до Договору поставки № К2312-0433 від 15.12.2023 за грудень 2023 - січень 2024 року було допущено реалізацію продукції за ціною нижче ціни придбання /том VІ, а.с. 23, зворотній бік/. При цьому, податковим органом зроблений вибірковий аналіз цін придбання продукції по трьом контрагентам - у ДП "ДГ ім. 9 січня ", ЄДРПОУ 00729563 (5482,50 грн. за тону), у ФГ "В.В.С." (ціна придбання 5407 грн, 5403,1 грн, 5543,7 грн, 5354,8 грн, 5435,3 грн, за 1 т.) та у СФГ "СОВА" (5485,2 грн за тону) /том VІ, а.с. 24/.
Надаючи оцінку цим доводам, колегія суддів зазначає, що термін "звичайна ціна" визначено у пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПК України, відповідно до якого, під звичайною ціною розуміється ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до ст.39 ПК України.
Відповідно до пп. 14.1.219 цього пункту, під ринковою ціною розуміється ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах.
Ринок товарів (робіт, послуг) - це сфера обігу товарів (робіт, послуг), що визначається виходячи з можливості покупця (продавця) без значних додаткових витрат придбати (реалізувати) товар (роботи, послуги) на найближчій для покупця (продавця) території (пп.14.1.218 цього пункту).
Приписами ст. 10 Закону України "Про ціни і ціноутворення" визначено, що суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни. Ціни на товари, які призначені для реалізації на внутрішньому ринку України, установлюються виключно у валюті України, якщо інше не передбачено міжнародними угодами, ратифікованими Україною, та постановами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ст. 11 цього Закону, вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Як зазначив Верховний Суд у постановах від 05 січня 2021 року у справах № 160/6018/19, № 200/1718/20-а, від 28 вересня 2022 року у справі № 200/14542/19-а, особливо важливе значення має факт доведення реалізації самостійно виготовлених товарів/послуг за цінами, які не відповідають ринковим. Цей факт має доводити особа, яка вважає, що ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, не відповідає ринковим. Тобто, обов`язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на контролюючий орган.
Верховний Суд у постанові від 25 травня 2023 року у справі № 200/465/21-а висловив позицію про те, що відсутність доказів звернення податкового органу до уповноваженого державного органу про отримання необхідної інформації свідчить про порушення відповідачем визначеної процедури з`ясування рівня звичайних цін. Використання іншої інформації до встановлення відсутності офіційних статистичних даних про рівень цін на окремі товари свідчить про передчасність використання результатів досліджень, використаних податковим органом для визначення звичайної ціни у межах спірних відносин.
Також цим Судом у постановах від 13 грудня 2022 року у справі № 200/4957/20-а та від 14 вересня 2022 року у справі № 200/12446/19-а викладено правову позицію про те, що суб`єкти господарювання реалізують продукцію за цінами, самостійно визначеними сторонами договору. Самостійно визначена ціна, якщо не доведено зворотне, вважається такою, що відповідає рівню ринкових цін; чинним податковим законодавством не встановлено спеціальних обмежень для оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання самостійно виготовлених товарів за цінами нижчими, ніж собівартість, відтак такі операції підлягали відображенню в податковому обліку за загальними правилами, регламентованими ПК. Тлумачення норм ПК дозволяє з`ясувати, що звичайною ціною для здійснення розрахунку бази оподаткування податком на додану вартість операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг є ціна, визначена зацікавленими сторонами у цивільно-правовому договорі, яка, своєю чергою, повинна відповідати ринковій ціні (ціні, що склалася на ринку товарів/послуг).
Судовим розглядом встановлено, що позивач при здійсненні операцій з поставки кукурудзи формував податкові зобов`язання з ПДВ, виходячи з договірної вартості продукції, та склав за такими операціями податкові накладні, які зареєстровані в ЄРПН /том І, а.с. 333-340, 364-373/. При цьому, сторони не заперечують, що поставка відбулася за цінами, які зазначені в договорах.
В свою чергу, податковий орган, застосувавши вибірково статистичні дані про ціну окремих операцій з реалізації окремої продукції суб`єктами господарювання, зробив висновок, що позивач реалізував кукурудзу за цінами, які нижчі за ціну її придбання.
Як було встановлено судом першої інстанції, кукурудза, яка була відвантажена ТОВ "Кернел- Трейд" /том І, а.с. 333-340/ та ТОВ "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ Україна" /том І, а.с. 364-373/, була придбана у інших виробників, зокрема у СФГ Жайворонок" /том І, а.с.171-177/ та ФГ "АГРО Приходько" /том І, а.с. 130-136/ за цінами в діапазоні 3000- 3500 грн за тону.
Вказаним контрагентам поставлялася кукурудза 2023 року врожаю, а тому наявність в бухгалтерському обліку залишків кукурудзи 2022 року врожаю, не свідчить про її фізичну наявність, її якість, якісний склад тощо.
Крім того, позивач зазначив, що при укладенні договорів на постачання товарів позивачем враховано отримані пропозиції покупців з урахуванням тенденцій на ринках. Натомість, відповідачем не враховано, що ціни на сільськогосподарську продукцію мають сезонний характер, коливаються в залежності від умов реалізації, об`ємів поставок, способів транспортування, ситуації на ринку.
При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, матеріали справи не містять достатніх доказів того, що партії зерна, продані платником ТОВ "Кернел-Трейд" та ТОВ "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ Україна", були придбані цим платником, саме по тій ціні, яку податковий орган визначив як порівняльну й таку, що по ній цей товар було придбано, а наведені податковим органом дані про купівлю платником зерна цього виду та класу - не є даними про купівлю саме точно тієї партії зерна, яка була в подальшому реалізована ТОВ "Кернел-Трейд" та ТОВ "ЛУЇ ДРЕЙФУС КОМПАНІ Україна".
Оскільки порівняння ціни реалізації з ціною закупівлі здійснене податковим органом при визначенні цієї частин податкових зобов`язань є фактично лише припущенням податкового органу, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення № 0[телефон приховано] від 18.11.2025 також підлягає скасуванню.
В доводах апеляційної скарги відповідач по справі також посилається на те, що підприємством позивача неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в червні 2022 року в розмірі 5502 грн по податковій накладній № 19 від 17.06.2022, у зв`язку із неможливістю здійснення постачальником операції з урахуванням часу та місця знаходження матеріальних ресурсів /том VІ, а.с. 26/. Відповідач вказує, що надані ТОВ «НВП «Полтавська Паляниця» первинні документи бухгалтерського та податкового обліку не є достатніми доказами фактичного виконання ТОВ «Нафта-Оіл Плюс» господарські операції з надання послуг перевезення вантажу, що в сукупності з виявленими фактами щодо діяльності контрагента - постачальника свідчить про неможливість проведення цих господарських операцій, а це виключає правомірність їх відображення у податковому обліку ТОВ «НВП «Полтавська Паляниця».
Як було правильно встановлено судом першої інстанції, позиція відповідача полягає в тому, що ТОВ «Нафта-Оіл Плюс» було визнано таким, що відповідає критерію ризиковості відповідно до рішень ГУ ДПС в Сумській області від 25.07.2022, від 26.10.2022, від 20.12.2022, від 25.01.2023 /том VІ, а.с. 26, зворотній бік/, а також в неможливості здійснення постачальником операції з урахуванням часу та місця знаходження матеріальних ресурсів.
Надаючи оцінку обставинам справи в цій частині, судовим розглядом встановлено, що між підприємством позивача (замовник) та ТОВ «Нафта-Оіл Плюс» (перевізник) 15.06.2022 укладений договір перевезення вантажу автомобільним транспортом № 13/06/22-Т, за умовами якого перевізник зобов`язується доставити ввірений їй замовником вантаж до пункту призначення в установлений договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а Замовник (вантажовідправник) зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
На виконання умов договору на перевезення вантажу складено:1) акт виконаних робіт від 17.06.2022 № 74, загальна сума 33012,1 грн, в т.ч. ПДВ 5502,02 грн - транспортні послуги з перевезення вантажу (соя насипом) по маршруту Стовбина Долина, Новосанжарський р-н Полтавської обл - Дніпропетровська обл. м. Нікополь вул Енергометалургів 302, Автомобіль ДАФ НОМЕР_14 / НОМЕР_15 , ТТН 2/16 від 16.06.2022, кількість 23,58т; товарно-транспортна накладна № 737555 від 16.06.2022 - Автомобіль ДАФ НОМЕР_14 , причіп НОМЕР_15 , водій ОСОБА_9 , замовник ТОВ «НВП «Полтавська Паляниця», вантажовідправник ФТ «Писаренка В.І.» 22537019, пункт навантаження Стовбина Долина Новосанжарський р-н, Полтавської обл, пункт розвантаження Дніпропетровська обл. м. Нікополь, товар соя врожаю 2021 р, кількість 23,58 т.; товарно-транспортна накладна № 2/16 від 16.06.2022 - Автомобіль ДАФ НОМЕР_14 , причіп НОМЕР_15 , водій ОСОБА_9 , замовник ТОВ «НВП «Полтавська Паляниця», вантажовідправник ТОВ «НВП «Полтавська Паляниця», вантажоодержувач ТОВ «Птахокомплекс Дніпровський» 36020648, пункт навантаження Стовбина Долина Новосанжарський р-н Полтавської обл, пункт розвантаження Дніпропетровська обл. м. Нікополь, товар соя врожаю 2021 р, кількість 23,58т.;
Розрахунки за транспортні послуги проведено у безготівковій формі.
За даними обліку підприємства по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», станом на 01.10.2019 - заборгованість відсутня, станом на 30.06.2025 - кредиторська заборгованість 49697,5 грн.
Оплата проведена, що підтверджено виписками з банківського рахунку: від 05.2022 в сумі 52528грн, в т.ч. ПДВ 8754,67грн.; № 1032 від 19.08.2022 в сумі 92 390,40 гри. в т.ч. ПДВ 15 398,40 грн; № 1237 від 14.09.2022 в сумі 53700,00 гри. в т.ч. ПДВ 8 950,00 грн.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
За змістом наведених норм у податковому обліку витрати, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та суми ПДВ, включені до податкового кредиту, повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та витрати, пов`язані із цією операцією. Сума ПДВ для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг).
Отже, всі витрати господарюючого суб`єкта мають бути здійснені в межах господарської діяльності та підтверджені відповідними первинними документами.
Якщо господарська операція не відбулася, а первинні документи були складені з метою отримання лише податкової вигоди та не відповідають дійсності, такі документи не можуть бути підставою для визначення показників податкової звітності.
При цьому вищенаведені правові норми не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення платником податку на прибуток (покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат, тому цей платник не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на зменшення об`єкта оподаткування на суму витрат, які він фактично поніс у зв`язку з отриманням доходу, за можливу неправомірну діяльність контрагента в ланцюгу поставок за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність цього платника щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Тобто нормативно закріплено підхід належної обачності та індивідуальної юридичної відповідальності платника податків при здійсненні господарських операцій та їх наслідків.
Колегія суддів зазначає, що на підтвердження реальності вчинення правочину з ТОВ «Нафта-Оіл Плюс» підприємством позивача до перевірки надані достатні первинні документи, які не містять дефектів форми, змісту або походження, які у силу ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили б втрату такими документами юридичної сили.
Доводи апелянта щодо «ризиковості» контрагента підприємства позивача суд відхиляє, оскільки досліджувана відповідачем в акті перевірки господарська операція відбулася 17.06.2022 /том І, а.с. 360/, тобто, в той час, коли контрагент позивача - ТОВ "Нафта-Оіл Плюс" не перебувало в стані «ризиковості».
Твердження податкового органу про неможливість здійснення постачальником операції з урахуванням часу та місця знаходження матеріальних ресурсів суд також відхиляє, оскільки таке ґрунтується на його припущеннях та не підтверджене жодними доказами.
У зв`язку з цим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення № 0[телефон приховано] від 18.11.2025 в частині виявлених порушень по взаємовідносинам з ТОВ "Нафта-Оіл Плюс" підлягає скасуванню.
В доводах апеляційної скарги відповідач також вказує, що ТОВ "НВП "Полтавська паляниця" не зареєстровано в ЄРПН податкову накладну на загальну суму обсягу постачання 6446779,85 грн в т.ч. за травень 2024 року 6446779 грн /том VІ, а.с. 29/. ТОВ "НВП "Полтавська паляниця" не виписано та не зареєстровано в ЄРПН податкову накладну на загальну суму обсягу постачання (без ПДВ) 3779017,86 в т.ч. за грудень 2023 у сумі 3546393,87 грн, за січень 2024 р. - 232623,99 грн /том VІ, а.с. 29, зворотній бік/.
Отже, відповідач вважає, що ТОВ "НВП "Полтавська паляниця" не виписало та не зареєструвало податкові накладні на суму ПДВ при здійсненні постачання товарів/послуг виходячи з перевищення фактичної ціни постачання над фактичною ціною, визначеною окремо по кожній операції з постачання товару, а саме до договірної вартості не включені транспортно-експедиційні послуги, отримані від ТОВ "Гранд-Інвестментс" (39501849) на загальну суму обсягу постачання 3668953,90 грн.
Надаючи оцінку цим висновкам контролюючого органу, колегія суддів зазначає, що висновки відповідача щодо невключення до собівартості транспортно-експедиторських послуг спростовані судом при дослідженні господарських операцій з ТОВ "Гранд-Інвестментс", а тому обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення № 0[телефон приховано] від 18.11.2025 про застосування до підприємства позивача штрафної санкції в розмірі 10200,00 підлягає скасуванню.
В доводах апеляційної скарги відповідач по справі також посилається на те, що вибірковою перевіркою первинних документів, зведених даних по рахунку 944 «Сумнівні та безнадійні борги», рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», даних з Податкового розрахунку 1-ДФ, встановлено, що ТОВ «НВП «Полтавська Паляниця» станом на 01.10.2019 обліковувалась дебіторська заборгованість за реалізовану муку фізичній особі ОСОБА_10 ([номер приховано]) в розмірі 1222,5 грн та за послуги зберігання по фізичній особі ОСОБА_4 ([номер приховано]) в розмірі 611528 грн. У зв`язку з тим, що минув термін позовної давності дана заборгованість була списана по результатам інвентаризації згідно бухгалтерської довідки № 135 від 21.12.2021 року в розмірі 612750,5 грн. В бухгалтерському обліку операція відображена проведенням: Дт 944 «Сумнівні та безнадійні борги» Кт 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями». Отже, ТОВ «НВП «Полтавська Паляниця» безоплатно передано товар та надано послуги фізичним особам. Тому, даний дохід є додатковим благом, з якого податок з доходів фізичних осіб не був утриманий з джерела виплати та перерахований до бюджету підчас такої операції.
Надаючи оцінку висновкам контролюючого органу в частині
неутримання ПДФО та військового збору під час списання дебіторської заборгованості по ОСОБА_4 , судом встановлено, щ в акті перевірки зазначено, що ТОВ "НВП "Полтавська паляниця" надала послуги гр. ОСОБА_4 по зберіганню на суму 611528 грн /том VІ, а.с. 32/.
В свою чергу, під час розгляду справи в суді першої інстанції встановлено та відповідачем у справі не спростовано, ТОВ "НВП "Полтавська паляниця" ніколи не надавало послуг зі зберігання, оскільки не має власних чи орендованих складських приміщень. При цьому, аналіз бухгалтерського та податкового обліку підприємства за перевіряємий період, не містить жодних відомостей щодо взаємовідносин із громадянкою ОСОБА_4 .
Отже, контролюючим органом безпідставно визначено зобов`язання ТОВ "НВП "Полтавська паляниця" в частині сплати ПДФО за неіснуючі операції із гр. ОСОБА_4 .
Крім того, суд першої інстанції врахував відомості, надані стороною позивача про часткове пошкодження бухгалтерської документації та втрату й пошкодження даних внаслідок хакерської атаки, технічних збоїв, тощо, ці відомості підтверджені документально матеріалами справи.
У зв`язку з цим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення № 0[телефон приховано] від 18.11.2025 підлягає частковому скасуванню в частині встановлення ТОВ "НВП "Полтавська паляниця" надання послуг ОСОБА_4 на суму 611528 грн та не утримання ПДФО на суму 134236, 51 грн та застосуванню штрафу в розмірі 5844,16 грн й пені в сумі 166,77 грн, а податкове повідомлення-рішення № 0[телефон приховано] від 18.11.2025 підлягає частковому скасуванню в частині встановлення ТОВ "НВП "Полтавська паляниця" надання послуг ОСОБА_4 на суму 611528 грн та не утримання військового збору на суму 9172,92 грн та застосуванню штрафу в розмірі 1623,38 грн та пені в сумі 46,33 грн.
В доводах апеляційної скарги відповідач по справі також послався на те, що ТОВ «НВП «ПОЛТАВСЬКА «ПАЛЯНИЦЯ» мало на балансі паливно-мастильні матеріали (дизпаливо, скраплений газ та бензин) в кількості, яка перевищує фактичну наявність в баках автомобілів. Фактична наявність пального по рахунку бухгалтерського обліку 203 «Пальне» підтверджується матеріалами щорічних інвентаризацій та інвентаризацій, які проводились в ході позапланових перевірок з питань правомірності заявлених сум бюджетного відшкодування. Кількість залишку пального в баках автомобілів підтверджується подорожніми листами. Отже, на підприємстві обліковувалось пальне, що перевищує 2000 л для власних потреб понад ємність баків автомобілів, чим порушено ст.15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», відповідальність за що передбачена абз. 36 п. 2 ст. 73 Розділу ХІ Закону України від 18.06.2024 № 3817-ІХ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", із змінами та доповненнями.
Надаючи оцінку цим доводам контролюючого органу, колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач не навів жодних доказів фізичного придбання/зберігання палива та вказав, що фактичної перевірки місця зберігання палива під час перевірки не проводилося.
В свою чергу, позивач вказував, що все паливо, яке використовується в господарській діяльності і обліковано на субрахунках "склад", перебувало у вигляді паливних карток без фізичної наявності палива.
Отже, сам факт придбання/використання пального позивачем жодним чином не свідчить про факт зберігання пального за певною адресою без відповідної ліцензії.
Крім того, як правильно зазначив суд першої інстанції, в акті перевірки не відображено відомостей про зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, відбір зразків пального, спосіб зберігання пального, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), тощо.
Склад правопорушення, передбаченого абзацом дев`ятим частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР, має доводитись шляхом встановлення обставин того, де і яким чином суб`єкт господарювання зберігав пальне, дослідженням замірів його кількості (об`єму) і співставленням цих показників із нормами підпунктів 14.1.6, 14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України, які встановлюють випадки, які не вважаються "акцизним складом" та/або "акцизним складом пересувним". Ці обставини мають бути належним чином зафіксовані в акті перевірки як носії доказової інформації.
Аналогічна правова позиція викладена ВС в постановах по справам № 520/9278/22 від 23.04.2024, № 520/5841/21 від 04.07.2024, № 140/5199/21 від 21.08.2024.
В контексті спірних правовідносин недотримання відповідачем вимог до змісту акту перевірки, а саме: невстановлення під час перевірки обставин здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального, часу цієї діяльності та місця, у якому пальне зберігалося, свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення № 0[телефон приховано] від 18.11.2025, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що воно підлягає скасуванню.
На підставі наведених вище обставин колегія суддів погоджується із загальним висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті судового рішення у цій справі, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.
Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 року по справі № 440/16304/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис) І.С. Чалий
Судді (підпис) (підпис) М.О. Семененко З.Г. Подобайло
Повний текст постанови складено 19.08.2026 року