Справа № 565/1611/26
Провадження № 2-др/565/14/26
Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 серпня 2026 року м. Вараш
Вараський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Незнамової І.М.,
з участю: секретаря судового засідання Алексейчик А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вараського міського суду Рівненської області заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Луницької Світлани Михайлівни про стягнення судових витрат у цивільній справі №565/1611/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Вараського міського суду Рівненської області від 11.08.2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу задоволено, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано, стягнуто із відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1331,20 грн., що сплачений останньою при зверненні до суду.
12.08.2025 року до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Луницької С.М. про стягнення судових витрат по справі, в якій представник просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки ОСОБА_1 судові витрати, понесені на правничу допомогу у даній справі, в розмірі 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Луницька С.М., будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи, не з`явились, представник Луницька С.М. просила розглянути заяву про стягнення судових витрат без її участі та без участі ОСОБА_1 , вимоги заяви задовольнити.
У судове засідання відповідач ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, не з`явився, заперечень на заяву про стягнення судових витрат не подавав.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку, що заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Луницької С.М. про стягнення судових витрат у цивільній справі №565/1611/26 підлягає задоволенню.
Підставами для такого висновку суду є наступне.
Судом встановлено, що 24.06.2026 року між адвокатським бюро «Луницької Світлани» в особі адвоката Луницької С.М. та ОСОБА_1 укладено договір №256 про надання правничої допомоги.
Згідно додаткової угоди від 30.06.2025 року до договору про надання правничої допомоги №256 від 24.06.2026 року встановлено, що даною угодою сторони погодили, що вартість правничої допомоги складає 6000,00 грн.
Згідно акту наданих послуг від 30.06.2026 року до договору про надання правової допомоги №256 від 24.06.2026 року встановлено, що адвокатським бюро «Луницької Світлани» в особі адвоката Луницької С.М. надано, а ОСОБА_1 прийнято надану правову (правничу) допомогу у цивільній справі №565/1611/26 в повному обсязі, згідно вказаного в акті розрахунку.
Згідно квитанції до прибуткового касового ордера №20 від 30.06.2026 року, на виконання договору про надання правничої допомоги №256 від 24.06.2026 року, додаткової угоди до вказаного договору та акту виконаних робіт, позивачем ОСОБА_1 сплачено адвокату Луницькій С.М. 6000,00 грн.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до пунктів 1,2 ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Після отримання 11.08.2026 року представником позивача - адвокатом Луницькою С.М. рішення Вараського міського суду Рівненської області від 11.08.2026 року у справі №565/1611/26,12.08.2026 року представник ОСОБА_4 звернулась до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витратна професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.4 ст.137 ЦК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої ст.137 ЦПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.6 ст.137 ЦК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Об`єднана Палата Верховного Суду у справі №922/445/19, серед іншого наголосила, що:
- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт;
- суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;
- суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) з врахуванням критеріїв ч. ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України, може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у справі №922/3436/20, у справі №910/7586/19, у справі №910/16803/19.
Суд наголошує, що на виконання вимог ч.6 ст.137 ЦК України, від відповідача ОСОБА_3 будь-яких заперечень відносно заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення з нього судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у даній справі, не надходило.
Оцінивши подані представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Луницької С.М. докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, враховуючи те, що рішенням Вараського міського суду Рівненської області від 11.08.2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу задоволено, а також те, що позивач ОСОБА_1 під час судового розгляду справи понесла витрати на правничу допомогу, що документально підтверджено у судовому засіданні, суд вбачає наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 6000,00 грн.
Керуючись ст.ст.15, 133, 137, 141, 265, 270 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Луницької Світлани Михайлівни про стягнення судових витрат у цивільній справі №565/1611/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у цивільній справі №565/1611/26, в розмірі 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп.
Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя І.М.Незнамова