Справа № 350/1225/25
Провадження № 22-ц/4808/1233/26
Головуючий у 1 інстанції Пулик М. В.
Суддя-доповідач Пнівчук
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої Пнівчук О. В.,
суддів: Бойчука І. В., Томин О. О.,
з участю секретаря Панасюк В. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуОСОБА_1 на рішення Рожнятівського районного суду від 21 квітня 2026 року, у складі судді Пулика М. В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
У серпні 2025 року представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги мотивовано тим, що між первісним кредитором ТОВ «Слон кредит» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1537602 про надання споживчого кредиту. На умовах, встановлених Договором, кредитодавець зобов`язувався надати споживачу кредит у розмірі 7800 грн, а споживач зобов`язувався одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.
Відповідачка належним чином свої зобов`язання не виконала, у встановлені договором строки кредитні кошти не повернула, проценти за користування кредитом не сплатила, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у сумі 78 000 грн, яка складається з: 7 800 грн заборгованості за тілом кредиту, 51480 грн процентів за користування кредитом та 18 720 грн нарахованих процентів за відповідний період користування кредитними коштами.
Право вимоги за вказаним кредитним договором було відступлено на користь позивача на підставі договору відступлення права вимоги (факторингу), укладеного з первісним кредитором, у зв`язку з чим саме ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» набуло статусу нового кредитора у зобов`язанні та має право вимагати від відповідачки виконання грошового зобов`язання.
Просив стягнути з відповідачки на користь позивача суму заборгованості в розмірі 78000 грн, з яких: сума кредиту 7800 грн, сума процентів за користування кредитом 51480 грн, нараховані позивачем проценти за 96 календарних днів - 18720 грн, а також 10000 грн витрат на правову допомогу.
В порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, просив нараховувати інфляційні втрати і 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту його виконання в частині задоволеної суми заборгованості, та стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 на користь позивача, а також роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу інфляційні втрати і 3 % річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.
Рішенням Рожнятівського районного суду від 21 квітня 2026 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором №1537602 у загальному розмірі 78000 грн, з яких: 7800 грн - заборгованість за тілом кредиту, 51480 грн - проценти за користування кредитом, 18720 грн - нараховані проценти за 96 календарних днів.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
У задоволенні вимоги про нарахування та стягнення інфляційних втрат і трьох відсотків річних у порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також з неповним з`ясуванням фактичних обставин справи.
Вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги можливість використання сторонніми особами персональними даними відповідачки, оформлення кредиту на дублікат SIM-карти чи на сторонню електронну адресу, неналежність електронного підпису, відсутність доказів фактичного отримання коштів, невідповідність персональних даних у договорі щодо електронної адреси, адреси проживання. Судом не витребувано доказів, які б підтверджували факт укладення договору саме відповідачкою, а саме: технічні логи укладення договору, дані про номер телефону, інформацію про проходження фото-ідентифікації, дані про додавання банківської карти тощо.
Зазначає, що обставини, на які посилався позивач не були доведені належними, доступними та достовірними доказами. Позивачем не надано доказів, які б підтверджували особу позичальника згідно кредитного договору, які дозволяють ідентифікувати особу, яка фактично здійснила підписання.
Оспорювання підпису у договорі та встановлення обставин про те, що він не підписаний особою, як зазначена в договорі, є підставою для визнання цього договору недійсним за ст. ст. 203, 215 ЦК України, як підписання договору особою, яка не має на це повноважень, та відсутність волевиявлення особи.
Вважає висновки суду про наявність між сторонами договірних правовідносин передчасними, необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на припущеннях.
Судом також не враховано відсутність будь-яких доказів фактичного отримання коштів саме відповідачкою. Вказує, що банківський рахунок на який здійснено переказ відповідачці не належить, тому вона не отримувала коштів. У справі немає підтвердження, що картка належить відповідачці та що вона є отримувачем кошів.
Зазначає, що ніколи не створювала та не використовувала вказану у договорі електронну адресу та не має до неї доступу. Позивач не довів належності відповідачці номеру телефону, на який надсилалися одноразові ідентифікатори. Відсутність підтвердження належності засобів зв`язку виключає можливість проставлення електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а відповідно встановлення факту волевиявлення на укладення договору та підтверджує неналежну ідентифікацію позичальника.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» подала відзив на апеляційну скаргу. Вважає доводи апеляційної скарги такими, що не відповідають дійсності та вимогам чинного законодавства.
Кредитний договір укладений між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачкою повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, нормативно-правове регулювання укладання електронного кредитного договору та процедура укладання електронного кредитного договору детально описана в позовній заяві. Сторонами було досягнуто згоди щодо всіх суттєвих вимог та укладено електронний Договір про надання споживчого кредиту.
Нарахування процентів за користування кредитним коштами, виданими в рамках кредитного договору, здійснювалося в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов кредитного договору.
Вважає рішення суду законним та обґрунтованим, докази у справі досліджено всебічно та надано їм належну оцінку, рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Просив залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Позивач ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» подав клопотання про зупинення розгляду справи до закінчення перегляду в касаційному порідку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду справи № 552/672/25 (провадження №61-4595сво25).
Представник ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у судове засідання апеляційного суду не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що відповідно до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.
Заслухавши думку відповідачки ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 , які заперечили проти зупинення провадження у справі, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заяви представника ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» з наступних підстав.
Відповідно до положень п. 10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Представник позивача у клопотанні про зупинення провадження у справі посилався на оспорення відповідності умов кредитного договору вимогам п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме щодо відповідності нарахування та сплати відсотків засадам справедливості, добросовісності, розумності.
Разом з тим, судом першої інстанції не застосовано вказану норму закону та стягнуто відсотки у повному обсязі, а відповідачка в апеляційній скарзі не посилається на порушення судом засад справедливості, добросовісності, розумності при визначенні заборгованості по відсотках.
Отже, правовідносини у справі № 552/672/25 (провадження №61-4595сво25), яка розглядається Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду не є подібними правовідносинам у справі, що є предметом апеляційного перегляду, а тому колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання представника ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» про зупинення провадження в справі.
В судовому засіданні апеляційного суду відповідачка ОСОБА_1 та її представник Бурак Б. В. підтримали доводи апеляційної скарги з наведених у ній мотивів.
Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачки та її представника, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, з наступних підстав.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Судове рішення, ухвалене судом першої інстанції, вищезазначеним вимогам частково не відповідає.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що між первісним кредитором ТОВ «Слон Кредит» та відповідачкою виникли правовідносини внаслідок укладення кредитного договору. Відповідачка ОСОБА_1 належним чином не виконала взятих на себе зобов`язань, заборгованість за договором споживчого кредиту добровільно не погашена. На підставі договору факторингу до позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» перейшло право вимоги від первісного кредитора до відповідачки. З цих підстав з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 78 000 грн, з яких 7 800 грн заборгованість за тілом кредиту, 51 480 грн проценти за користування кредитом, 18 720 грн нараховані проценти за 96 календарних днів.
З таким висновком суду колегія суддів частково не погоджується з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626,628 ЦК України).
За змістом ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України, кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору.
Істотними умовами кредитного договору, які визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У силу ч. 1ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII(далі - Закон №675-VIII)
Згідно з пунктами 6, 12 ч. 1ст. 3 Закону №675-VIII, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону №675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4ст. 11 Закону №675-VIII).
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону №675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону №675-VIII визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних», персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.
Частиною 5 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних», не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У ч.1 ст. 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.
У постанові Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі № 545/1750/21 зазначено, що, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису всіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Для укладення електронного кредитного договору особі необхідно пройти ідентифікацію та зробити електронний підпис через смс-повідомлення чи через підтвердження, яке надходить у формі листа до електронної пошти, або в застосунку «Приват24».
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
У справі, яка переглядається, встановлено, що 04.04.2024 між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір №1537602 про надання споживчого кредиту.
На умовах, встановлених договором, ТОВ «Слон Кредит» зобов`язалося надати споживачу кредит у гривні, а споживач, у свою чергу, зобов`язалася одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним, а також виконати інші обов`язки, передбачені умовами договору. За взаємною згодою сторони погодили істотні умови договору, відповідно до яких, згідно з пунктом 1.3 договору, тип кредиту - кредит, а сума кредиту становить 7800 грн.
Відповідно до пункту 1.4 договору строк кредиту становить 360 днів, а саме з 04.04.2024 року по 30.03.2025 року, при цьому періодичність платежів зі сплати процентів визначена кожні 30 днів.
На підставі погоджених умов, викладених у пункті 2.1 договору, ТОВ «Слон Кредит» надало кредит у безготівковій формі шляхом його перерахування на поточний рахунок споживача із використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , яку відповідачка зазначила особисто під час укладення договору.
ОСОБА_1 підписала договір про надання споживчого кредиту №1537602 від 04.04.2024 шляхом введення одноразового ідентифікатора С969, який направлений на мобільний телефон НОМЕР_2 . Також одноразовим ідентифікатором Х597 ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту.
У договорі зазначені всі дані про особу ОСОБА_1 , які необхідні для її ідентифікації: реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, офіційно зареєстроване місце проживання, номери мобільних телефонів.
Отже, відповідачка через особистий кабінет на веб-сайті кредитодавців подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, підтвердила умови таких, після чого позикодавець надіслав їй за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону (міститься в реквізитах договору) одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідачка використала для підтвердження підписання кредитного договору.
З урахуванням викладеного, колегія суддів звертає увагу, що без здійснення вказаних дій відповідачкою кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому цей правочин відповідно до Закону №675-VIII вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки.
Крім того, відповідачкою не доведено та в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують факт незаконного заволодіння її персональними даними. Відповідачка не оскаржувала правомірність (дійсність) укладеного договору.
Доводи апеляційної скарги про те, що номер телефону та електронна пошта не належить відповідачі є необґрунтованими, та не підтверджені жодними доказами.
Посилання в апеляційній скарзі на адвокатські запити в АТ КБ «Приват Банк» та ПрАТ «Київстар» вказаних висновків суду не спростовують, оскільки відповідачкою не долучено відповіді на такі запити ні до суду першої, ні апеляційної інстанції.
ОСОБА_1 подала суду апеляційної інстанції клопотання про витребування доказів, просила витребувати з органів Національної поліції України дані з журналу єдиного обліку (КУСП/ЄО) щодо її звернення, інформацію про реєстрацію її повідомлення/заяви, матеріали перевірки за її зверненням, у разі наявності відеозапис з камер відео спостереження Рожнятівського відділення поліції за 20.06.2024. Вказує, що дані докази підтверджують факт її звернення до поліції з приводу можливого шахрайського оформлення кредиту.
Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
В матеріалах справи наявна відповідь Калуського районного відділу поліції відділення поліції № 2 (смт. Рожнятів) від 11.06.2024 №269/108/61-01-2024, за змістом якої звернення ОСОБА_1 розглянуто згідно закону України «Про звернення громадян». В ході спілкування із заявницею було встановлено, що остання отримала лист від ТОВ «Лінеура Україна Credit 7» про сплату кредиту 14 962 грн до 27.05.2024, так як заявниця будь-яких кредитів не оформляла. Перевірку по даному питанню вважати завершеною.
Будь-яких інших доказів щодо звернення до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій ТОВ «Слон Кредит» чи ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» матеріали справи не містять.
Про витребування додаткових доказів, а саме звернення до органів Національної поліції України, відповідачка суд першої інстанції не просила.
В апеляційній скарзі та клопотанні про витребування доказів, заявниця ОСОБА_1 доказів неможливості подачі чи витребування таких доказів в суді першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від неї, не надала.
Апеляційний суд враховує, що саме сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, зокрема подання/неподання клопотань і доказів у строк, визначений процесуальним законодавством. Відповідно до вимог статей 83 та 367 ЦПК України, в апеляційного суду немає підстав для прийняття нових доказів на стадії апеляційного провадження, оскільки доказів неможливості подання таких до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від заявниці, останній не подала. Таким чином, у задоволенні клопотання слід відмовити.
Отже, підписання договору відповідачкою електронним підписом, яке було узгоджене сторонами, відповідає вимогам чинного законодавства України, будучи аналогом власноручного підпису.
Відповідачка отримала від первісного кредитора кредитні кошти, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Згідно відповіді №20.1.0.0.0/7-251215/62238-БТ від 15.12.2025 наданої АТ «КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали про витребування доказів Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 04 грудня 2025 року - на ім`я ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_3 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 ІВАN НОМЕР_5 . По вказаному рахунку було зарахування коштів на суму 7800 грн від 04.04.2024, платник P2P-SL-CR, Kyiv.
Таким чином, твердження відповідачки про те, що в матеріалах справи немає інформації про перерахування з рахунку кредитодавця на рахунок відповідачки коштів, а також що така картка не належить відповідачці є необґрунтованими.
Отже, первісний кредитор ТОВ «Слон Кредит» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надав відповідачці кредит у розмірі, погодженому сторонами.
Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті заборгованості за договором кредиту, укладеними з ТОВ «Слон Кредит» відповідачка не надала.
За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання , право вимоги за яким передається новому кредиторові (частин перша статті 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Судом також встановлено, що 24.12.2024 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу № 24122024, відповідно до якого первісний кредитор відступив, а позивач набув право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до витягу з реєстру боржників додатку №1 до договору факторингу №24122024 від 24 грудня 2024 року, до позивача перейшло право грошової вимоги зокрема за договором №1537602 до боржника ОСОБА_1 (порядковий номер у Реєстрі боржників1952) на суму 63 180 грн, яка складається із суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 7 800 грн, суми заборгованості за відсотками - 51 480 грн та суми заборгованості за пенею - 3 900 грн.
Таким чином, до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» відповідно до укладеного договору факторингу від 24.12.2024 перейшло право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором не тільки у розмірі 63 180 грн, яке виникло на момент укладення цього договору, а й на майбутні грошові вимоги, які можуть виникнути відповідно до умов кредитного договору.
Зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається до закінчення строку кредитування, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин, в тому числі нового кредитора щодо отримання процентів за правомірне користування позичальником грошовими коштами на підставі статті 1048 ЦК України.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками, апеляційний суд виходить з наступного.
Частинами першою-третьою статті 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
За змістом статті 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі №300/438/18.
Пунктами 1.3.-1.5. договору №1537602 від 04.04.2024 передбачено, що сума кредиту складає 7 800 грн, строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Тип процентної ставки фіксована. Стандартна процентна ставка становить 2,5 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору.
Згідно з поданим позивачем розрахунком заборгованості, станом на день звернення до суду заборгованість відповідачки за вказаним кредитним договором становить 78 000 грн, що складається з: 7 800 грн - заборгованість за тілом кредиту; 51 480 грн - проценти за користування кредитом; 18 720 грн - проценти, нараховані за відповідний період користування кредитними коштами.
22 листопада 2023 року прийнято Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року. Цим законом доповнено ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Разом з цим, частиною 4 розділу 11 Прикінцеві та перехідні положення Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом слід привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.
У справі, що переглядається, кредитний договір № 1537602 було укладено 04 квітня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», а тому кредитор повинен був привести свою діяльність та документи у відповідності з вимогами цього Закону.
Так, пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати протягом перших 120 днів 2.5%, протягом наступних 120 днів 1,5%. Однак, перехідні положення законопроекту застосовується, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосується особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частина 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу 1 цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Зазначене вказує на те, що строк встановлений в п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлювався для договорів укладених до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», якщо строк дії договорів продовжувався після набрання чинності Законом.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що умови договору щодо встановлення денної процентної ставки вище 1% є нікчемними в силу положень частини 5 статті 8 та частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за відсотками у період визначеного договором строку кредитування, у розмірі 28 080 грн.
Отже, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про стягнення процентів за користування кредитом, не врахував положень Закону України «Про споживче кредитування», невірно розрахував заборгованість та стягнув проценти у більшому розмірі.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на наведене рішення суду, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України, слід змінити, стягнувши з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором № 1537602 від 04 квітня 2024 року у загальному розмірі 35 8880 грн, з яких: 7 800 грн - заборгованість за тілом кредиту, 28 080 грн - проценти за користування кредитом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).
Так, за подання позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, а за подання відповідачкою апеляційної скарги - 3 633,60 грн.
Враховуючи, що судом апеляційної інстанції частково задоволено позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги, з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути 1114,30 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції, а з позивача ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» 2156,54 грн судового збору за розгляд справи апеляційним судом. Отже, шляхом взаємного зарахування з ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» на користь відповідачки слід стягнути 1042,24 грн судового збору.
Згідно з положеннями частин першої-п`ятої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі № 15/8/203/20.
Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
До позовної заяви було долучено копію договору № 10/12-2024 про надання правової допомоги від 10.12.2024 року, укладений між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім М. М., акт № 9816 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору № 10/12-2024 від 10.12.2024, заявка №9816 на виконання доручення до договору №10/12-2024 від 10.12.2024 від 14 липня 2025 року, з яких вбачається, що вартість послуг адвоката з аналізу, складання та подання позовної заяви становить 10 000,00 грн.
Враховуючи викладене, з урахуванням часткового задоволення позову, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 4 600 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд,
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Рожнятівського районного суду від 21 квітня 2026 року змінити:
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2) заборгованість за кредитним договором №1537602 у загальному розмірі 35 8880 грн, з яких: 7 800 грн - заборгованість за тілом кредиту, 28 080 грн - проценти за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2) витрати на правничу допомогу у розмірі 4 600 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) 1 042,24 грн витрат по оплаті судового збору.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови суду складено 19 серпня 2026 року.
Головуюча О. В. Пнівчук
Судді: І. В. Бойчук
О. О. Томин