ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
19 серпня 2026 року м. Дніпро справа № 160/609/26
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.,
суддів: Чередниченка В.Є., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року (суддя Сліпець Н.Є.) в справі № 160/609/26 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про:
визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку у зв`язку із навчанням у Національному технічному університеті «Дніпровська політехніка» за період з 2022 по 2025 роки за 145 календарних днів, що передбачена статтею 15 Закону України «Про відпустки», обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану»;
зобов`язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку у зв`язку із навчанням у Національному технічному університеті «Дніпровська політехніка» за період з 2022 по 2025 роки за 145 календарних днів, що передбачена статтею 15 Закону України «Про відпустки», обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Вважає, що у розумінні абзацу 3 пункту 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" додаткова відпустка у зв`язку з навчанням належить до переліку тих, у разі невикористання яких військовослужбовцям виплачується грошова компенсація. Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується статтею 6, 15, 19, 191 Закону України "Про відпустки"
Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" жодним чином не обмежується, а також не визначається конкретний перелік додаткових відпусток, за які військовослужбовцям виплачується грошова компенсація у році звільнення, а отже, за вищевикладених обставин слід дійти до висновку, що у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 15 Закону України "Про відпустки".
Зауважує, що під час розгляду справи взагалі не були враховані позовні вимоги щодо грошового забезпечення по день виключення зі списків особового складу, а саме по 11.07.2025 року, згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 .
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 у період з 01.11.2021 по 11.07.2025 проходив військову службу за контрактом, звільнений наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.07.2025 №192, з 11.07.2025 виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Позивач приймав участь в антитерористичній операції та у складі операції об`єднаних сил, у зв`язку із чим отримав статус та посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 від 03.08.2018 року.
Під час виконання обов`язків військової служби при захисті Батьківщини, незалежності та територіальної цілісності України, під час безпосередньої участі в заходах національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, у 2024 році позивач отримав важке поранення, перебував на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, що підтверджується медичною документацією та не заперечується відповідачем.
Позивач отримав статус особи з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни серії НОМЕР_3 від 15.09.2025 року.
Позивач здобував освіту у Національному технічному університеті "Дніпровська політехніка" у заочній формі та складав сесії згідно довідок-викликів (форма №Н-5.01) № 12-36/347-ІГСНз від 29.02.2024, № 12-36/369-ІГСНз від 19.09.2024, № 12-36/388-ІГСНз від 07.02.2025, № 12-36/401-ІГСНз від 26.05.2025, № 12-36/324а-ІГСНз від 11.10.2023, № 12-36/287-ІГСНз від 23.03.2023, № 12-36/249-ІГСНз від 06.10.2022.
Отже, позивач перебував на військовій службі та одночасно заочно здобував освіту у Національному технічному університеті "Дніпровська політехніка".
Компенсація за не використану додаткову відпустку у зв`язку з навчанням за період з 2022 по 2025 роки виплачена позивачу не була за відсутності на те правових підстав.
Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до статті 24 Закону України "Про відпустки", законодавцем визначено вичерпний перелік видів відпусток, за які при звільненні працівника (у тому числі військовослужбовця) виплачується грошова компенсація. До таких належать щорічні відпустки, а також додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Норми статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у своїй редакції (зокрема, пункт 14) повністю корелюють з положеннями Закону "Про відпустки" та не містять приписів щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні навчальної відпустки.
Попри право військовослужбовців на навчальну відпустку відповідно до частини 8 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", реалізація такого права обмежується спеціальним законодавством, а саме пунктом 19 статті 10-1 цього ж Закону, який в умовах дії воєнного стану фактично припиняє надання "інших видів відпусток", окрім прямо передбачених винятків, а позивач (1987 року народження) не підпадає під дію абзацу 8 частини 18 статті 10-1 Закону, який визначає спеціальні гарантії щодо навчальних відпусток для осіб віком від 18 до 25 років, а також відсутність доказів того, що позивач здобуває освіту вперше (вищу або фахову), тобто не має вищої освіти, що є обов`язковою умовою для застосування відповідних соціальних гарантій, суд першої інстанції вважав, що чинне законодавство України не передбачає механізму заміни невикористаних днів навчальної відпустки грошовою компенсацією.
На думку суду першої інстанції, навчальна відпустка за своєю правовою природою є соціальною гарантією, призначеною для забезпечення навчального процесу (підготовки до іспитів, захисту дипломних робіт), а не майновим правом, що підлягає монетизації при звільненні.
Суд першої інстанції вважав, що обов`язок роботодавця у даному контексті полягав виключно у наданні можливості (за наявності правових підстав) для використання такої відпустки у визначені навчальним закладом строки, тоді як вимога про виплату грошової компенсації за навчальну відпустку є безпідставною та такою, що не ґрунтується на вимогах закону, тому дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Суд визнає висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01 листопада 2021 року по 11 липня 2025 року проходив військову службу за контрактом, звільнений з військової служби наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11 липня 2025 року №192 й з 11 липня 2025 року виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Під час проходження військової служби позивач здобував освіту у Національному технічному університеті «Дніпровська політехніка» за заочною формою навчання.
Довідками-викликами (форма №Н-5.01) № 12-36/347-ІГСНз від 29.02.2024, № 12-36/369-ІГСНз від 19.09.2024, № 12-36/388-ІГСНз від 07.02.2025, № 12-36/401-ІГСНз від 26.05.2025, № 12-36/324а-ІГСНз від 11.10.2023, № 12-36/287-ІГСНз від 23.03.2023, № 12-36/249-ІГСНз від 06.10.2022 підтверджено право позивача на навчальну відпустку.
Компенсація за невикористані додаткові відпустки у зв`язку з навчанням за у 2022-2035 роках позивачу не виплачена.
Спірним в цій справі є питання наявності підстав для виплати компенсації за невикористані дня додаткової навчальної відпустки.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Статтею 4 Закону України «Про відпустки» від 05 листопада 1996 року №504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР) встановлено, що установлюються такі види відпусток:
1) щорічні відпустки:
основна відпустка (стаття 6 цього Закону);
додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону);
додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону);
інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону);
3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону);
3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону);
4) соціальні відпустки:
відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону);
відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону);
відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону);
додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону);
відпустка при народженні дитини (стаття 19-1 цього Закону);
5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).
Відповідно до статті 15 Закону №504/96-ВР працівникам, які успішно навчаються без відриву від виробництва у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання, надаються додаткові оплачувані відпустки:
1) на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на першому та другому курсах у вищих навчальних закладах:
першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - 10 календарних днів,
третього та четвертого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - 20 календарних днів,
незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання - 30 календарних днів;
2) на період настановних занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів для тих, хто навчається на третьому і наступних курсах у вищих навчальних закладах:
першого та другого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - 20 календарних днів,
третього та четвертого рівнів акредитації з вечірньою формою навчання - 30 календарних днів,
незалежно від рівня акредитації з заочною формою навчання - 40 календарних днів;
3) на період складання державних іспитів у вищих навчальних закладах незалежно від рівня акредитації - 30 календарних днів;
4) на період підготовки та захисту дипломного проекту (роботи) студентам, які навчаються у вищих навчальних закладах з вечірньою та заочною формами навчання першого та другого рівнів акредитації, - два місяці, а у вищих навчальних закладах третього і четвертого рівнів акредитації - чотири місяці.
Тривалість додаткових оплачуваних відпусток працівникам, які здобувають другу (наступну) вищу освіту за заочною (вечірньою) формою навчання у навчальних закладах післядипломної освіти та вищих навчальних закладах, що мають у своєму підпорядкуванні підрозділи післядипломної освіти, визначається як для осіб, які навчаються на третьому і наступних курсах вищого навчального закладу відповідного рівня акредитації.
За положеннями статті 21 Закону №504/96-ВР заробітна плата працівникам за весь час відпустки виплачується до початку відпустки, якщо інше не передбачено законодавством, трудовим або колективним договором.
Порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв`язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Працівникам, які мають право на соціальні відпустки, передбачені статтями 17 і 18 цього Закону, виплачується державна допомога на умовах, передбачених Законом України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" та іншими нормативно-правовими актами України.
Статтею 24 Закону №504/96-ВР передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятим на військову службу за контрактом, за їх бажанням та на підставі заяви виплачується грошова компенсація за всі не використані ними дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Відповідна заява подається не пізніше останнього дня місяця, в якому працівник був увільнений від роботи у зв`язку з призовом на військову службу.
У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості.
За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.
Особам віком до вісімнадцяти років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.
У разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, що не була одержана за життя, виплачується членам сім`ї такого працівника, а у разі їх відсутності - входить до складу спадщини.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ.
Згідно з абзацом першим частини восьмої статті 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Абзацом третім частини чотирнадцятої статті 10-1 Закону №2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".
За положеннями абзацу першого та восьмого частини вісімнадцятої статті 10-1 Закону №2011-ХІІ під час дії воєнного стану військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надається частина щорічної основної відпустки загальною тривалістю не більше 30 календарних днів, додаткова відпустка, визначена Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з дозволу командира (начальника) військової частини, а також відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більше 10 календарних днів. Кожна із зазначених відпусток надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.
Під час дії воєнного стану військовослужбовцям віком від 18 до 25 років, які не мають вищої освіти та які навчаються у закладах вищої або фахової передвищої освіти для здобуття відповідного рівня освіти, крім вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, надається відпустка у зв`язку з навчанням, передбачена статтею 15 Закону України "Про відпустки".
За змістом частини сімнадцятої статті 10№ Закону № 2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені пунктами 1, 6, 8 (у частині надання одноразової відпустки при народженні дитини, передбаченої статтею 19-1 Закону України "Про відпустки"), 9, 10 і 12 цієї статті. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених пунктом 1 цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки, передбачені пунктами 9 і 10 цієї статті, військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більше 10 календарних днів.
Згідно з частиною дев`ятнадцятою статті 10№ Закону № 2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток припиняється, крім відпустки військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами; відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та в разі якщо дитина потребує домашнього догляду - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку (якщо обоє батьків є військовослужбовцями, - одному з них за їх рішенням); відпустки для лікування у зв`язку з хворобою або для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.
Отже, законодавцем визначено вичерпний перелік видів відпусток, за які при звільненні працівника (у тому числі військовослужбовця) виплачується грошова компенсація у разі невикористанні таких відпусток: щорічні відпустки, додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
При цьому Закон №2011-ХІІ не містять приписів щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні навчальної відпустки.
Відтак, суд погоджує висновок суду першої інстанції, що реалізація права військовослужбовців на навчальну відпустку у мовах воєнного стану нормами спеціального законодавством (пунктом 19 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ), які в умовах дії воєнного стану фактично припиняє надання інших видів відпусток, прямо передбачених винятків, а позивач не є особою, на яку розповсюджується дія абзацу 8 частини вісімнадцятої статті 10-1 Закону №2011-ХІІ, адже позивач не є особо віком від 18 до 25 років, яка здобуває освіту вперше (вищу або фахову).
Оскільки на законодавчому рівні не визначено механізму заміни невикористаних днів навчальної відпустки грошовою компенсацією, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність протиправної бездіяльності з боку відповідача щодо невиплати позивачу компенсації за невикористані дні навчальної відпустки, а також відсутність у позивача права на отримання компенсації за невикористані дні навчальної відпустки.
Суд відхиляє аргумент апелянта про те, що у розумінні абзацу 3 пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ додаткова відпустка у зв`язку з навчанням належить до переліку тих, у разі невикористання яких військовослужбовцям виплачується грошова компенсація.
Так, абзацом третім частини чотирнадцятої статті 10-1 Закону №2011-ХІІ установлено, що У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".
Відповідно до статті 16-2 Закону №504/96-ВР часникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Позивач є учасником бойових дій, що не є спірним питанням, водночас, навчальна відпустка не є додатковою відпусткою, передбаченою статті 16-2 Закону №504/96-ВР.
Доводи апелянта про те, що Законом №2011-ХІІ жодним чином не обмежується, а також не визначається конкретний перелік додаткових відпусток, за які військовослужбовцям виплачується грошова компенсація у році звільнення, тому у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 15 Закону №504/96-ВР, є власним (позивача) трактування наведених правових норм, при цьому саме Закон №504/96-ВР містить перелік додаткових відпусток, за які виплачується компенсація у разі їх невикористання, в якому відсутня відпустка, передбачена статтею 15 Закону №504/96-ВР.
Суд відхиляє зауваження апелянта про те, судом першої інстанції не розглянуті позовні вимоги щодо грошового забезпечення по день виключення зі списків особового складу, а саме по 11.07.2025 року, згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 , адже такі вимоги в межах цієї справи не заявлені.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року в справі №160/609/26 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року в справі №160/609/26 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 19 серпня 2026 року та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 19 серпня 2026 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко
суддя С.М. Іванов