Справа № 420/16890/26
УХВАЛА
20 серпня 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Самойлюк Г.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
В провадженні суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2024 року по 14 червня 2024 року індексації грошового забезпечення в повному розмірі, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяця, в якому відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - березень 2018 року;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2024 року по 14 червня 2024 року індексацію грошового забезпечення в повному розмірі, з урахуванням нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
Ухвалою від 11.06.2026 року поновлено позивачу строк звернення до суду з цим позовом; позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі та визначено, що справа розглядатиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 12.08.2026 року адміністративний позов залишено без руху, позивачу наданий строк на усунення недоліків позову.
17.08.2026 року від представника позивача надійшло клопотання про поновлення строку звернення до суду в якому зазначено, що спірні правовідносини щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовця виникли в період з 01 січня 2024 року по 14 червня 2024 року. Враховуючи те, що на момент виникнення спірних правовідносин діяла редакція частини 2 статті 233 КЗпП України, яка передбачала право на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, то строк звернення позивача до суду підлягає поновленню. Позивачем не було одержано письмового повідомлення який розмір індексації грошового забезпечення було нараховано йому та виплачено. Позивач не мав підстав для сумнівів у добросовісності Відповідача при здійсненні розрахунку грошового забезпечення. Лише після отримання відповіді на адвокатський запит 08.04.2026 року Позивачу фактично стало відомо про порушення свого права.
19.08.2026 року до суду від представника відповідача надійшли заперечення на заяву про поновлення строку звернення, в яких зазначено, що представник позивача неодноразово з 2024 року зверталась до відповідача з адвокатськими запитами від 30.10.2024, 07.10.2024 та 27.12.2024, в яких просила повідомити про порядок нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, грошового забезпечення за час проходження служби.
Відповідями від 30.10.2024, 31.10.2024, 28.10.2024 та 08.01.2025 представнику позивача повідомлена запитувана інформація та надані довідки про грошове забезпечення за період з 2016 по 2024 роки.
Представник позивача неодноразово звертався до Одеського окружного адміністративного суду з позовами щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення (справа №420/1995/25), нарахування та виплати індексації грошового забезпечення (справи №420/19455/25, №420/32474/25, №420/674/25).
З огляду на викладене, представник позивача та позивач були повідомлені про всі нараховані та виплачені суми з моменту отримання відповіді від 08.01.2025 №09/589-25-Вих.
Отже, тримісячний строк звернення до суду розпочався 08.01.2025 року та закінчився 08.04.2025 року.
Розглянувши подане клопотання, суд зазначає наступне.
Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено вимогу щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 14 червня 2024 року.
Доводи представника позивача, що на момент виникнення спірних правовідносин діяла редакція частини 2 статті 233 КЗпП України, яка передбачала право на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, є помилковими та судом відхиляються.
Щодо доводів про те, що позивачем не було одержано письмового повідомлення про розмір грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
За змістом частини другої статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Наведене свідчить, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову варто обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
В той же час, відповідачем до клопотання про залишення позовної заяви без розгляду надано лист від 08.01.2025 року у відповідь на адвокатський запит, яким будо повідомлено позивача та його представника про всі нараховані та виплачені суми та надані довідки про грошове забезпечення за період з 2016 по 2024 роки.
Вказане свідчить про те, що позивач дізнався або міг дізнатись про своє право 08.01.2025 року, а строк сплинув 08.04.2025 року. Натомість до суду позивач звернувся 08.06.2026 року, тобто з пропуском встановленого строку звернення до суду.
В Постанові Верховного Суду від 21 березня 2025 року по справі №460/21394/23 зазначено, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19 липня 2022 року) слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що у справі №460/21394/23 відбулося шляхом вручення грошового атестата.
В той же час, Верховний Суд не визначає грошовий атестат як єдиний такий документ, а лише відносить його до відповідних «письмових документів, у яких детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні», з яких позивач може дізнатись відповідну інформацію.
За змістом частини другої статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Наведене свідчить, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову варто обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Подібні висновки викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 24.02.2026 року у справі №120/2933/25.
Тому, суд вважає лист відповідача від 08.01.2025 року з долученими до нього довідками про грошове забезпечення за період з 2016 по 2024 роки, які були направлено позивачу засобами поштового зв`язку, належним документом, з якого позивач міг дізнатись про своє порушене право та вчинити дії щодо його захисту.
З урахуванням наведеного, суд визнає неповажними зазначені представником позивача причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом.
Згідно з частинами першою, третьою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини другої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
З огляду на вказані обставини та надані докази, суд вважає за необхідне продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви на 10 днів з дати отримання копії даної ухвали.
Виявлені недоліки повинні бути усунені шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
Керуючись ст.ст. 121, 160, 161, 169, 243, 294 КАС України, суддя, -
УХВАЛИВ:
Визнати неповажними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом.
Продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.
Встановити позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
У разі не усунення недоліків заяви її буде повернуто заявнику відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства.
Копію ухвали невідкладно надіслати заявнику.
Згідно ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню згідно ст. 294 КАС України.
Суддя Самойлюк Г.П.