ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2026 року Справа №160/19491/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
07.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, у якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невнесенні до Єдиного Державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , з військового обліку на підставі ч. 2,4 статті 28, ст.32 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» в редакції від 11.08.2013, що був чинний станом на 23.09.2013 та повторного постановлення на військовий облік 29.05.2025 на підставі Постанови КМУ від 16.08.2024 № 932 "Про реалізацію експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів";
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного Державного реєстру призовників військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , з військового обліку на підставі ч. 2, 4 статті 28, ст.32 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» в редакції від 11.08.2013, що був чинний станом на 23.09.2013 у зв`язку із настанням граничного віку перебування в запасі.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він перебував на військовому обліку, проте 23.09.2013 його виключено з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі - 40 років, про що свідчить відповідна відмітка ІНФОРМАЦІЯ_4 АДРЕСА_1 у військовому квитку. 09.01.2026 з відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, отриманих через електронний кабінет військовозобов`язаного у застосунку «Резерв+», позивачу стало відомо, що він обліковується як військовозобов`язаний та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Позивач вважає, що після виключення з військового обліку особа перестає бути військовозобов`язаною, а тому на неї не поширюються вимоги законодавства щодо військового обов`язку. На переконання позивача, рішення про виключення з військового обліку є остаточним, а повторному взяттю на такий облік він не підлягає; із заявою про взяття на військовий облік до відповідача позивач не звертався та особисто до нього не з`являвся.
01.06.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про внесення до Реєстру відомостей про його виключення з військового обліку, проте листом від 05.06.2026 відповідач фактично відмовив у задоволенні цієї заяви, повідомивши про зарахування позивача на військовий облік шляхом автоматичної верифікації та рекомендувавши особисто звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за теперішнім місцем проживання.
Позивач наголосив, що повторне взяття на військовий облік особи, яку остаточно виключено з нього у 2013 році, погіршує її наявне правове становище, звужує зміст та обсяг конституційних прав і суперечить принципу незворотності дії нормативно-правових актів у часі. Відомості Реєстру щодо позивача не відповідають відомостям його військового квитка, а невнесення відповідачем актуальної інформації свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.07.2026 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам Кодексу адміністративного судочинства України.
10.07.2026 до суду надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи з 10.08.2026.
Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
27.07.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечував. У відзиві зазначив, що позивач відповідно до відомостей військово-облікового документа є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 . Рішення про взяття позивача на військовий облік відповідач не приймав - позивача взято на облік автоматично, за рішенням вищого штабу, у ході реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 № 932.
Відповідач наголосив, що на час досягнення позивачем 40-річного віку граничний вік перебування в запасі другого розряду для осіб рядового складу становив 40 років, однак у подальшому Законом України від 27.03.2014 № 1169-VII цей вік підвищено до 50 років, а Законом України від 22.07.2014 № 1604-VII -з до 60 років. Оскільки позивач граничного віку перебування в запасі не досяг, законні підстави для внесення до Реєстру відомостей про його виключення з військового обліку відсутні.
Щодо посилань позивача на незворотність дії нормативно-правових актів у часі відповідач зазначив, що публічно-правові відносини з громадянами України щодо захисту незалежності та територіальної цілісності України станом на момент підвищення граничного віку перебування в запасі не припинилися, а тому нове нормативне регулювання поширюється на них з дня набрання ним чинності.
03.08.2026 до суду надійшла відповідь позивача на відзив, у якій наполягав на задоволенні позовних вимог. Позивач зазначив, що зміни законодавства щодо граничного віку перебування в запасі набрали чинності вже після його виключення з військового обліку та не містять положень про повторне взяття на облік осіб, які були з нього виключені. Крім того, ані Порядком ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 28.03.2022 № 94, ані Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559, не передбачено вимоги особистого прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для внесення змін до Реєстру, а тому відповідач безпідставно відмовив у внесенні змін та запропонував позивачу прибути особисто.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 народився у м. Луганську, є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України у формі картки № НОМЕР_2 , виданого 07.12.2018 (унікальний номер запису в Реєстрі 19720730-04610), та копією довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру від 15.12.2018 № 50356-2018.
Згідно з військовим квитком серії НОМЕР_3 позивачу присвоєно військове звання «рядовий»; у розділі IV квитка зазначено категорію обліку 1, групу обліку СА, склад - солдати.
Як вбачається з п. 34 розділу IX військового квитка серії НОМЕР_3 , позивача 23.09.2013 виключено з військового обліку за досягненням граничного віку перебування в запасі; відмітка засвідчена підписом військового комісара та скріплена печаткою ІНФОРМАЦІЯ_6 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
У розділі VIII зазначеного військового квитка проставлено штампи ІНФОРМАЦІЯ_4 про прийняття на облік та зняття з обліку від 23.09.2013.
Згідно з розширеними даними з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сформованими 09.01.2026, позивач обліковується за категорією «військовозобов`язаний» та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 ; дата взяття на облік - 05.03.2009; підстава зняття (виключення) - відсутня; позивачу надано відстрочку від мобілізації до 02.02.2026 за типом «Студент, аспірант».
Згідно з розширеними даними з того самого Реєстру, сформованими 11.03.2026, позивачу надано відстрочку від мобілізації до 03.05.2026 за типом «Студент, аспірант»; інші облікові відомості щодо позивача не змінилися.
01.06.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою вих. № 0106/6/2026 про внесення змін та актуальної інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, у якій просив внести відомості про його виключення з військового обліку 23.09.2013 у зв`язку з досягненням граничного віку. Заяву зареєстровано відповідачем за вх. № Ж-849 від 03.06.2026.
Листом від 05.06.2026 № ЩТ/2854 відповідач повідомив позивача, що 29.05.2025 його зараховано на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом автоматичної верифікації на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 № 932, а також роз`яснив необхідність прибути до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем фактичного проживання (перебування) для взяття на військовий облік та внесення відповідних відомостей до Реєстру.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо невнесення до Реєстру відомостей про виключення з військового обліку протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення та своєчасно.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону № 2232-XII у редакції, чинній станом на 23.09.2013, військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділялися на розряди за віком: перший розряд - до 35 років; другий розряд: рядовий склад - до 40 років, сержанти і старшини - до 45 років, прапорщики і мічмани - до 50 років. Згідно з ч. 4 цієї статті граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» від 27.03.2014 № 1169-VII до ст. 28 Закону № 2232-XII внесено зміни, якими граничний вік перебування в запасі другого розряду підвищено до 50 років, а Законом України «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 22.07.2014 № 1604-VII - до 60 років. Згідно з ч. 4 ст. 28 Закону № 2232-XII у чинній редакції граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі.
Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону № 2232-XII військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання.
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які досягли граничного віку перебування в запасі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 2232-XII взяттю на військовий облік військовозобов`язаних підлягають, зокрема, громадяни України, які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку. Частиною 5 ст. 37 цього Закону визначено перелік підстав для зняття з військового обліку військовозобов`язаних, серед яких досягнення граничного віку перебування в запасі відсутнє.
Згідно зі ст. 32 Закону № 2232-XII військовозобов`язані, які досягли граничного віку перебування в запасі, а також визнані військово-лікарськими комісіями непридатними для військової служби, виключаються з військового обліку і переводяться у відставку.
Згідно з пп. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі - Закон № 1951-VIII) основними засадами ведення Реєстру є обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей, а також повнота та актуалізація відомостей Реєстру.
Відповідно до ч. 8, 9 ст. 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, які забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Згідно з п. 143 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, громадяни України чоловічої статі віком від 25 до 60 років, які не перебувають на військовому обліку військовозобов`язаних та резервістів, беруться на такий облік на підставі відомостей, отриманих Міноборони шляхом електронної інформаційної взаємодії.
Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень полягає у невчиненні ним юридично значущих та обов`язкових дій, які він відповідно до закону зобов`язаний був вчинити. Відтак для визнання бездіяльності протиправною суд насамперед має встановити наявність у суб`єкта владних повноважень відповідного обов`язку.
Судом встановлено, що позивач має військове звання рядового складу, а тому граничний вік перебування в запасі другого розряду становив для нього 40 років за ч. 2 ст. 28 Закону № 2232-XII у редакції, чинній до 27.03.2014. Цього віку позивач досяг 30.07.2012, а відмітку про виключення з військового обліку за досягненням граничного віку внесено до його військового квитка 23.09.2013.
Водночас з набранням чинності Законом № 1169-VII та Законом № 1604-VII законодавець послідовно підвищив граничний вік перебування військовозобов`язаних у запасі спочатку до 50, а згодом до 60 років.
Спірні у цій справі правовідносини - перебування позивача на військовому обліку та відмова відповідача внести до Реєстру відомості про його виключення з військового обліку - виникли у 2025-2026 роках, тобто після набрання чинності наведеними змінами. Отже, до цих правовідносин підлягає застосуванню ст. 28 Закону № 2232-XII у чинній редакції.
Станом як на час звернення позивача до відповідача із заявою від 01.06.2026, так і на час вирішення цього спору позивач 60-річного віку не досяг, а тому граничного віку перебування в запасі не набув. Відтак підстава для виключення з військового обліку, передбачена п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII, щодо позивача відсутня, а сам позивач є військовозобов`язаним та підлягає військовому обліку за місцем проживання.
Оскільки Реєстр призначений для збирання, зберігання, обробки та використання актуальних, повних і достовірних даних про військовозобов`язаних, внесення до нього відомостей про виключення позивача з військового обліку за досягненням граничного віку суперечило б чинному правовому регулюванню та фактичному правовому статусу позивача.
За таких обставин обов`язок вчинити дії, про які просить позивач, у відповідача відсутній, а тому його бездіяльність не може бути визнана протиправною.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 09.04.2026 у справі № 280/6524/24, в якій суд касаційної інстанції вказав, що у зв`язку з продовженням граничного віку перебування в запасі позивача було автоматично поновлено в запасі незалежно від того, чи перебував він на військовому обліку, оскільки він не досягнув 60-річного віку, тобто повинен згідно з чинним законодавством перебувати на військовому обліку військовозобов`язаних. У цій же постанові Верховний Суд зазначив, що з часу набрання чинності змін до Закону № 2232-XII він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі, а оскільки спірні правовідносини виникли після внесення відповідних змін, відсутні підстави стверджувати про наявність зворотної дії закону.
Наведена правова позиція сформульована у справі з подібними фактичними обставинами - виключення особи рядового складу з військового обліку за досягненням 40-річного віку до внесення змін до ст. 28 Закону № 2232-XII та подальше поновлення такої особи на військовому обліку, а тому відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Суд окремо оцінює доводи позивача про те, що повторному взяттю на військовий облік підлягають лише особи, зняті з такого обліку, а не виключені з нього.
У постанові від 21.05.2025 у справі № 280/2880/24 Верховний Суд справді зазначив, що законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», різними є як підстави, так і правові наслідки цих дій, а громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, тоді як зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних.
Водночас наведений висновок сформульовано у справі з іншим предметом спору - щодо зняття з військового обліку військовозобов`язаного у зв`язку з оформленням виїзду на постійне місце проживання за кордон, а не щодо правових наслідків підвищення законодавцем граничного віку перебування в запасі. Саме таке розмежування провів Верховний Суд у постанові від 09.04.2026 у справі № 280/6524/24, який, пославшись на висновки у справі № 280/2880/24, дійшов висновку про автоматичне поновлення особи в запасі у зв`язку з продовженням граничного віку перебування в запасі.
Крім того, за п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону № 2232-XII у редакції, чинній як на час звернення позивача до відповідача із заявою від 01.06.2026, так і на час вирішення цього спору, взяттю на військовий облік військовозобов`язаних підлягають, зокрема, громадяни України, які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку. Отже, твердження позивача про те, що особа, виключена з військового обліку, за жодних умов не може бути взята на такий облік повторно, не узгоджується з чинним правовим регулюванням.
Приписи ст. 32 Закону № 2232-XII, на які посилається позивач, пов`язують виключення з військового обліку та переведення у відставку з досягненням граничного віку перебування в запасі. Оскільки за чинною редакцією ч. 2 ст. 28 цього Закону позивач такого віку не досяг, підстав для застосування ст. 32 до спірних правовідносин немає.
Щодо доводів позивача про порушення принципу незворотності дії нормативно-правових актів у часі суд зазначає наступне. У Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України дійшов висновку, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності.
Правовідносини щодо виконання громадянами України військового обов`язку є триваючими і на момент запровадження нового правового регулювання не припинилися. Підвищення граничного віку перебування в запасі поширюється на відносини, що тривали та виникли після набрання відповідними змінами чинності, і не надає закону зворотної дії. Відтак наведені доводи є необґрунтованими.
Доводи позивача про те, що він не належить до жодної з категорій, визначених ч. 9 ст. 1 Закону № 2232-XII, суд відхиляє, оскільки за чинною редакцією ст. 28 цього Закону позивач, який не досяг 60-річного віку, перебуває в запасі, а отже, є військовозобов`язаним у розумінні наведеної норми.
Суд вважає безпідставними також посилання позивача на те, що відомості Реєстру мають бути приведені у відповідність із записом у його військовому квитку. Відмітка від 23.09.2013 засвідчує обставину, яка мала місце в минулому за іншого правового регулювання, і не спростовує того, що на цей час позивач відповідає ознакам військовозобов`язаного. Приписи п. 4 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559, визначають механізм усунення розбіжностей в облікових даних, проте не є підставою для внесення до Реєстру запису, що не відповідає чинному законодавству.
Крім того, суд враховує, що згідно з розширеними даними з Реєстру від 09.01.2026 та від 11.03.2026 позивачу надавалася відстрочка від мобілізації за типом «Студент, аспірант» - до 02.02.2026 та до 03.05.2026 відповідно. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається військовозобов`язаним, що додатково підтверджує перебування позивача у відповідному правовому статусі та спростовує його доводи про те, що він не є військовозобов`язаним.
Розбіжність між зазначеною у відзиві та в листі відповідача датою зарахування позивача на військовий облік (29.05.2025) і датою взяття на облік, відображеною в Реєстрі (05.03.2009), на висновки суду не впливає, адже правовою підставою перебування позивача на військовому обліку є приписи ст. 28, 33, 37 Закону № 2232-XII у чинній редакції, а не конкретна облікова дія відповідача.
Щодо решти доводів позивача суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні у справі «Проніна проти України» від 18.07.2006, згідно з якою п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, проте це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Оскільки у задоволенні позову відмовлено, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез