ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 564/1364/26
19 серпня 2026 року
Костопільський районний суд Рівненської області
в складі судді Снітчук Р.М.
за участі секретаря Ажнюк О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду м. Костопіль цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів в сумі 800000 грн. за договором позики від 10.01.2014.
В обгрунтування заявлених вимог покликається на те, що 10.01.2014 між нею та ОСОБА_2 укладено договір позики, за умовами якого позичальник отримав у позику 400000 грн., які зобов`язався повернути до 10.01.2024 та сплатити відсотки в сумі 400000 грн., всього 800000 грн.
Факт передачі коштів у сумі 400000 грн. підтверджується письмовою розпискою позичальника від 10.01.2014.
У вказаний у розписці строк відповідач борг не повернув, проценти за користування позикою не сплатив.
Покликаючись на положення ст. 526, 530 ЦК України, просила стягнути з відповідача на її користь 400000 грн. боргу та проценти за позикою в сумі 400000 грн.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, подала письмову заяву про розгляд справи у її відсутності. Просила заявлені вимоги задовольнити, не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про день, місце та час розгляду справи повідомлений вчасно та належним чином, відзиву на позов не подав.
Згідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи те, що відповідач про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав та позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши письмові докази у справі, суд вважає заявлені вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.
Судом встановлено, що 10 січня 2014 року між сторонами укладено договір позики, за умовами якого позичальник отримав у позику 400000 грн., які зобов`язався повернути до 10.01.2024 та сплатити відсотки в сумі 400000 грн., всього 800000 грн.
У підтвердження факту укладення зазначеного договору позики та отримання грошових коштів у сумі 400000 грн. позичальник ОСОБА_2 надав 10 січня 2014 року письмову розписку.
В узгоджений сторонами строк відповідач суму позики та проценти за користування позикою не повернув.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Зобов`язання виникають у тому числі з договорів.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається.
Згідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання чи виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, ст. 1046 ЦК України.
Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц (провадження № 14-360цс19) зазначено, що: «за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) вказано, що: «за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов`язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки».
Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
За договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Враховуючи те, що в наданій суду письмовій розписці про отримання грошових коштів позичальником прямо зазначено про отримання грошових коштів від позивача в сумі 400000 грн. та обов`язок їх повернути, а також сплатити проценти в сумі 400000 грн. до 10 січня 2024 року, суд вважає доведеним, що вказане зобов`язання належним чином не виконано.
Доказів протилежного суду не надано, відповідачем не спростовано факт укладення зазначеного договору позики та належне виконання ним своїх зобов`язань за цим договором.
За наведених обставин позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, враховуючи те, що позивач, будучи інвалідом другої групи, на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 8000 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 3, 509, 526, 527, 530, 532, 599, 610- 612, 615, 625, 629, 631, 634, 638, 1046, 1047, 1048, 1049 ЦК України, ст. 10 - 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 280 - 282 ЦПК України,
у х в а л и в:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 10 січня 2014 року в сумі 800000 (вісімсот тисяч) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 користь держави судовий збір у сумі 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст судового рішення складено 19 серпня 2026 року.
Інформація про сторони:
Позивач - ОСОБА_1 , проживає АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання, АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя: Снітчук Р.М.