УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 2-215/11
провадження № 61-7811ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд) - судді-доповідача Пархоменка П. І., суддів Гудими Д. А., Краснощокова Є. В. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 25 листопада 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 травня 2026 року
за заявою ОСОБА_1 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 грудня 2013 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання недійсною заяви про скасування заповіту
та за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Приватного підприємства «Борей-таксі», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фронт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліпат-Інвест», Комунального підприємства Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, Приватного підприємства «ЮС-Центр», ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Товариства з обмеженою відповідальністю «А.О.Бастіон», Товариства з обмеженою відповідальністю «Технічний центр домофонізації Цифрал-Сервіс», треті особи: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), Товариство з обмеженою відповідальністю «Елітком», ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , про визнання недійсним заповіту, визнання пріоритету зареєстрованих прав на частки квартири, визнання права власності на частку квартири в порядку спадкування за законом, визначення судом відповідальності, стягнення у солідарному порядку погіршення частки, упущеної вигоди, неодержаної орендної плати, пені, моральної шкоди, реальних збитків, грошової компенсації, припинення права власності,
постановив ухвалу про таке:
1. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 30 грудня 2013 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання недійсною заяви про скасування заповіту задоволено частково.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане державним нотаріусом шостої Київської нотаріальної контори Мотицькою С. А. 03 листопада 1998 року на ім`я ОСОБА_18 та ОСОБА_19 щодо спадкового майна померлого ОСОБА_20 у вигляді 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 .
2. В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ПП «Борей-таксі», ТОВ «Фронт», ТОВ «ЛіпатІнвест», КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна», ПП «ЮС-Центр», ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ТОВ «А.О. Бастіон», ТОВ «Технічний центр домофонізації Цифрал-Сервіс», за участю третіх осіб: Головного територіального управління юстиції у місті Києві, ТОА «Елітком», ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , про визнання недійсним заповіту, визнання пріоритету зареєстрованих прав на частки квартири, визнання права власності на частку квартири в порядку спадкування за законом, визначення судом відповідальності, стягнення в солідарному порядку погіршення частки, упущеної вигоди, неодержаної орендної плати, пені, реальних збитків, грошової компенсації, відшкодування моральної шкоди, припинення права власності відмовлено.
3. У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з заявою про перегляд рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 грудня 2013 року за нововиявленими обставинами.
4. Заява мотивована таким:
- права позивача ОСОБА_2 до 18 червня 2014 року жодним чином не були порушені, заявнику як відповідачу і позивачу у цій справі не було відомо до березня 2016 року, а стало про це відомо після отримання інформації про залишення без змін рішення Печерського райсуду м. Києва від 15 серпня 2016 року у цивільній справі № 757/1475/15-ц, що у свою чергу є підставою для перегляду рішення Печерського райсуду м. Києва від 30 грудня 2013 року, внаслідок істотної для справи обставини (вирішення цивільної справи № 2-215/11 за позовною вимогою особи, чиї права не було порушено на час їй розгляду).
5. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 25 листопада 2025 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 07 травня 2026 року в задоволенні вказаної заяви відмовлено.
6. Судові рішення мотивовані таким:
- звертаючись до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 посилається на наступну обставину, яка не була і не могла бути відома заявнику на час ухвалення рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 грудня 2013 року, зокрема, встановлення рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 серпня 2016 року у справі №757/1475/15-ц, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду м Києва від 15 березня 2017 року, тієї обставини, що перебіг позовної давності, у межах якої ОСОБА_21 міг звернутися до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на частку майна в порядку спадкування, розпочався з 18 червня 2014 року, коли державний реєстратор своїм рішенням відмовив у державній реєстрації права власності, а тому до цієї дати його права ніким не порушувались, право на звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу у нього було відсутнє;
- обставини, на які посилається в заяві ОСОБА_1 , не є нововиявленими в розумінні статті 423 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК).
7. Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій з урахуванням уточнень просив скасувати:
- ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 25 листопада 2025 року;
- постанову Київського апеляційного суду від 07 травня 2026 року.
8. Касаційна скарга мотивована таким:
- у поданій в 2017 році заяві про перегляд ОСОБА_1 не просив переоцінювати докази;
- у справі № 757/1475/15 встановлено дату 18 червня 2014 року як початок перебігу позовної давності для судового захисту прав ОСОБА_2 . Очевидно, що ніяк не могло бути відомо під час розгляду даної справи про те, що до 18 червня 2014 року права ОСОБА_2 не порушувалися. Існуюча, а тому нововиявлена, а не нова обставина відсутності до 18 червня 2014 року права на судовий захист у ОСОБА_2 процесуально ототожнена із неназваними доказами та їх переоцінкою;
- оскаржена ухвала нічим необґрунтована, а її розпливчатий контекст про наявність нововиявлених обставин не відповідає резолютивній частині про їх відсутність;
- в оскарженій постанові відсутні посилання на будь-які докази, про «переоцінку» яких йдеться, що свідчить про їх недослідження колегією суддів;
- суддею Рейнарт І. М., котра приймала 18 березня 2014 року ухвалу про залишення без змін рішення суду від 30 грудня 2013 року (провадження № 22-4/796/3656/2014), в порушення пунктів 3, 5 частини першої статті 36 ЦПК не взято самовідвід, натомість ОСОБА_1 про відвід судді не заявляв, оскільки на військовій службі була відсутня можливість це зробити після апеляційного оскарження.
9. Верховний Суд робить висновки, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити на підставі частини четвертої статті 394 ЦПК.
10. Вказаною нормою ЦПК (див. пункт 9) передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
11. Мотивами, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження, є такі.
12. Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.
13. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду лише тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення (рішення Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії»). Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення ЄСПЛ від 24 липня 2003 року у справі «Рябих проти росії», рішення ЄСПЛ від 29 січня 2016 року у справі «Устименко проти України»).
14. Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.
15. Порядок перегляду судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами у цивільних справах врегулювано главою 3 розділу 5 ЦПК.
16. Процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, положенням законодавства України та мають бути збалансовані з ефективністю правового захисту і обов`язковістю остаточних рішень судів усіх інстанцій як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.
17. Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК рішення, постанова або ухвала, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
18. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частини другої статті 423 ЦПК).
19. Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13).
20. Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 752/4995/17).
21. Нововиявленими є обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі; обґрунтовують вимоги або заперечення сторін; можуть вплинути на висновки суду про права й обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені, коли суд ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення; стали відомими тільки після його ухвалення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17).
22. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися доказами, що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц).
23. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина четверта, п`ята статті 423 ЦПК).
24. ЄСПЛ у рішенні від 18 листопада 2004 року по справі «Правєдная проти росії» зазначив, що одним із аспектів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, окрім іншого, передбачає, що, якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду. Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало законної сили, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості надати цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним.
25. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
26. ОСОБА_1 як нововиявлені обставини зазначає, що права позивача ОСОБА_2 до 18 червня 2014 року жодним чином не були порушені. Про це заявнику як відповідачу і позивачу у цій справі не було відомо до березня 2016 року, а стало про це відомо після отримання інформації про залишення без змін рішення Печерського райсуду м. Києва від 15 серпня 2016 року у цивільній справі № 757/1475/15-ц, що у свою чергу є підставою для перегляду рішення Печерського райсуду м. Києва від 30 грудня 2013 року внаслідок істотної для справи обставини (вирішення цивільної справи № 2-215/11 за позовною вимогою особи, чиї права не було порушено на час їй розгляду) (див. пункт 4).
27. Суди правильно виснували, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 як на нововиявлені, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень статті 423 ЦПК не є нововиявленими обставинами.
28. Для цих правовідносин важливим є підхід про те, що не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах (див. постанови Верховного Суду від 27 серпня 2019 року у справі № 920/1077/16, від 15 січня 2020 року у справі № 916/24/17).
29. Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зробив правильний висновок про відсутність правових підстав для перегляду рішення Печерського районного суду м. Києва від 30 грудня 2013 року за нововиявленими обставинами, оскільки зазначені ОСОБА_1 обставини як нововиявлені не є такими відповідно до статті 423 ЦПК. Такий підхід повністю відповідає сталій практиці Верховного Суду із цього питання (див. пункт 28).
30. Доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами приписів статті 423 ЦПК, а є незгодою ОСОБА_1 з висновками судів, зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами.
31. Не можуть бути підставою для скасування судових рішень доводи ОСОБА_1 щодо незаявлення суддею Рейнарт І. М. самовідводу (див. пункт 8). За змістом пункту другого частини першої статті 411 ЦПК скасування судового рішення може мати місце, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід. Проте у цій справі відповідний відвід складу суду про апеляційному перегляді не заявлявся.
32. З огляду на наведене у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 25 листопада 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 травня 2026 року, оскільки скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, наведені у скарзі доводи висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Керуючись статтями 258-261, 394 ЦПК, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 25 листопада 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 травня 2026 року у справі № 2-215/11.
2. Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: П. І. Пархоменко
Д. А. Гудима
Є. В. Краснощоков