ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
18 серпня 2026 року м. Дніпро справа № 206/5846/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду міста Дніпра від 18 грудня 2025 року у справі №206/5846/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 16 жовтня 2026 року звернулася до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції щодо не складення протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, щодо водія транспортного засобу Mercedes-Benz 312- спринтер з д. н. НОМЕР_1 ОСОБА_2 ;
- зобов`язати Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції вчинити дії у відповідності до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стосовно водія транспортного засобу «Mercedes-Benz» 312- спринтер з д. н. НОМЕР_1 ОСОБА_2 ;
- зобов`язати Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції скласти протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стосовно водія транспортного засобу «Mercedes-Benz» 312- спринтер з д. н. НОМЕР_1 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 з подальшим направленням цього протоколу до відповідного суду для розгляду а стягнути з відповідача судові витрати по справі.
Рішенням Самарського районного суду міста Дніпра від 18 грудня 2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду мотивовано тим, що розгляд питання щодо зобов`язання відповідача скласти протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та рішення суб`єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, у сукупності з іншими доказами, не дозволить ефективно захистити та відновити порушене право позивача, не відповідає завданням адміністративного судочинства та у подальшому може призвести до виникнення нових судових спорів. Подібні за змістом висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 07 лютого 2019 року у справі № 640/6550/15-а. Крім цього, суд зауважив, що у справі № 206/2850/25 судом не розглядалося питання наявності чи відсутності вини ОСОБА_2 у такій дорожньо-транспортній пригоді, тому посилання ОСОБА_1 на дану постанову суду є необґрунтованим і таким, що не доводить необхідності складення відповідного протоколу щодо ОСОБА_2 . Також, суд першої інстанції зробив висновок про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки як випливає зі змісту позовної заяви своїм порушеним правом, яке підлягає судовому захисту в цій справі, ОСОБА_1 визначила право на відшкодування шкоди, завданої її майну ОСОБА_2 в результаті дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, права на отримання страхового відшкодування, передбаченого Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржила його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що судом першої інстанції не повно встановлено обставини справи. Зазначає про те, що судом було підтверджено, що ОСОБА_1 не є винуватою у вказаній ДТП, а навпаки є потерпілою особою, а тому відповідач зобов`язаний скласти протокол про адміністративне правопорушення відносно іншого учасника ДТП - ОСОБА_2 . У такі ситуації ОСОБА_1 позбавлена права на страхове відшкодування збитків заподіяних внаслідок ДТП саме через дії водія ОСОБА_2 .
Відповідач не надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що 12.05.2025 року поліцейським взводу 2 роти 3 батальйону 1 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП, лейтенантом поліції Пилипенко Назаром Вікторовичем було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 328654.
Відповідно до вказаного протоколу 12.05.2025 року приблизно о 17 год. 55 хв. у м. Дніпро, по вул. Сержанта Литвищенка, буд. 13, водій ОСОБА_1 , керуючий транспортним засобом Suzuki Vitara з д. н. НОМЕР_2 перед зміною напрямку руху, поворотом ліворуч скоїла зіткнення з транспортним засобом Mercedes-Benz 312- Спринтер з д. н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 чим порушила п. 10.1 ПДР за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП (а.с.9).
20 травня 2025 року ОСОБА_1 , звернулась до УПП в Дніпропетровській області з заявою про складання протоколу про адміністративне правопорушення у відношенні водія ОСОБА_2 (а.с.10 -11).
21 травня 2025 року УПП в Дніпропетровській області відмовило ОСОБА_1 у складанні відносно ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки адміністративні матеріали складені саме відносно ОСОБА_1 були направлені до Самарського районного суду м. Дніпра (а.с.12)
12 вересня 2025 року Самарським районним судом м. Дніпра за результатами розгляду адміністративної справи № 206/2850/25 було винесено постанову про закриття адміністративної справи у зв`язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена за ст. 124 КУпАП.
В рамках цієї справи № 206/2850/25 була проведена судова автотехнічна експертиза, яка була призначена постановою Самарського районного суду від 01.07.2025 року (а.с.13-14).
Згідно з висновком експерта № 1830-25 від 05.08.2025 року в цій дорожній обстановці дії водія ОСОБА_1 регламентувались п.9.4, п.10.1 ПДР, відповідно до яких, перед початком маневру, вона завчасно подала сигнал повороту та переконалась, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху (а.с.14-17).
Після встановлення судом обставин невинуватості у ДТП ОСОБА_1 та набрання постанови Самарського районного суду м. Дніпра від 12.09.2025 року законної сили, остання 29.09.2025 року звернулась до УПП в Дніпропетровській області із заявою про складання у відношенні ОСОБА_2 протоколу про адміністративну відповідальність (а.с.36-37).
06 жовтня 2025 року УПП в Дніпропетровській області надало відповідь, де було зазначено, що складання адміністративного протоколу у відношенні ОСОБА_2 не є можливим, оскільки розгляд вказаних матеріалів працівниками УПП в Дніпропетровській області є закінчим, а матеріали по ДТП направлено до Самарського районного суду м. Дніпра і складені у відношенні ОСОБА_1 (а.с.37-38).
Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо не складення протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно водія транспортного засобу Mercedes-Benz 312- спринтер з д. н. НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, щодо розгляду справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження та порядок складання протоколу про адміністративне правопорушення передбачені КУпАП.
Статтею 254 КУпАП встановлено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Згідно із статтею 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції, зокрема щодо адміністративних правопорушень відповідальність за яке передбачена статтею 124 КУпАП.
Відповідно до положень статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що посадові особи Національної поліції мають відповідні повноваження на складання протоколу про адміністративне правопорушення.
При цьому, як правильно зауважив суд першої інстанції оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху здійснюється ними на виконання покладених на них функцій та завдань, а саме по собі не складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 не породжує правових наслідків для позивача.
Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист…
Враховуючи вказані правові норми Верховний Суд у постанові від 31.01.2018 у справі №802/2678/15-а, від 16.10.2024 у справі №826/5982/18 сформував правову позицію згідно з якою зазначив наступне.
Так, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
Відтак, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено, позаяк підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак, обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду. Порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Зважаючи на те, що саме по собі не складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 не породжує правових наслідків для позивача, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
При цьому, суд першої інстанції правильно зауважив на тому, що цей спір є спором про право на відшкодування шкоди, завданої майну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, який вирішується в межах цивільного судочинства, а складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення з метою притягнення його до адміністративної відповідальності не створить для ОСОБА_1 жодних юридичних прав та обов`язків і не захистить її право на відшкодування такої шкоди, позаяк, з огляду на завдання адміністративного провадження, факт притягнення іншої особи до адміністративної відповідальності не може вплинути на особисті права та інтереси заявника.
ОСОБА_1 у разі наявності спору щодо відшкодування шкоди, завданої ОСОБА_2 її майну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди не позбавлена права на звернення до суду в межах цивільного судочинства.
Між тим, суд звертає увагу на той факт, що у справі що розглядається, судом не вирішується питання наявності чи відсутності вини ОСОБА_2 у такій дорожньо-транспортній пригоді, адже питання щодо виявлення особи, яка вчинила правопорушення за ст. 124 КУпАП та складення протоколу про адміністративне правопорушення є дискреційними повноваженнями посадових осіб Національної поліції.
Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно з частиною першою статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду міста Дніпра від 18 грудня 2025 року у справі №206/5846/25 залишити без задоволення.
Рішення Самарського районного суду міста Дніпра від 18 грудня 2025 року у справі №206/5846/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко