ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2026 року справа №200/1647/26
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Пивовар І.В., Сіваченка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 р. у справі № 200/1647/26 (головуючий І інстанції Голубова Л.Б.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач, ГУПФУ), в якому просив:
- визнати протиправними дій, які викладені в листі від 25 лютого 2026 року № 13260 7495/К-02/8-0500/26, щодо відмови у зміні розрахункового періоду для розрахунку щомісячних страхових виплат у зв`язку з втратою працездатності на лютий 2021 року - лютий 2022 року;
- зобов`язати змінити розрахунковий період для розрахунку щомісячних страхових виплат у зв`язку з втратою працездатності на лютий 2021 року - лютий 2022 року та провести перерахунок та виплату щомісячних страхових виплат у зв`язку з втратою працездатності з 06 вересня 2025 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 року задоволено позовні вимоги, а саме суд:
Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у зміні розрахункового періоду для розрахунку щомісячних страхових виплат у зв`язку з втратою працездатності на лютий 2021 року - лютий 2022 року.
Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області змінити розрахунковий період для розрахунку щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 у зв`язку з втратою працездатності на лютий 2021 року - лютий 2022 року та провести перерахунок та виплату щомісячних страхових виплат у зв`язку з втратою працездатності з 06 вересня 2025 року.
Стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з судового збору у розмірі 1064 (одну тисячу шістдесят чотири) гривні 96 копійок.
Відповідач, не погодившись з судовим рішенням суду першої інстанції, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нове яким відмовити у задоволені позову.
В обґрунтування зазначив, що суми виплат, які отримувала застрахована особа, з яких були фактично нарахований єдиний внесок та / або страхові внески на відповідні види загальнообов`язкового державного соціального страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення страхових виплат. При цьому, при наявності поважних причин (призупинення дії трудового договору у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України) коли особа не працювала, зазначений період може бути виключений із розрахункового періоду.
Безпідставними є доводи суду, що цей період має бути виключений із розрахункового періоду для визначення середньої заробітної плати, на підстави якої обраховується страхова виплата. Однак нарахування заробітної плати у 2023-2024 роках свідчить про те, що працівник залишався у штаті, а роботодавець продовжував сплачувати соціальні внески, це спростовує аргумент про відсутність доходу.
Оскільки, позивач перебував у простої з 01.03.2022 по 01.02.2024 та отримував дохід з якого було сплачено страхові внески, тому відповідачем правомірно визначено середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв`язку з втраченим ним заробітком (або відповідної його частини) відповідно до вимог пунктів 11, 13 Порядку № 1266, згідно яких розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців перед настанням страхового випадку - з 01 березня 2023 року по 29 лютого 2024 року включно, а суд дійшов помилкового висновку щодо неправомірності дій відповідача та зміни розрахункового періоду на лютий 2021 року - лютий 2022 року.
При ухвалені рішення судом першої інстанції застосовано закон, якій не підлягав застосуванню, а саме Закон №1105-ХІV в редакції яка діяла до 01 січня 2023 року, зокрема п.1 ч.1 ст.35,ч.1 та ч. 7 ст.36; ч.1 та ч.9 ст.42 Закону № 1105-XIV.
Судом не враховано суттєву обставину, яка має значення для вирішення справи, а саме, що Позивач перебував у простої з 01.03.2022, а його трудовий договір призупинено лише з 01.02.2024.
Розрахунковий період для визначення страхових виплат (березень 2023 - лютий 2024) повністю припадає на час простою, а не на час призупинення трудового договору. Тобто на момент розрахунку Позивач ще був у штаті та мав дохід із якого сплачено страхові внески.
Скаржник зазначає, що призупинення трудового договору і простій не вважаються тотожними поняттями.
Тому перебування Позивача в простої не може бути визнано поважною причиною для виключення цього періоду з розрахункового періоду для розрахунку щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 у зв`язку з втратою працездатності в розумінні пункту 3 Порядку № 1266.
Отже при ухваленні рішення судом першої не враховано фактичні обставини справи, надано неналежну правову оцінку нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та застосовано закон, якій не підлягав застосуванню, що призвело до не правильного вирішення справи.
Від позивач надійшов відзив на скаргу в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.
В обґрунтування зазначено, зокрема, що суми виплат, які отримувала застрахована особа, з яких були фактично нарахований єдиний внесок та / або страхові внески на відповідні види загальнообов`язкового державного соціального страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення страхових виплат. При цьому, при наявності поважних причин (призупинення дії трудового договору у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України) коли особа не працювала, зазначений період може бути виключений із розрахункового періоду.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03.01.2025 у справі №200/8631/24 встановлено, що ОСОБА_1 у період з 01 березня 2022 року по 01 травня 2024 року фактично не працював на підприємстві у зв`язку із введенням на ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» простою, який оплачується відповідно до ч. 1 ст. 113 КЗпП України з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) та що підтверджується наказами та довідкою зазначеного підприємства, зазначеними вище.
З 01 лютого 2024 року з позивачем був призупинений трудовий договір без збереження заробітної плати відповідно до наказу № 55 від 26 грудня 2023 року. Пунктом 4.3 вказаного наказу встановлено призупинення трудових договорів здійснити без збереження заробітної плати.
Таким чином, дні невиходу на роботу з причини простою підприємства, робітникам підприємства оплачено в розмірі 2/3 тарифної ставки (окладу) з березня 2022 року, а з лютого 2024 року - без збереження заробітної плати.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій, був визначений середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв`язку з втраченим ним заробітком (або відповідної його частини) відповідно до вимог Порядку № 1266 з якого розрахунковим періодом, за який обчислювалась середня заробітна плата, є 12 календарних місяців перед настанням страхового випадку - з 01 березня 2023 року по 29 лютого 2024 року включно на підставі інформації щодо дати складання акту за формою П-4 від 25.03.2024.
Отже, всупереч рішенню Донецького окружного адміністративного суду від 03.01.2025 у справі №200/8631/24 періоди з березня 2023 року по лютий 2024 року, не були виключені відповідачем при розрахунку щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 .
Оскільки простій на підприємстві ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» було запроваджено внаслідок впливу невідворотної сили, спричиненої збройною агресією проти України, суд вважає, що період простою вказаного підприємства, може бути визнаний поважною причиною при розрахунку середньої заробітної плати та повинен бути виключений з розрахункового періоду…»
Отже, позивач вважає, що ним доведено у достатній мірі повно та переконливо усі важливі фактичні обставини справи, на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог.
Тому, з урахуванням конкретних обставин справи, судом першої інстанції ухвалено рішення, яке відповідає вимогам закону, при повному дослідженні обставин, що мають значення для справи, з правильним застосування норм матеріального права, перевірені доводи і заперечення сторін, надано їм належну правову оцінку.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Позивач з 20.05.2002 по 01.05.2024 працював на різних посадах у Приватному акціонерному товаристві "Новокраматорський машинобудівний завод", що підтверджується його трудовою книжкою серії НОМЕР_2 від 25.10.1999.
Під час роботи на вказаному вище підприємстві позивач отримав хронічне професійне захворювання.
Відповідно до пункту 7 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 25 березня 2024 року, затвердженого начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, встановлено наявність у позивача професійних захворювань:
1. Пневмоконіоз (t/t, 2/2), ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень ІІ ст. (друга) фаза затихаючого загострення. ЛН ІІ ст. (друга);
2. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху (IІI ст.) за класифікацією Остапкович В.Є та ОСОБА_2 - захворювання професійні, встановлені вперше.
Відповідно до довідки медико-соціальної експертної комісії від 24 квітня 2024 року серії 12ААА № 139666 позивачу вперше визначено ступінь втрати працездатності на рівні 60% з яких: 40% - пневмоконіоз, 20% - хронічна приглухуватість.
Згідно з довідкою медико-соціальної експертної комісії від 24 квітня 2024 року серії 12ААГ № 772722 позивачу вперше встановлено третю групу інвалідності.
Після встановлення ступеня втрати працездатності на рівні 60% позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення щомісячної страхової виплати, тому в травні 2024 року позивачу вперше була призначена щомісячна страхова виплата у розмірі 4800,00 грн.
Вважаючи, що розрахунок щомісячної страхової виплати проведений невірно, позивач звернувся до відповідача з заявою від 08.05.2024, в якій просив перерахувати період для розрахунку обчислення середньої заробітної плати та виключити з розрахункового періоду період перебування позивача у простої та коли було призупинено трудовий договір у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Проте, листом від 21.06.2024 позивачу було відмовлено, оскільки для розрахунку заробітної плати, за якою обраховувалась щомісячна страхова виплата у зв`язку з професійним захворюванням, бралися періоди роботи позивача за 12 місяців: з березня 2023 року по лютий 2024 року включно.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 січня 2025 року по справі №200/8698/24, залишеним в силі постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2025 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії було задоволено, зокрема зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячної страхової виплати з дня призначення, виключивши із обрахункового періоду при розрахунку середньої заробітної плати, період з 01.03.2022 року по 29.02.2024 року, у зв`язку із простоєм, оголошеним приватним акціонерним товариством "Новокраматорський машинобудівний завод" та призупиненням дії трудового договору у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні.
З 01.03.2022 і до звільнення позивач не працював, знаходився у простої та з ним було призупинено дію трудового договору.
Так, рішенням суду у справі № 200/8698/24 встановлено що з наказом Приватного акціонерного товариства "Новокраматорський машинобудівний завод" від 28 лютого 2022 року №64 "Про призупинення діяльності та консервації підприємства" позивач знаходився у простої, що також підтверджується довідкою від 01.05.2024 року, відповідно до якої, на підставі наказу від 28 лютого №64 "Про призупинення діяльності та консервації підприємства" зазначене підприємство знаходиться на простої. Не планується залучати ОСОБА_1 до робочого процесу до стабілізації зовнішнього середовища.
Згідно з наказом від 26 грудня 2023 року №55 "Про призупинення дії трудових договорів" внаслідок збройної агресії Російської Федерації відповідно до наказу від 28 лютого 2022 року №64 тимчасово призупинено роботу акціонерного товариства та законсервовано виробничі потужності, основні фонди, будівлі та споруди ПрАТ НКМЗ. Працівників структурних підрозділів акціонерного товариства переведено на простій.
У зв`язку з продовженням бойових дій на території Донецької області наказом від 26 грудня 2023 року №55 призупинено дії трудових договорів. Пунктом 4.3 цього наказу встановлено призупинення трудових договорів здійснити без збереження заробітної плати. Згідно додатку №3 до даного наказу позивач зазначений у списку працівників, з якими призупинено дію трудових договорів.
Відповідно до наказу від 25.01.2024р. №6 "Про внесення змін та доповнень до наказу від 26.12.2023р." були змінені періоди початку зупинення дії трудових договорів.
Крім того, у довідці від 01.05.2024 року зазначено, що на підставі наказу від 28 лютого 2022 року №64 "Про призупинення діяльності та консервації підприємства" підприємство знаходиться на простої. Не планується ОСОБА_1 залучати до робочого процесу до стабілізації зовнішнього середовища.
Отже, на підставі наказу від 25.01.2024 року №6 з 01.02.2024 року з позивачем призупинено трудовий договір. Тобто, з 01.03.2022 року по дату звільнення, а саме: по 01.05.2024 року позивач знаходився у простої та з 01.02.2024 року з ним було призупинено дію трудового договору у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Відповідачем було виконано вказане рішення суду.
Позивач, вважаючи, що для розрахунку страхових виплат відповідачем мав бути взятий період до простою, оголошеного приватним акціонерним товариством "Новокраматорський машинобудівний завод" та призупиненням дії трудового договору у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні: лютий 2021 року - лютий 2022 року, звернувся через представника до Головного управління.
Відповідно до відповіді на адвокатський запит від 27 серпня 2025 року №0500-0202 8/84955 відповідачем було повідомлено, що для перерахунку щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 Головним управлінням на підприємство ПрАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" було направлено запит щодо надання інформації про розмір тарифної ставки за професією потерпілого.
Відповідно до одержаної від страхувальника інформації годинна тарифна ставка по професії газорізальник 3 розряду фасоносталеливарного цеху на день настання права на страхову виплату, а саме: на 23.04.2024, складала 28,15 грн.
В перерахунку на місячний розмір з урахуванням норми робочого часу в квітні 2024 року (176 годин) тарифна ставка склала 4954,40 грн.
Законом України від 23.09.1999 "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №l105-XIV (зі змінами) визначено, що мінімальний розмір щомісячної страхової виплати у перерахунку на 100% втрати професійної працездатності не може бути менший за мінімальну заробітну плату.
Розмір мінімальної заробітної плати станом на дату настання права на страхову виплату складав 8000,00 грн. Розмір призначеної страхової виплати обчислений виходячи з розміру мінімальної заробітної плати і складає 4800,00 грн (8000,00 грн * 60%).
Таким чином, відповідач зазначив, що підстави для зміни розміру щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 відсутні.
Водночас, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03 січня 2025 року по справі №200/8698/24 позивачу було виключено із розрахункового періоду при розрахунку середньої заробітної плати, період з 01.03.2022 року по 29.02.2024 року, розрахунковий період було взято з березень 2023 року - лютий 2024 року (за 12 місяців до настання страхового випадку), але в даний період позивач перебував у простої, оголошеному приватним акціонерним товариством "Новокраматорський машинобудівний завод" та призупиненням дії трудового договору у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні.
Таким чином, позивачу було відмовлено у зміні розрахункового періоду для розрахунку його страхових виплат та для розрахунку взято період простою на підприємстві.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні в цілому, як і на окремих територіях Донецької та Луганської областей, не запроваджено.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105).
За визначенням, наведеним в п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону № 1105, професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлено виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону № 1105 страхові випадки: за соціальним страхуванням від нещасних випадків - нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання (у тому числі встановлене чи виявлене в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці; за соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім`ї або іншої особи на отримання відповідно до цього Закону матеріального забезпечення або соціальних послуг.
Відповідно до частини 7 статті 30 Закону № 1105-XIV, у редакції на час призначення виплат, страхові виплати складаються із: 1) щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати (або відповідної її частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 4) страхових витрат на професійну реабілітацію та соціальну допомогу; 5) допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
За частиною 2 статті 14 Закону, страховий стаж обчислюється за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а за періоди до 1 липня 2000 року - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Частиною 1, 9 - 11 статті 36 Закону № 1105-XIV, визначено, що сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячної заробітної плати, яку потерпілий мав до ушкодження здоров`я.
Максимальний розмір щомісячної страхової виплати не може перевищувати чотири мінімальні заробітні плати.
Максимальний розмір щомісячної страхової виплати після проведеного перерахування відповідно до частини другої статті 31 цього Закону не може перевищувати чотири мінімальні заробітні плати.
Мінімальний розмір призначеної щомісячної страхової виплати потерпілому у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути меншим за мінімальну заробітну плату.
Під час обчислення середньомісячної заробітної плати враховуються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески.
У разі повторного ушкодження здоров`я середньомісячна заробітна плата за бажанням потерпілого обчислюється за відповідні періоди, що передували першому або повторному ушкодженню здоров`я. Сума страхової виплати в такому разі визначається згідно із ступенем (у відсотках) втрати професійної працездатності, що встановлюється МСЕК за сукупністю випадків ушкодження здоров`я.
Якщо повторне ушкодження здоров`я працівника настало з вини іншого роботодавця, страхова виплата здійснюється на загальних підставах.
Якщо на час звернення за страховою виплатою неможливо отримати інформацію про заробітну плату потерпілого до ушкодження здоров`я, сума страхової виплати визначається за чинною на час звернення тарифною ставкою (окладом) за професією (посадою) на підприємстві (в галузі), на якому працював потерпілий, або за відповідною тарифною ставкою (окладом) подібної професії (посади), але не менше розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день звернення.
Стаття 31 Закону, визначає обставини перерахування розміру страхових виплат.
Так, перерахування сум щомісячних страхових виплат проводиться у разі: 1) зміни ступеня втрати професійної працездатності; 2) зміни складу сім`ї померлого.
Щомісячні страхові виплати підлягають перерахуванню щороку, з 1 березня, на коефіцієнт, що враховує показники зростання споживчих цін та середньої заробітної плати (доходу) в Україні.
Коефіцієнт перерахунку щомісячних страхових виплат відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначеного відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передують року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення.
За наявності фінансових можливостей бюджету уповноваженого органу управління розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для здійснення перерахування, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення.
Розмір такого збільшення визначається у межах бюджету уповноваженого органу управління за рішенням Кабінету Міністрів України.
Визначена раніше сума щомісячної страхової виплати не підлягає зменшенню.
Постанова правління Пенсійного фонду України 26 січня 2024 року № 4-1 зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 березня 2024 р. за № 353/41698, відповідно до пункту 4, підпункту 4 пункту 12 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 21 вересня 2022 року № 2620-IX «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пункту 7 Порядку здійснення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1467, пунктів 9, 10 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, затверджено Порядок призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Відповідно до пункту 2, 3, 6 розділу ІІІ Порядку № 4-1, рішення про призначення, перерахування, продовження та здійснення страхових виплат приймається протягом 10 календарних днів, не враховуючи дня надходження заяви з усіма необхідними документами з урахуванням отриманої органом, що призначає страхову виплату, інформації із відповідних державних електронних інформаційних реєстрів та баз даних.
Орган, що призначає страхову виплату, може затримати страхові виплати до з`ясування підстав для виплат, якщо документи про нещасний випадок або професійне захворювання оформлені з порушенням установлених вимог.
Документи, що надійшли у паперовій формі, обробляються, реєструються та зберігаються в органі, що призначає страхову виплату, за правилами, встановленими Типовою інструкцією з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 55.
Згідно із пунктом 1, 2 розділу V Порядку № 4-1, щомісячна страхова виплата втраченої заробітної плати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячної заробітної плати потерпілого перед настанням страхового випадку.
Для призначення щомісячної страхової виплати втраченої заробітної плати потерпілий подає в електронній формі засобами Порталу Дія (за наявності технічної можливості) або вебпорталу електронних послуг Пенсійного фонду України до органу, що призначає страхову виплату, заяву за формою відповідно до додатка 1 до цього Порядку. Заява може бути подана у формі паперового документа.
Потерпілий має право надати додаткові документи, необхідні для призначення страхової виплати.
Органом, що призначає страхову виплату, до електронної справи про страхові виплати додаються: акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України; виписка з акта огляду медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) про ступінь втрати професійної працездатності; довідка про розмір середньої заробітної плати перед настанням страхового випадку.
Відповідно до пункту 3 розділу V Порядку № 4-1, середньомісячний заробіток для обчислення щомісячної страхової виплати визначається згідно з Порядком № 1266.
Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1266 (далі - Порядок № 1266).
Згідно пункту 3 якого, середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок та / або страхові внески на відповідні види загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов`язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати, призупинення дії трудового договору у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, період, протягом якого працівник проходив строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або проходив військову службу за контрактом, зокрема шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення, і за ним не зберігався роботодавцем середній заробіток за такий період (далі - поважні причини). В такому ж порядку обчислюється середньоденна сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка є працівником або гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті, з якої фактично сплачено страхові внески.
Пунктом 11 Порядку, встановлено, що розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку.
Якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа).
У разі коли застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше ніж календарний місяць за місцем роботи, де стався страховий випадок, середня заробітна плата обчислюється за фактично відпрацьований час (календарні дні) перед настанням страхового випадку.
За приписами п. 12, 13 Порядку №1266, якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку або страховий випадок настав у перший день роботи, середня заробітна плата визначається виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання права на страхову виплату. У разі коли тарифна ставка (посадовий оклад) не встановлена та відповідні дані відсутні, розрахунок проводиться виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (або її частини), встановленого законом на день настання права на страхову виплату.
Середня заробітна плата обчислюється за тією професією (посадою, розрядом, роботою) на підприємстві (в цеху, на дільниці, ділянці), за якою застрахована особа працювала до моменту ушкодження здоров`я і за якою експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи або медико-соціальною експертною комісією їй встановлено стійку втрату професійної працездатності.
Відповідно до пункту 15, 16 Порядку № 1266, у разі відсутності на момент призначення страхових виплат відомостей про середньомісячну заробітну плату найманих працівників, зайнятих в економіці України, за попередній рік береться фактична середньомісячна заробітна плата таких працівників за місяці попереднього року з подальшим перерахунком її після надходження даних про середньомісячну заробітну плату зазначених працівників за календарний рік, що передує року, з якого призначається страхова виплата.
Якщо у місяці, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати, застрахована особа працювала неповний календарний місяць з поважних причин, середня заробітна плата працівників, зайнятих в економіці України, застосовується пропорційно фактичній кількості відпрацьованих календарних днів у такому місяці.
Відповідно до п. 31, 33, 34 Порядку № 1266 середня заробітна плата (дохід) для призначення допомоги по безробіттю, для страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності), та для призначення страхових виплат для добровільно застрахованих осіб обчислюється робочими органами фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування з використанням даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
У разі коли відомості про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування не містять усіх необхідних даних для обчислення середньої заробітної плати (винагороди за цивільно-правовими договорами), такі дані за відповідні періоди надаються роботодавцем протягом п`яти робочих днів за зверненням органів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або застрахованої особи за формою згідно з додатком.
Відомості, необхідні для обчислення середньоденного грошового забезпечення військовослужбовцям та іншим особам, які отримують грошове забезпечення, надаються за зверненням застрахованої особи територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, де такі особи перебувають на обліку, або військовими частинами, підприємствами, установами, організаціями, органами, де такі особи проходили службу, протягом п`яти робочих днів за формою згідно з додатком.
Аналіз вказаних норм свідчить, що розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата для розрахунку виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку, при цьому, середня заробітна плата обчислюється за тією професією (посадою, розрядом, роботою) на підприємстві (в цеху, на дільниці, ділянці), за якою застрахована особа працювала до моменту ушкодження здоров`я і за якою медико-соціальною експертною комісією їй встановлено стійку втрату професійної працездатності. Якщо у місяці, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати, застрахована особа працювала неповний календарний місяць з поважних причин, середня заробітна плата працівників, зайнятих в економіці України, застосовується пропорційно фактичній кількості відпрацьованих календарних днів у такому місяці.
Колегія суддів зазначає, що з системного аналізу законодавства та порядку вбачається, що потерпілий від нещасного випадку на виробництві, в разі встановлення стійкої втрати працездатності яку підтверджено довідкою МСЕК, має право звернутися до відповідного органу за призначенням страхових виплат.
При цьому, потерпілий при первинному зверненні, серед іншого, у разі відсутності інформації в Державному реєстрі застрахованих осіб має надати робочому органу виконавчої дирекції Фонду довідку про заробітну плату (дохід) отримуваний перед нещасним випадком або перед звільненням з роботи з метою обчислення середньої заробітної плати, виходячи з якої та ступеня втрати професійної працездатності встановлюється сума щомісячної страхової виплати. Зазначені документи формуються в справу про страхові виплати та зберігаються в управлінні (відділенні) Фонду.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачу було призначено страхові виплати на період стійкої втрати професійної працездатності виходячи з ступеня втрати професійної працездатності.
При цьому, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій, був визначений середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв`язку з втраченим ним заробітком (або відповідної його частини) відповідно до вимог Порядку № 1266 з якого розрахунковим періодом, за який обчислювалась середня заробітна плата, є 12 календарних місяців перед настанням страхового випадку - з 01 березня 2023 року по 29 лютого 2024 року включно на підставі інформації щодо дати складання акту за формою П-4 від 25.03.2024.
До розрахунку середньої заробітної плати за 12 календарних місяців взято наступну заробітну плату:
березень 2023 року (фактично відпрацьованих 31 день) - 3453,07 грн;
квітень 2023 року (фактично відпрацьованих 30 днів) - 3002,67 грн;
травень 2023 року (фактично відпрацьованих 31 день) - 3453,07 грн;
червень 2023 року (фактично відпрацьованих 30 днів) - 3302,93 грн,
липень 2023 року (фактично відпрацьованих 31 день) - 3152,80 грн;
серпень 2023 року (фактично відпрацьованих 31 день) - 3453,07 грн;
вересень 2023 року (фактично відпрацьованих 30 днів) - 3152,80 грн;
жовтень 2023 року (фактично відпрацьованих 31 день) - 11901,33грн;
листопад 2023 року (фактично відпрацьованих 30 днів) - 20689,38грн;
грудень 2023 року (фактично відпрацьованих 17 днів) - 17302,75 грн;
січень 2024 року (фактично відпрацьованих 18 днів) - 12211,72 грн;
лютий 2024 року (фактично відпрацьованих 29 днів) - 0,00 грн.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03.01.2025 у справі №200/8631/24 встановлено, що ОСОБА_1 у період з 01 березня 2022 року по 01 травня 2024 року фактично не працював на підприємстві у зв`язку із введенням на ПрАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" простою, який оплачується відповідно до ч. 1 ст. 113 КЗпП України з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) та що підтверджується наказами та довідкою зазначеного підприємства, зазначеними вище.
З 01 лютого 2024 року з позивачем був призупинений трудовий договір без збереження заробітної плати відповідно до наказу № 55 від 26 грудня 2023 року. Пунктом 4.3 вказаного наказу встановлено призупинення трудових договорів здійснити без збереження заробітної плати.
Таким чином, дні невиходу на роботу з причини простою підприємства, робітникам підприємства оплачено в розмірі 2/3 тарифної ставки (окладу) з березня 2022 року, а з лютого 2024 року - без збереження заробітної плати.
Отже, всупереч рішенню Донецького окружного адміністративного суду від 03.01.2025 у справі №200/8631/24 періоди з березня 2023 року по лютий 2024 року, не були виключені відповідачем при розрахунку щомісячної страхової виплати ОСОБА_1 .
Таким чином, оскільки простій на підприємстві ПрАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" було запровадження внаслідок впливу невідворотної сили, спричиненої збройною агресією проти України, період простою вказаного підприємства, може бути визнаний поважною причиною при розрахунку середньої заробітної плати та повинен бути виключений з розрахункового періоду у відповідності до вимог Порядку № 1266.
Відтак позовні вимоги є обґрунтованими та відповідно, підлягають задоволенню.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення а рішення суду без змін.
Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 р. у справі № 200/1647/26 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2026 р. у справі № 200/1647/26 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 20 серпня 2026 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді І.В. Сіваченко
І.В. Пивовар