Дата документу 19.08.2026 Справа № 332/1689/25
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний № 332/1689/25
Провадження №22-ц/807/1426/26
Головуючий в 1-й інстанції - Завіновська А.П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2026 року місто Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідача Кухаря С.В.,
суддів: Кочеткової І.В., Подліянової Г.С.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Железняк Лариси Володимирівни на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня 2026 року, ухвалене у м. Запоріжжя у справі за позовом Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за послуги з управління багатоквартирним будинком, -
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2025 року Комунальне підприємство "Запоріжремсервіс" Запорізької міської ради звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за послуги з управління багатоквартирним будинком. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ОСОБА_1 , який зареєстрований та є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , користувався послугами з управління багатоквартирним будинком, які надавав позивач, водночас не вносив відповідну плату, внаслідок чого у відповідача виник борг по оплаті за послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 01.09.2016 по 01.03.2025 року в розмірі 33342,87 грн, яку позивач і просив стягнути на свою користь, а також судові витрати.
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня 2026 року, позов Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за послуги з управління багатоквартирним будинком, задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради, заборгованість по оплаті за послуги з управління багатоквартирним будинком за період з 03.04.2017 року по 01.03.2025 року в розмірі 30608,83 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради судовий збір в розмірі 2223,76 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Железняк Лариси Володимирівни подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог позову у повному обсязі.
Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що позивач не довів факту надання послуг з управління багатоквартирним будинком, не надав належних доказів виконання робіт, а договір, укладений між позивачем та виконавчим комітетом Запорізької міської ради, не породжує для відповідача обов`язку зі сплати вартості послуг. Крім того, апелянт вважає недопустимим доказом розрахунок заборгованості, посилається на безпідставне прийняття судом уточненого розрахунку, поданого позивачем під час розгляду справи, а також зазначає, що у квартирі зареєстровані й інші особи, які є споживачами житлово-комунальних послуг.
В силу вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2026 року це 99840,00 грн. (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3328,00 грн. (3328,00 грн. Х 30 = 99840,00 грн.), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 520 від 01.09.2017 «Про призначення управителів багатоквартирних будинків м. Запоріжжя» Комунальне підприємство «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради призначено управителем багатоквартирних будинків у м. Запоріжжі, в т.ч. будинку АДРЕСА_2 .
Згідно п. 5 вказаного вище рішення, КП «Запоріжремсервіс» розпочало надання послуг з 01.11.2017 (а.с. 15-30).
06.09.2017 року було укладено Договір № 28-УБ про надання послуг з управління багатоквартирним будинком між КП «Запоріжремсервіс» та від імені та в інтересах співвласників будинку виконавчим комітетом Запорізької міської ради (а.с. 45-50).
Відповідно до рішення Запорізької міської ради № 66 від 07.12.2022 року шляхом реорганізації, відбулося приєднання Комунального підприємства «Наше місто» Запорізької міської ради до Комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради і заборгованість мешканців будинку перед КП «Наше місто», зокрема відповідача за період з 01.09.2016 по 01.11.2017 року перейшла до позивача (а.с. 13).
ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з 03.11.2011 року по теперішній час, що підтверджується інформацією з Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради від 07.04.2025 року (а.с. 54).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ВелієвВідадіАмірахОгли є власником майна за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 43-44).
На ім`я відповідача відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на отримання послуг за адресою: АДРЕСА_1 .
З розрахунків заборгованості вбачається, що відповідач за період з 01.09.2016 по 01.03.2025 жодних платежів по оплаті за послуги з управління багатоквартирним будинком не здійснював, внаслідок чого утворилася заборгованість на загальну суму 33 342, 87 грн. (а.с. 37-42, 132-138).
Відповідно до статуту КП «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради, затвердженого розпорядженням міського голови від 06.12.2016 № 582р, метою діяльності товариства (п. 2.1) є, зокрема, здійснення виробничо-господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреб споживачів у житлово-комунальних послугах, та виконання замовлень населення, підприємств, установ та організацій; забезпечення мешканців житлових будинків та гуртожитків, підприємств, установ та організацій різних форм власності житлово-комунальними послугами шляхом забезпечення справного технічного стану мереж холодного та гарячого водопостачання, опалення каналізації, електропостачання, а також забезпечення функціонування технічного обладнання будівель (конструктивних елементів, бойлерів, елеваторних вузлів, водомірних рамок і т інше), виконання поточних та капітальних ремонтів.
Пунктом 2.2 Статуту визначено, що в межах своєї компетенції, відповідно до чинного законодавства, Підприємство має право здійснювати всі необхідні заходи, спрямовані на реалізацію мети і предмета діяльності, що передбачені Статутом.
Для досягнення статутних цілей і одержання прибутку Підприємство здійснює такі види діяльності, зокрема управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту (п. 2.3 Статуту) (а.с. 31-34).
Задовольняючи вимоги позову частково, суд першої інстанції виходив з того, що вони є законними та обґрунтованими, між тим оскільки з вказаним позовом КП «Запоріжремсервіс» звернулося до суду 04.04.2025 року, вимоги щодо стягнення заборгованості заявлені за період до 02.04.2017 року на суму 2734, 04 грн., є такими що заявлені поза межами строків позовної давності і у їх задоволенні слід відмовити. Отже, з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за період з 03.04.2017 року по 01.03.2025 року на суму 30 608, 83 гривень.
З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регламентуються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належить житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо.
Частиною 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що споживач має право: одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів (п. 1); без додаткової оплати одержувати від виконавця житлово-комунальних послуг інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання відповідної послуги, а також про її споживчі властивості (п. 2); на усунення протягом строку, встановленого договорами про надання житлово-комунальних послуг або законодавством, виявлених недоліків у наданні житлово-комунальних послуг (п. 4);на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання, надання не в повному обсязі або зниження їхньої якості (п. 5); складати та підписувати акти-претензії у зв`язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною їхніх споживчих властивостей та перевищенням строків проведення аварійно-відновних робіт (п. 9).
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Згідно з умовами Договору № 28-УБ від 06.09.2017 КП "Запоріжремсервіс" Запорізької міської ради зобов`язалося надавати Замовнику послуги з управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд та об`єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях для забезпечення їх сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження їх споживчих властивостей та організації забезпечення потреби власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості, а Замовник, в свою чергу, надав право Управителю відраховувати належну йому плату від загальної суми оплати за житлово-комунальні послуги, а також відшкодовувати здійснені ним необхідні витрати, пов`язані з управлінням об`єктом.
Відповідно до Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та Договору, управитель багатоквартирного будинку - фізична особа - підприємець або юридична особа-суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб, а замовник (співвласник) щомісяця сплачує за надані управителем послуги.
Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, відповідно до якої цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Згідно з ч. 1 ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідач, як власник квартири в будинку, де позивач надає послуги з управління багатоквартирним будинком є користувачем таких послуг, а відтак зобов`язаний оплатити надані послуги.
Згідно розрахунку заборгованості, який долучено до позовної заяви, за період з 01.09.2016 по 01.03.2025 жодних платежів по оплаті за послуги з управління багатоквартирним будинком відповідач не здійснював, внаслідок чого утворилася заборгованість на загальну суму 33342,87 грн.
Згідно вимог ст.ст. 526, 530, 611, 612 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаї в ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до положень ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Приймаючи до уваги, що відповідачем не було жодним чином доведено, відсутність боргу перед позивачем, при цьому, позивачем на підтвердження своїх вимог надано відповідні докази, які відповідачем також не спростовано, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з оплати послуг з утримання багатоквартирного будинку є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з урахуванням застосування строку позовної давності про яку заявлено відповідачем.
Доводи апеляційної скарги з приводу відсутності індивідуального договору є хибними зважуючи на те, що послуга з управління багатоквартирним будинком надавалася на підставі рішення виконавчого комітету та договору, укладеного від імені співвласників відповідно до законодавства.
Посилання відповідача на факт ненадання послуг самі по собі є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на належних доказах. Відповідач лише стверджував, що роботи не виконувалися, однак не надав цим обставинам належних підтверджень. Суд першої інстанції правильно звернув увагу на положення статті 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», вказавши, що матеріали справи не містять актів-претензій щодо неналежної якості чи ненадання послуг. Самі по собі заперечення відповідача не спростовують вимоги позивача.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Железняк Лариси Володимирівнизалишити без задоволення.
Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 10 квітня 2026 рокуу цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Постанова складена 19 серпня 2026 року.
Головуючий С.В. Кухар
Судді: І.В. Кочеткова
Г.С. Подліянова