Справа №202/5471/26
Провадження №2 /932/3925/26
ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА
м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 57
веб-сайт: https://bs.dp.court.gov.ua
телефон приймальні судді [телефон приховано]
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2026 року м. Дніпро
Суддя Шевченківського районного суду міста Дніпра Ярощук О.В. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Костянтинівський відділ державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління міністерства юстиції про звільнення нерухомого майна із-під арешту-
установила:
До Шевченківського районного суду м. Дніпра надійшла позовна заява від ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Костянтинівський відділ державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління міністерства юстиції про звільнення нерухомого майна з-під арешту.
Вивчивши матеріали поданої позовної заяви на предмет дотримання цивільного процесуального законодавства під час звернення з даною позовною заявою до суду, суддя встановив наступне.
Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України», заява № 23436/03, § 22 від 28 березня 2006 року).
Виходячи із приписів ст. 55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.
Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку норм ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Підстави позову становлять обставини (фактична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Таким чином, нормами процесуального права передбачено право позивача об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Відтак, у межах даного позову об`єднано три позовні вимоги, а саме:
1.Звільнити нерухоме майно з-під арешту;
2.Відновити втрачене судове провадження;
3.Поновити провадження у справі від 28.05.2013 року, яке перебуває у провадженні Індустріального районного суду м. Дніпро.
На переконання судді, заявлені позовні вимоги не пов`язані між собою ні фактичними підставами виникнення, ні поданими доказами, а також одна з позовних вимог не є основною, а інша похідною від неї.
Спільний розгляд об`єднаних позивачем вимог не лише суперечить приписам ст. 188 ЦПК України, але й значно утруднить та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті. Встановлення суддею наведених вище обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви відповідно до вимог п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України заява повертається у випадку, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).
Виходячи із наведеного вище, суддя доходить висновку, що звертаючись до суду із даним позовом, позивач допустив порушення правил об`єднання позовних вимог, що є підставою для повернення позовної заяви.
Вказане не є перешкоджанням позивачу у праві на доступ до суду, яке закріплено у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки згідно ч. 7 ст. 185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 185, 188 ЦПК України, суддя -
постановила:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Костянтинівський відділ державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької області Харківського міжрегіонального управління міністерства юстиції про звільнення нерухомого майна з під арешту- повернути позивачеві.
Роз`яснити позивачу, що відповідно до вимог ч. 7 ст. 185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Оксана ЯРОЩУК