Баранівський районний суд Житомирської області
Справа № 273/1290/25
Провадження № 2-а/273/2/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2026 року Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді Бєлкіної Д. С. , секретаря судових засідань Стаднюк В.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баранівка Житомирської області у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Мотивуючи свої позовні вимоги, позивач вказує, що 22 липня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , винесено постанову №1150, якою позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000, 00 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за те, що в порушення вимог ст.65 Конституції України та ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», будучи належно повідомленим про необхідність з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 29.06.2025 року о 09:00 годині, тобто в особливий період, до вказаного ІНФОРМАЦІЯ_1 на визначений у повістці час та місце не з`явився без поважних причин.
Позивач вважає вказану постанову незаконною та такою, що не відповідає нормам чинного законодавства. Зазначає, що 16.07.2025 року його в супроводі працівників поліції було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з перебуванням у розшуку, як такий, що не з`явився за повісткою №3882721, складено протокол, а згодом постанову. Вказує, що його зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 . За вказаною адресою він фактично проживає з братом і своїми батьками у вільний від роботи час, офіційно працює в місті Київ в ТОВ «Спецінформсистеми» на посаді кабельник-спаювальник. Його рідні, які проживають з ним, не отримували ніяких листів і сповіщень. Дотримуючись законодавства він оновив свої облікові дані ще в 2024 році. Вважає, що рекомендований лист не був вручений належним чином, тому він не міг знати про явку до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він позовні вимоги не визнає та вказує, що 16.07.2025 року діловодом ІНФОРМАЦІЯ_2 солдатом ОСОБА_3 складено протокол №2/4566 стосовно позивача, про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, який був доставлений працівниками Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_3 , в зв`язку з перебуванням в розшуку, як такого який не з`явився за повісткою №3882721 від 13.06.2025 року. В пояснення до протоколу позивач вказав, що: «не прибув за повісткою у зв`язку з тим що я її не отримував знаходився не по місцю прописки». До протоколу № 2/4566 від 16.07.2025 року долученні документи відповідно до яких встановлено, що згідно до відомостей повістки №3882721 відповідача зобов`язано з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 29.06.2025 о 09:00 годині для уточнення даних. Відповідно до форми 107 ПАТ «Укрпошта» рекомендованим поштовим відправленням №061[телефон приховано] відповідачу відправлено документ «Повістка 13.06.2025 №3882721 на 1 арк»., згідно форми Ф.20 причиною повернення 26.06.2025 року рекомендованого поштового відправлення є відсутність адресата за вказаною адресою ( АДРЕСА_2 ). 22.07.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 винесена постанова № 1150 . У розумінні п. 41 Порядку №560 належним підтвердженням повідомлення військовозобов`язаного про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки є, зокрема, поштове повідомлення з відміткою про відмову отримати поштове відправлення чи про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних. Позивач, будучи належним чином повідомленим про виклик до ТЦК на 29 червня 2025 року для уточнення даних, без поважних причин не прибув, відтак, на думку відповідача, його правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
На підставі вищевикладеного, вважають доведеним факт неприбуття позивача за повісткою, а тому в його діях наявний склад адміністративного правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та просять у задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідач начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 правом відзиву не скористався.
Позивач ОСОБА_1 направив до суду відповідь на відзив, в якій вказав, що повістка була вручена йому неналежним чином, так як він весь час знаходився вдома за вказаною у повістці адресою, проте жодних викликів не отримував. Вважає, що відповідачами не спростовано його покази про неотримання сповіщення.
Позивач у судове засідання не з`явився, направив до суду заяву, в якій просить розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідач начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися вчасно та належним чином.
Відповідно до ч.ч. 1, 9 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.
На ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя АДРЕСА_1 , 13.06.2025 року було сформовано повістку №3882721, яка містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду. Відповідно до змісту повістки позивачу належало з`явитися 29.06.2025 року о 9:00 годині для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_2 (Баранівка) . Кваліфікований електронний підпис ОСОБА_2 накладено 13.06.2025 року.
У повістці зазначено адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 . Факт реєстрації та проживання за вказаною адресою позивачем не оспорюється.
Відповідно до опису вкладення до рекомендованого поштового відправлення № 061[телефон приховано] на адресу позивача направлено повістку №3882721 від 13.06.2025 року.
Разом з тим, на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення № 061[телефон приховано] зазначено дату подання 13.06.2025 о 14 год 54 хв.
Відстежити направлення поштового відправлення на сайті Укрпошти наразі неможливо, у відповідь на пошуковий запит зазначено, що дані про відправлення за номером 061[телефон приховано] на даний час відсутні, тому що відправлення не знайдено.
Із долученої відповідачем копії довідки ф.20 про причини повернення вказаної повістки «Укрпошта», поштове відправлення повернуто відправнику з відміткою « адресат відсутній за вказаною адресою», дата відправлення 26.06.2025 року.
Згідно протоколу від 16.07.2025 про адміністративне правопорушення, складеного за частиною 3 статті 210-1 КУпАП , 16.07.2025 року ОСОБА_1 був доставлений органами Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_1 в зв`язку з перебуванням в розшуку, як такого, який не з`явився 13.06.2025 за повісткою № 3882721. 13.06.2025 ОСОБА_1 була надіслана повістка начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 засобом поштового зв`язку, відповідно до змісту якої він зобов`язаний був 29.06.2025 о 09 год. 00 хв. з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного ОСОБА_1 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 є довідка про причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою». Разом з тим, ОСОБА_1 не з`явився за викликом 13.06.2025 о 9:00 год до ІНФОРМАЦІЯ_1 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
У протоколі також містяться пояснення ОСОБА_1 про те, що він не отримував повістки, бо не знаходився за місцем своєї реєстрації, на даний час перебуває на стаціонарному лікування.
Відповідно до постанови №1150 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 22 липня 2025 року, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , житель АДРЕСА_1 , 16.07.2025 року о 12 год. 30 хв. був доставлений працівниками Національної поліції до ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з перебуванням у розшуку, як такого, що не з`явився за повісткою №3882721. 13.06.2025 року ОСОБА_1 засобом поштового зв`язку було надіслано повістку начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою зареєстрованого місця проживання для уточнення облікових даних. Відповідно до змісту повістки ОСОБА_1 був зобов`язаний 29.06.2025 о 09 год. 00 хв. з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_1 на визначений час, а саме 29.06.2025 о 09 год 00 хв не з`явився.
Однак, оповіщення військовозобов`язаного ОСОБА_1 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 підтверджено поштовим відправленням Укрпошти № 061[телефон приховано] повернутим 26.06. 2025 року з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Таким чином, ОСОБА_1 порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, накладено на ОСОБА_1 штраф у сумі 17000.00 гривень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ч. 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 7 КУпАП України визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.
Відповідно до статті 235 КУпАП військові комісаріати розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення військовозобов`язаними чи призовниками законодавства про військовий обов`язок і військову службу, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про неявку на виклик у військовий комісаріат, (статті 210, 210-1, 211 - 211-6).
Від імені військових комісаріатів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право районні (міські) військові комісари.
При цьому, стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Згідно із ст. 245 КУПАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненням особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 513/899/16-а.
Як вбачається з матеріалів справи, дії позивача кваліфіковано, як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене під час дії особливого періоду, визначальним в якому є факт неявки позивача ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 за повісткою для уточнення даних (ч.3 ст. 210-1 КУпАП).
При цьому, стаття 210-1 КУпАП, в редакції, яка діє з 19.05.2024, визначає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Частина 3 вказаної статті передбачає, зокрема, накладення штрафу на громадян за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Відповідно ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, серед іншого, прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних.
Повістка є формою запрошення (сповіщення, повідомлення) особи про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Згідно п.41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою КМУ №560 від 16.05.2024 року, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є:
- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання..
Проаналізувавши вищевказану норму в контексті обставин цієї справи, суд зазначає, що оскільки повістку №3882721 від 13.06.2025 надіслано ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку, належним підтвердженням оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, тобто 26.06.2025.
Постановою КМУ №270 від 05.03.2009 затверджено «Правила надання послуг поштового зв`язку». Ці Правила визначають порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку та регулюють відносини між ними.
Пунктом 82 вказаних Правил передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17, направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Добросовісне виконання працівниками "Укрпошти" своїх службових обов`язків у даному випадку презюмується, а в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази протилежного.
Аналогічна правова позиція неодноразово була викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 13 березня 2019 року у справі №639/4278/16-а, а також у справі №806/1943/18 адміністративне провадження N К/9901/2585/20 від 30 листопада 2020 року.
Суд також зазначає, що органи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки несуть відповідальність за надсилання військовозобов`язаному відповідних повісток. Той факт, що позивач не отримав кореспонденцію, надіслану йому на зареєстровану адресу місця проживання, сам по собі не є достатнім аргументом для заяви про те, що права військовозобов`язаного були порушені. Нормами вказаного Порядку, прийнятого на виконанняст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чітко закладено презумпцію обізнаності військовозобов`язаного у разі надіслання повісток підрозділами ТЦК та СП за зареєстрованим (зазначеним військовозобов`язаним) місцем проживання.
З урахуванням наведеного, суд уважає, що посилання позивача про порушення його прав через необізнаність щодо необхідності явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки є необґрунтованими та хибними.
Доводи позивача про те, що повістка про виклик до ТЦК та СП йому не направлялася не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.
В позовній заяві ОСОБА_1 не заперечував факт неявки на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 29.06.2025 на 09:00. При цьому вважає причини неявки поважними, оскільки не отримував повістки, ніхто з його рідних, хто проживає з ним, теж. Крім того, він працює у місті Київ, а тому міг не бути в той час за місцем своєї реєстрації, проте доказів про це суду не надав. Суд вважає за необхідне зазначити, що позивач ОСОБА_1 у протоколі про вчинення адміністративного правопорушення від 16.07.2025 року, у своїй позовній заві та у відповіді на відзив вказує різні причини неотримання ним повістки (відсутність за місцем реєстрації, перебування на роботі у м. Київ, перебування за місцем реєстрації постійно), що ставить під сумнів їх правдивість.
Долучений позивачем витяг з Резерв+ підтверджує, що уточнення даних відбулося 16.07.2025 року, тобто в день складення протоколу.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
Аналогічне передбачено у п.24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ №560 від 16 травня 2024 року (далі Порядок №560).
У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів (п.24 Порядку №560).
Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів наданих сторонами, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд уважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки досліджені докази свідчать про наявність події і складу адміністративного правопорушення.
За встановлених у справі обставин, суд уважає, що оскаржувана постанова винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, зміст постанови відповідає вимогам ст. ст. 283-284 КУпАП.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення" (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, правові підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні, відтак суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову.
Відповідно дост.139 КАС України судові витрати у вигляді витрат по сплаті судового збору слід покласти на позивача.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 245, 247, 251, 283, КУпАП, ст. ст. 243-244, 246, 250, 268, 272, 286 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволені позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів із дня складення повного судового рішення.
Суддя Бєлкіна Д.С.