єдиний унікальний номер справи 531/1439/26
номер провадження 2/531/1115/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2026 року м. Карлівка
Карлівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Попова М.С.,
за участю секретаря - Клименко Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в місті Карлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просить суд стягнути з відповідачки на його користь 3000 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, а також стягнути судові витрати.
У позові зазначається, що 10.12.2025 близько 08:00 год. ОСОБА_2 не належним чином утримувала дворову собаку, допустила її вільний вигул за межами свого подвір`я по АДРЕСА_1 , внаслідок чого, собака забігла на територію домоволодіння по АДРЕСА_2 , де проживає позивач, та загризла шість домашніх качок, які йому належали. Згідно довідки Карлівської районної спілки споживчих товариств, загальна сума спричиненої шкоди становить три тисячі гривень. Цього ж дня позивач звернувся з заявою про вчинення правопорушення до ВП №3 РУП ГУНП в Полтавській області та відносно гр. ОСОБА_2 було складено протокол про адмінправопорушення за ст.154 КУпАП. За результатами розгляду протоколу, адміністративною комісією при ВК Карлівської міської ради від 25.02.2026 винесено постанову, якою закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.154 КУпАП відносно ОСОБА_2 , у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Позивач вважає, що в межах адміністративної справи було встановлено наявність доказів про причетність відповідачки до подій, що мали місце 10.12.2025.
Ухвалою від 15.06.2026 було відкрито провадження у даній справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Відповідачу було надано строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач у встановлений судом строк відзиву не подала, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не заявляла.
Ухвалу про відкриття провадження, копію позовної заяви з додатками відповідач отримала 16.06.2026.
24.06.2026 від відповідачки надійшла письмова заява, у якій зазначила, що позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні.
Враховуючи зазначене, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних письмових матеріалів та доказів.
Дослідивши письмові докази, окремо та в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
21.01.2026 було складено протокол за ч.1 ст.154 КУпАП про те, що гр. ОСОБА_2 10.12.2025 близько 08:00 год. за адресою: пров. Робочий, м.Карлівка, неналежним чином утримувала свою собаку, внаслідок чого собака самовільно потрапила на територію ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 , та загризла домашніх качок у кількості шість штук, чим завдала матеріальну шкоду власнику.
У протоколі маються підписи ОСОБА_2 , письмові пояснення від неї відсутні.
До матеріалів справи додано також протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 10.12.2025 за заявою ОСОБА_1 .
З письмових пояснень ОСОБА_2 від 21.01.2026, що було додано до справи про адміністративне правопорушення, вбачається, що 10.12.2025 до неї прийшов гр. ОСОБА_1 та повідомив, що її собака бігала по вулиці та у нього і загризла його домашніх качок в кількості шість штук по 500 грн., разом на 3000 грн. Сказав, щоб ОСОБА_2 відшкодувала збитки, але вона не мала грошей, сказала, що віддасть з часом. Зазначила також, що її собака білого кольору, постійно прив`язана, але в той час відв`язалася та бігала.
У матеріалах справи наявні також письмові пояснення ОСОБА_1 , відповідно до яких, 10.12.2025 близько 12:00 год він повернувся додому та дружина йому повідомила, що близько 11:00 год. сусідський пес білого кольору проник на територію їхнього двору та подавив їхніх качок мускусної породи в кількості 6 штук, які гуляли по території двору, чим йому було завдано збитки на 3000 грн. Він пішов до власниці собаки ОСОБА_2 , розповів про обставини, після чого виник конфлікт, оскільки остання відмовилася відшкодовувавати вартість качок.
За результатами розгляду протоколу, адміністративною комісією при ВК Карлівської міської ради від 25.02.2026 винесено постанову, якою закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 за ч.1 ст.154 КУпАП відносно ОСОБА_2 , у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Вартість збитків позивачем визначено на підставі Довідки Карлівської районної спілки споживчих товариств, без дати, про середню ринкову вартість тушки качки, де вказано середню вартість однієї тушки - 500 грн.
Частиною 1 ст. 154 КУпАП передбачено відповідальність за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях).
Відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну передбачено частиною 3 вказаної статті.
Тож, за частиною 1 статті 154 КУпАП настає відповідальність за саме порушення правил вигулу чи утримання тварин (без повідка, намордника тощо), тоді як частина 3 цієї ж статті вимагає настання наслідків у вигляді заподіяння шкоди здоров`ю чи майну.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) дохід, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомiрними рiшеннями, дiями чи бездiяльнiстю особистим немайновим правам фiзичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фiзичної або юридичної особини, вiдшкодовується в повному обсязi особою, яка її завдала.
Як роз`яснено у п.п.2, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України вiд 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивiльних справ за позовами про вiдшкодування шкоди», шкода, заподiяна особi й майну громадянина або заподiяна майну юридичної особи, пiдлягає вiдшкодуванню в повному обсязi особою, яка її заподiяла, за умови, що дiї останньої були неправомiрними, мiж ними й шкодою є безпосереднiй причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.
Закриття адміністративної справи за ч. 1 ст. 154 КУпАП через закінчення строків притягнення до адмінвідповідальності не означає автоматичної відмови в цивільному позові, але позивач зобов`язаний довести в суді належність собаки відповідачу, факт завдання шкоди саме цією твариною, її протиправну поведінку та розмір збитків.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму.
Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд наголошує на тому, що доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання позивачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі. Докази, які позивач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановлює наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, повинні бути виключно належними та допустимими.
Відповідно до ст.ст. 9, 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» особа, яка утримує домашню тварину, зобов`язана супроводжувати домашню тварину поза місцями її постійного утримання. А також ця особа та особа, яка супроводжує домашню тварину зобов`язана забезпечити безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною, крім того фізичні та юридичні особи, які утримуюсь домашніх тварин, зобов`язані не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб. Шкода, заподіяна особі твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.
Закриття справи стосовно відповідачки за ч. 1 ст. 154 КУпАП не містить встановленого факту її вини щодо заподіяння шкоди майну позивача внаслідок порушення правил тримання тварини.
У матеріалах справи мається фото собаки світлого кольору, з наданого зображення не можливо встановити місце перебування тварини. Також додано фотографії на яких зображено птицю, з поганої якості фото ледь можна розібрати, що це качки і припустити, що вони не живі.
Таким чином, суду не надано належні та допустимі докази зв`язку між собакою на фото та загиблими птахами. Що саме належна відповідачу тварина завдала шкоди качкам позивача. На фотографіях не видно місця події, а якість зображень із качками дуже погана. Неможливо точно встановити ані стан птиці, ані те, що саме цей собака завдав їй шкоди. Також, у матеріалах справи про адміністративне правопорушення маються письмові пояснення лише учасників конфлікту, показання свідків відсутні.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем в суді не доведено, що винними діями відповідачки йому завдано матеріальну шкоди.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 слід відмовити.
Оскільки, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову, відповідно до положення ст.141 ЦПК України, понесені судові витрати понесені позивачем, за рахунок відповідачки, відшкодуванню не підлягають.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.22, 1166 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 141, 142, 206, 211, 247, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя М. С. Попов