ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2026 року м. Одеса Справа № 916/765/26
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Поліщук Л.В.,
суддів: Богатиря К.В., Таран С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Комунальної установи "Одесреклама" Одеської міської ради
на рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2026 (суддя В.С. Петров, м.Одеса, повне рішення складено 20.05.2026)
у справі №916/765/26
за позовом Комунальної установи "Одесреклама" Одеської міської ради
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Боард"
про стягнення пені у розмірі 160390,48 грн,
В С Т А Н О В И В :
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог
Комунальна установа "Одесреклама" Одеської міської ради звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Боард" про стягнення пені у розмірі 160390,48 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега Боард" є розповсюджувачем зовнішньої реклами, з яким позивач уклав договір на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів №11-рд від 03.08.2011, який є типовим договором (додаток 3 до рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22 квітня 2008 р. №434 у редакції рішення ВК ОМР 24.03.2011 № 120), зміст якого визначено та затверджено Виконавчим комітетом Одеської міської ради. Відповідач у неповному обсязі та із порушенням строків оплати, визначених договором, несвоєчасно сплачував плату за тимчасове користування місцями для розташування рекламних засобів, внаслідок чого у останнього виник борг, який встановлений рішенням Господарського суду Одеської області від 04.12.2024 у справі №916/2387/24. Так, позивач посилається на ст.549 Цивільного кодексу України та вказує, що згідно з п.6.2 договору у випадку прострочення платежів, передбачених п.п.5.1, 5.2 цього договору, користувач сплачує на користь підприємства пеню від суми простроченого платежу за кожен день прострочення в розмірі подвійної ставки Національного банку України. За умовами п. 6.4 договору нарахування штрафних санкцій та пені не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Одеської області від 20.05.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Боард" на користь Комунальної установи "Одесреклама" Одеської міської ради пеню у розмірі 79062,26 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 2624,79 грн. У задоволенні решти частини вимог відмовлено.
Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст.75 ГПК України обставини щодо неналежного виконання основного зобов`язання за договором на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів №11-рд від 03.08.2011 та наявності підстав відповідальності ТОВ "Мега Боард" за порушення зобов`язання не підлягають доведенню у даній справі, оскільки вказані обставини встановлені рішенням Господарського суду Одеської області у справі №916/2387/24, яке набрало законної сили. Відтак, несвоєчасною сплатою позивачу у повному обсязі вартості користування місцями для розміщення рекламних засобів в межах спірного договору №11-рд від 03.08.2011 відповідач порушив прийняті на себе зобов`язання за цим договором, що є недопустимим згідно ст.525 Цивільного кодексу України.
Враховуючи викладене, а також те, що п.п. 6.4, 6.5 договору сторони збільшили термін періоду нарахування пені, суд першої інстанції зазначив, що позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача суму пені.
Між тим, дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок у загальному розмірі 160390,48 грн, місцевий господарський суд вказав на необґрунтоване включення в період нарахування пені дати оплати відповідної заборгованості, оскільки позивачем не враховано, що пеня може бути нарахована виключно за кожен повний день прострочення виконання зобов`язання. День фактичного виконання договору, відтак, день оплати за місця для розташування рекламних засобів, не включається до періоду розрахунку, з огляду на що загальна сума нарахованої пені складає 158124,51 грн, яка підлягає стягненню з відповідача.
При цьому, дослідивши заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру пені, перевіривши всі доводи, які містяться у ньому, а також приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів №11-рд від 03.08.2011, місцевий господарський суд, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін, та виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зменшив розмір пені на 50% від розрахованої судом до 79062,26 грн.
Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги
Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Комунальна установа "Одесреклама" Одеської міської ради звернулася до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду змінити та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, суд першої інстанції необґрунтовано зменшив розмір пені, порушив норми процесуального права, неправильно застосував норми матеріального права, а висновки суду щодо підстав зменшення розміру пені, викладені в рішенні суду, не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на належних доказах.
Так, скаржник зазначає, що в періоди з 01.06.2017 по 31.12.2019 та з 01.05.2024 по 28.05.2025, за які розрахована пеня, діяли Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закон України «Про платіжні послуги», відповідно до яких платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі. Тобто, датою виконання відповідачем у даній справі грошового зобов`язання є дата зарахування відповідної суми коштів на рахунок стягувача згідно платіжних документів, а відтак, судом першої інстанції безпідставно здійснено власний розрахунок пені та зменшено загальну суму на 2265,97 грн (160390,48-158124,51=2265,97).
Щодо зменшення судом суми пені апелянт вказує, що зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках. Так, матеріали справи №916/765/26 не містять жодних доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану відповідача. При цьому, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Натомість, матеріали справи не містять доказів, а судове рішення посилань на оцінку співвідношення збитків та розміру пені, перевищення розміру неустойки, на наявність виняткового випадку або будь-яких інших істотних обставин для застосування 551 ЦК України та підстав для зменшення пені на 50%.
Скаржник наголошує, що відповідач не надав до суду доказів неплатоспроможності, відсутності коштів та майна. Відповідач у відзиві не заперечував проти обставин несвоєчасності здійснення ним платежів за спірним договором та не надав до суду першої інстанції доказів своєчасної оплати. Відповідачем за весь період воєнного стану не було надано будь-яких інших доказів викладених обставин, які зумовили неможливість виконання ним своїх зобов`язань за договором, а відтак, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені за порушення строків оплати є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Апелянт зазначає, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Скрутне фінансове становище відповідача, збитковість господарської діяльності є результатом господарської діяльності відповідача як самостійного суб`єкта господарювання, а тому вказані обставини не є безумовними самостійними та достатніми підставами для зменшення розміру пені. При цьому, на іншого учасника справи (позивача) не покладається обов`язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань. Крім цього, розмір пені визначено спірним договором та не пов`язано у залежність до співвідношення із розміром збитків.
Позиція Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Боард" щодо апеляційної скарги.
У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега Боард" просить залишити апеляційну скаргу Комунальної установи "Одесреклама" Одеської міської ради без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Відповідача зазначає, що суд першої інстанції, аналізуючи спірні правовідносини, зробив і виклав в тексті рішення правильний висновок, що спір стосується правовідносин щодо прострочення виконання договірних зобов`язань, та при розгляді спору мають бути застосовані положення ст.ст.525 та 610 Цивільного кодексу України, не роблячи жодного висновку стосовно обґрунтованості чи необґрунтованості розміру заявлених позовних вимог.
Відповідач наголошує, що апелянтом в апеляційній скарзі помилково зазначено, що нарахування пені в день фактичного виконання зобов`язання є правомірним. При цьому, оскільки спір стосується двох суб`єктів господарських договірних правовідносин, що регулюються виключно нормами цивільного законодавства, суд першої інстанції правомірно зазначив, що посилання позивача на норми Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України «Про платіжні послуги» є нерелевантним і не може бути прийнято судом до уваги.
На думку Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Боард", суд першої інстанції правомірно, оцінивши докази та обставини справи у їх сукупності, надавши оцінку співмірності санкцій наслідкам порушення та врахувавши поведінку сторін у зобов`язанні, скориставшись своїм правом, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін та виходячи із загальних засад встановлених у ст.3 ЦК України, зменшив розмір заявленої до стягнення неустойки на 50% розрахованої судом. При цьому, відповідач зазначає, що рішення Господарського суду Одеської області у справі №916/765/26 від 20.05.2026 виконане відповідачем у повному обсязі.
Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу Південно-західним апеляційним господарським судом зареєстровано 10.06.2026 за вх.№2365/26.
Одночасно скаржником заявлено клопотання (вх.№2369/26 від 10.06.2026) про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2026.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Комунальної установи "Одесреклама" Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2026 у справі №916/765/26 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/765/26 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
18.06.2026 матеріали справи №916/765/26 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.06.2026 поновлено Комунальній установі "Одесреклама" Одеської міської ради пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2026 у справі №916/765/26. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунальної установи "Одесреклама" Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2026 у справі №916/765/26. Встановлено відповідачу строк до 08.07.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу. Роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 08.07.2026 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.
Згідно із частинами першої, другої статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі; розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини десятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З огляду на зазначене, те, що Комунальною установою "Одесреклама" Одеської міської ради оскаржується рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, його перегляд постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
08.07.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Боард" надійшов відзив на апеляційну скаргу.
До вказаного відзиву відповідачем додано, зокрема, платіжні інструкції від 15.06.2026 №9657 та №9658, та від 01.07.2026 №264.
Згідно із положеннями статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
За умовами частин другої, третьої статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Частиною третьою статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Так, відповідач, долучаючи до апеляційної скарги зазначені вище платіжні інструкції, клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання нових доказів не заявляв, що є підставою для залишення вказаних доказів без розгляду відповідно до частини другої статті 118 Господарського процесуального кодексу України.
В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція дійшла наступних висновків.
Фактичні обставини справи
03.08.2011 між Комунальним підприємством "Одесреклама" Одеської міської ради (підприємство), правонаступником якого є Комунальна установа "Одесреклама" Одеської міської ради (підприємство), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мега Боард" (користувач) укладено договір на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів №11-рд, відповідно до п.2.1 якого підприємство надає користувачу право на плату тимчасово використовувати для розташування рекламних засобів місця на територіях, будівлях, спорудах, що є комунальною власністю територіальної громади м. Одеси, або інших об`єктах, що перебувають на утриманні органів, підприємств, установ організацій Одеської міської ради та не передані у власність іншим особам.
Згідно з п.2.2 договору від 03.08.2011 місця для розташування рекламних засобів та розрахунок плати за їх використання визначаються у відповідних додатках до цього договору.
У п.2.3 договору від 03.08.2011 сторони погодили, що користувач використовує надані йому місця виключно за цільовим призначенням з дня укладання сторонами цього договору та відповідного додатку до нього, сплачує вартість користування цими місцями в порядку та на умовах, визначених цим договором.
За умовами п.4.1.2 договору від 03.08.2011 користувач має право використовувати місця для розташування рекламних засобів з дотриманням положень цього договору та встановленого порядку розміщення зовнішньої реклами.
Згідно з п.4.2.4 договору від 03.08.2011 користувач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за цим договором.
Відповідно до п.5.1 договору від 03.08.2011 плата за цим договором визначається на підставі тарифів та коригуючих коефіцієнтів до них, встановлених виконавчим комітетом Одеської міської ради та чинних на момент укладання цього договору.
Користувач вносить плату за цим договором щомісячно не пізніше 27 числа місяця, за який вноситься плата, шляхом перерахунку відповідних коштів на банківський рахунок підприємства (п.5.2 договору від 03.08.2011).
Згідно з п.6.1 договору від 03.08.2011 за невиконання або неналежне виконання обов`язків за цим договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки відповідно до чинного законодавства. Відшкодування збитків не звільняє винну сторону від виконання умов договору.
За умовами п.6.2 договору від 03.08.2011 у випадку прострочення платежів, передбачених п.п.5.1, 5.2 цього договору, користувач сплачує на користь підприємства пеню від суми простроченого платежу за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.
При цьому п.6.4 договору від 03.08.2011 встановлено, що нарахування штрафних санкцій та пені не припиняється через шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано. Позовна давність щодо стягнення плати за цим договором та пені, передбачених п.п.5.1, 6.1 договору, встановлюється строком в 4 (чотири) роки (п.6.4 договору від 03.08.2011).
У п.7.1 договору від 03.08.2011 сторони погодили, що у випадку виникнення форс-мажорних обставин (дія непереборної сили, що не залежить від волі сторін), що роблять неможливим виконання сторонами передбачених даним договором зобов`язань, а також пожеж, повеней, іншого стихійного лиха чи сезонних природних явищ, сторони звільняються від відповідальності за несвоєчасне, повне або часткове невиконання своїх зобов`язань на час дії зазначених обставин та приймають зобов`язання виконати свої зобов`язання після подолання перешкод у строк, який продовжується на період вказаних обставин. Обставинами непереборної сили вважаються: війна чи воєнні дії, повстання, мобілізація, блокади, ембарго, інших міжнародних санкцій, валютних обмежень, епідемії, пожежі, вибухи, дорожні та природні катастрофи, а також інші події, котрі визнані такими, компетентними державними органами (п.7.2 договору від 03.08.2011).
Відповідно до п.7.3 договору від 03.08.2011 сторона, яка не в змозі виконати свої зобов`язання за договором в силу причин, зазначених п.п.7.1 цього договору, протягом 20 (двадцяти) діб інформує іншу сторону про наявність, виникнення і припинення дії форс-мажорних обставин з обов`язковим офіційним підтвердженням, виданим Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це державним органом.
У випадку, якщо дія зазначених обставин триває більше 2 (двох) календарних місяців, кожна зі сторін має право на розірвання даного договору і не несе відповідальності за таке розірвання за умови, що вона сповістить про це іншу сторону не пізніше, ніж за 20 (двадцять) днів до розірвання (п.7.4 договору від 03.08.2011).
Так, в силу п.8.1 договору від 03.08.2011 останній набирає чинності з моменту його укладання.
Відповідно до п.8.3 договору від 03.08.2011 термін дії договору з 03.08.2011 р. по 28.06.2015 р.; продовжено з 29.06.2015 р. по 10.08.2015 р. та продовжено з 11.08.2016 р. по 29.06.2021 р.
Положеннями п.9.2 договору від 03.08.2011 передбачено, що у разі виникнення між сторонами суперечок щодо виконання або тлумачення договору, вони намагатимуться вирішити їх шляхом переговорів. При недосягненні порозуміння, спір передається на розгляд до Господарського суду Одеської області.
У п.9.4 договору від 03.08.2011 зазначено, що усі зміни, доповнення та додатки до цього договору мають однакову з ним юридичну силу, якщо вони підписані сторонами або їхніми уповноваженими представниками, і є невід`ємною частиною договору.
При цьому відповідно до довідки Комунальної установи "Одесреклама" Одеської міської ради (а.с. 20) на підставі п.29 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою Кабінетів Міністрів України від 29.12.2023 р. №2067 та р. 11 Правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі, затверджених у новій редакції Виконавчого комітету Одеської міської ради від 22.04.2008 №434, із змінами та доповненнями, термін дії договору № 11-рд від 03 серпня 2011 року продовжено з 29.06.2021 р. по 03.03.2025 р.
При цьому із матеріалів справи вбачається, що додатковою угодою №1 від 13.08.2014 до договору на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів №11-рд від 03.08.2011 внесені зміни в розділ 10 "Місцезнаходження та платіжні реквізити сторін" договору в частині реквізитів користувача ТОВ "Мега Боард".
Також між Комунальною установою "Одесреклама" Одеської міської ради (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мега Боард" (користувач) складено та підписано додаток №20 від 01.01.2017 до договору №11-рд від 03.08.2011, в якому сторони затвердили перелік рекламних засобів, їх кількість та місця розташування, а також затвердили бухгалтерський розрахунок плати за право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів, які приймає у тимчасове користування ТОВ "Мега Боард".
У подальшому, між Комунальною установою "Одесреклама" Одеської міської ради (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мега Боард" (користувач) складено та підписано додаток №21 від 01.02.2017 р. до договору №11-рд від 03.08.2011 р., в якому сторони дійшли згоди про затвердження переліку рекламних засобів, їх кількості та місць розташування, а також затверджено бухгалтерський розрахунок плати за право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів, які приймає у тимчасове користування ТОВ "Мега Боард".
Крім того, додатком №22 від 01.03.2017 р. до договору №11-рд від 03.08.2011 р. Комунальна установа "Одесреклама" Одеської міської ради (підприємство) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега Боард" (користувач) дійшли згоди про затвердження переліку рекламних засобів, їх кількості та місць розташування, а також затверджено бухгалтерський розрахунок плати за право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів, які приймає у тимчасове користування ТОВ "Мега Боард".
01 квітня 2017 року сторонами підписано додаток №23 до договору №11-рд від 03.08.2011 р., в якому сторони дійшли згоди про затвердження переліку рекламних засобів, їх кількості та місць розташування, а також затверджено бухгалтерський розрахунок плати за право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів, які приймає у тимчасове користування ТОВ "Мега Боард".
Також 01 вересня 2017 року сторонами підписано додаток №24 до договору №11-рд від 03.08.2011 р., в якому дійшли згоди про затвердження переліку рекламних засобів, їх кількості та місць розташування, а також затверджено бухгалтерський розрахунок плати за право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів, які приймає у тимчасове користування ТОВ "Мега Боард".
Подалі - 11.05.2018 р. між сторонами укладено додаткову угоду №2-1 до договору на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів №11-рд від 03.08.2011 р., пунктом 1 якої сторони погодили, що у зв`язку з припиненням Комунального підприємства "Одесареклама" Одеської міської ради шляхом перетворення у Комунальну установу "Одесареклама" Одеської міської ради, викласти преамбулу договору у наступній редакції: "Комунальна установа "Одесареклама" Одеської міської ради, що в подальшому іменується "установа" в особі директора Гаврилюка Дмитра Васильовича, який на підставі № 582 К від 03.05.2018 року, з одного богу, та ТОВ "Мега Боард", в особі керівника Лозинської І.К, що в подальшому іменується "користувач" з іншого боку, які надалі разом іменуються "сторонами", а окремо - "сторона", уклали даний договір про таке".
Пунктом 2 додаткової угоди №2-1 сторони погодили викласти розділ 10 "Місцезнаходження та платіжні реквізити сторін" викласти в наступній редакції: "Комунальна установа "Одесареклама" Одеської міської ради; код ЄДРПОУ: 25830211; адреса: Україна, 65017, м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д; одержувач: УДКСУ у м. Одесі Одеської обл.; код ЄДРПОУ: 38016923; р/р 31412544799002, банк одержувача ГУДКСУ в Одеській обл. МФО 828011; тел.: [телефон приховано]; [телефон приховано].
Крім того, додатком №26 від 01.08.2018 р., додатком №28 від 01.11.2018 р., додатком №29 від 01.01.2019 р., додатком № 30 від 01.08.2019 р. до договору № 11-рд від 03.08.2011 р. сторони затверджували переліки рекламних засобів, їх кількості та місць розташування, а також затверджено бухгалтерські розрахунки плати за право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів, які приймає у тимчасове користування ТОВ "Мега Боард".
Так, додатковою угодою №3 від 01.08.2019 р. до договору на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів № 11-рд від 03.08.2011 р. сторони погодили п. 1 пункт 3.2.2. розділу 3 права та обов`язки установи договору виключити.
Пунктом 2 додаткової угоди №3 сторони вирішили п. 4.1.2 розділу 4 права та обов`язки користувача викласти в наступній редакції: "4.1.2 Використовувати місяця для розташування рекламних засобів з дотриманням положень цього договору та встановленого порядку розміщення зовнішньої реклами".
Відповідно до п. 3 сторони вирішили пункт 4.1.3 розділу 4 права та обов`язки користувача виключити.
Положенням п. 4 додаткової угоди №3 сторони домовилися пункт 5.1 розділу 5 плата та порядок розрахунків за договором викласти в наступній редакції: "5.1 Плата за цим договором визначається на підставі пункту 14.6 правил розміщення зовнішньої реклами в місті Одесі у новій редакції".
Згідно з п. 5 додаткової угоди №3 сторони домовилися пункт 6.3 розділу 6 відповідальність сторін виключити.
За приписами п. 6 додаткової угоди №3 сторони домовилися пункт 6.4 розділу 6 відповідальність сторін викласти в наступній редакції: "Нарахування пені не припиняється через шість місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано".
Положеннями п. 7 додаткової угоди №3 сторони домовилися пункт 8.5 розділу 8 термін дії договору викласти в наступній редакції: "8.5 Договір достроково припиняє свою дію:
8.5.1. За взаємною згодою сторін.
8.5.2. За рішенням суду.
8.5.3. У випадку припинення однієї зі сторін без правонаступництва.
8.5.4. У випадку розірвання договору установою у односторонньому порядку у разі несплати користувачем плати за договором протягом двох або більше місяців поспіль:
8.5.5. У випадку анулювання дозволу".
Пунктом 8 додаткової угоди №3 у відповідності до п.п. 2.2, 5.1 договору сторони дійшли згоди затвердити бухгалтерський розрахунок плати за право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів у новій редакції.
Крім того, додатком №31 від 01.09.2019 р. до договору №11-рд від 03.08.2011 р. сторони дійшли згоди про затвердження переліку рекламних засобів, їх кількості та місць розташування, а також затверджено бухгалтерський розрахунок плати за право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів, які приймає у тимчасове користування ТОВ "Мега Боард".
Так, додатковою угодою №4 до договору на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів № 11-рд від 03.08.2011 р. від 01.11.2019 р. сторони вирішили, що п. 1 домовилися викласти реквізити комунальної установи "Одесареклама" Одеської міської ради у розділ 10 "Місцезнаходження та платіжні реквізити сторін" викласти у новій редакції.
Крім того, додатковою угодою №5 до договору на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів № 11-рд від 03.08.2011 р. від 03.01.2019 р. сторони домовилися викласти реквізити Комунальної установи "Одесареклама" Одеської міської ради у розділ 10 "Місцезнаходження та платіжні реквізити сторін" викласти у наступній редакції: "Установа Комунальна установа "Одесареклама" Одеської міської ради; код ЄДРПОУ: 25830211; адреса: Україна, 65017, м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д; Отримувач: УК у м. Одесі/м. Одеса/ 24060300, код ЄДРПОУ 38016923; р/р [рахунок приховано], Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998; Код класифікації доходів бюджету 24060300; Найменування коду класифікації доходів бюджету: Інші надходження тел. [телефон приховано]". Інші умови договору залишаються без змін".
Також додатком №31-1 від 01.11.2019 р., додатком № 32 від 05.11.2019 р., додатком № 33 від 04.09.2020 р. до договору № 11-рд від 03.08.2011 р. сторони затверджували переліки рекламних засобів, їх кількість та місця розташування, а також затверджували бухгалтерські розрахунки плати за право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів, які приймає у тимчасове користування ТОВ "Мега Боард".
Крім того, додатком № 34 від 01.010.2020 р. до договору № 11-рд від 03.08.2011 р. сторони дійшли згоди про затвердження переліку рекламних засобів, їх кількості та місць розташування.
Додатковою угодою № 6 від 01.01.2021 р. до договору на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів № 11-рд від 03.08.2011 р. сторони домовилися викласти реквізити Комунальної установи "Одесареклама" Одеської міської ради у розділ 10 "Місцезнаходження та платіжні реквізити сторін" у наступній редакції: "Установа Комунальна установа "Одесареклама" Одеської міської ради; код ЄДРПОУ: 25830211; адреса: Україна, 65017, м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д; Отримувач: ГУК в Одеській обл./м. Одесі/ 24060300, код ЄДРПОУ 37607526; р/р [рахунок приховано], Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998; Код класифікації доходів бюджету 24060300; Найменування коду класифікації доходів бюджету: Інші надходження тел. [телефон приховано]". Інші умови договору залишаються без змін".
Також додатковою угодою № 25 від 01.01.2021 р. до договору на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів № 11-рд від 03.08.2011 р. сторони домовилися викласти реквізити комунальної установи "Одесареклама" Одеської міської ради у розділ 10 "Місцезнаходження та платіжні реквізити сторін" викласти в наступній редакції: "Установа: Комунальна установа "Одесареклама" Одеської міської ради; код ЄДРПОУ: 25830211; адреса: Україна, 65017, м. Одеса, вул. Косовська, 2-Д; Отримувач: УДКСУ у м. Одесі, Одеської обл., код ЄДРПОУ 38016923; р/р 31419544915002, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998; тел. [телефон приховано], тел. [телефон приховано] ". Інші умови договору залишаються без змін.
01 січня 2025 року сторонами підписано додаток № 40 до договору № 11-рд від 03.08.2011 р., в якому сторони дійшли згоди про затвердження переліку рекламних засобів, їх кількості та місць розташування, а також затверджено бухгалтерський розрахунок плати за право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів, які приймає у тимчасове користування ТОВ "Мега Боард".
У подальшому, додатковою угодою № 7-1 від 08.07.2025 р. до договору на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів № 11-рд від 03.08.2011 р. у зв`язку з введенням воєнного стану в України, згідно Указу президента № 64/2022 від 24.02.2022 року, у відповідності до п. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони дійшли згоди продовжити термін дії договору № 11- рд від 03.08.2011 р. на період воєнного стану в Україні, згідно Указу президента № 235/2025 від 15.04.2025, з 09.07.2025 року по 06.08.2025 року. Інші умови договору залишаються без змін.
Також додатком № 41 від 01 липня 2025 р. до договору № 11-рд від 03.08.2011 р. сторони дійшли згоди про затвердження переліку рекламних засобів, їх кількості та місць розташування, а також затверджено бухгалтерський розрахунок плати за право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів, які приймає у тимчасове користування ТОВ "Мега Боард".
Натомість додатковою угодою № 7-2 від 06.08.2025 р. до договору на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів № 11-рд від 03.08.2011 р. сторони уклали додаткову угоду про наступне: відповідно до п. 1 у зв`язку з введенням воєнного стану в України, згідно Указу президента № 64/2022 від 24.02.2022 року, у відповідності до п. 3 ст. 631 ЦК України, сторони дійшли згоди продовжити термін дії договору № 11- рд від 03.08.2011 р., на період воєнного стану в Україні, згідно Указу президента № 478/2025 від 14.07.2025, з 07.08.2025 року по 05.11.2025 року. Інші умови договору залишаються без змін".
Крім того, додатковою угодою №7-3 від 06.11.2025 р. до договору на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів № 11-рд від 03.08.2011 р. сторони уклали додаткову угоду, відповідно до п. 1 у зв`язку з введенням воєнного стану в України, згідно Указу президента № 64/2022 від 24.02.2022 року, у відповідності до п. 3 статті 631 Цивільного кодексу України сторони дійшли згоди продовжити термін дії договору № 11- рд від 03.08.2011 р., на період воєнного стану в Україні, згідно Указу президента № 793/2025 від 20.10.2025, з 06.11.2025 року по 03.02.2025 року. Інші умови договору залишаються без змін.
Крім цього, неналежне виконання відповідачем умов спірного договору було підставою позову у справі №916/2387/24 за позовом Комунальної установи "Одесареклама" Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Боард" про стягнення заборгованості у загальній сумі 2279619,77 грн, у т.ч. 1320000,03 грн - основного боргу, 959619,74 грн - пені.
Під час розгляду справи №916/2387/24, відповідачем сплачено суму основного боргу у розмірі 1320000,03 грн, з огляду на що ухвалами суду від 09.10.2024 та від 04.12.2024 провадження у справі №916/2387/24 за позовом Комунальної установі "Одесреклама" Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Боард" в частині вимог про стягнення основного боргу закрито.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.10.2024 у справі №916/2367/24 частково задоволено позов Комунальної установи "Одесареклама" Одеської міської ради, а саме стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Боард" пеню у розмірі 95961,97 грн, витрати по сплаті судового збору у сумі 11515,43 грн; у задоволенні решти частини вимог Комунальної установи "Одесреклама" Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Боард" відмовлено; у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Боард" про розстрочення виконання судового рішення відмовлено.
Позиція суду апеляційної інстанції
Предметом позову у даній справі є вимоги Комунальної установи "Одесреклама" Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Боард" про стягнення пені у розмірі 160390,48 грн на підставі договору на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів №11-рд від 03.08.2011.
Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд здійснив власний перерахунок суми пені, яка складає 158124,51 грн, та зменшив її розмір на 50% до 79062,26 грн.
Комунальна установа "Одесреклама" Одеської міської ради не погоджується з рішенням Господарського суду Одеської області від 20.05.2026 в частині здійсненого судом першої інстанції перерахунку загальної суми пені та наявності підстав для її зменшення.
Колегія суддів зауважує, що обставини існування між сторонами договірних зобов`язань на підставі договору на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів №11-рд від 03.08.2011 та обставини несвоєчасної сплати відповідачем вартості користування місцями для розміщення рекламних засобів в межах спірного договору сторонами не заперечуються, з огляду на що оскаржуване рішення суду переглядається судом апеляційної інстанції виключно в частині здійсненого судом першої інстанції перерахунку суми пені та її зменшення.
З приводу здійсненого судом першої інстанції перерахунку пені.
Так, як вбачається з матеріалів справи, Комунальною установою "Одесреклама" Одеської міської ради здійснено розрахунок пені у розмірі 160390,48 грн.
Між тим, місцевий господарський суд вказав на необґрунтоване включення в період нарахування пені дати оплати відповідної заборгованості, з огляду на що перерахував загальну суму пені до 158124,51 грн.
Відповідно до частини другої статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Згідно з частиною другою статті 252 ЦК України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Відповідно до частини першої статті 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
Згідно частини першої, третьої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Правовий аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення виконання зобов`язання, а відтак, день фактичної оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що включення позивачем в період нарахування пені дати оплати відповідної заборгованості є необґрунтованим.
Колегія суддів не приймає посилання скаржника на Податковий кодекс України, Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закон України «Про платіжні послуги» як на підставу для нарахування пені в період дати оплати відповідної заборгованості, оскільки правовідносини, що виникли між сторонами, нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов`язання, що виникає на підставі вказаних правовідносин у господарській діяльності суб`єктів господарювання, регулюється нормами Цивільного кодексу України, про що правильно зазначено місцевим господарським судом.
Відтак, здійснений місцевим господарським судом розрахунок пені у розмірі 158124,51 грн є правомірним та арифметично правильним.
З приводу зменшення розміру пені.
Приписами частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Саме таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Крім того, при застосуванні положень статті 551 Цивільного кодексу України поняття "значно" є оціночним і має конкретизуватися у кожному окремому випадку з урахуванням того, що правила наведеної статті направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Вказана норма не є імперативною та застосовується за визначених умов на розсуд суду і визначальним фактором при зменшенні розміру належної до сплати неустойки є винятковість випадку.
Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №904/12429/16.
У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 викладено висновок про те, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки, що підлягає стягненню за порушення зобов`язання, а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.
Зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об`єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.
При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
Таким чином, у питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положеннями частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.
Такий підхід є усталеним в судовій практиці та застосований, зокрема, в постановах Верховного Суду від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23 та від 09.11.2023 у справі №902/919/22.
Отже, на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафних санкцій) до їх розумного розміру (постанови Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 09.08.2023 у справі №921/100/22 та від 20.04.2023 у справі №904/124/22).
Так, у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами. Відтак, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до положень статті 3, частини третьої статті 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
При цьому колегія суддів наголошує на відсутності правових підстав для ототожнення інституту зменшення розміру неустойки зі звільненням відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, оскільки зменшення судом розміру штрафних санкцій є лише передбаченим законом проявом обмеження відповідальності боржника за наявності відповідних підстав для цього, що жодним чином не суперечить принципам розумності та справедливості.
За таких обставин, враховуючи, що головною метою неустойки є стимулювання боржника до належного виконання основного зобов`язання і не лише майновий стан боржника може бути підставою для зменшення штрафних санкцій, беручи до уваги ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором (оплату вартості тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів), з огляду на кризову ситуацію, яка склалася в державі внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України та не могла не вплинути негативно на фінансовий стан відповідача, а також відсутність жодного доказу на підтвердження погіршення фінансового стану позивача, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності чи завдання останньому збитків в результаті прострочення відповідача, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, враховуючи те, що застосування штрафних санкцій не повинно лягати непомірним тягарем для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, вважає, що суд першої інстанції, користуючись правом, наданим положеннями чинного законодавства, дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для зменшення належної до сплати суми пені на 50% (з 158124,51 грн до 79062,26 грн), що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання неустойки ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.
Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що стягнення з відповідача суми пені, зменшеної на 50%, виходячи з обставин цієї конкретної справи, компенсує негативні наслідки, пов`язані з простроченням останнім виконання прийнятих на себе зобов`язань, а також відповідає принципу пропорційності, у той час як стягнення з відповідача штрафних санкцій у повному обсязі в умовах воєнного стану, на переконання колегії суддів, було б неспівмірним з негативними наслідками від порушення відповідачем відповідного зобов`язання.
Висновки суду апеляційної інстанції
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
В силу статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позову; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм права при ухваленні рішення від 20.05.2026 у справі №916/765/26 не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.
Розподіл судових витрат
У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України,
апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Комунальної установи "Одесреклама" Одеської міської ради залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 20.05.2026 у справі №916/765/26 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.
Повну постанову складено 20.08.2026.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя К.В. Богатир
Суддя С.В. Таран