ф
УХВАЛА
19 серпня 2026 року
м. Київ
справа №280/11284/25
адміністративне провадження №К/990/32509/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Тацій Л.В., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Олійник Олег Станіславович, на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.02.2026 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.07.2026 у справі №280/11284/25 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними, скасування рішення, та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просив:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 на підставі заяви від 16.03.2025 та довідки Господарського суду Запорізької області від 10.07.2024 № 05-59/10;
- скасувати рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області, оформлене листом від 28.03.2025 №4996-4488/X-02/3-0800/25 про відмову скаржнику у встановленні належної суми довічного грошового утримання та донарахуванні сум заборгованості;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області встановити розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 , виходячи з 90% (дев`яноста відсотків) суддівської винагороди діючого у відповідний момент судді, який працює на відповідній посаді, зазначеної у довідці Господарського суду Запорізької області від 10.07.2024 №05-59/10 (що становить 113 508,00 грн) та попередніх довідках за 2020-2023 роки, тобто в розмірі 102 157,20 грн (сто дві тисячі сто п`ятдесят сім гривень 20 копійок) на місяць, починаючи з 18.02.2020 та довічно;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області донарахувати та виплатити ОСОБА_2 заборгованість, що виникла внаслідок недоплати належного щомісячного довічного грошового утримання за період з 18.02.2020 по дату фактичного здійснення перерахунку та виплати, з урахуванням раніше виплачених сум, що станом на 22.12.2025 становить 3 223 627 (три мільйони двісті двадцять три тисячі шістсот двадцять сім) гривень 20 копійок;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснювати автоматичний перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_2 у разі кожного збільшення грошового утримання (суддівської винагороди) судді, який працює на відповідній посаді, без необґрунтованих зволікань та без вимоги подання окремих заяв для кожного такого випадку, у повній відповідності до вимог чинного законодавства України та правових позицій Конституційного Суду України;
- в порядку статті 382 КАС України встановити ГУ ПФУ в Запорізькій області строк в один місяць з дня набрання рішенням суду по даній справі законної сили для подання звіту про його виконання;
- в порядку підпункту 1) частини першої статті 371 КАС України забезпечити негайне виконання рішення в межах суми довічного грошового утримання позивача за один місяць, видати виконавчий лист.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12.02.2026 в задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.
01.07.2026 постановою Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.02.2026 у справі № 280/11284/25 скасовано.
Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними, скасування рішення, та зобов`язання вчинити певні дії.
На зазначені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду представник ОСОБА_1 - адвокат Олійник О. С. подав касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 13.07.2026.
03.08.2026 року ухвалою Верховного Суду вказана касаційна скарга залишена без руху та надано строк для усунення виявлених недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції документа про сплату судового збору.
11.08.2026 на виконання вимог зазначеної ухвали Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків разом з платіжним дорученням про сплату судового збору у відповідному розмірі.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд вважає зазначити наступне.
Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.
Щодо касаційного оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.02.2026 Верховний Суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Отже, право на касаційне оскарження судових рішень може бути реалізоване виключно у випадках, визначених КАС України.
Як убачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.07.2026 апеляційну скаргу задоволено частково, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.02.2026 скасовано, а провадження у справі закрито у зв`язку зі смертю позивача.
Таким чином, рішення суду першої інстанції не було переглянуто апеляційним судом по суті заявлених позовних вимог та втратило чинність унаслідок його скасування. Отже, воно не може бути самостійним предметом касаційного перегляду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин у відкритті касаційного провадження в частині оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.02.2026 належить відмовити.
Щодо касаційного оскарження постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 01.07.2026 Верховний Суд зазначає таке.
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Скаржниця зазначає, що підставою касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є застосування судом апеляційної інстанції положень статті 1227 ЦК України та пункту 5 частини першої статті 238 КАС України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 9.09.2025 у справі № 300/2366/20 та від 3.12.2025 у справі № 640/10739/22.
За твердженням скаржниці, у зазначених постановах Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого неотримане за життя щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці належить до соціальних виплат, право на отримання яких переходить після смерті особи, що набула право на такі виплати, до членів її сім`ї та відповідних спадкоємців.
Крім того, скаржниця вказує на порушення судом апеляційної інстанції положень статті 52 КАС України. Заява ОСОБА_1 про заміну сторони її правонаступником надійшла до апеляційного суду до ухвалення оскаржуваної постанови, що відображено в її тексті. Однак суд не постановив процесуального рішення ані про задоволення цієї заяви, ані про відмову в її задоволенні, обмежившись згадуванням про неї в описовій частині постанови.
На переконання скаржниці, залишення заяви про процесуальне правонаступництво без розгляду свідчить про порушення статті 52 КАС України та позбавило її можливості бути почутою щодо питання, яке безпосередньо стосується її майнових прав, усупереч гарантіям, передбаченим статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Скаржниця також зазначає, що з огляду на положення частини третьої статті 239 КАС України наслідком закриття провадження є недопустимість повторного звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Отже, на її думку, закриття провадження не лише припинило розгляд цієї справи, а й остаточно унеможливило судовий захист майнової вимоги щодо виплати заборгованості, право на одержання якої, як вона стверджує, перейшло до неї на підставі статті 1227 ЦК України.
У касаційній скарзі скаржниця покликаючись на підпункти "а", "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, вказує, що розгляд цієї справи у суді касаційної інстанції має для неї виняткове значення, до того ж, касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Обґрунтовуючи наявність підстави, передбаченої підпунктом «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, скаржниця зазначає, що порушене в касаційній скарзі питання щодо можливості процесуального правонаступництва у правовідносинах з виплати нарахованої або належної до нарахування за життя особи заборгованості зі щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики. На її думку, висновки суду апеляційної інстанції із цього питання суперечать правовим позиціям Верховного Суду.
Крім того, на обґрунтування виняткового значення справи скаржниця вказує, що вона є особою похилого віку, не має власних доходів і протягом останніх п`яти років перебувала на утриманні померлого чоловіка, на підтвердження чого до касаційної скарги додано довідку про відсутність доходів. На її переконання, оскаржувана постанова у поєднанні з положеннями частини третьої статті 239 КАС України щодо недопустимості повторного звернення до суду остаточно позбавляє її можливості захистити майнове право вимоги до органу державної влади на суму понад 3,2 млн грн. Крім того, зазначена постанова не вирішує спір по суті, а перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Скаржниця стверджує, що має право на звернення із цим позовом, оскільки одним із його предметів є майнове право на одержання недоотриманих сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, нарахованих або належних до нарахування за період із 18.02.2020 до 14.04.2026, а також похідних сум, передбачених статтею 625 ЦК України. За її доводами, зазначене право виникло у період перебування скаржниці у шлюбі з позивачем - із 29.10.2016 до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Такі доводи підлягають перевірці під час касаційного перегляду судового рішення у цій справі.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, подана з дотриманням установленого процесуальним законом строку на касаційне оскарження, підстави для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження, відсутні.
Керуючись статтями 328, 329, 330, 334 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
У Х В А Л И В:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Олійник Олег Станіславович, на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.02.2026 у справі № 280/11284/25 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними, скасування рішення, та зобов`язання вчинити певні дії.
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Олійник Олег Станіславович, на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.07.2026 у справі № 280/11284/25 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними, скасування рішення, та зобов`язання вчинити певні дії.
Витребувати з Запорізького окружного адміністративного суду справу № 280/11284/25.
Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали разом із копіями касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не оскаржується.
Судді Н. В. Шевцова
С. Г. Стеценко
Л. В. Тацій