УХВАЛА
19 серпня 2026 року
м. Київ
справа №380/17072/25
адміністративне провадження № К/990/32923/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Кашпур О.В., Смоковича М.І.,
перевірив касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дії та бездіяльності протиправними,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання дії та бездіяльності протиправними.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно з урахуванням базового місяця січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 та з врахуванням виплачених сум. Визнано протиправними дії військової часини НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 №889. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» від 22.09.2010 №889 та з врахуванням раніше проведених виплат. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 травня 2016 року по день фактичної виплати донарахованого грошового забезпечення, за весь час затримки виплати. У задоволенні решти вимог позову відмовлено.
Не погодившись із прийнятим рішенням, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору відмовлено. Апеляційну скаргу залишено без руху з підстави несплати судового збору.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2026 року апеляційну скаргу повернуто заявникові.
Відповідач повторно подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав пропуску строку звернення до суду та ненадання доказів надсилання копії апеляційної скарги іншим учасникам справи.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2026 року визнано неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, наведені в заяві про поновлення строку апеляційного оскарження військової частини НОМЕР_1 від 12 травня 2026 року. Відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження військової частини НОМЕР_1 від 12 травня 2026 року. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року.
26 травня 2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» відповідач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2026 року касаційну скаргу повернуто заявникові.
15 червня 2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» відповідач повторно надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2026 року касаційну скаргу повернуто заявникові.
14 липня 2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» відповідач утретє надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2026 року визнано неповажними, зазначені військовою частиною НОМЕР_1 , підстави для поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у цій справі. Касаційну скаргу залишено без руху з підстави пропуску строку звернення до суду.
06 серпня 2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» відповідач надіслав до Верховного Суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження.
Заявник просив поновити строк на касаційне оскарження, посилаючись на те, що первинна касаційна скарга була подана своєчасно, однак її повернуто через несплату судового збору. З тих підстав повторно подану касаційну скаргу було повернуто ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2026 року. Скаржник зазначав, що військова частина не є розпорядником бюджетних коштів, а їх отримання для сплати судового збору залежить від фінансування вищого командування. Після надходження коштів касаційну скаргу було повторно подано без зайвого зволікання, що, на думку заявника, свідчить про вжиття ним усіх можливих заходів для реалізації права на касаційне оскарження.
З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає наступне.
Так, аналізуючи зазначені заявником підстави, які він вважає поважними причинами поновлення пропущеного процесуального строку, Судом установлено, що згідно з відомостями Автоматизованої системи документообігу суду відповідач вже неодноразово звертався до суду касаційної інстанції з касаційними скаргами, які йому повернуто ухвалами Верховного Суду від 11 червня 2026 року та 06 липня 2026 року на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.
Статтею 44 КАС України регламентовано обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Тому, виконання обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання касаційної скарги покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.
Верховний Суд звертає увагу, що заявник помилково пов`язує повернення попередніх касаційних скарг із несплатою судового збору, тоді як матеріали справи свідчать, що вони були повернуті на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Отже, наведені заявником обставини не відповідають фактичним підставам повернення касаційних скарг та не можуть бути визнані такими, що підтверджують існування об`єктивних і непереборних перешкод для своєчасного звернення до суду касаційної інстанції. Сам по собі факт повторного подання касаційної скарги після її повернення не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки повернення скарги є наслідком недотримання вимог процесуального закону, а не обставин, які не залежали від волі заявника.
Отже, неодноразове подання заявником неналежно оформлених касаційних скарг до Верховного Суду свідчить про формальний підхід при реалізації ним права на касаційне оскарження.
Відтак, враховуючи те, що інших поважних та об`єктивних причин для поновлення строку на касаційне оскарження заявником не зазначено, Верховний Суд дійшов висновку про неповажність наведених скаржником підстав для поновлення строку касаційного оскарження, а тому у задоволенні заяви про поновлення строку на касаційне оскарження необхідно відмовити.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
За таких обставин, Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у цій справі.
Керуючись пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України, Верховний Суд
У Х В А Л И В:
1. Відмовити у задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дії та бездіяльності протиправними.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у цій справі.
3. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
Судді С.А. Уханенко О.В. Кашпур М.І. Смокович