Справа № 450/1281/25
Провадження № 2/450/145/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 серпня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі :
головуючого-судді Мельничук І. І.
секретаря судового засідання Дикої О. Ю.
за участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Щирецької селищної ради Пустомитівського району Львівської області, треті особи: ОСОБА_2 , Пустомитівська державна нотаріальна контора Львівської області про визнання права власності на спадкове майно за заповітом,-
у с т а н о в и в :
в провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Щирецької селищної ради Пустомитівського району Львівської області, треті особи: ОСОБА_2 , Пустомитівська державна нотаріальна контора Львівської області про визнання права власності на спадкове майно за заповітом, в якому позивач просить суд визнати за позивачем - право власності на спадкове майно за заповітом - на 2/3 ідеальні частки житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовної заяви позивач зіслався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько ОСОБА_4 , якому на праві власності належав житловий будинок АДРЕСА_1 . Зазначений будинок був побудований під час шлюбу батьків позивача, у зв`язку з чим, на думку позивача, кожному з них належало по 1/2 частині будинку. Після смерті батька спадкоємцями були його дружина ОСОБА_3 та троє синів, при цьому ОСОБА_2 , який на час смерті батька проживав та був зареєстрований у спірному будинку, фактично прийняв спадщину. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 , яка заповіла все належне їй майно позивачу, останній прийняв спадщину за заповітом. Водночас його брат ОСОБА_2 , який був непрацездатним на час смерті матері, прийняв спадщину в частині обов`язкової частки. Позивач зазначає, що його частка у спадковому майні після смерті матері становить 2/3 ідеальні частини житлового будинку по АДРЕСА_1 , тоді як за ОСОБА_2 рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 15.02.2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 09.04.2019 року, визнано право власності на 1/3 ідеальну частку цього житлового будинку. Оскільки право власності позивача на належну йому частку спадкового майна не оформлено та така частка не виділена, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
20.08.2025 року відповідачем подано відзив на позовну заяву про визнання права власності на спадкове майно, згідно мотивів якого вбачається, що виконавчий комітет Щирецької селищної ради вважає себе неналежним відповідачем у справі, оскільки не заявляє жодних прав на спірне майно, не набував його у власність та не вчиняв дій щодо взяття такого майна на облік як безхазяйного. Зазначає, що позивачем не обґрунтовано, які саме його права чи інтереси порушені виконавчим комітетом Щирецької селищної ради та з яких підстав останній залучений відповідачем у справі. Водночас відповідач посилається на обставини, встановлені рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 15.02.2018 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 09.04.2019 року, яким за ОСОБА_2 визнано право власності на 1/3 ідеальну частку спірного житлового будинку, та вважає, що саме ОСОБА_2 має бути належним відповідачем у цій справі. Крім того, у відзиві зазначено, що виконавчий комітет Щирецької селищної ради не є юридичною особою, тоді як відповідно до законодавства саме Щирецька селищна рада представляє відповідну територіальну громаду та здійснює від її імені відповідні повноваження. З огляду на наведене, відповідач просить суд замінити виконавчий комітет Щирецької селищної ради як неналежного відповідача на ОСОБА_2 .
Позивач в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Уповноважений представник відповідача в судове засідання не з`явився, однак в матеріалах справи є його заява про розгляд справи без його участі, в якій зазначає, що правова позиція з предмету спору викладені у відзив на позовну заяву про визнання права власності на спадкове майно та подано до суду.
Уповноважений представник третьої особи Пустомитівської державної нотаріальної контори Львівської області в судове засідання не з`явилась, однак в матеріалах справи є її заява про розгляд справи без її участі, в якій зазначає, що розподіл майна між спадкоємцями у даній справі вирішувався від районного аж до Верховного суду, Пустомитівська державна нотаріальна контора не має жодного відношення до спірних правовідносин.
Третя особа ОСОБА_2 та його представник - адвокат Арутюнова Н. Ф. в судове засідання не з`явились, однак остання подала на адресу суду повторне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що перебуватиме у щорічній відпустці в період з 07 серпня 2026 року по 28 серпня 2026 року, що унеможливлює її участь у судовому засіданні в зазначений період.
Щодо поданого клопотання про відкладення розгляду справи представника третьої особи, суд зазначає, що належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у ньому обставин суду не надано. При цьому суд враховує, що з ініціативи вказаного представника розгляд справи вже неодноразово відкладався. За таких обставин чергове клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню, оскільки його задоволення призведе до подальшого безпідставного зволікання розгляду справи та порушення принципу розумних строків судового розгляду.
Відповідно до § 23 рішення Європейського суду з прав людини від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України», національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.
До аналогічних висновків прийшов й Верховний Суд в своїй постанові від 07 травня 2018 року у справі № 553/3688/16-ц (провадження № 61-302св18).
10.08.2026 року відповідно до норм ч. ч. 1, 2 ст. 244 Цивільного процесуального кодексу України суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та, зважаючи на складність справи, відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 19.08.2026 року.
Дослідивши матеріали справи, а зокрема і матеріали спадкової справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку:
відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.
Згідно з ч.1 ст. 4, ч.1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи із наведених вище процесуальних норм суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , у віці 86 років, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 09.10.2010 року Щирецькою селищною радою Пустомитівського району Львівської області, про що в книзі реєстрації смертей зроблено відповідний актовий запис № 60.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, в склад якої, окрім іншого, увійшло: право власності на 2/3 ідеальну частку житлового будинку АДРЕСА_1 .
За життя ОСОБА_3 своїм майном розпорядилася, склавши 21.05.2025 року заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Леськів Г. М. та зареєстровано в реєстрі за № 458, яким ОСОБА_3 , (ідентифікаційний номер за даними державного реєстру № [номер приховано]), яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Дмитре, Пустомитівського району, Львівської області, мешкала в АДРЕСА_1 , на випадок моєї смерті зробила заповідальне розпорядження, яким все майно, де б воно не було, і з чого б воно не складалося, і взагалі, все те, що буде належати їй на день її смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла синові ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Судом встановлено, що матеріали справи містять копії судових рішень, якими вирішувалися питання щодо спадкового майна після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , зокрема визначення частки у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 25.02.2014 року у справі № 1316/4940/12 в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про перерозподіл спадщини та визнання за ним права власності на 1/2 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 відмовлено.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 15.02.2018 року у справі 450/1665/14-ц вирішено; позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити частково; встановити факт прийняття ОСОБА_2 спадщини після смерті батька ОСОБА_4 ; визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 24.01.1995 р. державним нотаріусом Леон М.В., яке зареєстроване у реєстрі за №l-269 на ім`я ОСОБА_3 ; визнати частково недійсним реєстраційне посвідчення від 30.01.1995 р., видане ЛОУЛМБТІ на ім`я ОСОБА_3 , яке зареєстроване за №497 в реєстровій книзі №34 визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЛВ N6049224 на ім`я ОСОБА_3 , який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №192; визнати недійсним договір дарування земельної ділянки № НОМЕР_2 кадастровий номер [номер приховано]:01:004:0021 та земельної ділянки № НОМЕР_3 кадастровий номер [номер приховано]:01:004:0022 загальною площею 0,1711 га, посвідчений 18.10.2005 р. приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Львівської області Леськів Г.М., який зареєстрований в реєстрі за №438; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 ідеальну частку житлового будинку АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 365,40 грн. судових витрат; в задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити; заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 02.07.2014 р., у виді арешту на майно - скасувати.
Вказаним рішенням також встановлено наступні обставини щодо руху даної справи та її розгляду судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій, а саме:
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 02.10.2014 року позов ОСОБА_2 задоволено, поновлено строк позовної давності. Визнано заяву ОСОБА_2 від 24.01.1995р. про відмову від спадщини недійсною, визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане на ім?я ОСОБА_3 та посвідчене державним нотаріусом Леон М.В. 24.01.1995р. та реєстраційне посвідчення, видане Львівським ОДКБТІ та ЕО 30.01.1995 р., і записане в реєстрову книгу №3 за реєстровим №497. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті батька, ОСОБА_4 .
Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 11.08.2015 року апеляційну скаргу
ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 02 жовтня 2014 року скасовано в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_4 та ухвалено в цій частині позовних вимог нове рішення, визнано за ОСОБА_2 право власності на частину житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_4 , в іншій частині рішення залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24.02.2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 02 жовтня 2014 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 11 серпня 2015 року, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Також, Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 15.02.2018 року у справі 450/1665/14-ц, встановлено наступні обставини щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 : «…згідно реєстраційного посвідчення від 18 квітня 1974 року житловий будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_4 , то після його смерті відкрилась спадшина на спадкове майно у вигляді цього житлового будинку в цілому.
Згідно довідки виконкому Щирецької селищної ради народних депутатів № 1568 від грудня 1994 року, за ОСОБА_4 до дня смерті числився житловий будинок АДРЕСА_1 , де він постійно проживав і був прописаний. Разом з ним в даному будинку до дня смерті проживали і були постійно прописані його дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_2 (належним чином завірена спадкова справа №7/95 спадкодавець ОСОБА_4 ). Аналогічні відомості викладені в довідці від 07.11.2012 року за № 3946.
Заяву про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_4 до Пустомитівської нотаріальної контори подала 24.01.1995 року ОСОБА_3 , вказавши, що інших спадкоємців немає належним чином завірена спадкова справа №7/95 спадкодавець ОСОБА_4 ).
Інші спадкоємці подали заяви, якими ствердили, що ними пропущено строк на
прийняття спадщини і на спадщину не претендують (належним чином завірена спадкова справа №7/95 спадкодавець ОСОБА_4 ). При цьому, в заяві ОСОБА_2 місце проживання зазначене АДРЕСА_2 , в заяві ОСОБА_1 - АДРЕСА_3 , в заяві ОСОБА_5 - АДРЕСА_2 .
Спадщина після смерті ОСОБА_4 відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , а з заявою про відмову від неї в Пустомитівську державну нотаріальну контору ОСОБА_2 звернувся 24.01.1995 року, тобто з пропуском визначеного законом шестимісячного строку. Відтак, вищевказана заява ОСОБА_2 не має юридичного значення та не свідчить про його відмову від належних йому майнових прав на спірне майно.
Таким чином, своїми фактичними діями шляхом вступу в управління спадком майном, спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняли в рівних частинах ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ».
Вищевказаним рішенням встановлено, окрім іншого, обставини щодо права ОСОБА_2 на обов`язкову частку у спадщині після смерті його матері ОСОБА_3 , а також визначено розмір належних спадкоємцям часток у праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 . Зокрема, судом зазначено:
«Відповідно до довідки Управління пенсійного фонду України у Пустомитівському районі № 1527/03-20 від 07.02.2011 року одержує пенсію за віком по списку № 2 з 15.12.2010 року, з 14.05.2004 року до 14.12.2010 року отримував пенсію по інвалідності третьої групи.
Таким чином, будучи непрацездатним на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , позивач ОСОБА_2 має право на обов?язкову частку в спадщині.
Підтверджуючих документів про наявність у ОСОБА_5 права на обов?язкову частку в спадщині після смерті матері ОСОБА_6 суду не представлено, на момент смерті матері пенсійного віку ним досягнуто не було…
На момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 до складу спадщини входили усі права та обов?язки, які належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини, тобто 1/2 ідеальна частка житлового будинку АДРЕСА_1 .
При спадкуванні за законом позивач мав би право успадкувати 1/3 ідеальну частку від 1/2 ідеальної частки в спадковому майні, що належала ОСОБА_3 , а в зв?язку з наявністю заповіту на ім?я ОСОБА_1 , частка позивача зменшується до 1/6 ідеальної частки від 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 , тобто становить 1/12 ідеальну частку в цілому будинковолодінні.
Таким чином, частка позивача в праві власності на житловий будинок
АДРЕСА_1 становить: 1/4 ідеальна частка, що успадкована після смерті батька ОСОБА_4 та 1/12 ідеальна частка, що успадкована у вигляді обов?язкової частки в спадщині після смерті матері ОСОБА_7 (разом 4/12 або 1/3 ідеальна частка) та 1/4 ідеальна частка, право на спадщину на яку позива може реалізувати через отримання нотаріального свідоцтва про право на спадщину. При цьому, частка відповідача ОСОБА_1 в праві власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , що належить йому за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 відповідає 5/12 ідеальним часткам.».
Постановою Львівського апеляційного суду від 09.04.2019 року у справі № 450/1665/14-ц постановлено апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 15.02.2018 року - залишити без змін.
Постанова не оскаржувалась та набрала законної сили 09.04.2019 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до матеріалів спадкової справи № 21/2011, заведеної 28.01.2011 року, до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , встановлено, що із заявами про прийняття спадщини звернулися діти спадкодавиці, а саме: залучений третьої особою у даній справі - ОСОБА_2 (заява № 42 від 28.01.2011 року), позивач - ОСОБА_1 (заява № 181 від 22.03.2011 року), факт родинних відносин підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 24.01.1962 року; ОСОБА_8 (заява № 229 від 08.04.2011 року), також наявна заява ОСОБА_1 від 01.04.2014 року, згідно якої останній зазначає, що з моменту відкриття спадкової справи на розгляді Пустомитівського районного суду Львівської області/ перебувала цивільна справа з приводу розподілу спадкового майна між спадкоємцями за позовом ОСОБА_1 , згідно рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 25.02.2014 р. в задоволенні позовних вимог про перерозподіл спадщини позивачу ОСОБА_2 було відмовлено; дане рішення не оскаржувалось та набрало законної сили, враховуючи відсутність будь-яких спорів з приводу спадкового майна, просив видати йому свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , в додатках останній вказав: «копія рішення Пустомитівського р/с від 25.02.2014 р.», на що довідкою від 01.04.2014 року державним нотаріусом усно Дейнеці Я. Й. роз`яснено, що копія рішення, подана ним особисто, повинна містити в кінці реквізити: коли рішення набрало законної сили, де знаходиться оригінал рішення, лише після цього може вирішуватись питання спадщини.
Відповідно до копії Довідки № 161 від 28.01.2011 року, виданої виконкомом Щирецької селищної ради Пустомитівського району Львівської області згідно змісту якої, ОСОБА_3 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживав та була зареєстрована в АДРЕСА_1 разом з сином ОСОБА_2 , 1953 року народження.
Правові норми законодавства застосовані судом, висновки та мотиви прийнято рішення.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (пункти 1 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (частина перша статті 33 ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі та її розгляду).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частина перша, друга та третя статті 51 ЦПК України).
Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Щирецької селищної ради Пустомитівського району Львівської області, як до відповідача про визнання права власності на спадкове майно за заповітом.
Водночас, Виконавчий комітет Щирецької селищної ради Львівського району Львівської області не є юридичною особою, не набував права власності на спірне майно, не заявляє на нього жодних прав та не є суб`єктом спірних спадкових правовідносин. При цьому позивачем не наведено обставин та не надано доказів на підтвердження того, що саме Виконавчим комітетом Щирецької селищної ради порушено, не визнано чи оспорюється право позивача на спадкове майно.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 20.08.2025 року представником відповідача подано відзив, у якому зазначено про неналежність Виконавчого комітету Щирецької селищної ради як відповідача та вказано на ОСОБА_2 як особу, яка, на думку відповідача, повинна відповідати за заявленими позовними вимогами.
Суд звертає увагу позивача на те, що у підготовчому судовому засіданні 26.05.2026 року, за участю позивача ОСОБА_1 та представника відповідача Дуфанець О.М., позивач підтвердив, що з поданим відзивом ознайомлений. Представник відповідача підтримав доводи, викладені у відзиві, та зазначив, що Виконавчий комітет Щирецької селищної ради є неналежним відповідачем у даній справі. Судом сторонам було роз`яснено положення статті 51 ЦПК України щодо можливості заміни неналежного відповідача належним або залучення співвідповідача.
Водночас позивач, будучи обізнаним із запереченнями щодо належності відповідача та маючи можливість скористатися передбаченим законом процесуальним правом, клопотання про заміну Виконавчого комітету Щирецької селищної ради на ОСОБА_2 , чи про залучення останнього до участі у справі як співвідповідача не заявив. За результатами підготовчого судового засідання 26.05.2026 року справу було призначено до судового розгляду по суті.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач мав достатню можливість визначити належний суб`єктний склад відповідачів, однак своїм процесуальним правом щодо заміни неналежного відповідача не скористався.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року в справі № 226/817/19 (провадження № 61-6327св20) вказано, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року в справі № 759/19779/18 (провадження № 61-4523св21) вказано, що: «у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняв спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 523/9076/16-ц зазначила, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
У цій справі предметом спору є визнання права власності за позивачем в порядку спадкування за заповітом на 2/3 ідеальні частки житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_3 є її сини ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які прийняли спадщину у встановленому законом порядку.
За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті як такі, що не пов`язані з його особою нерозривно. Тому у зв`язку зі смертю набувача за спадковим договором до складу спадщини увійшли його права та обов`язки за цим договором, адже вони не припинилися внаслідок його смерті.
ОСОБА_2 , який будучи непрацездатним на момент відкриття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , має право на обов`язкову частку в спадщині, що підтверджується матеріалами спадкової справи № № 21/2011, заведеної 28.01.2011 року, та встановлено рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 15.02.2018 року, яке набрало законної сили, не залучений до участі в справі відповідачем, як спадкоємець ОСОБА_3 , натомість залучений позивачем ОСОБА_1 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Щирецької селищної ради Пустомитівського району Львівської області, треті особи: ОСОБА_2 , Пустомитівська державна нотаріальна контора Львівської області про визнання права власності на спадкове майно за заповітом слід відмовити через неналежний склад відповідачів у справі.
Щодо судових витрат, то вирішуючи у відповідності до положень статті 141 ЦПК України питання розподілу судових витрат, оскільки суд прийшов до переконання про відсутність підстав для задоволення позову, а тому такі не підлягають до відшкодування.
Керуючись ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 141, 258, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -
у х в а л и в:
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Щирецької селищної ради Пустомитівського району Львівської області, треті особи: ОСОБА_2 , Пустомитівська державна нотаріальна контора Львівської області про визнання права власності на спадкове майно за заповітом, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 19.08.2026 року.
Суддя: І. І. Мельничук