ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
20 серпня 2026 року Справа 160/21573/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ремез К.І., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про роз`єднання позовних вимог в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
УСТАНОВИВ:
21.07.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2026 відкрито провадження в адміністративній справі № 160/21573/26; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами з 21.08.2026.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2026 провадження у справі № 160/21573/26 зупинено у зв`язку з переглядом судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку об`єднаною палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у адміністративній справі № 240/401/26.
13.08.2026 за допомогою підсистеми «Електронний суд» до суду надійшло клопотання позивача про роз`єднання позовних вимог (вхідний № 52710/26), у якому ОСОБА_1 просить: роз`єднати позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії; виділити у самостійне провадження та залишити у межах справи № 160/21573/26 позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.01.2020 та про зобов`язання нарахувати і виплатити таку індексацію; поновити провадження у справі № 160/21573/26 в частині виділених в окреме провадження позовних вимог.
Клопотання обґрунтоване тим, що правовідносини, які є предметом розгляду у справі № 240/401/26, не є подібними до правовідносин, пов`язаних з виплатою індексації грошового забезпечення, а тому подальше очікування рішення касаційної інстанції в цій частині, на думку позивача, суперечить принципам процесуальної економії та ефективності судового процесу і порушує його право на розгляд справи упродовж розумного строку, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Згідно з частиною першою статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Відповідно до частини шостої статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.
За частиною сьомою статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України про роз`єднання позовних вимог, про відмову в роз`єднанні позовних вимог суд постановляє ухвалу.
Із наведеної норми випливає, що роз`єднання позовних вимог є дискреційним правом суду, а не його обов`язком, і єдиним критерієм для його реалізації закон визначає сприяння виконанню завдання адміністративного судочинства. На таке розуміння частини шостої статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 липня 2026 року у справі № 990/166/26, зазначивши, що закон установлює умову, за якої суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або кілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Заявлені у цій справі позовні вимоги стосуються нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.01.2020, а також перерахунку та виплати грошового забезпечення за періоди з 01.02.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 19.05.2023.
Усі ці вимоги заявлені однією особою до одного й того самого відповідача, випливають з одних і тих самих правовідносин - проходження позивачем військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 та обов`язку відповідача нарахувати і виплатити йому грошове забезпечення за час такої служби, охоплюють безперервний період з 01.03.2018 по 19.05.2023 і стосуються одних і тих самих складових грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавок, премії, грошової допомоги для оздоровлення). Предметом доказування в обох групах вимог є одні й ті самі обставини - склад, розмір та порядок нарахування і виплати позивачу грошового забезпечення за весь спірний період, які підтверджуються одними й тими самими доказами, що надаються відповідачем.
Таким чином, позовні вимоги об`єднані позивачем в одній позовній заяві з додержанням частини першої статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України - як пов`язані між собою підставою виникнення та поданими доказами.
Роз`єднання таких вимог мало б наслідком одночасний розгляд двох самостійних справ між тими самими сторонами, з тотожним предметом доказування і тим самим масивом доказів, який довелося б витребовувати та досліджувати двічі, а також створювало б ризик неоднакової оцінки одних і тих самих обставин у різних провадженнях. За таких умов роз`єднання позовних вимог не сприяло б виконанню завдання адміністративного судочинства, визначеного статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а навпаки - ускладнило б розгляд спору.
Крім того, суд враховує, що провадження у справі № 160/21573/26 зупинено ухвалою від 06.08.2026, яка є чинною та в установленому законом порядку не скасована.
Відповідно до частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Обставини, що зумовили зупинення провадження у цій справі, не усунуті: судове рішення касаційної інстанції у справі № 240/401/26, переданій на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, законної сили не набрало. За таких обставин передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для поновлення провадження у справі, у тому числі в частині окремих позовних вимог, немає.
Доводи, наведені в клопотанні, за своїм змістом зводяться до незгоди позивача з ухвалою суду від 06.08.2026 про зупинення провадження у справі. Водночас така ухвала згідно з пунктом 11 частини першої статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду, тоді як її перегляд судом, який її постановив, шляхом вирішення клопотання про роз`єднання позовних вимог процесуальним законом не передбачений.
Посилання позивача на приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розгляду справи упродовж розумного строку суд не залишає поза увагою, проте зазначає, що зупинення провадження на підставі пункту 5 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України має легітимну мету - забезпечення єдності судової практики та уникнення ухвалення рішення, яке суперечило б правовому висновку об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, а право позивача на перевірку такого процесуального рішення забезпечується можливістю апеляційного оскарження ухвали від 06.08.2026.
За таких обставин суд не вбачає підстав для роз`єднання позовних вимог у справі № 160/21573/26, а тому у задоволенні клопотання позивача належить відмовити.
Керуючись статтями 172, 236, 237, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про роз`єднання позовних вимог у адміністративній справі № 160/21573/26 - відмовити.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи у відповідності до вимог ч. 3 ст. 293 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез