ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА
20 серпня 2026 р. Справа №160/20557/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ремез К.І., розглянувши заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
УСТАНОВИВ:
15.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, у якій позивач просив суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті №14/26-26 від 30.06.2026.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді К.І. Ремез.
16.07.2026 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
20.08.2026 за допомогою підсистеми "Електронний суд" від представника позивача - адвоката Левицької Ганни Леонідівни надійшла заява про забезпечення позову, у якій заявник просив суд зупинити стягнення у виконавчому провадженні №81786897, відкритому державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кірсановим Сергієм Івановичем, на підставі Постанови №14/26-26, виданого 30.06.2026 про стягнення з ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 34000,00 грн, а також направити ухвалу про забезпечення позову для негайного виконання до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
В обґрунтування заяви заявник зазначив, що в провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває справа №160/20557/26 щодо правомірності постанови про накладення штрафу від 30.06.2026 №14/26-26. Незважаючи на це, 13.08.2026 відповідачем подано зазначену постанову до примусового виконання, у зв`язку з чим 20.08.2026 відкрито виконавче провадження №81786897 та накладено арешт на грошові кошти заявника, у тому числі на рахунках, які використовуються для здійснення підприємницької діяльності. Заявник посилається на частину сьому статті 44 Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", за якою в разі оскарження рішення у суді суб`єкт господарювання сплачує штраф після прийняття відповідного рішення керівником органу ринкового нагляду або судом, та вказує, що в разі задоволення позову йому доведеться вживати додаткових заходів для повернення стягнутих коштів.
Судом встановлено, що у провадженні суду перебуває справа №160/20557/26 за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови №14/26-26 від 30.06.2026, якою на позивача накладено штраф у розмірі 34 000,00 грн.
13.08.2026 Управлінням державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області подано до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України заяву про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цієї постанови.
20.08.2026 постановою державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кірсанова С.І. відкрито виконавче провадження №81786897 з примусового виконання постанови №14/26-26 від 30.06.2026 про стягнення з ФОП ОСОБА_1 штрафу в сумі 34 000,00 грн; цією ж постановою вирішено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 3 400,00 грн.
20.08.2026 постановою того самого державного виконавця накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, та належать боржнику ОСОБА_1 , у межах суми звернення стягнення, яка становить 37 800,00 грн.
Статтями 150-158 КАС України визначаються підстави, види забезпечення позову, зміст і форма відповідної заяви про забезпечення позову, порядок її подання та розгляд, порядок виконання та скасування заходів забезпечення позову, а також відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову.
Суд вважає за можливе вирішити цю заяву на підставі частини 1 статті 154 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Наведеною нормою процесуального закону передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову і суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Згідно з частиною 4 статті 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Відповідно до частин першої, другої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до частини 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно із частиною 6 статті 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Водночас будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, із відповідними наслідками (майновими, репутаційними, службовими, професійними тощо).
З аналізу вищенаведеного слідує, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02 квітня 2025 року у справі №320/16011/24, від 16 червня 2026 року у справі №140/9757/25 та від 02 липня 2026 року у справі №120/11858/25.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Згідно з Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989, суд, який постановляє вжити заходи забезпечення позову, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
З системного аналізу наведених процесуальних норм слідує, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у цьому конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
За приписами частини сьомої статті 44 Закону України від 02.12.2010 №2735-VI "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" суб`єкт господарювання має сплатити штраф у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання постанови про його накладення; у разі несплати штрафу в зазначений строк примусове виконання постанов про накладення штрафу здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Отже, постанова №14/26-26 від 30.06.2026, правомірність якої є предметом спору у цій справі, є самостійним виконавчим документом у розумінні статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", і саме на її підставі відкрито виконавче провадження №81786897.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача. Відповідно до частини першої статті 18 цього Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа, а за частиною першою статті 35 цього Закону у такому випадку виконавчі дії зупиняються до розгляду питання по суті.
Водночас стаття 34 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачає зупинення вчинення виконавчих дій у разі оскарження виконавчого документа в судовому порядку. Тобто у Законі України "Про виконавче провадження" відсутній механізм, який дозволяв би зупинити виконання оскаржуваної позивачем постанови до ухвалення судового рішення по суті, інакше як шляхом вжиття судом заходів забезпечення позову.
Враховуючи вимогу про урахування специфіки правовідносин та їх законодавчого врегулювання, суд звертає особливу увагу на те, що частиною сьомою статті 44 Закону України №2735-VI прямо передбачено: суб`єкт господарювання має право оскаржити рішення органу ринкового нагляду про накладення штрафу до керівника органу ринкового нагляду, а також у судовому порядку; у разі оскарження рішення у суді суб`єкт господарювання сплачує штраф після прийняття відповідного рішення керівником органу ринкового нагляду або судом.
Тобто законодавець у спеціальному законі сам пов`язав момент сплати штрафу, який оскаржується в судовому порядку, із ухваленням судового рішення. Оскільки водночас Закон України "Про виконавче провадження" не містить механізму, що дозволяв би виконавцю зупинити виконавчі дії через сам факт судового оскарження, вжиття судом заходів забезпечення позову є єдиним способом узгодити фактичний стан виконавчого провадження з приписом частини сьомої статті 44 Закону №2735-VI.
У цій справі оскаржується постанова органу ринкового нагляду, ухвалена на підставі Закону №2735-VI, частина сьома статті 44 якого містить пряму норму про сплату штрафу після прийняття рішення судом.
Щодо того, у чому полягатимуть дії, спрямовані на відновлення прав позивача, та чи будуть значними пов`язані з ними витрати, суд зазначає таке. Стягнення з позивача коштів у виконавчому провадженні №81786897 здійснюється на підставі постанови суб`єкта владних повноважень, а не на підставі судового рішення. За статтею 380 КАС України поворот виконання здійснюється лише щодо скасованого судового рішення. Отже у разі задоволення позову та скасування постанови №14/26-26 процедура повороту виконання до вже стягнутих сум застосована бути не може, а повернення коштів, зарахованих до Державного бюджету України, потребуватиме від позивача окремих звернень за межами цього судового провадження, із відповідними витратами часу та коштів. Окремо суд ураховує, що позивачеві додатково нараховано виконавчий збір у розмірі 3 400,00 грн, а загальна сума звернення стягнення становить 37 800,00 грн, тобто перевищує розмір самого штрафу.
Отже, невжиття заходів забезпечення позову у цій справі призведе до того, що штраф буде фактично стягнуто ще до того, як суд ухвалить рішення, з яким спеціальний закон пов`язує виникнення обов`язку зі сплати, а позивач не зможе захистити свої права в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду. Це й є тою обставиною, яка свідчить про істотне ускладнення ефективного захисту та поновлення прав позивача у розумінні пункту 1 частини другої статті 150 КАС України.
При цьому суд виходить не з майнового стану позивача чи його спроможності сплатити штраф - відповідних доказів до заяви не додано і суд їх не оцінює, - а виключно з того, що примусове стягнення до ухвалення рішення судом відбувається всупереч порядку сплати штрафу, визначеному частиною сьомою статті 44 Закону №2735-VI. Ця обставина підтверджена доказами, доданими до заяви, а саме постановами державного виконавця від 20.08.2026 про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів, тобто не є припущенням.
Надаючи оцінку заяві про забезпечення позову, суд зазначає, що предмет позову та обраний позивачем вид забезпечення позову пов`язані між собою: виконавче провадження №81786897 здійснюється виключно на підставі постанови, яку позивач просить визнати протиправною та скасувати, а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити в подальшому ефективний захист його прав. Заборона, встановлена пунктом 5 частини третьої статті 151 КАС України, у цій справі не застосовується, оскільки акт, стягнення на підставі якого зупиняється, є предметом оскарження в цій адміністративній справі. Інших обмежень, передбачених частинами третьою - дев`ятою статті 151 КАС України, судом не встановлено.
Захід забезпечення позову є співмірним із заявленою позовною вимогою: він не скасовує ані постанову №14/26-26, ані постанов державного виконавця, не припиняє виконавчого провадження, не знімає накладеного арешту та не позбавляє відповідача права на примусове виконання постанови в разі відмови у задоволенні позову. Захід має тимчасовий характер, діє до набрання законної сили рішенням суду у цій справі, спрямований виключно на збереження існуючого становища і не зумовлює фактичного вирішення спору по суті. Прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу, він не зачіпає.
Щодо протиправності спірної постанови суд зазначає, що оцінку такій буде надано судом при вирішенні справи по суті. Підстава, передбачена пунктом 2 частини другої статті 150 КАС України, в основу цієї ухвали не покладається.
Окрім того, суд виходить з того, що тимчасове збереження прав позивача до розгляду справи по суті не вплине на порушення прав та інтересів відповідача, при цьому стане ефективним судовим захистом в разі прийняття судом рішення на користь позивача. Суд доходить висновку, що при задоволенні заяви про забезпечення позову баланс інтересів сторін спору буде дотриманий.
До заяви додано квитанцію ID 1829-1982-5100-1834 від 20.08.2026 про сплату судового збору в розмірі 798,72 грн, що відповідає ставці, встановленій підпунктом 6 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб), із застосуванням коефіцієнта 0,8, передбаченого частиною третьою статті 4 цього Закону. Вимог статті 152 КАС України заявником додержано.
За таких обставин заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Вимога заявника про направлення ухвали для негайного виконання до органу державної виконавчої служби самостійним заходом забезпечення позову не є та стосується порядку виконання ухвали, який суд визначає відповідно до частини 6 статті 154 та частини 2 статті 156 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 151, 152, 153, 154, 155, 156, 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Забезпечити позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні ВП №81786897, яке здійснюється Індустріальним відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в особі державного виконавця Кірсанова Сергія Івановича на підставі виконавчого документа - постанови №14/26-26, виданої 30.06.2026 Управлінням державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення штрафу в розмірі 34 000,00 грн, - до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі №160/20557/26.
Копію цієї ухвали негайно надіслати учасникам справи та направити для негайного виконання до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження (частина перша статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України). Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (частина восьма статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме - шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя К.І. Ремез