Справа № 211/3937/26
Провадження № 2/211/4114/26
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
19 серпня 2026 року
Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:
головуючого судді Костенко Є.К.,
за участю секретаря судового засідання Гоєнко Т.В.,
розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Виконавчий комітет Довгинцівської районної у місті ради про визначення місця проживання дитини, -
ВСТАНОВИВ:
В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача вказує, що позивач з відповідачем перебували з 04.06.2021 в зареєстрованому шлюбі, який 06.06.2023 було розірвано за рішенням суду. Під час перебування у шлюбних відносинах у них народився син: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Позивачка мешкає разом з сином та її бабусею, яка бере активну участь в догляді за дитиною, створює додаткові умови для її розвитку та забезпечує сімейне середовище вихонання. Фактично малолітня дитина вже проживає разом з матір`ю, місце проживання відповідача невідоме. Разом із цим позивачка не має можливості зареєструвати місце проживання дитини у відповідності до реального місця проживання дитини та матері за адресою: АДРЕСА_1 .У такій реєстрації позивачці було відмовлено, оскільки відсутній письмовий висновок органу опіки та піклування щодо доцільності зміни місця реєстрації малолітньої дитини разом з матір`ю. Батько дитини своєї згоди на перереєстрацію не надає. Крім того, відповідач фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків. З огляду на зазначені обставини позивач прагне визначити на підставі судового рішення ту обставину, що малолітня дитина проживає разом з нею.
Ухвалою суду від 16.04.2026 відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
29.05.2026 представником відповідача було скеровно до суду відзив на позовну заяву, в якому просять залишити без задоволення позовну заяву, обґрунтовуючи тим, що батько приймає участь у вихованні сина, жодних перешкод стосовно перереєстрації в них не виникало. Всі питання стосовно виховання сина та участі батьків в його вихованні були врегульовані рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.10.2023 у справі №211/3791/22. Зважаючи на зазначене не вбачають в даній справі предмету спору.
01.06.2026 представник позивача надав суду відповідь на відзив, в якій зазначає, що в даній справі вирішується питання стосовно визначення місця проживання дитини з матір`ю та здійснення юридичних і реєстраційних даних у відповідність до реальних життєвих обставин. Відповідач фактично не заперечує стосовно того, що дитина проживає разом з матір`ю, він не цікавиться повсякденним життям дитини. Позовні вимоги спрямовані виключно на захист прав та інтересів дитини, усунення правової невизначеності та приведення юридичних даних у відповідність до фактичних життєвих обставин.
08.06.2026 представником відповідача були подані заперечення на відповідь на відзив, в яких вона вказує на ті обставини, які були зазначені у відзиві на позовну заяву.
30.06.2026 ухвалою суду було закрите підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач та її представник в судове засідання не з`явились, надали до суду заяву, в якій просять проводити розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують та просять їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з`явився, представником відповідача до суду було скеровано заяву про розгляд справи без їх участі.
Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, надали до суду письмові пояснення з актом обстеження та просили проводити розгляд справи без їх участі, покладаються на розсуд суду.
Дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, суд дійшов до таких висновків.
04.06.2021 між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, про що Центрально-Міським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зроблено актовий запис №331.
Під час перебування у шлюбі у позивача та відповідача народився син: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Покровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зроблено 26.11.2021 актовий запис № 1194.
06.06.2023 рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
20.07.2022 Довгинцівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини.
23.09.2022 рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області задоволено позов ОСОБА_4 про стягнення аліментів на дружину до досягнення дитиною трьох років з ОСОБА_2 .
ОСОБА_4 змінила прізвище на « ОСОБА_5 », що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_1 від 16.09.2023.
Згідно довідок з Реєстру Криворізької міської територіальної громади ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 .
ОСОБА_6 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 згідно з договором купівлі-продажу від 09.07.2016, зареєстрованим в реєстрі за №1-1192, посвідченого державним нотаріусом Другої криворізької державної нотаріальної контори Бикановим Р.І.
30.03.2026 ОСОБА_6 надала заяву до органу опіки та піклування про те, що вона, як власник квартири, не заперечує проти реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивачка зверталась з заявою до Департаменту адміністративних послуг виконавчого комітету Криворізької міської ради про реєстрацію місця проживання з одночасним зняттям із зареєстрованого місця проживання, однак отримала відмову оскільки відсутня згода батька на вчинення таких реєстраційних дій.
Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено у статті 7 СК України, згідно з якою жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до статті 9 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної ради України 27.02.1991 року, держави - учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Статтею 8 Законом України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Згідно зі статтею 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити отримання дитиною повної загальної середньої освіти, поважати дитину.
Частиною 2 ст. 6 СК України встановлено, що малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років, неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Частиною 1 ст. 161 Сімейного кодексу України встановлено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 суд повинен взяти до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч.ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини. При цьому суд також враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, її вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.
Згідно ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Третьою особою не було надано суду висновку у зв`язку з тим, що відсутня інформація необхідна для з`ясування способу життя батька дитини, ОСОБА_2 . При винесенні рішення покладаються на розсуд суду. Разом із тим, долучено лист Криворізького міського центру соціальних служб виконкому Криворізької міської ради, згідно з яким фахівцем із соціальної роботи було здійснено вихід в сім`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка має на вихованні та утриманні дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також, надано акти обстеження умов проживання за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , відповідно до яких зафіксовано, що дитина проживає разом з матір`ю, житлово-побутові та санітарно-гігієнічні умови дозволяють проживанню дитини даної вікової категорії, дитина дозброзичлива, щира, комунікативна, відповідає на питання.
Відповідно до ч. 2 ст. 161 СК України орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Жодної із вказаних обставин, які б унеможливлювали передачу дитини позивачу та визначення місця проживання останнього разом з нею суду надано не було.
Надаючи оцінку доводам представника відповідача, суд вважає, що вони не можуть бути взяті до уваги, оскільки, дійсно, на теперішній час звернення до суду позивач мотивує саме необхідністю врегулювання юридичних спорів, разом із цим законодавство не передбачає переліку підстав, які можуть обумовити необхідність звернення до суду з позовом про визначення місця проживання дитини з одним із батьків. Головною метою, яку необхідно досягти, визначаючи місце проживання дитини, є забезпечення зростання дитини у благополучній атмосфері, повноцінний розвиток та відсутність негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків та є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів. А, отже, основним суб`єктом, на якого має вплив ухвалене рішення у сімейних спорах цієї категорії, є саме дитина.
Незважаючи на те, що представник відповідача зазначає, що відповідач ОСОБА_2 не створює перешкод у зміні місця реєстрації, а заперечує щодо ухвалення рішення у справі лише через те, що не вбачає підстав спору, але фактично такими діями відповідача підтверджується наявність спору між ним та позивачем та відсутність спільних домовленостей між ними.
Так, заперечуючи проти позову, відповідач не пропонує інших шляхів вирішення існуючого спору, пов`язаного з захистом прав дитини. Ним не подано зустрічного позову про визначення місця проживання дитини з ним, не вжито заходів щодо реєстрації місця проживання дитини у добровільному порядку в іншому житлі. Доказів протилежного суду надано не було.
Суд вважає, що на даний момент задоволення вимог позивача не матиме негативних наслідків, які призведуть до порушення житлових прав дитини, оскільки відповідно до п. 5 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою КМУ від 07.02.2022 №265, громадянин України, зобов`язаний протягом 30 календарних днів після зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати/зареєструвати його. Крім того, у випадку відчуження житла органи опіки та піклування матимуть можливість надати свої заперечення з приводу відчуження житла, якщо вважатимуть, що можливе настання несприятливих умов для реалізації житлових прав дітей.
Отже, на теперішній час, суд не вбачає перешкод для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з нею.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 19, 150, 155, 161, 171 СК України, ст.ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Виконавчий комітет Довгинцівської районної у місті ради про визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 1064,96 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 коп.
Рішення суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 19.08.2026.
Суддя Костенко Є. К