ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
20 серпня 2026 р. м. Чернівці Справа №600/4363/26-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши матеріали позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов, зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» звернулося до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов, зобов`язання вчинити дії.
Позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 30.07.2026, винесену у межах виконавчого провадження №81616644, про стягнення з ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» виконавчого збору у розмірі 23390,75 грн;
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця від 30.07.2026 у межах виконавчого провадження № 81616644 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 210,50 грн;
- зобов`язати Другий відділ державної виконавчої служби у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повернути ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» виконавчий збір у розмірі 23 390,75 грн та мінімальні витрати виконавчого провадження у розмірі 210,50 грн.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Розглянувши подану позовну заяву та перевіривши наявні матеріали, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, відповідно до частини 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частиною 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (в редакції, чинній до 24 квітня 2026 року) було встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Однак 07 квітня 2026 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку виконання судових рішень, рішень інших органів та цифровізації окремих етапів виконавчого провадження» №4833-IX (далі - Закон №4833-IX), окремі положення якого набрали чинності 24 квітня 2026 року.
Зокрема, вказаним Законом №4833-IX (підпункт 18 пункту 10 розділу І Закону, який набрав чинності 24 квітня 2026 року) внесені зміни до Закону №1404-VIII та викладено частину 1 статті 74 в новій редакції: «Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку».
Чинною редакцією частини 2 статті 74 Закону №1404-VIII встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Отже, положеннями статті 74 Закону №1404-VIII розмежовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця залежно від характеру виконавчого документа, а саме: у разі оскарження рішення, дії чи бездіяльності виконавця при примусовому виконанні судового рішення, то такі можуть бути оскаржені до суду, який видав виконавчий документ, водночас адміністративним судам підсудні спори, що виникають у зв`язку з примусовим виконанням рішень інших, відмінних від суду органів (посадових осіб).
Такий порядок узгоджується, зокрема, і з положеннями Господарського процесуального кодексу України.
Так, відповідно до частини 1 статті 339 Господарського процесуального кодексу України судовий контроль за виконанням судових рішень у господарських справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Згідно з частиною 1 статті 339-1 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
При цьому, як встановлено частиною 1 статті 340 Господарського процесуального кодексу України, така скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що передбачене частиною 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України право учасника виконавчого провадження на звернення до адміністративного суду має субсидіарний характер та реалізується за умови, якщо законом не встановлено іншого порядку судового оскарження. Поряд з цим оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання судового рішення, здійснюється у порядку, встановленому частиною 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» (з урахуванням змін, внесених Законом №4833-IX), а також відповідними нормами процесуального законодавства, за правилами якого ухвалено судове рішення (наказ).
Суд наголошує, що при вирішенні питання стосовно того, якому суду належить розглядати спір про законність рішення, дії чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби, визначальним є саме характер рішення, у процесі примусового виконання якого державним виконавцем прийнято (вчинено, допущено) оскаржувані рішення, дія чи бездіяльність. Сама по собі обставина оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та/або витрат виконавчого провадження не є достатньою підставою для безумовного віднесення відповідного спору до юрисдикції адміністративного суду.
З доданих до позову матеріалів убачається, що 30 липня 2026 року головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Волковською А.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №81616644 з примусового виконання наказу №926/3353/25 від 22 липня 2026 року, виданого Господарським судом Чернівецької області, про стягнення з ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» коштів у розмірі 233907,45 грн на користь Виконавчого комітету Чернівецької міської ради.
Тобто, згідно змісту зазначеної постанови виконавче провадження з примусового стягнення з позивача коштів у сумі 233907,45 грн відкрито саме на виконання наказу Господарського суду Чернівецької області №926/3353/25 від 22 липня 2026 року, який в розумінні пункту 1 статті 3 Закону №1404-VIII є самостійним виконавчим документом.
Після відкриття виконавчого провадження ВП №81616644 державним виконавцем 30 липня 2026 року прийнято також і постанову про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 210,50 грн, а також постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 23390,75 грн. Саме вказані постанови і є предметом оскарження цього позову.
Поряд з цим суд звертає увагу на те, що оскаржувані постанови, а також виконавчий документ, в межах примусового виконання якого такі були прийняті, винесені після набрання чинності Законом №4833-IX, яким внесено зміни до частини 1 статті 74 Закону №1404-VIII.
Отже, з огляду на те, що оскаржувані позивачем постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження винесені безпосередньо в межах виконавчого провадження, відкритого з метою примусового виконання наказу Господарського суду Чернівецької області №926/3353/25 від 22 липня 2026 року, то, враховуючи чинні положення частини 1 статті 74 Закону України №1404-VIII (з урахуванням змін, внесених Законом №4833-IX), суд приходить до висновку, що оскарження таких постанов може здійснюватися до суду, який видав такий виконавчий документ, тобто до Господарського суду Чернівецької області за правилами господарського судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Оскільки цей позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, то наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження у справі.
Керуючись статтями 170, 171, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В:
1.Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов, зобов`язання вчинити дії.
2.Роз`яснити, що спірні відносини підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційну скаргу на дану ухвалу може бути подано до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя О.П. Лелюк