Справа № 420/23444/26
У Х В А Л А
19 серпня 2026 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вікторії ХОМ`ЯКОВОЇ, розглянувши в письмовому провадженні заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИТАН НДСО" до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИТАН НДСО" до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області № 155/15-32-04-07-25 від 06.05.2026 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи юридичної особи ТОВ "ТИТАН НДСО", код за ЄДРПОУ 44424054;
зобов`язати Головне управління Державної податкової служби в Одеській області поновити реєстрацію ТОВ "ТИТАН НДСО", код за ЄДРПОУ 44424054, в реєстрі платників єдиного податку з 31.03.2026 року шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ТОВ "ТИТАН НДСО" з 24.09.2021 перебувало на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності третьої групи. 05.05.2026 Головним управлінням ДПС в Одеській області було складено акт про результати перевірки щодо дотримання умов перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності платником єдиного податку третьої групи "ТОВ ТИТАН НДСО", згідно якого позивачем порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме: здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідність вимогам організаційно-правових форм господарювання (абзац 5 підпункт 298.2.3 статті 298 Кодексу) (наявність ліцензії на провадження охоронної діяльності від 18.11.2021 року №836 відповідно до статті 5 Закону України від 22 березня 2012 року "Про охоронну діяльність") . 06.05.2026 Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи - юридичної особи № 155/15-32-04-07-25, яким анульовано реєстрацію платника єдиного податку ТОВ "ТИТАН НДСО" та платник податку виключений із Реєстру з 31.03.2026. Позивач вважає прийняте контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку протиправним, просить його скасувати. Позивач посилається на порушення процедури анулювання, проведення замість документальної перевірки -камеральну, що не передбачено Податковим кодексом України. Саме наявність у позивача ліцензії на провадження охоронної діяльності не є доказом провадження такої діяльності. Основний вид діяльності позивача - КВЕД 81.10 "Комплексне обслуговування об`єктів". Позивачем не здійснювалася охоронна діяльність, факт ведення охоронної діяльність перевіркою встановлений не був, що свідчить про відсутність фактичного здійснення діяльності та унеможливлює виключення позивача зі спрощеної системи оподаткування. ГУ ДПС неправильно визначено дату анулювання ліцензії, податковим законодавством регламентовано, що подібну санкцію може бути застосовано без виключень лише з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.
Ухвалою від 06.08.2026 позов залишено без руху. Повідомлено заявника про необхідність усунути недоліки, викладені в ухвалі протягом п`яти днів з моменту її отримання.
Ухвалою від 11.08.2026 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в письмовому провадженні без виклику представників сторін в судове засідання.
18.08.2026 від представник позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області № 155/15-32-04-07-25 від 06 травня 2026 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи - юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю "ТИТАН НДСО", до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі. Заява обгрунтована тим, що сама подача позову та відкриття провадження не зупиняють дію оскаржуваного індивідуального акту, подальша дія рішення відповідача впродовж судового розгляду спричиняє для позивача триваючі податкові, бухгалтерські та договірні наслідки, які з кожним наступним звітним періодом збільшують обсяг дій, необхідних для відновлення порушеного права у разі задоволення позову. Безпосередній ризик виникнення обов`язків, пов`язаних з реєстрацією платником ПДВ, поданням ПДВ-звітності, складанням і реєстрацією податкових накладних та визначенням податкових зобов`язань за періоди, щодо яких податковий статус позивача був змінений ретроспективно.
Для застосування пункту 1 частини другої статті 150 КАС України достатньо встановити реальну загрозу істотного ускладнення ефективного захисту або поновлення права. У цьому випадку така загроза підтверджена сукупністю обставин: ретроспективним характером оскаржуваного рішення; значним обсягом чинних договорів; фіксованою погодженою вартістю послуг; триваючим характером надання послуг; необхідністю ведення податкового та бухгалтерського обліку в умовах оспорюваної зміни системи оподаткування; можливим виникненням ПДВ-наслідків та необхідністю їх подальшого коригування.
У разі невжиття забезпечення позитивне рішення суду по суті спору не усуне автоматично вже сформовані за час розгляду справи податкові та договірні наслідки. Для фактичного повернення до становища, яке існувало до спірного рішення, позивач буде змушений вчиняти додаткові юридичні, бухгалтерські та організаційні дії, кількість і складність яких прямо залежать від тривалості дії оскаржуваного рішення. У випадку, якщо після завершення судового розгляду оскаржуване рішення буде скасоване, Позивачеві може знадобитися коригування податкового та бухгалтерського обліку за декілька звітних періодів, а відповідні наслідки можуть стосуватися не лише позивача, а й оформлення господарських операцій із контрагентами. З кожним наступним місяцем дії спірного рішення обсяг потенційно необхідних коригувань збільшується. На відміну від ситуації, коли негативні наслідки заявляються лише припущеннями, у цій справі позивач надає конкретні договори та додатки до них, які підтверджують існування триваючих господарських зобов`язань і їх реальний фінансовий масштаб.
Заява про забезпечення позову відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 154 КАС України розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд виходить з наступного.
Приймаючи рішення з питання вжиття заходів забезпечення позову, суд оцінює наявність обставин, що зумовлює винесення відповідної ухвали, з урахуванням доводів та обґрунтувань відповідної заяви, а також враховуючи зміст позовних вимог.
З аналізу матеріалів адміністративного позову та заяви про його забезпечення, суд дійшов до висновку про можливість розгляду заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Положенням пункту 1 частини 1 статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено шляхом зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Рішенням ГУ ДПС в Одеській області від 06.05.2026 №155/15-32-04-07-25 анульовано реєстрацію платника єдиного податку ТОВ "ТИТАН НДСО" та платник податку виключений із Реєстру з 31.03.2026 .
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 06.05.20206 на період до набрання законної сили рішенням по вказаній справі, судом не досліджується обґрунтованість позову, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам (роз`яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову").
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
З аналізу вищенаведеного слідує, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно, загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.
Однак, наведені позивачем обґрунтування не свідчать про існування обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а саме: не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суддя зазначає, що обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, аргументованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка подала відповідну заяву.
Так, позивач стверджує, що з урахуванням зазначених позивачем законодавчих норм, що визначають алгоритм дій податкового органу в разі анулювання реєстрації платника єдиного податку, існує реальна загроза завдання шкоди правам позивача, зокрема матеріальним внаслідок невжиття заходів для забезпечення адміністративного позову до ухвалення рішення у справі.
Проте суд не може погодитися з такими доводами, адже позивачем на обґрунтування поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову не було надано жодного доказу на підтвердження своїх вимог.
Позивачем не доведено факт існування дійсної і реальної загрози невиконання рішення суду чи суттєвих перешкод у такому виконанні, а також очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Відсутні докази того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Позивач не вказав, в чому будуть полягати складність дії, направлені на відновлення його прав, крім додаткових фінансових витрат .
Суд вважає, що невжиття ініційованих позивачем заходів забезпечення позову не перешкоджає провадженню господарської діяльності позивача.
З приводу негативних наслідків для господарської діяльності позивача, про які йдеться у його заяві, необхідність реєстрації платником ПДВ, подання звітності тощо, суд зазначає, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати фінансові та інші наслідки, які позивач оцінює негативно та є небажаними для нього. Проте, відповідно до статті 150 КАС України, зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Резюмуючи викладене суд зазначає, що позивачем не надані докази, що невжиття заходів щодо зупинення дії оспорюваного рішення контролюючого органу зумовить настання незворотних наслідків для позивача, як платника податків, або може істотно ускладнити ефективність захисту і унеможливити поновлення порушених прав позивача.
Наведені в заяві доводи позивача також не свідчать про очевидну протиправність оскаржуваного рішення. Насамперед, очевидні ознаки протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, повинні існувати поза обґрунтованим сумнівом. Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті фактично ґрунтується на тих самих аргументах, які покладені в підстави позову, тому погодження з такими доводами є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Ураховуючи , що позивачем не доведено необхідність вжиття застосованих судом заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України, суд вважає, що в задоволенні заяви підприємства про забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 248, 256, 293 КАС України, суд,
УХВАЛИВ:
Відмовити в задоволенні заяви товариству з обмеженою відповідальністю "ТИТАН НДСО" про забезпечення позову у справі.
Ухвала набрала законної сили в порядку ст. 256 КАС України.
Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Вікторія ХОМ`ЯКОВА