ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2026 року Справа № 918/380/26
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.
секретар судового засідання Кулай О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: не з`явився
від відповідача: не з`явився
прокурор: Рункевич І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрогазпостач" на рішення Господарського суду Рівненської області від 04 травня 2026 року у справі №918/380/26 (повний текст складено 12 травня 2026 року, суддя Марач В.В.)
за позовом Керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Городоцької сільської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрогазпостач"
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 660316 грн. 86 коп
ВСТАНОВИВ:
Керівник Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Городоцької сільської ради звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрогазпостач" про визнання недійсними Додаткових угод №3 від 04 липня 2024 року та №4 від 15 серпня 2024 року до Договору №ЕЛ/82/02/24 про постачання електричної енергії споживачу від 14 лютого 2024 року, укладеного між Городоцькою сільською радою та "Електрогазпостач" та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрогазпостач" на користь Городоцької сільської ради в дохід місцевого бюджету 660 316 грн. 86 коп.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 04 травня 2026 року у справі №918/380/26 задоволено позов Керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Городоцької сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрогазпостач" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 660316 грн. 86 коп.
Визнано недійсними Додаткові угоди №3 від 04 липня 2024 року та №4 від 15 серпня 2024 року до Договору №ЕЛ/82/02/24 про постачання електричної енергії споживачу від 14 лютого 2024 року, укладеного між Городоцькою сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електрогазпостач".
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрогазпостач" (33003, м. Рівне, вул. Грушевського академіка, 2К, офіс 212, код ЄДРПОУ 45053047) на користь Городоцької сільської ради (35331, Рівненська обл., Рівненський район, с. Городок, вул. Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 04387183) в дохід місцевого бюджету кошти у розмірі 660316 грн. 86 коп.
Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрогазпостач" (33003, м. Рівне, вул. Грушевського академіка, 2К, офіс 212, код ЄДРПОУ 45053047) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, м. Рівне, вул. 16 Липня, 52) 13 248 грн. 60 коп. судового збору.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки додаткові угоди №3 від 04 липня 2024 року та №4 від 15 серпня 2024 року до договору №ЕЛ/82/02/24 про постачання електричної енергії споживачу від 14 лютого 2024 року укладені з порушенням вимог статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункту 19 Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1178 від 12 жовтня 2022 року. Суд виходив із того, що внаслідок укладення цих додаткових угод ціна електричної енергії була збільшена з 7,62 грн до 9,72 грн, а надалі до 10,56 грн за 1 кВт*год з ПДВ, тобто понад законодавчо допустиму межу, при цьому відповідач не підтвердив належними доказами наявність обґрунтованого коливання ціни на ринку та правомірність такого перегляду ціни. У зв`язку із цим суд визнав спірні додаткові угоди недійсними та стягнув з ТОВ "Електрогазпостач" на користь Городоцької сільської ради надмірно сплачені кошти у розмірі 660 316,86 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Електрогазпостач" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 04 травня 2026 року у справі №918/380/26 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, неповним з`ясуванням обставин справи та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам.
На думку апелянта, місцевий господарський суд помилково ототожнив дві самостійні підстави зміни ціни договору про закупівлю, передбачені підпунктами 2 та 7 пункту 19 Особливостей №1178. Скаржник вказує, що додаткові угоди №3 від 04 липня 2024 року та №4 від 15 серпня 2024 року були укладені не у зв`язку із загальним коливанням ціни товару на ринку, а на підставі підпункту 7 пункту 19 Особливостей №1178, який передбачає можливість зміни ціни у зв`язку зі зміною середньозважених цін на електричну енергію на ринку "на добу наперед" за умови встановлення у договорі порядку зміни ціни. У зв`язку із цим апелянт вважає помилковим застосування судом першої інстанції 10-відсоткового обмеження, передбаченого для іншої підстави зміни ціни.
Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно ототожнив "порядок зміни ціни" з обов`язковою наявністю математичної формули її розрахунку. За твердженням скаржника, такий порядок був передбачений пунктами 5.6.7 та 5.9 договору, які визначали можливість і процедуру перегляду ціни у зв`язку зі зміною середньозважених цін на ринку "на добу наперед" із використанням даних ДП "Оператор ринку". Тому висновок суду про відсутність у договорі належного механізму зміни ціни апелянт вважає помилковим.
Крім того, скаржник не погоджується з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції. Апелянт вказує, що довідками Рівненської торгово-промислової палати від 01 липня 2024 року №56.03/233 та від 30 липня 2024 року №56.03/261 було підтверджено зростання середньозважених цін на ринку "на добу наперед", зокрема на 74,89 % порівняно з березнем 2024 року та на 10,43 % порівняно з червнем 2024 року. На переконання апелянта, суд не навів належних мотивів відхилення цих доказів та не зіставив їх з іншими доказами у справі, зокрема з офіційними даними ДП "Оператор ринку" та постановою НКРЕКП від 20 травня 2024 року №949.
Апелянт також вважає необґрунтованим висновок суду про наявність підстав для стягнення з нього 660 316,86 грн. Скаржник зазначає, що кошти були отримані за фактично поставлену та прийняту Городоцькою сільською радою електричну енергію на підставі підписаних актів приймання-передачі, а тому не можуть вважатися безпідставно набутими. Крім того, на думку апелянта, розрахунок заявленої до стягнення суми, здійснений виходячи з ціни 7,62 грн за 1 кВт*год, є методологічно неправильним, оскільки не враховує зміну об`єктивних складових ціни електричної енергії, зокрема тарифів на передачу та розподіл, а також зростання середньозважених цін на ринку "на добу наперед".
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08 червня 2026 року у справі №918/380/26 залишено без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрогазпостач" на рішення Господарського суду Рівненської області від 04 травня 2026 року у справі №918/380/26. Запропоновано скаржнику усунути протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом подання заяви про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучити докази сплати судового збору у розмірі 19 872 грн. 90 коп.
17 червня 2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрогазпостач" надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію №453 від 15 червня 2026 року про сплату 19872,90 грн судового збору.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22 червня 2026 року у справі №918/380/26 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрогазпостач" на рішення Господарського суду Рівненської області від 04 травня 2026 року у справі №918/380/26. Розгляд апеляційної скарги призначено на "29" липня 2026 р. об 12:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2.
03 липня 2026 року від Рівненської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому прокурор заперечує проти її задоволення, вважає рішення Господарського суду Рівненської області від 04 травня 2026 року законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрогазпостач" - без задоволення.
Прокурор зазначає, що додаткові угоди №3 та №4 до договору про постачання електричної енергії споживачу №ЕЛ/82/02/24 від 14 лютого 2024 року не могли бути укладені на підставі підпункту 7 пункту 19 Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року №1178. Умовами договору не передбачено, що середньозважена ціна на ринку "на добу наперед" є складовою формули визначення ціни електричної енергії, а також не встановлено механізму її перегляду залежно від зміни цього показника.
На думку прокурора, пункт 5.6.7 договору лише відтворює положення підпункту 7 пункту 19 Особливостей №1178, однак не визначає порядку зміни ціни, зокрема переліку необхідних документів, способу розрахунку нової ціни та моменту її застосування. Водночас передбачений пунктом 5.9 договору порядок зміни ціни у зв`язку з її коливанням на ринку стосується інших підстав зміни істотних умов договору.
Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, прокурор наголошує, що кожна зміна ціни за договором про закупівлю має бути належним чином обґрунтована та підтверджена окремими документами, які повинні містити відомості про ринкову ціну товару, її зміну протягом відповідного періоду, джерела інформації та причини, через які виконання договору за первісною ціною стало для постачальника невигідним.
Прокурор вважає, що постанова НКРЕКП від 20 травня 2024 року №949 не є належною підставою для збільшення ціни електричної енергії за договором, оскільки нею змінено лише граничні, тобто максимально або мінімально допустимі, ціни на відповідних сегментах ринку електричної енергії. Надані відповідачем довідки Рівненської торгово-промислової палати також не свідчать про дотримання сторонами встановленого законодавством порядку зміни ціни та обмеження щодо її збільшення.
Оскільки додаткові угоди №3 та №4 є недійсними і не створюють правових наслідків, прокурор зазначає про відсутність правових підстав для оплати електричної енергії за визначеною у них ціною. У зв`язку із цим надмірно сплачені кошти підлягають поверненню Товариством на підставі статей 216, 1212 Цивільного кодексу України.
13 липня 2026 року від Городоцької сільської ради надійшла заява про розгляд справи без участі її представника, у якій позивач повідомив, що підтримує доводи, викладені Рівненською окружною прокуратурою у відзиві на апеляційну скаргу, та просить залишити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрогазпостач" без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 04 травня 2026 року у справі №918/380/26 - без змін. Водночас Городоцька сільська рада просить здійснювати розгляд справи без участі її представника.
29 липня 2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрогазпостач" надійшло клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі №918/380/26: до закінчення перегляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду судових рішень у справі №922/2848/24; до ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі №3-78/2026.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29 липня 2026 року у справі №918/380/26 відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрогазпостач" про зупинення апеляційного провадження у справі №918/380/26. Розгляд апеляційної скарги відкладено на "19" серпня 2026 р. об 12:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2.
10 серпня 2026 року від Городоцької сільської ради надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача.
19 серпня 2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОГАЗПОСТАЧ" надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, у яких скаржник, посилаючись на постанову Верховного Суду від 22 липня 2026 року у справі №922/3937/25, зазначає про помилковість застосування до спірних правовідносин 10-відсоткового обмеження та просить врахувати вказану правову позицію під час апеляційного перегляду справи.
Безпосередньо в судовому засіданні 19 серпня 2026 року прокурор повністю підтримав вимоги і доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Колегія суддів, заслухавши пояснення прокурора, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї та додаткових пояснень, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Городоцькою сільською радою проведено закупівлю UA-2023-12-22-011176-а за предметом закупівлі "Електрична енергія".
За результатами проведеної закупівлі, 14 лютого 2024 року між Городоцькою сільською радою, як споживачем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електрогазпостач", як постачальником, укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №ЕЛ/82/02/24.
Відповідно до пункту 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору.
Згідно з пунктом 5.1 договору та додатком №2 до договору "Комерційна пропозиція" ціна за 1 кВт*год електричної енергії становила 8,28 грн з ПДВ.
Пунктом 5.6.7 договору сторони погодили, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів) нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.
У випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, Постачальник має право письмово звернутись до Споживача з відповідною пропозицією, при цьому пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об`єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обгрунтована і документально підтверджена.
21 березня 2024 року сторони, посилаючись на підпункт 5 пункту 19 Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року №1178, уклали додаткову угоду №1, якою ціну електричної енергії знижено до 7,62 грн за 1 кВт*год з ПДВ.
Вказаною додатковою угодою передбачено, що вона набирає чинності з моменту її підписання сторонами та відповідно до частини 3 статті 631 ЦК України поширює свою дію на відносини сторін з 01 березня 2024 року.
У подальшому сторони, посилаючись на підпункт 7 пункту 19 Особливостей, підпункт 5.6.7 пункту 5.6 та пункт 13.5 договору, уклали додаткові угоди №3 від 04 липня 2024 року та №4 від 15 серпня 2024 року, якими змінено ціну за одиницю товару.
За умовами додаткової угоди №3 від 04 липня 2024 року ціна за 1 кВт*год електричної енергії визначена у розмірі 9,72 грн з ПДВ. У додатковій угоді зазначено, що вона набирає чинності з моменту її підписання сторонами та відповідно до частини 3 статті 631 ЦК України поширює свою дію на відносини сторін з 01 червня 2024 року.
За умовами додаткової угоди №4 від 15 серпня 2024 року ціна за 1 кВт*год електричної енергії визначена у розмірі 10,56 грн з ПДВ. У додатковій угоді зазначено, що вона набирає чинності з моменту її підписання сторонами та відповідно до частини 3 статті 631 ЦК України поширює свою дію на відносини сторін з 01 липня 2024 року.
На виконання додаткових угод №3 та №4 ТОВ "Електрогазпостач" поставило Городоцькій сільській раді електричну енергію у загальному обсязі 233 153 кВт*год на суму 2 436 942,72 грн з ПДВ, зокрема:
за червень 2024 року - 29 944 кВт*год на суму 291 055,68 грн, що підтверджується актом приймання-передачі електричної енергії №462 від 08 липня 2024 року та платіжними інструкціями №167 і №111 від 08 липня 2024 року;
за липень 2024 року - 22 703 кВт*год на суму 239 743,68 грн, що підтверджується актом приймання-передачі електричної енергії №548 від 15 серпня 2024 року та платіжними інструкціями №208 і №136 від 15 серпня 2024 року;
за серпень 2024 року - 39 599 кВт*год на суму 418 165,44 грн, що підтверджується актом приймання-передачі електричної енергії №615 від 04 вересня 2024 року та платіжними інструкціями №223 і №145 від 05 вересня 2024 року;
за вересень 2024 року - 38 262 кВт*год на суму 404 046,72 грн, що підтверджується актом приймання-передачі електричної енергії №717 від 04 жовтня 2024 року та платіжними інструкціями №248 і №167 від 04 жовтня 2024 року;
за жовтень 2024 року - 28 963 кВт*год на суму 305 849,28 грн, що підтверджується актом приймання-передачі електричної енергії №807 від 05 листопада 2024 року та платіжними інструкціями №281 і №188 від 05 листопада 2024 року;
за листопад 2024 року - 32 285 кВт*год на суму 340 929,60 грн, що підтверджується актом приймання-передачі електричної енергії №898 від 09 грудня 2024 року та платіжними інструкціями №323 і №217 від 09 грудня 2024 року;
за грудень 2024 року - 41 397 кВт*год на суму 437 152,32 грн, що підтверджується актом приймання-передачі електричної енергії №1012 від 24 грудня 2024 року та платіжними інструкціями №349 і №233 від 24 грудня 2024 року.
На переконання прокурора, внаслідок укладення додаткових угод №3 та №4 ціна за одиницю товару була протиправно збільшена порівняно з ціною, визначеною додатковою угодою №1 від 21 березня 2024 року.
Рівненська окружна прокуратура листом від 10 лютого 2026 року №50-56-1423вих-26 зверталася до Городоцької сільської ради щодо виявлених порушень законодавства у сфері публічних закупівель.
За результатами розгляду справи місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання додаткових угод №3 від 04 липня 2024 року та №4 від 15 серпня 2024 року недійсними, а також для стягнення з відповідача на користь Городоцької сільської ради коштів у розмірі 660 316,86 грн.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відтак, враховуючи приписи статті 269 Господарського процесуального кодексу України, питання наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в особі Городоцької сільської ради колегією суддів не переглядається, оскільки не є предметом доводів та вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрогазпостач".
Щодо суті спору колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.
За приписами статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною/сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним як оспорюваний правочин.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує недійсність такого правочину на момент його вчинення, а також визначити, у чому саме полягає невідповідність оспорюваного правочину вимогам закону.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Водночас свобода договору у сфері публічних закупівель обмежена імперативними вимогами спеціального законодавства.
Правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі".
Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері та розвиток добросовісної конкуренції.
У статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").
Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та інших законодавчих актів України щодо здійснення оборонних та публічних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану" розділ X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України "Про публічні закупівлі" доповнено пунктом 3-7, відповідно до якого на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 3-7 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" Кабінет Міністрів України постановою від 12 жовтня 2022 року №1178 затвердив Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.
Постанова №1178 набрала чинності 19 жовтня 2022 року та затверджені нею Особливості застосовуються до закупівель товарів, робіт та послуг, які були розпочаті після набрання нею чинності.
Відповідно до підпункту 2 пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року №1178 істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку, а відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання/збільшення ціни такого товару на ринку, за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.
Підпунктом 7 пункту 19 Особливостей передбачено можливість зміни істотних умов договору про закупівлю у випадку зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін/тарифів, нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.
Як убачається з матеріалів справи, договір про постачання електричної енергії споживачу №ЕЛ/82/02/24 укладено 14 лютого 2024 року між Городоцькою сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Електрогазпостач", тобто в період дії правового режиму воєнного стану та після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року №1178, у зв`язку з чим спірні правовідносини підлягають регулюванню положеннями Закону України "Про публічні закупівлі" з урахуванням Особливостей, визначених зазначеною постановою.
Згідно з пунктом 5.1 договору та додатком №2 "Комерційна пропозиція" ціна за 1 кВт*год електричної енергії становила 8,28 грн з ПДВ.
Додатковою угодою №1 від 21 березня 2024 року ціну електричної енергії знижено до 7,62 грн за 1 кВт/год з ПДВ. Вказана додаткова угода не є предметом спору у цій справі, а тому оцінка правомірності укладення додаткових угод №3 та №4 здійснюється виходячи з ціни електричної енергії, визначеної сторонами у додатковій угоді №1 від 21 березня 2024 року, а саме 7,62 грн за 1 кВт*год з ПДВ.
У подальшому сторони уклали додаткову угоду №3 від 04 липня 2024 року, за умовами якої ціну електричної енергії визначено у розмірі 9,72 грн за 1 кВт*год з ПДВ. Вказаною додатковою угодою передбачено поширення її дії на відносини сторін з 01 червня 2024 року.
Також сторони уклали додаткову угоду №4 від 15 серпня 2024 року, за умовами якої ціну електричної енергії визначено у розмірі 10,56 грн за 1 кВт*год з ПДВ. Вказаною додатковою угодою передбачено поширення її дії на відносини сторін з 01 липня 2024 року.
Апелянт стверджує, що додаткові угоди №3 та №4 укладені правомірно на підставі підпункту 7 пункту 19 Особливостей, оскільки зміна ціни була зумовлена зміною середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", підтвердженою довідками Рівненської торгово-промислової палати та даними ДП "Оператор ринку".
Оцінюючи наведені доводи, колегія суддів враховує, що підпункти 2 та 7 пункту 19 Особливостей передбачають самостійні підстави та різний порядок зміни істотних умов договору про закупівлю.
Застосування підпункту 7 пункту 19 Особливостей у зв`язку зі зміною середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед" можливе за умови, що відповідний показник застосовується в договорі про закупівлю та самим договором встановлено порядок зміни ціни залежно від зміни такого показника.
Водночас саме по собі відтворення у договорі змісту підпункту 7 пункту 19 Особливостей або зазначення цієї норми у додатковій угоді не свідчить про фактичне застосування сторонами передбаченого нею механізму зміни ціни.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, додатком №2 до договору "Комерційна пропозиція" визначено фіксовану ціну за 1 кВт*год електричної енергії. Умовами договору не встановлено формули чи іншого погодженого сторонами механізму перерахунку ціни із застосуванням показника середньозваженої ціни на електроенергію на ринку "на добу наперед", який би визначав складові ціни, спосіб її перерахунку та дозволяв встановити нову ціну за одиницю товару залежно від зміни такого показника.
Натомість умовами договору передбачено, що у випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення постачальник має право письмово звернутися до споживача з відповідною пропозицією, яка у кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об`єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована та документально підтверджена.
Саме у такий спосіб сторони фактично здійснили зміну ціни за спірними додатковими угодами, обґрунтовуючи її документами, які містили відомості про зміну вартості електричної енергії на ринку.
Так, довідка Рівненської торгово-промислової палати від 01 липня 2024 року №56.03/233 містить інформацію про середньозважену ціну електричної енергії на ринку "на добу наперед" за червень 2024 року у порівнянні з березнем 2024 року, а довідка від 30 липня 2024 року №56.03/261 - інформацію про зростання середньозваженої ціни за липень 2024 року у порівнянні з червнем 2024 року.
Разом з тим зазначені довідки використовувалися сторонами не як елемент передбаченого договором механізму визначення ціни залежно від зміни середньозваженої ціни на ринку "на добу наперед", а як документальне підтвердження зміни (коливання) ціни електричної енергії на ринку.
Такі документи самі по собі не встановлюють порядку перерахунку договірної ціни, не визначають її складових та не підтверджують, що середньозважена ціна на ринку "на добу наперед" була включена сторонами до погодженого договором механізму ціноутворення.
Отже, незважаючи на формальне посилання у додаткових угодах №3 та №4 на підпункт 7 пункту 19 Особливостей, за змістом та фактично застосованим сторонами способом внесення змін до ціни її перегляд здійснювався у зв`язку з коливанням ціни електричної енергії на ринку, тобто за механізмом, передбаченим підпунктом 2 пункту 19 Особливостей.
При цьому пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлює можливість збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується, зокрема, у випадках зміни умов договору про закупівлю електричної енергії, однак вказане не скасовує граничного розміру збільшення ціни за одиницю товару.
Матеріали справи свідчать, що додатковою угодою №3 від 04 липня 2024 року до договору №ЕЛ/82/02/24 від 14 лютого 2024 року ціну за одиницю товару збільшено з 7,62 грн до 9,72 грн за 1 кВт*год з ПДВ, тобто на 27,5 % від ціни, визначеної додатковою угодою №1.
Додатковою угодою №4 від 15 серпня 2024 року ціну за одиницю товару збільшено до 10,56 грн за 1 кВт*год з ПДВ, тобто на 38,5 % від ціни, визначеної додатковою угодою №1.
Таким чином, унаслідок укладення додаткових угод №3 та №4 ціна електричної енергії була збільшена понад граничний рівень, допустимий при зміні ціни за одиницю товару у зв`язку з коливанням ціни такого товару на ринку.
Колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі №922/2321/22 та від 21 листопада 2025 року у справі №920/19/24, відповідно до яких визначене законодавцем відсоткове значення обмеження зміни ціни за договором про закупівлю є граничним/пороговим та підлягає застосуванню у сукупності при всіх послідовних змінах до договору, а не окремо до кожного випадку внесення змін.
Велика Палата Верховного Суду наголосила, що сукупне значення збільшення ціни за одиницю товару при внесенні послідовних змін до договору про закупівлю не може перевищувати 10 % ціни, визначеної сторонами в договорі, а відповідні зміни не повинні бути спрямовані на обхід установлених законом обмежень.
При цьому інше тлумачення зазначеної норми, яке передбачає можливість кожного разу збільшувати ціну до 10 %, фактично допускаючи її необмежене зростання, нівелює мету законодавчого регулювання публічних закупівель, створює умови для маніпулювання результатами торгів, усунення конкуренції та подальшого підвищення ціни після укладення договору.
Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що такий підхід призводить до спотворення результатів процедури закупівлі, втрати економії бюджетних коштів, отриманої за результатами торгів, та суперечить принципам здійснення публічних закупівель, визначеним преамбулою та статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі".
За таких обставин збільшення сторонами ціни електричної енергії у спосіб, фактично обраний при укладенні додаткових угод №3 та №4, здійснено з порушенням установлених законодавством обмежень щодо зміни ціни за одиницю товару.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що сторони діяли в межах принципу свободи договору та мали право змінювати істотні умови договору без відповідних обмежень. У сфері публічних закупівель зміна істотних умов договору допускається виключно у випадках та порядку, визначених Законом України "Про публічні закупівлі" та Особливостями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №1178, які мають імперативний характер.
Щодо посилань скаржника у додаткових поясненнях на постанову Верховного Суду від 22 липня 2026 року у справі №922/3937/25, колегія суддів зазначає, що викладені у ній висновки не спростовують наведеного.
У зазначеній постанові Верховний Суд виходив із самостійності передбачених підпунктами 2 та 7 пункту 19 Особливостей підстав зміни істотних умов договору та можливості застосування підпункту 7 пункту 19 Особливостей у разі, якщо середньозважені ціни на електроенергію на ринку "на добу наперед" застосовуються у договорі про закупівлю та договором встановлено відповідний порядок зміни ціни.
Натомість у цій справі, як встановлено вище, договором не визначено порядку перерахунку ціни залежно від зміни середньозваженої ціни електричної енергії на ринку "на добу наперед", а фактичний спосіб обґрунтування та внесення змін до ціни відповідав механізму її зміни у зв`язку з коливанням ціни товару на ринку.
Тому саме по собі зазначення у преамбулах додаткових угод №3 та №4 підпункту 7 пункту 19 Особливостей не змінює правової природи фактично застосованого сторонами механізму зміни ціни та не є достатньою підставою для застосування до спірних правовідносин висновків Верховного Суду у справі №922/3937/25.
Також колегія суддів враховує, що додаткова угода №3 від 04 липня 2024 року поширює свою дію на відносини сторін з 01 червня 2024 року, а додаткова угода №4 від 15 серпня 2024 року - з 01 липня 2024 року. Водночас розрахунковим періодом за договором є календарний місяць, а тому поширення дії зазначених додаткових угод на попередні періоди фактично призвело до зміни ціни електричної енергії після її споживання за відповідні розрахункові періоди.
Частиною 3 статті 632 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Вказане додатково підтверджує правильність висновку місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для зміни ціни електричної енергії у спосіб, визначений додатковими угодами №3 та №4.
Таким чином, недотримання сторонами вимог статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", пункту 19 Особливостей №1178 та умов договору №ЕЛ/82/02/24 від 14 лютого 2024 року, а також збільшення ціни електричної енергії додатковими угодами №3 від 04 липня 2024 року та №4 від 15 серпня 2024 року понад допустимий для фактично застосованого сторонами механізму рівень є порушенням імперативних вимог спеціального законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що додаткові угоди №3 від 04 липня 2024 року та №4 від 15 серпня 2024 року до договору про постачання електричної енергії споживачу №ЕЛ/82/02/24 від 14 лютого 2024 року суперечать вимогам закону, а тому позовні вимоги про визнання їх недійсними є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Колегія суддів також враховує, що виконання сторонами спірних додаткових угод та закінчення строку дії договору не позбавляє заінтересовану особу права на звернення до суду з позовом про визнання таких правочинів недійсними.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі №905/1227/17.
Щодо вимог про стягнення 660 316 грн 86 коп. колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Оскільки додаткові угоди №3 від 04 липня 2024 року та №4 від 15 серпня 2024 року до договору про постачання електричної енергії споживачу №ЕЛ/82/02/24 від 14 лютого 2024 року є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини сторін щодо визначення ціни електричної енергії у період червень - грудень 2024 року підлягають регулюванню умовами договору з урахуванням додаткової угоди №1 від 21 березня 2024 року, відповідно до якої ціна за 1 кВт*год електричної енергії становила 7,62 грн з ПДВ.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на виконання додаткових угод №3 та №4 ТОВ "Електрогазпостач" поставило Городоцькій сільській раді 233 153 кВт*год електричної енергії на загальну суму 2 436 942 грн 72 коп.
Вартість електричної енергії, яка підлягала оплаті Городоцькою сільською радою у зазначений період за ціною, визначеною додатковою угодою №1 від 21 березня 2024 року, становить 1 776 625 грн 86 коп.
Отже, різниця між фактично сплаченою Городоцькою сільською радою сумою та вартістю електричної енергії, розрахованою за ціною, яка мала застосовуватися у спірний період, становить 660 316 грн 86 коп.
Відтак кошти у сумі 660 316 грн 86 коп., сплачені Городоцькою сільською радою понад вартість фактично поставленої електричної енергії, розрахованої за чинними умовами договору, є безпідставно набутими Товариством з обмеженою відповідальністю «Електрогазпостач», оскільки правова підстава їх отримання відпала у зв`язку з визнанням недійсними додаткових угод №3 від 04 липня 2024 року та №4 від 15 серпня 2024 року.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрогазпостач" на користь Городоцької сільської ради 660 316 грн 86 коп. на підставі статей 216, 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Водночас пункт 1 статті 6 Конвенції зобовязує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обовязок щодо подання обґрунтування, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відхиляючи апеляційну скаргу, апеляційний суд має право підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Рівненської області від 04 травня 2026 року у справі №918/380/26, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрогазпостач" не підлягає задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі статтею 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електрогазпостач" на рішення Господарського суду Рівненської області від 04 травня 2026 року у справі №918/380/26 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Рівненської області від 04 травня 2026 року у справі №918/380/26 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №918/380/26 повернути до Господарського суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений "20" серпня 2026 р.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Філіпова Т.Л.