ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
20 серпня 2026 року м. Ужгород № 260/5864/26
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Калинич Я.М., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування наказу,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якому просить:
1. Визнати протиправним та скасувати Наказ Голови Державної прикордонної служби України від 07.12.2020 року №1186-ОС про скасування наказів Голови Державної прикордонної служби України від 07.05.2020 року №417-ОС, від 08.05.2020 року №427-ОС, від 08.05.2020 року №429-ОС, від 22.07.2020 року №699-ОС, від 14.08.2020 року №792-ОС.
2. Зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України сплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в сумі 611605,00 грн.
3. Зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України виплатити одноразову грошову допомогу та провести повний розрахунок всіх належних сум які мали здійснюватися при звільненні ОСОБА_1 зі служби.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст.160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї матеріали суддя встановив, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст.160, 161 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 160 КАС України, у позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінет.
Як вбачається із позовної заяви, позивачем не зазначено про наявність або відсутність електронного кабінету як позивача, так і відповідача.
Відповідно до приписів п.5 ч.5 ст.160 КАС України у позовній заяві зазначається виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги із зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини.
Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч.4 ст.161 КАС України).
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (ч.2 ст.94 КАС України).
Частиною 1 статті 80 КАС України визначено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Позивач заявив клопотання про витребування доказів від відповідача, а саме витягу з наказу Голови Державної прикордонної служби України 08.05.2020 року №427-ОС «Про зарахування полковника ОСОБА_1 (П-000009) до списків особового складу Державної прикордонної служби України».
Позивач зазначає, що звертався до Адміністрації Державної прикордонної служби України з проханням надати йому копію наказу Голови ДПСУ від 07.12.2020 року №1186-ОС, однак йому було відмовлено. Проте доказів звернення та доказів відмови у видачі копії спірного наказу позивачем до позовної заяви не додано.
Положеннями частини 2 статті 80 КАС України передбачено, що у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується;
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
У контексті наведеного суд відмічає, що позовна заява, зокрема її прохальна частина, не може містити вимог про витребування доказів. У разі необхідності заява про витребування доказів викладається окремо із зазначенням заходів, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, доказів вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 5 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
У розумінні пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України позивач проходить публічну службу, а отже строки звернення до суду у цих правовідносинах становлять один місяць, які відповідно до статті 122 КАС України та усталеної судової практики обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач зазначає, що про існування оскаржуваного наказу дізнався тільки в липні 2026 року. В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду зазначає, що є особою з інвалідністю внаслідок війни 2-ї групи, отриманою в результаті тяжких поранень при участі в бойових діях, у зв`язку з чим стан здоров`я вкрай незадовільний та потребує постійного лікування - як амбулаторного, так і стаціонарного.
Протягом періоду з 2020 року по даний час стан здоров`я позивача значно погіршився і весь цей період він проходив періодично лікування як амбулаторно, так і стаціонарно. Тому вживати заходів про встановлення наявності вказаного наказу та будь-яких інших додаткових кадрових наказів позивач не мав можливості.
Також однією із причин є збройна агресія та військові дії російської федерації проти України. 24.02.2022р. у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан. Режим воєнного стану триває і до цього часу. На значній території України ведуться активні бойові дії. Позивач так як і інші громадяни України в свою чергу, позбавлений можливості в повній мірі реалізовувати свої права, передбачені законом.
З цього приводу суд звертає увагу, що законодавче обмеження строку звернення до суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть уважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Будь-яких доказів поважності пропущення строку звернення до суду позивач не надав.
Втім, як видно зі змісту заявленого клопотання, позивач обмежився загальним посиланням на введення в країні воєнного стану, однак при цьому не надає жодних доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного звернення її до суду з мотивів введення в країні воєнного стану та наявності вищезазначених обставин.
Верховний Суд у постанові від 25.08.2022 в справі №240/3771/21 вказав на те, що введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Питання поновлення або наявності підстав для продовження відповідного процесуального строку вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у відповідній заяві.
Отже, саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на неможливість вчасного звернення до суду, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.
На сьогодні Верховним Судом сформовано правову позицію, згідно з якою введення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №990/115/22, постанови Верховного Суду від 25.10.2022 у справі №620/7233/21, від 24.10.2022 у справі №160/175/22 та від 22.09.2022 у справі №140/13772/21).
Тобто, введення воєнного стану може бути поважною причиною пропущення процесуального строку якщо це пов`язано не з загальними, а конкретними причинами, що практично, а не теоретично, заважали вчасно виконати процесуальну дію.
Позивачем не доведено, що між пропуском процесуального строку і введенням воєнного стану є безпосередній, прямий, причинний зв`язок.
Крім того, суд зауважує, що позивач, відповідно до наданої ним довідки внутрішньо переміщеної особи з 02.06.2022 року фактично проживає/перебуває в АДРЕСА_1 .
Також згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, позивач неодноразово, протягом періоду з 07.12.2020 року звертався до суду за захистом своїх порушених прав. Зокрема: 08.01.2021 року подав касаційну скаргу адміністративній справі №826/10538/17; 29.03.2021 року подав касаційну скаргу адміністративній справі №826/10538/17; 06.12.2022 року подав заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду; подав касаційну скаргу на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2024 року у справі №826/10538/17.
Отже, доводи позивача про те, що за станом здоров`я та введенням воєнного стану в країні він не зміг дізнатися про оскаржуване рішення та звернутися до суду, нівелюються.
Ознайомлення позивача у липні 2026 року з оскаржуваним рішенням не свідчить про те, що позивач не знав або не міг знати про порушення своїх прав.
За наведених обставин, наразі позивачем не доведено поважності причин пропуску строку для звернення до суду із цим позовом.
Зазначені ним у клопотанні про поновлення строку обставини визнаються судом неповажними.
Про наявність інших підстав, які б свідчили про поважність причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, у заяві позивач не повідомляє.
Ч.1 ст.123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з пунктом 11 частини п`ятої статті 160 КАС України, у позовній заяві позивач зазначає власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Позивач, в порушення пункту 11 частини п`ятої статті 160 КАС України, не підтвердив письмово про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Тому позивачу необхідно письмово підтвердити про те, що ним не поданого іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною другою статті 169 КАС України передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Враховуючи вищенаведене, позов необхідно залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених недоліків шляхом надання (надіслання) до Закарпатського окружного адміністративного суду:
1) уточненої позовної заяви без вимог щодо витребування доказів, зазначивши про наявність або відсутність електронного кабінету сторін;
2) письмово підтвердити про те, що ним не поданого іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав;
3) у разі необхідності - окремого клопотання про витребування доказів, оформлене відповідно до вимог ст.ст.80, 167 КАС України;
4) доказів звернення до відповідача про отримання доказів;
5) заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням причин пропуску такого строку та додати докази поважності причин його пропуску.
На підставі наведеного та керуючись статтями 122, 123, 161, 169, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування наказу - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз`яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовна заява і додані до неї документи будуть повернуті позивачу без розгляду.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Я. М. Калинич