ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про зупинення провадження по справі
20 серпня 2026 року справа №200/2063/26
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гайдара А.В., Пивовар І. В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 р. у справі № 200/2063/26 (головуючий І інстанції Куденков К.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним дій, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач, ГУПФУ), в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо виплати ОСОБА_1 перерахованої на підставі рішень суду, які набрали законної сили після 14.07.2025 з застосуванням "Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень" затверджених постановою КМУ від 14.07.2025 № 821;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, починаючи з 01.09.2025 виплату пенсії, перерахованої на підставі судових рішень, без застосування вимог "Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень", затверджених постановою КМУ від 14.07.2025 № 821 без обмежень її загальної суми максимальним розміром.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року задоволено частково позовні вимоги, а саме суд:
Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо виплати ОСОБА_1 пенсії, перерахованої на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.04.2025 у справі № 200/1106/25 і рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.04.2025 у справі № 200/2104/25, із застосуванням приписів Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821.
Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплачувати ОСОБА_1 пенсію, перераховану на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.04.2025 у справі № 200/1106/25 і рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.04.2025 у справі № 200/2104/25, без застосування приписів Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821.
В іншій частині позовних вимог - відмовив.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Статтею 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначені підстави обов`язкового зупинення провадження у справі та випадки, коли суд має право зупинити провадження у справі, а також строки зупинення провадження та порядок поновлення зупиненого провадження у справі.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі: перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на розгляді об`єднаної палати Верховного Суду перебуває справа №580/490/26.
Ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2026 року справу № 580/490/26, справу № 580/490/26 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії передано на розгляд судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду.
В обґрунтування Верховним Судом зазначено, зокрема, що Верховний Суд у постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 620/13341/25 дійшов висновку, що спір, який виник у зв`язку із застосуванням суб`єктом владних повноважень положень постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року№ 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» під час виконання судового рішення, за своєю правовою природою є спором щодо правомірності дій, учинених на стадії виконання такого рішення. За таких обставин позовні вимоги, спрямовані на оскарження дій суб`єкта владних повноважень щодо застосування Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821, не утворюють самостійного предмета адміністративного спору та підлягають розгляду із застосуванням спеціального механізму судового контролю за виконанням судових рішень, передбаченого Кодексом адміністративного судочинства України.
Верховний Суд зазначив, що застосування суб`єктом владних повноважень положень постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 під час виконання судового рішення саме по собі не змінює процесуальної природи спірних правовідносин і не є підставою для звернення до суду з новим адміністративним позовом, оскільки законність таких дій має перевірятися у межах спеціальних процедур судового контролю за виконанням судових рішень.
Разом з тим, у постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 340/7985/25 Верховний Суд дійшов висновку, що спір щодо правомірності застосування суб`єктом владних повноважень положень постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821, який виник під час виконання судового рішення, може бути предметом розгляду в порядку окремого адміністративного позову. При цьому Верховний Суд виходив із того, що прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про виконання судового рішення із застосуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 є реалізацією ним владних управлінських функцій, а тому таке рішення підлягає самостійній перевірці на відповідність вимогам законодавства в порядку адміністративного судочинства.
Фактично зазначений правовий висновок ґрунтується на тому, що застосування суб`єктом владних повноважень постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 утворює самостійний предмет адміністративного спору, незалежно від того, що відповідні дії були вчинені на стадії виконання судового рішення. Відповідно, Верховний Суд визнав можливим звернення особи до суду з новим адміністративним позовом про оскарження таких дій та прийнятого за результатами їх вчинення рішення.
Таким чином, правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2026 року у справі № 340/7985/25, істотно відрізняється від правового підходу, сформульованого цього ж дня у постанові у справі № 620/13341/25, у якій Верховний Суд виходив із того, що визначальним для встановлення належного способу судового захисту, є не зміст нормативно-правового акта, застосованого суб`єктом владних повноважень, а процесуальна природа спірних правовідносин, які виникли у зв`язку з виконанням судового рішення.
Аналіз правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30 квітня 2026 року у справах № 340/7985/25 та № 620/13341/25, свідчить про наявність різних підходів до застосування одних і тих самих норм процесуального права при визначенні належного способу судового захисту у спорах, пов`язаних із виконанням судового рішення.
Верховний Суд в ухвалі від 16 липня 2026 року справа № 580/490/26 зазначив, що колегія суддів не погоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2026 року у справі № 340/7985/25. Правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2026 року у справі № 340/7985/25, на думку колегії суддів, не забезпечує системного застосування положень Кодексу адміністративного судочинства України та не може вважатися таким, що узгоджується з принципами правової визначеності, остаточності судового рішення й ефективності судового захисту. Водночас колегія суддів вважає обґрунтованим правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 620/13341/25.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про необхідність відступу від правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 340/7985/25, та застосування правового підходу, сформульованого у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2026 року у справі № 620/13341/25.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для передачі справи № 580/490/26 (касаційне провадження № К/990/23528/26) на розгляд палати, до якої входить колегія, що розглядає цю справу - судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду.
Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2026 року справа № 580/490/26, призначено справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії до розгляду Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав в порядку письмового провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 08 вересня 2026 року, який відбудеться у Касаційному адміністративному суді у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корпус 5.
У справі № 200/2063/26, що розглядається судом апеляційної інстанції, предметом судового розгляду є правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо виплати ОСОБА_1 перерахованої на підставі рішень суду, які набрали законної сили після 14.07.2025 року з застосуванням "Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень" затверджених постановою КМУ від 14.07.2025 № 821.
Колегія суддів зауважує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага з урахуванням того, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов`язковим для всіх судів та суб`єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п`ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі до набрання законної сили судового рішення у справі № 580/490/26.
На підставі викладеного, керуючись ст. 236, 328, 321, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
УХВАЛИВ:
Зупинити апеляційне провадження в адміністративній справі № 200/2063/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним дій, зобов`язання вчинити певні дії, до набрання законної сили судового рішення Верховного Суду у справі №580/490/26.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст ухвали складений та підписаний 20 серпня 2026 року.
Суддя-доповідач: Е.Г.Казначеєв
Судді: А.В. Гайдар
І.В. Пивовар