ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
іменем України
Справа № 285/1300/26
провадження у справі № 2/0285/1383/26
19 серпня 2026 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області
в складі головуючої судді Сташків Т. Г.,
за секретаря судового засідання Матвіюк Т. М.,
учасники справи: позивач ОСОБА_1 , її представник ОСОБА_2 , відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виділ частини житлового будинку у натурі між співвласниками,
УСТАНОВИВ:
05.03.2026 ОСОБА_1 звернулася до суду та просила постановити рішення, яким виділити в натурі майно, що їй належить на праві спільної часткової власності, а саме: 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 загальною площею 90,8 кв. м., житловою - 59,6 кв. м. (ґанок, 1/2 сарай, гараж, убиральня, огорожа) із припиненням за нею права спільної часткової власності.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона разом із відповідачами є співвласниками житлового будинку по АДРЕСА_1 . Вона є власником 1/2 частини зазначеного будинку з відповідною часткою господарських будівель на підставі договору купівлі-продажу від 1996 року та договору дарування від 2026 року. Відповідачу ОСОБА_3 належить 18/100 частин зазначеного будинку, а ОСОБА_4 -32/100 частин. Між співвласниками узгоджено умови користування спільним будинком, фактично частини кожного із співвласників є відокремленими. Позивачем у 2016 році за власні кошти здійснено добудову своєї частини будинку, що не тягне зміни розміру часток співвласників. З метою документального оформлення виділення своєї частини будинку позивач звернулася до відповідачів, однак останні не виявили бажання прибути до БТІ та нотаріуса. В добровільному порядку вирішити спір немає можливості, тому з метою захисту своїх майнових прав змушена звернутись до суду.
13.03.2026 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 10.06.2026 підготовче судове засідання закрите, справа призначена до судового розгляду.
У заяві позивач просила розгляд справи провести без її присутності. Наполягала на задоволенні позову, не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Від відповідачів у строк, установлений судом, відзиву не надійшло.
У судові засідання 01.07.2026, 10.08.2026 учасники справи не з`явилися. Про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином (відповідач ОСОБА_3 згідно з положеннями п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України).
Оскільки відповідачі не повідомили про поважність причин повторної неявки в судове засідання та враховуючи позицію позивача суд, відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, постановив ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд виснує наступне.
Позивач ОСОБА_1 відповідно до копії договору купівлі-продажу від 15.11.1996 є власником 33/100 ідеальних частин житлового будинку по АДРЕСА_1 із відповідною частиною надвірних будівель, а відповідно до договору дарування від 20.01.2026 - власником 17/100 ідеальних частин житлового будинку та 34/100 частки у праві власності на земельну ділянку площею 0,0496 га, кадастровий номер якої 181100000:00:013:0509, на якій вони розташовані, з відповідними господарськими будівлями та спорудами, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 10-19).
Відтак позивач є власником 1/2 частки житлового будинку за вказаною адресою.
Відповідно до витягу із Державного реєстру речових права на нерухоме майно, інформації із КП "Звягельське міжміське бюро технічної інвентаризації" житловий будинок по АДРЕСА_1 має загальну площу 159,60 кв. м., перебуває у спільній частковій власності, а саме: 1/2 частка належить ОСОБА_1 , 18/100 частин - ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 06.10.1997, 32/10 частин - ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 06.08.1990 (а. с. 19, 21).
Згідно з висновком КП "Звягельське міжміське бюро технічної інвентаризації" від 14.05.2026 № 563 50/100 часток житлового будинку по АДРЕСА_1 складаються із коридору 2-1, санвузла 2-2, кухні 2-3, ванної 2-4, кімнати 2-5, коридору 2-6, вбиральні 2-7, кімнати 2-8, кімнати 2-9, кімнати 2-10, загальною площею 90,8 кв. м., житловою площею 59,6 кв. м., ґанок № 3, 5, сарай літ "Б", гараж літ "Г", вбиральня "З1", навіс "И1", огорожа № 4, колодязь № 6 та за технічними показниками є відокремленими, мають окремий вихід і можуть бути виділені із об`єкта нерухомого майна (а. с. 63-68).
Також Комунальним підприємством "Звягельське міжміське бюро технічної інвентаризації" сформовано Висновок про можливість поділу, зареєстрований у ЄДЕССБ 14.06.2026, виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу із господарськими будівлями та спорудами.
Мотиви і доводи суду та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із статтею 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), тобто право спільної власності - це право власності кількох суб`єктів на один об`єкт.
Відповідно до статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Зі змісту вказаної статті випливає, що право кожного із співвласників пов`язується із часткою у праві спільної власності, і кожен із співвласників є власником не певної частини майна, а всього спільного майна у цілому.
Відповідно до частин першої, другої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
У частині третій статті 358 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.
Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.
Відповідно до частини другої статті 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Питання щодо поділу майна, що є у спільній частковій власності, врегульовано статтею 367 ЦК України, відповідно до якої майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Виходячи з аналізу змісту наведених норм права, поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що перебуває в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постановах від 19 травня 2021 року у справі № 501/2148/17 (провадження № 61-22087св19), від 28 липня 2021 року у справі № 310/7011/17 (провадження № 61-7153св20).
Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні тим, що в разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється. Водночас у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається. За наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні в подальшому не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об`єкти нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать позивачеві та відповідачеві. За наявності трьох і більше співвласників майна при визначенні в судовому порядку частки в натурі одного з них (виділ частки) розмір часток інших співвласників (відповідачів) не визначається. У цьому випадку суд, застосовуючи норми статті 364 ЦК України, має виділити та зазначити у своєму рішенні індивідуально визначене майно (колишня частка у праві спільної власності) позивача та залишити решту майна у спільній власності інших відповідачів, які в подальшому за бажанням можуть поділити це майно добровільно на власний розсуд або в судовому порядку. Винятком із цього правила є випадки, коли всі співвласники або всі, крім одного, бажають поділу майна. У такому випадку суд має визначити частки всіх співвласників та провести поділ майна із зазначенням у резолютивній частині рішення конкретних окремих об`єктів нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать кожному з колишніх співвласників. У цьому разі право спільної власності припиняється (див. пункт 7.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 квітня 2025 року у справі № 357/3145/20 (провадження № 14-36цс25)).
Відтак зважаючи, що спільний об`єкт нерухомого майна належить трьом співвласникам на праві спільної часткової власності, тому позивачем обрано належний спосіб захисту своїх прав саме шляхом виділення в натурі майна відповідно до належної їй частки із припиненням за нею права спільної часткової власності.
Також відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 23 вересня 2025 року у справі № 372/1281/21, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі.
Позивачем доведено можливість виділення своєї частки у окремий об`єкт, що підтверджується висновком МБТІ. Запропонований позивачем варіант поділу відповідає як усталеному порядку користування спільним майном між співвласниками, а також і пропорційності частки позивача у праві власності на спільний об`єкт.
Суд виснує про зазначені обставини також, оскільки від співвласників нерухомого майна не надійшло заперечень, альтернативних варіантів поділу.
Крім того, у судовому засіданні встановлено збільшення площі майна позивача, яке відбулося за рахунок власних коштів за згодою всіх співвласників, із додержанням встановленого порядку використання спільного майна, що не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно.
Доречним є посилання позивача на постанову Верховного Суду від 20 вересня 2023 року у справі № 361/3391/19, де встановлено, що 82. Якщо ж поліпшення здійснено тільки у частці одного співвласника шляхом добудови (прибудови) та не торкаються іншої частки у спільному майні, то застосовуються положення частини четвертої статті 357 ЦК України, відповідно до якої не відбувається зміна розміру часток співвласників у спільному майні та не вимагається обов`язкової згоди інших співвласників на таку перебудову за умови, що вона не порушує їхніх прав та здійснена із дотриманням встановленого законом порядку. 83. У ЦК України встановлюються особливі правила щодо добудови (прибудови), здійсненої одним із співвласників житлового будинку, іншої будівлі або споруди. 84.Така добудова (прибудова) не є об`єктом права спільної власності і жодним чином не впливає на розмір часток, а стає об`єктом права власності лише того співвласника, який її зробив, за таких умов: 1) добудова (прибудова) зроблена за рахунок лише цього співвласника, а не інших співвласників; 2) добудова (прибудова) здійснена у встановленому законом порядку, що є необхідною передумовою для державної реєстрації права на нерухоме майно і набуття права власності на нього (абзац третій частини другої статті 331 ЦК України); 3) добудова (прибудова) не порушує прав інших співвласників, наприклад, не створює для них перешкод у користуванні майном, яке вони здійснюють згідно за домовленістю між собою (частини другої статті 358 ЦК України).
Відтак позивачем доведено порушення його майнових прав відповідачами.
За таких обставин суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
У силу приписів ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 4, 10-12, 76-82, 141, 258-261, 280-284, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задовольнити.
Виділити в натурі майно, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на праві спільної часткової власності, а саме: 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 загальною площею 90,8 кв. м., житловою - 59,6 кв. м. (ґанок, 1/2 сарай, гараж, убиральня, огорожа) із припиненням за нею права спільної часткової власності.
Стягнути із ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 1331,20 грн витрат по сплаті судового збору у дольовому порядку,тобто у розмірі 665,60 грн з кожного.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодек сом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Звягельським міськрайонним судом Житомирської област і за заявою відповідача протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається позивачем безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 19.08.2026.
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідачі: ОСОБА_3 , ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП невідомий);
ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП невідомий).
Суддя Тетяна СТАШКІВ