ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
================================================================
УХВАЛА
19 серпня 2026 року Справа № 915/1193/26
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Давченко Т.М.,
розглянувши матеріали заяви боржника - фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, -
встановив:
Фізичною особою ОСОБА_1 06.08.2026 подано до Господарського суду Миколаївської області заяву, сформованою в системі "Електронний суд" 05.08.2026, про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, у якій просить постановити ухвалу про прийняття до розгляду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника; відкрити провадження у справі про неплатоспроможність; призначити керуючим реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Карасюка О.В.
В обґрунтування поданої заяви боржник вказує, що станом на дату звернення до суду перебуває в такому матеріальному становищі, який у зв`язку з відсутністю достатнього рівня доходу не надає можливості виконати грошові зобов`язання належним чином відповідно до змісту такого зобов`язання, зазначаючи, що загальний розмір заборгованості перед кредитором становить 5 097 231,81 грн.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2026 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1193/26 та визначено головуючим у справі суддю Давченко Т.М.
Статтею 113 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою (ст. 113 КУзПБ). Вимоги до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність містяться, зокрема, у ст. 115, 116 КУзПБ.
В частині 1 ст. 116 КУзПБ передбачено, що заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, а саме підстав, визначених у ч. 2 ст. 115 КУзПБ.
Частиною 1 ст. 117 КУзПБ визначено, що у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або для повернення такої заяви господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про прийняття заяви до розгляду.
При перевірці підстав для звернення фізичної особи ОСОБА_1 до суду відповідно вказаних норм судом було встановлено недоліки, у зв`язку з чим ухвалою суду від 10.08.2026 заяву залишено без руху та встановлено заявнику 5-денний строк з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху на їх усунення. Також в ухвалі суд роз`яснив заявнику наслідки невиконання вимог даної ухвали.
Копію ухвали суду від 10.08.2026 було надіслано заявнику через систему "Електронний суд" до електронного кабінету та згідно довідки про доставку документа в кабінет електронного суду від 10.08.2026 документ було доставлено одержувачу 10.08.2026 об 11:20.
Таким чином, днем вручення заявнику ухвали суду від 10.08.2026 вважається 10.08.2026.
За таких обставин, останнім днем строку на усунення недоліків заяви з урахуванням приписів ст.. 116 ГПК України було 17.08.2026 включно.
14.08.2026 до суду від фізичної особи ОСОБА_1 через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків заяви з доданими документами.
Дослідивши заяву про усунення недоліків та додані до неї додатки, суд встановив наступне.
Так, зокрема в ухвалі від 10.08.2026 суд зазначав, що заявником не надано доказів, які підтверджують припинення погашення планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за зобов`язанням упродовж двох місяців (в тому числі й про дату, з якої починається обчислення двомісячного строку та доказів цього). В цій частині вимоги ухвали заявником виконано.
Також суд зазначав, що заявником не наведено належних обставин, що ускладнюють виконання грошових зобов`язань та унеможливлять виконання цих зобов`язань протягом наступних 12 місяців.
На підтвердження наявності обставин, що ускладнюють виконання грошових зобов`язань та унеможливлять виконання цих зобов`язань протягом наступних 12 місяців, заявник в заяві про усунення недоліків посилається на довідку про доходи, виписку з банківського рахунку, які, за твердженнями боржника, підтверджують його фактичний майновий стан, розмір отримуваних доходів та недостатність грошових коштів для належного виконання грошових зобов`язань та докази недостатності майна, на яке може бути звернено стягнення.
Проте, суд вважає, що зважаючи на наявність доходу та майна (загальною вартістю більше 715498,77 грн), заявником так і не наведено належних обставин, що ускладнюють виконання грошових зобов`язань та унеможливлять виконання цих зобов`язань протягом наступних 12 місяців. Тобто, заявником так і не додано доказів загрози неплатоспроможності згідно ч. 1 ст. 1 КУзПБ щодо підстави для відкриття у відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 115 Кодексу про банкрутство.
Із пояснень боржника, викладених у заяві про усунення недоліків, вбачається лише пасивна позиція без пошуку способів зменшення боргу чи збільшення його доходу. На переконання суду така позиція свідчить про намагання боржника списати заборгованість у повному обсязі.
Суд зауважує, що передбачена чинним Кодексом України з процедур банкрутства процедура неплатоспроможності фізичної особи не може використовуватися з метою ухилення від виконання взятих на себе фізичною особою зобов`язань та на шкоду іншим особам.
У вказаній вище ухвалі від 10.08.2026 суд зобов`язав заявницю надати відомостей, визначених ч. 5 ст. 34 КУзПБ щодо наявності майна, достатнього для покриття витрат, пов`язаних з провадженням у справі про банкрутство. На виконання цієї вимоги заявниця указує про наявність нерухомого майна, загальна вартість якого 715498,77 грн. Однак, з поданих нею ж документів вбачається, що на указане майно накладено арешт у виконавчому провадженні з примусового виконання судового рішення щодо стягнення з неї, як керівника, у солідарному порядку 5097231,81 грн субсидіарної відповідальності у зв`язку з доведенням до банкрутства юридичної особи (у зв`язку з чим вона й звернулася до суду із заявою про неплатоспроможність).
Разом з цим, надаючи суду пояснення з приводу надання доказів оплати винагороди арбітражного керуючого заявниця повідомляє, що кошти на оплату винагороди арбітражного керуючого та для покриття витрат, пов`язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність, були закумульовані нею під час отримання соціальних виплат із державного бюджету ФРН.
Тобто, єдиної позиції щодо походження коштів на покриття витрат заявницею не наведено. Указане, на переконання суду, не свідчить про виконання вимог суду щодо усунення зазначеного недоліку.
Окрім того, залишаючи без руху заяву про неплатоспроможність суд зобов`язав заявницю надати докази накладення електронного цифрового підпису на кожний окремий документ, доданий до заяви. В цій частині вимоги суду виконано.
Так само заявницею усунуто й недолік в частині відсутності документів, що підтверджують право власності боржника на майно.
Водночас, належних відомостей щодо наявності/відсутності транспортних засобів суду так і не надано. Про долучені до заяви знімки екрану з електронного кабінету водія суд вже висловив свою правову позицію, залишаючи заяву без руху.
Щодо надання доказів на виконання п. 12 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства суд зазначає наступне. Ухвалою від 10.08.2026 суд не прийняв як належний та допустимий доказ здійснення авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень договір № 05/08 про надання послуг (виконання повноважень) арбітражного керуючого від 05.08.2026, укладений між арбітражним керуючим Карасюком О.В. та ОСОБА_1 , оскільки порядок виплати винагороди не відповідає положенням КУзПБ, а відтак, заявниця мала надати суду докази здійснення авансування саме у порядку, передбаченому ст. 30 Кодексу, тобто надати докази авансування винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу.
У заяві про усунення недоліків заявниця наголошує на можливості відкриття провадження у справі про неплатоспроможність без здійснення авансування згідно абз 6 п. 1-6 Кодексом України з процедур банкрутств, уклавши угоду з арбітражним керуючим.
Однак, надані пояснення не спростовують висновку суду, викладеного в ухвалі від 10.08.2026, щодо невідповідності наданого суду договору про надання послуг (виконання повноважень) арбітражного керуючого від 05.08.2026 приписам законодавства про банкрутство.
Відтак, матеріали справи не містять належних доказів на виконання п. 12 ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Отже, з урахуванням висновків суду, зазначених у даній ухвалі, суд встановив, що заявником протягом встановленого процесуального строку не у повному обсязі усунуто вказані судом в ухвалі від 10.087.2026 недоліки заяви про неплатоспроможність боржника.
За змістом ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.
Приписами ч. 1 ст. 38 КУзПБ передбачено, що господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви про відкриття провадження у справі або закінчення строку на усунення недоліків заяви повертає її та додані до неї документи без розгляду.
З урахуванням наведеного, заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність разом з додатками підлягає поверненню заявнику, оскільки останній не усунув усі недоліки заяви у строк, встановлений судом.
Згідно ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Крім того, судом взято до уваги численну позицію Європейського Суду з прав людини. Так, у справах "Осман проти Сполученого Королівства", "Креуз проти Польщі", "Пелевін проти України", "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним.
Згідно ч. 3 ст. 38 КУзПБ повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство не перешкоджає повторному зверненню з такою заявою до господарського суду у встановленому порядку. У зв`язку з чим право боржника на доступ до правосуддя у цій справі не порушується та не обмежується.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника, господарський суд враховує висновки Європейського Суду з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Враховуючи, що заява фізичної особи ОСОБА_1 про неплатоспроможність з додатками та заява про усунення недоліків з додатками сформовано в системі "Електронний суд" та надані до суду лише в електронному вигляді, відповідно паперовий варіант вказаних заяв з додатками не повертаються боржнику (заявнику) у зв`язку з їх відсутністю.
Керуючись ч. 1 ст. 38, ст. 115, 116 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 174, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України
УХВАЛИВ:
Повернути заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , сформовану в системі "Електронний суд" 05.08.2026 (вх. №11598/26 від 06.08.2026).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку, визначеному статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.М. Давченко