РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
за результатами вирішення заяви про самовідвід
20 серпня 2026 року Р і в н е №460/15771/26
Рівненський окружний адміністративний суд в складі судді Д.П. Зозулі, розглянувши у письмовому провадженні заяву про самовідвід у адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення певних дій.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2026 дана справа надійшла на розгляд судді Зозулі Д.П.
Суддею Зозулею Д.П. подано заяву про самовідвід. В обґрунтування якої зазначено, що позивач - ОСОБА_1 є батьком Минько Надії Зиновіївни, яка є секретарем судового засідання у складі суду при головуванні судді Рівненського окружного адміністративного суду Зозулі Д.П. та перебуває із суддею у службових відносинах. Наведена обставина може свідчити про необ`єктивність або неупередженість судді.
Суд вважає, що заяву про самовідвід слід задовольнити, виходячи з наступного.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді .
Відповідно до вимог ч. 1, 3 ст. 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.Суд ухвалою залишає заяву про відвід, яка повторно подана з тих самих підстав, без розгляду.
Частиною першою статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
А згідно з частиною другою цієї статті питання про самовідвід судді вирішується ухвалою суду, що розглядає справу, яка оформлюється окремим документом.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006, встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці виділяє наступні критерії оцінки неупередженості, а саме, проводить відмінність між: 1) суб`єктивним підходом, тобто прагненням переконатися в суб`єктивному обвинуваченні або інтересі певного судді у конкретній справі; 2) об`єктивним підходом, тобто визначенням, чи були судді надані достатні гарантії, щоб виключити будь обґрунтовані сумніви в цьому відношенні ("Кіпріану проти Кіпру", "П`єрсак проти Бельгії", "Грівз проти Сполученого Королівства"). Разом з тим чітка відмінність між цими поняттями відсутня, оскільки поведінка судді може не тільки об`єктивно викликати сумніви в його неупередженості з точки зору зовнішнього спостерігача (об`єктивний тест), але мова може також йти про його або її особисте переконання (суб`єктивний тест). У зв`язку з цим рішення про те, чи слід застосувати в певній ситуації той чи інший критерій, залежить від конкретних фактів.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Як зазначається у пункті 11 Рекомендацій CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки, ухвалених 17.11.2010, зовнішня незалежність не є прерогативою чи привілеєм, наданим для задоволення власних інтересів суддів. Вона надається в інтересах верховенства права та осіб, які домагаються та очікують неупередженого правосуддя. Незалежність суддів слід розуміти як гарантію свободи, поваги до прав людини та неупередженого застосування права. Неупередженість та незалежність суддів є необхідними для гарантування рівності сторін перед судом. Крім того, Консультативна рада європейських суддів у пункті 12 Висновку №1 (2001) наголошує: "Судовій владі повинні довіряти не лише сторони окремої судової справи, а й суспільство в цілому. Таким чином, суддя не просто повинен насправді бути вільним від будь-яких зв`язків, прихильностей, упередженості, він чи вона також повинні вважатися вільними від цього з точки зору розсудливого спостерігача. У протилежному випадку довіру до судової влади може бути підірвано". Отже є тісний зв`язок між незалежністю і об`єктивною неупередженістю. З цієї причини Європейський суд з прав людини зазвичай розглядає ці дві вимоги разом ("Фіндлі проти Сполученого Королівства"). В свою чергу пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає незалежності від інших гілок влади (тобто виконавчої та законодавчої), а також від політичних партій ("Нінн-Хансен проти Данії"). При цьому, питання завжди полягає в тому, чи дотримуються в конкретній справі вимоги Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ("Хенрік Урбан і Ришард Урбан проти Польщі"). Також Європейський суд з прав людини запровадив критерії оцінки незалежності. А саме, при визначенні того, чи може орган вважатися "незалежним", Європейський суд з прав людини бере до уваги такі критерії ("Фіндлі проти Сполученого Королівства"): 1) порядок призначення його членів і тривалість терміну їх повноважень; 2) гарантії від зовнішнього тиску; 3) зовнішні ознаки незалежності. Що стосується першого критерію, то Європейський суд з прав людини зазначає, що саме по собі призначення суддів парламентом не може піддавати сумніву незалежність цих суддів ("Філіппіні проти Сан-Марино"; "Нінн-Хансен проти Данії"). Аналогічно призначення суддів органом виконавчої влади є допустимим за умови, що призначені особи не відчувають впливу або тиску ззовні при виконанні судових функцій ("Хенрік Урбан і Ришард Урбан проти Польщі"; "Кемпбелл і Фелл проти Сполученого Королівства"). Що стосується третього критерію, то важливою є довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти населенню ("Саінер проти Туреччини"). Сумніви в незалежності відсутні, коли, на думку Європейського суду з прав людини у "об`єктивного спостерігача" не виникне підстав для занепокоєння з цього питання в обставинах справи, що розглядається ("Кларк проти Сполученого Королівства"). Визначаючи, чи є суд незалежним, Європейський суд з прав людини звертає увагу й на ті зовнішні ознаки незалежності, що можуть стосуватися навіть гіпотетичної можливості впливу на суд. Існування самої лише можливості зовнішнього впливу на суд Європейський суд з прав людини іноді визнає достатнім, щоб поставити під сумнів незалежність суду ("Бєлілос проти Швейцарії", "Очалан проти Туреччини"). Європейський суд з прав людини застерігає, що навіть самі лише сумніви "розсудливого спостерігача" в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянам права на справедливий суд ("Ферантелі та Сантанджело проти Італії", "Хаусчілдт проти Данії", "Веттстейн проти Швейцарії"). Суддя, у відношення якого є обґрунтовані побоювання недостатньої неупередженості, повинен негайно взяти відвід ("Веттстейн проти Швейцарії", "Кастілло Альгар проти Іспанії", "П`єрсак проти Бельгії") .
За наведеного, лише розгляд справи судом, об`єктивність і неупередженість якого перебуває поза всяким сумнівом є гарантією того, що судове рішення буде сприйняте суспільством як справедливе, незалежне та безстороннє, і лише в такому випадку буде дотримано право сторін на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
З огляду на те, що позивач - ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , яка є секретарем судового засідання у складі суду при головуванні судді Рівненського окружного адміністративного суду Зозулі Д.П., тобто перебуває із суддею у службових відносинах.
Враховуючи наведену у заяві про самовідвід ситуацію, суд приходить до висновку про обґрунтованість такої заяви, позаяк за наведених обставин відсутні достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у безсторонності та неупередженості судді.
З урахуванням цього, з метою зміцнення та підтримки довіри суспільства до судової влади, уникнення звинувачень в упередженості та будь-яких спроб посягань на гарантії дотримання судом принципів законності, неупередженості та об`єктивності, а також для усунення сумнівів у сторін та у суспільства вцілому щодо об`єктивності та неупередженості в розгляді адміністративної справи №460/15771/26, заява про самовідвід підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення самовідводу судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.
Керуючись статтями 36, 39-41, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В:
Заяву судді про самовідвід у справі №460/15771/26 задовольнити.
Адміністративну справу №460/15771/26 передати до Відділу організаційного та документального забезпечення Рівненського окружного адміністративного суду для визначення складу суду згідно з частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Д.П. Зозуля