Ухвала № 139119693 у справі № 320/42030/24 від 20.08.2026

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

20 серпня 2026 року м. Київ № 320/42030/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панової Г.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Національної служби посередництва і примирення Відділення у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Національної служби посередництва і примирення Відділення у Вінницькій області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Національної служби посередництва і примирення від 07.07.2023 № 108-К "Про звільнення ОСОБА_1 ";

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Закарпатського відділення Національної служби посередництва і примирення;

- зобов`язати Національної служби посередництва і примирення здійснити розрахунок суми стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 .

Судом поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з даним адміністративим позовом, відкрито провадження в адміністративній справі № 320/42030/24 та вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Національною службою посередництва і примирення подано до суду клопотання про залишення позову без розгляду, обґрунтоване тим, що позивач пропустив установлений законом строк звернення до адміністративного суду у справах щодо звільнення з публічної служби.

В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначив, що ОСОБА_1 був звільнений з посади начальника відділення Національної служби посередництва і примирення в Закарпатській області наказом НСПП від 07.07.2023 № 108-к з 09.07.2023 у зв`язку з досягненням ним 65-річного віку. За твердженням відповідача, 10.07.2023 ОСОБА_1 прибув до відділення НСПП в Закарпатській області, де йому було повідомлено про необхідність ознайомлення, зокрема, з наказом НСПП від 07.07.2023 №108-к «Про звільнення ОСОБА_1 ». Відповідач також посилається на те, що позивач ознайомився із зазначеним наказом у системі електронного документообігу «АСКОД», а від підписання паперових примірників документів відмовився, у зв`язку з чим було складено акт від 10.07.2023 № 1.

Крім того, відповідач звернув увагу суду на те, що сам позивач у поданих матеріалах зазначає 10.07.2023 як останній робочий день, а також долучив медичний висновок, у якому датою візиту зазначено 11.07.2023, при цьому у результатах огляду вказано, що ОСОБА_1 перебував на огляді з 10.07.2023 о 14:22. На переконання відповідача, це опосередковано підтверджує перебування позивача 10.07.2023 у відділенні НСПП та його обізнаність про звільнення саме цього дня.

Також відповідач зазначає, що позовна заява датована 19.06.2024, тобто подана зі значним пропуском місячного строку звернення до суду.

Надаючи оцінку вказаному клопотанню, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Конституційна гарантія судового захисту передбачає реальну можливість особи передати спір про порушення її прав на вирішення суду.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Водночас право на звернення до суду реалізується з дотриманням установлених процесуальним законом строків.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті передбачено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Водночас частиною п`ятою статті 122 КАС України встановлено спеціальний місячний строк для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби.

Частиною п`ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Верховний Суд також наголошує, що саме частина п`ята статті 122 КАС України є спеціальною нормою щодо строку звернення до адміністративного суду у справах, пов`язаних із проходженням та звільненням з публічної служби.

Отже, визначальним для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду є встановлення конкретного моменту, коли особа дізналася або за обставинами справи повинна була дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено після відкриття провадження у справі і позивач не заявить про поновлення такого строку або якщо наведені ним підстави будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Разом з тим застосування зазначених положень Кодексу не може здійснюватися виключно формально, без з`ясування всіх обставин, які мають значення для визначення початку перебігу строку звернення до суду.

Суд звертає увагу, що залишення позову без розгляду внаслідок пропуску строку є процесуальним заходом, наслідком застосування якого є припинення розгляду заявлених особою вимог без надання судом правової оцінки суті спірних правовідносин. Тому застосування такого наслідку вимагає достатньо чіткого та безсумнівного встановлення обставин, з якими закон пов`язує початок перебігу відповідного строку.

Так, відповідач стверджує, що 10.07.2023 позивач ознайомився з наказом про звільнення у системі «АСКОД», а також відмовився засвідчити ознайомлення з відповідними документами власним підписом, про що було складено акт від 10.07.2023 №1.

Водночас наявні у матеріалах справи докази містять відомості про різні способи доведення до позивача інформації щодо його звільнення, у зв`язку з чим обставини та момент належного ознайомлення позивача з оскаржуваним наказом підлягають оцінці судом у сукупності з іншими матеріалами справи.

Також сторона позивача звернула увагу, що у копії наказу від 07.07.2023 № 108-к, наданій у відповідь на адвокатський запит, відсутня відмітка про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення з ним із посиланням на акт від 10.07.2023 № 1.

Наведені обставини не дають суду достатніх підстав безумовно вважати 10.07.2023 достовірно встановленою датою, з якої для позивача розпочався перебіг місячного строку звернення до адміністративного суду.

Суд при цьому враховує, що встановлення процесуальних строків саме по собі не суперечить праву на доступ до правосуддя, оскільки такі строки спрямовані, зокрема, на забезпечення юридичної визначеності та належного здійснення правосуддя. Водночас спосіб застосування процесуального обмеження у конкретній справі не повинен бути непропорційним та позбавляти особу самої суті права на суд.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий суд, складовою якого є право доступу до суду. Європейський суд з прав людини послідовно виходить із того, що право доступу до суду має бути не теоретичним чи ілюзорним, а практичним та ефективним. Зокрема, такий підхід сформульований у справі «Bellet v. France».

Водночас ЄСПЛ наголошує, що надмірний формалізм під час застосування процесуальних правил може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного доступу до суду.

Аналогічний підхід застосовується Верховним Судом. У постанові від 29.09.2022 у справі №500/1912/22 Верховний Суд зазначив, що при застосуванні процесуальних норм необхідно уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, а надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства є неправомірним обмеженням права на доступ до суду як складової права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції.

У спірному випадку залишення позовної заяви без розгляду лише на підставі твердження відповідача про ознайомлення позивача з наказом 10.07.2023, за наявності наведених вище суперечностей у доказах щодо способу та обставин такого ознайомлення, фактично означало б вирішення наявної доказової невизначеності на користь застосування найбільш суворого процесуального наслідку - припинення судового розгляду спору без оцінки його по суті.

Суд також ураховує поведінку позивача, який з метою отримання інформації щодо підстав свого звільнення через представника звернувся до відповідача з адвокатським запитом, а після отримання 03.06.2024 відповіді із копією та відомостями щодо оскаржуваного наказу звернувся до суду 19.06.2024, тобто без невиправданого зволікання після отримання відповідної інформації.

Крім того, суд враховує, що право на доступ до правосуддя має бути реальним та ефективним. Застосування наслідків пропуску строку не повинно бути надмірно формальним і позбавляти особу можливості отримати судовий захист. За наявності сумнівів щодо моменту, коли позивач дізнався про порушення свого права, такі сумніви мають оцінюватися на користь забезпечення доступу до суду.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що наведені відповідачем доводи та докази не дають достатніх підстав для беззаперечного встановлення факту пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, який би зумовлював застосування наслідків, передбачених частиною третьою статті 123 та пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про застосування позовної давності.

Керуючись ст. ст. 248, 256, 292, 295 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання Національної служби посередництва і примирення Відділення у Вінницькій області про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

2. Копію ухвали надіслати (вручити) особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Панова Г. В.