Справа №949/1605/26
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
19 серпня 2026 року суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Тарасюк А.М., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Харківська міська рада, Служба у справах дітей Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області, Служба у справах дітей Рівненської обласної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,
в с т а н о в и в:
Позивач ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Міндарьову Марину Юріївну (ордер на надання правничої допомоги серії ВІ №1413190 від 11 серпня 2026 року) звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 , третіх осіб: Харківської міської ради, Служби у справах дітей Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області, Служби у справах дітей Рівненської обласної державної адміністрації та просить позбавити відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Ознайомившись із позовною заявою та доданими до неї матеріалами на предмет відповідності їх нормам Цивільного процесуального кодексу України, які регулюють порядок дотримання позивачем вимог щодо подачі та форми позовної заяви, вважаю, що її слід залишити без руху з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
В роз`ясненнях, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" зазначено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК (діюча ст. 175 ЦПК). При цьому в позовній заяві повинні міститися не лише позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Необхідність конкретизації позовних вимог та їх обґрунтування обумовлена тим, що відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За правилами цивільного процесуального законодавства, питання щодо форми, змісту та порядку подання позовної заяви та доказів врегульовані статтями 83, 95, 175-177 ЦПК України.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Крім того, у відповідності до вимог п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Відповідно до положення ст. 16 ЦПК України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову.
За змістом частин 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Як вбачається з позову, позивач вказує Службу у справах дітей Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області та Службу у справах дітей Рівненської обласної державної адміністрації як третіх осіб, однак не залучив до участі у справі орган опіки та піклування.
Варто звернути увагу позивача/представника позивача на норму ст. 56 ЦК України, згідно якої органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад. Права та обов`язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 затверджено Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дітей, пунктом 3 якого встановлено, що Органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об`єднаних територіальних громад, які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей.
Отже, Служба у справах дітей не є органом опіки та піклування, а тому, позивачу необхідно визначитись з питанням про залучення в якості третьої особи органу опіки та піклування за місцем проживання дитини в справі за даним позовом, зазначивши його у позовній заяві відповідно до вимог ч. 3 ст. 175 ЦПК України та надати для нього примірник позовної заяви з додатками.
При цьому, питання щодо позбавлення батьківських прав певної особи повинно обов`язково розглядатися в досудовому порядку органом опіки та піклування з оформленням та видачею про це письмового висновку.
Ненадання висновку одночасно з позовом позбавляє суд можливості провести розгляд справи у встановленому законом порядку та строки. Суд вважає, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка документів, збір необхідної доказової бази. У цьому контексті суд звертає увагу на позицію ВС України, викладену в ухвалі від 01 листопада 2017 року у справі № 211/559/16-ц, відповідно до якої позбавлення батьківських прав є передчасним без відповідного висновку органу опіки та піклування і попередження батька про необхідність змінити ставлення до виховання дитини.
Разом з тим, в матеріалах позовної заяви відсутній висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав.
До того ж, позивачем/представником позивача не зазначено, чи взагалі розглядалось таке питання органом опіки та піклування із винесенням письмового висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача. а також не зазначено про причини неможливості отримання вказаного висновку самостійно, якщо такі існують.
Висновок органу опіки та піклування є ключовим доказом по даній категорії справ, якою б не була підстава позбавлення батьківських прав. Даний висновок робиться на підставі засідань комісії органу опіки та піклування про питання доцільності позбавлення батьківських прав. Для підготовки даного висновку комісія спілкується з відповідачем та вивчає наявність підстав для позбавлення батьківських прав.
Однак, в порушення вказаних норм закону, позивачем/представником позивача не додано до позовної заяви висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав, а також посилання на інші документи, необхідні для вирішення питання про позбавлення батьківських прав.
Водночас, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 та ст.ст. 52, 53 ЦПК України, позовна заява повинна містити чітке визначення процесуального статусу інших учасників справи, зокрема зазначення конкретного виду третіх осіб, зокрема, чи заявляють вони самостійні вимоги щодо предмета спору (ст. 52 ЦПК), чи не заявляють самостійних вимог (ст. 53 ЦПК), а також на чиїй стороні (позивача чи відповідача) залучається третя особа.
Як убачається з позовної заяви, у вступній частині позову в якості учасників справи позивачем/представником позивача зазначено третіх осіб - Харківську міську раду, Службу у справах дітей Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області, Службу у справах дітей Рівненської обласної державної адміністрації, проте на порушення вимог п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України не конкретизовано процесуальний статус такої особи відповідно до положень статей 52 або 53 ЦПК України. Зокрема, позивачем/представником позивача не зазначено, чи є вказані особи третіми особами, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору (ст. 52 ЦПК України), чи третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору (ст. 53 ЦПК України).
До того ж, у разі якщо зазначається третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, позивач зобов`язаний чітко визначити, на чиїй стороні (позивача чи відповідача) вона залучається, а також викласти обставини, які обґрунтовують підстави для її залучення та яким чином рішення у справі може вплинути на її права або обов`язки.
Крім того, як зазначається у п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду від 30 березня 2017 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» заборонену законодавством поведінку батьків можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.
При цьому, у позові відсутні будь-які дані з приводу того, чи вживалися до відповідача будь-які заходи впливу (оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу) та реагування, що б могло вказати на винну поведінку відповідача.
Варто зважати на те, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
У цьому контексті суд звертає увагу на позицію ВСС України, викладену в ухвалі від 01 листопада 2017 року у справі № 211/559/16-ц, відповідно до якої позбавлення батьківських прав є передчасним без відповідного висновку органу опіки та піклування і попередження батька про необхідність змінити ставлення до виховання дитини.
Частина 5 ст. 177 ЦПК України зобов`язує позивача додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Отже, подаючи позовну заяву до суду, позивач/представник позивача не виконали визначені законодавством та зазначені вище вимоги до позовної заяви.
Таким чином, вищевказані недоліки позовної заяви унеможливлюють відкриття провадження по справі у зв`язку з чим її слід залишити без руху та надати позивачу/представнику позивача строк для усунення таких недоліків.
При цьому, зазначене не свідчить про занадто формальне ставлення до передбачених законом вимог та в жодному разі не робить суд недоступним для позивача, яка потребує судового захисту, не є перешкодою їй в доступі до правосуддя.
Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений законом. Процесуальні дії судді чітко врегульовані нормами ЦПК, які повинні правильно розумітися сторонами і застосовуватися, починаючи з моменту пред`явлення позову до суду.
Так, у рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).
Водночас, прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" від 28.10.1998 та "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001, в яких зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв`язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист, залишення позовної заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя після усунення недоліків позову.
Зважаючи на вищевикладене, позивачу/представнику позивача необхідно усунути недоліки своєї позовної заяви шляхом приведення останньої відповідно до вимог діючого Цивільного процесуального кодексу України.
За таких обставин, в силу ч. 1 ст. 185 ЦПК України вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху, надавши позивачу строк п`ять днів з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст.185 ЦПК України,
П О С Т А Н О В И В:
Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Харківська міська рада, Служба у справах дітей Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області, Служба у справах дітей Рівненської обласної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та надати позивачу/представнику позивача для усунення вищевказаних недоліків п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: підпис.
Згідно з оригіналом.
Суддя Дубровицького
районного суду: Тарасюк А.М.