УХВАЛА
19 серпня 2026 року
м. Київ
справа №380/14644/25
адміністративне провадження № К/990/33826/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі № 380/14644/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у виключенні щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» та індексації грошового забезпечення зі складу грошового забезпечення, з розміру якого Позивачу у 2016- 2018 роках обчислювалася та виплачувалася грошова допомога на оздоровлення, передбачена пунктом 1 статті 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та у 2017 році - матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити позивачу суми грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017, 2018 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік, включивши суму передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 щомісячної додаткової грошової винагороди за відповідний місяць та індексацію грошового забезпечення до складу грошового забезпечення військовослужбовця, з якого обчислюється розмір грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у виключенні індексації грошового забезпечення зі складу щомісячної додаткової грошової винагороди Позивача, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату Позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно, з урахуванням індексації грошового забезпечення у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір такої виплати, з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у виключенні Позивачу індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди зі складу грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату Позивачу грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 10-1 та частиною 3 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки, з урахуванням індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір такої виплати, з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у виключенні індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди зі складу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату Позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік з урахуванням індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди у складі місячного грошового забезпечення, з якого був обчислений розмір такої виплати, з урахуванням виплачених сум.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2014-2017 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014- 2017 роки без врахування у їх складі індексації грошового забезпечення та щомісячної додаткової грошової винагороди.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2014- 2017 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2014- 2017 роки, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, індексації грошового забезпечення та з урахуванням виплачених сум.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889, за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно, без урахування у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення та з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, військова частина НОМЕР_1 подала до Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.
Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05 грудня 2025 року відмовив в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, залишив подану апеляційну скаргу без руху у зв`язку з несплатою судового збору. Скаржнику надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги - п`ять днів з дня вручення цієї ухвали.
У зв`язку з тим, що недоліки апеляційної скарги не були усунуті, Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11 грудня 2025 року повернув апеляційну скаргу апелянту на підставі частини другої статті 298 та пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Військова частина НОМЕР_1 повторно подала апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 298 КАС України щодо дотримання строку на апеляційне оскарження. Скаржнику надано десятиденний строк для усунення недоліків шляхом подання клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку, та документа про сплату судового збору.
На виконання вимог зазначеної ухвали у встановлений судом строк скаржником до суду подано заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, яка обґрунтована тим, що після надходження бюджетного фінансування військова частина НОМЕР_1 сплатила у встановленому порядку та розмірі судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2025 року у справі № 380/14644/25 та невідкладно повторно подала апеляційну скаргу.
Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11 травня 2026 року відмовив у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку апеляційного оскарження та відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Не погоджуючись з ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2026 року, військова частина НОМЕР_1 уже зверталася до Верховного Суду з касаційними скаргами, які ухвалами Верховного Суду від 08 червня 2026 року, 29 червня 2026 року та 14 липня 2026 року були повернуті на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.
Військова частина НОМЕР_1 вчетверте подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2026 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2026 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до суду: уточненої касаційної скарги, у якій належним чином обґрунтувати наявність передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України підстав касаційного оскарження ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2026 року; заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із наведенням обставин, що свідчать про поважність причин пропуску такого строку, та наданням відповідних доказів; доказів надсилання копії уточненої касаційної скарги іншим учасникам справи відповідно до вимог статті 44 КАС України.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 05 серпня 2026 року військова частина НОМЕР_1 подала заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та уточнену касаційну скаргу.
У заяві про поновлення строку на касаційне оскарження скаржник зазначає, що вперше звернувся з касаційною скаргою на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у межах установленого процесуальним законом строку. Вказує, що попередньо подана касаційна скарга залишалася без руху у зв`язку з несплатою судового збору, при цьому військова частина НОМЕР_1 не є розпорядником бюджетних коштів, а отримання коштів для сплати судового збору потребує їх замовлення у вищого командування. У зв`язку з недостатнім фінансуванням відповідні кошти надходили із затримкою.
Скаржник також зазначає, що після надходження коштів для сплати судового збору військова частина НОМЕР_1 у найкоротший строк повторно звернулася до суду касаційної інстанції. На переконання скаржника, військова частина вживала заходів для недопущення затягування судового процесу та активно реалізовувала право на касаційне оскарження, а тому наведені обставини є підставою для поновлення пропущеного строку відповідно до статті 329 КАС України.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою, Суд насамперед вважає за необхідне надати оцінку наведеним скаржником обставинам на обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки дотримання такого строку або наявність передбачених законом підстав для його поновлення є передумовою реалізації права на касаційне оскарження.
Розглянувши зазначене клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку, що наведені скаржником підстави для його поновлення не можуть бути визнані поважними з огляду на таке.
За змістом частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.
Передбачений зазначеною статтею строк касаційного оскарження пропущено, оскільки оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції постановлена 11 травня 2026 року, тому останній день строку на касаційне оскарження припадав на 10 червня 2026 року, а скаргу подано 20 липня 2026 року.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним Кодексом строк.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Верховний Суд також звертає увагу на те, що при вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі.
Як убачається з матеріалів касаційної скарги, Єдиного державного реєстру судових рішень та згідно з відомостями з Комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», скаржник вже реалізовував своє право на касаційне оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі. Однак ухвалами Верховного Суду від 08 червня 2026 року, 29 червня 2026 року та 14 липня 2026 року касаційні скарги повернуто як такі, що не містили обов`язкових підстав касаційного оскарження.
У своїх ухвалах про повернення раніше поданих касаційних скарг Верховний Суд неодноразово надавав роз`яснення скаржнику щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Верховний Суд, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, водночас зауважує, що таке право не є абсолютним.
Так, неодноразове невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Сам по собі факт оперативного повторного подання касаційної скарги після її повернення не свідчить про поважність причин пропуску строку касаційного оскарження. Вирішальним є те, чи усунув скаржник недоліки, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги, та чи виконав вимоги процесуального закону щодо належного викладення підстав касаційного оскарження. У цій справі повернення касаційних скарг було наслідком невиконання скаржником вимог процесуального закону, усунення яких залежало виключно від його волевиявлення та належного виконання процесуальних обов`язків, а не існування об`єктивних і непереборних перешкод.
Крім того, статтею 44 КАС України регламентовано обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Тому виконання обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання касаційної скарги покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.
Повернення касаційної скарги (з причин неналежного її оформлення) не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну та не надає особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судових рішень.
Невиконання та неврахування вимог ухвали про повернення касаційної скарги не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну скаргу.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження спрямовані на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Суд ураховує, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним та саме по собі не свідчить про наявність поважних причин пропуску встановленого законом строку касаційного оскарження. Вирішуючи питання про поновлення такого строку, суд має оцінити обставини, які зумовили повернення попередньо поданої касаційної скарги, тривалість проміжків між її поверненням та наступними зверненнями, а також те, чи залежали відповідні обставини від волевиявлення скаржника.
Обґрунтовуючи заяву про поновлення строку касаційного оскарження, скаржник посилається на відсутність бюджетного фінансування для сплати судового збору, необхідність проходження внутрішньої процедури отримання відповідних коштів від вищого командування та повторне звернення з касаційною скаргою після надходження такого фінансування.
Водночас наведені обставини не свідчать про існування об`єктивних і непереборних перешкод для своєчасного звернення до суду касаційної інстанції з належним чином оформленою касаційною скаргою. Організація фінансування суб`єкта владних повноважень, необхідність дотримання внутрішніх бюджетних процедур та відсутність у певний період коштів, призначених для сплати судового збору, є обставинами, пов`язаними з організацією діяльності такого суб`єкта, і самі по собі не можуть виправдовувати недотримання встановленого процесуальним законом строку.
Крім того, Суд ураховує, що попередньо подані військовою частиною НОМЕР_1 касаційні скарги поверталися ухвалами Верховного Суду від 08 червня, 29 червня та 14 липня 2026 року на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України у зв`язку з неналежним викладенням підстав касаційного оскарження. Отже, наведені у заяві обставини щодо відсутності бюджетного фінансування не перебувають у причинному зв`язку з обставинами, які зумовили повернення попередньо поданих касаційних скарг, та не пояснюють неможливості своєчасного подання касаційної скарги, яка б відповідала вимогам процесуального закону щодо викладення підстав касаційного оскарження.
При цьому посилання скаржника на те, що первинно подана касаційна скарга була залишена без руху у зв`язку з несплатою судового збору, не відповідає обставинам попереднього касаційного оскарження у цій справі, оскільки ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2026 року касаційну скаргу повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України у зв`язку з неналежним викладенням підстав касаційного оскарження.
Саме по собі первинне звернення з касаційною скаргою у межах установленого законом строку не означає, що після її повернення особа може реалізувати право на повторне звернення без урахування встановленого статтею 329 КАС України строку. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває перебігу строку касаційного оскарження, а тому при повторному зверненні після його спливу скаржник повинен довести існування обставин, які об`єктивно перешкоджали реалізації права на касаційне оскарження у встановлений законом строк.
Таких обставин військовою частиною НОМЕР_1 у поданій заяві не наведено, а тому зазначені нею причини пропуску строку касаційного оскарження не можуть бути визнані поважними.
Отже, скаржник не навів обставин, які б свідчили про наявність поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Ураховуючи те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України,
постановив:
У задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на касаційне оскарження відмовити.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі № 380/14644/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. В. Дашутін
Судді А. Г. Загороднюк
В. М. Соколов