ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2026 року м. Львів Справа № 562/3931/25 пров. № А/857/31340/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р. Б.,
суддів Бруновської Н. В.,
Шавеля Р. М.,
з участю секретаря судового засідання - Богачука Ю. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у місті Львові апеляційну скаргу Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 15 травня 2026 року, що ухвалив суддя Шуляк А.С. у місті Здолбунові, у справі № 562/3931/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
В С Т А Н О В И В:
Позивачка звернулася в суд з позовом до відповідача, у якому просить суд скасувати постанову серії RVN № 2532536 від 06 листопада 2025 року про накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
15 травня 2026 року Здолбунівський районний суд Рівненської області прийняв рішення, яким позов задовольнив.
Скасував постанову серії RVN № 2532536 від 06 листопада 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 680 грн та закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12000 грн та судовий збір в сумі 605,60 грн.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що факт стоянки транспортного засобу на тротуарі позивачка не заперечує, однак відповідач не надав належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів порушення позивачкою пункту 15.10 "в" Правил дорожнього руху України.
Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів вчинення адміністративного правопорушення.
Таку позицію відповідач пояснює тим, що інспектор з паркування здійснив замір лазерним далекоміром марки "Bosch GLM 500", зав. № 128500799, який пройшов повірку, а показник приладу становив 1,716 м, у зв`язку з цим суд першої інстанції безпідставно надав перевагу побутовому відеозапису, наданому позивачкою.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що 05 листопада 2025 року о 14 год. 36 хв. 43 сек. на вул. Словацького, 8 у місті Рівне інспектор з паркування Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради зафіксував порушення правил стоянки транспортного засобу марки "Volkswagen Tiguan", державний номерний знак НОМЕР_1 , а саме стоянку транспортного засобу на тротуарі.
06 листопада 2025 року інспектор з паркування Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради Кошелюк В.А. винесла постанову серії RVN № 2532536, згідно з якою позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 680 грн.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Пунктом 15.10 "в" Правил дорожнього руху України передбачено, що стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.
Згідно з ч. 3 ст. 122 КУпАП, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена доказами.
Відповідно до ч. 3 ст. 77 КАС України докази суду надають учасники справи.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Апеляційний суд встановив те, що на підтвердження факту порушення позивачкою пункту 15.10 "в" Правил дорожнього руху України відповідач надав матеріали фотофіксації із зазначенням показника лазерного далекоміра 1,716 м.
Оглянувши та проаналізувавши ці докази, апеляційний суд звертає увагу на те, що інспектор з паркування Кошелюк В.А. здійснила два виміри відстані від огорожі до транспортного засобу, при цьому другий вимір здійснила від ноги як від точки опори, яка знаходилася біля краю фундаменту огорожі.
Водночас, апеляційний суд зауважує, що зміст пункту 15.10 "в" Правил дорожнього руху України вимагає встановлення точки, від якої повинен здійснюватися вимір відстані, залишеної для руху пішоходів, а саме від краю тротуару, а не від довільно обраної точки опори.
Виходячи із матеріалів відеофіксації, апеляційний суд встановив, що відповідач не довів коректність обраної точки вимірювання відстані, залишеної для руху пішоходів, а тому не підтвердив, що ця відстань становила менше двох метрів.
Наведене свідчить про те, що відповідач не довів наявність у діях позивачки складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин:
1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення;
2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку;
3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;
4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;
5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;
6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;
7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу;
8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту;
9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі;
10) проходження військової служби особою, щодо якої розпочато провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210 - 1 цього Кодексу.
Зважаючи на те, що відповідач не довів факту вчинення позивачкою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, постанову про накладення адміністративного стягнення серії RVN № 2532536 від 06 листопада 2025 року необхідно скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов до переконання в тому, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, в частині протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, та ухвалив судове рішення, в частині протиправності постанови про накладення адміністративного стягнення серії RVN № 2532536 від 06 листопада 2025 року, з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції, в частині протиправності постанови про накладення адміністративного стягнення серії RVN № 2532536 від 06 листопада 2025 року, - без змін.
Щодо доводів апелянта про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд зазначає наступне.
Частина 1 ст. 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Як передбачено ч. 1 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 3 та 4 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частин 5-7 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони. У разі недотримання цих вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, а обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє таке клопотання.
Суд першої інстанції встановив, що між позивачкою та адвокатським об`єднанням "Юридичний дім "Захист" укладено договір про надання правничої допомоги від 19 листопада 2025 року.
На підтвердження понесених витрат позивачка надала акт про надання послуг від 02 квітня 2026 року та детальний опис робіт станом на 17 квітня 2026 року. Позивачка просила стягнути 18500 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційний суд встановив, що в акті про надання послуг від 17 квітня 2026 року відображений детальний опис виконаних робіт з наступним розрахунком:
- підготовка до розгляду справи:
- аналіз фактичних обставин справи - 1000 грн.;
- аналіз судової практики - 1000 грн.;
- надання консультацій і роз`яснень з правових питань - 1000 грн.;
- формування об`єму доказів для подання позову - 1000 грн.
Складання та оформлення позовної заяви - 3000 грн.
Аналіз відзиву на позов в справі - 2000 грн.
Надання консультацій та роз`яснень з приводу відзиву на позов - 1000 грн.
Представництво інтересів позивача у судових засіданнях у справі:
- 07.01.2026 - 1500 грн.;
- 06.02.2026 - 1500 грн.;
- 19.02.2026 - 1500 грн.;
- 02.04.2026 - 1500 грн.;
- 17.04.2026 - 1500 грн.
Підготовка та подання до суду клопотання про виклик свідків - 500 грн.
Підготовка до суду заяви про долучення доказів на підтвердження понесених судових витрат в справі та їх відшкодування - 500 грн.
Суд першої інстанції погодився з наявністю підстав для компенсації витрат на професійну правничу допомогу, однак зменшив їх розмір до 12000 грн.
Надаючи оцінку детальному опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, апеляційний суд звертає увагу на те, що наведені у ньому окремі види правничої допомоги за своїм змістом частково охоплюють один одного та фактично становлять складові єдиного комплексу дій, спрямованих на підготовку та ведення цієї справи.
На переконання апеляційного суду, аналіз фактичних обставин справи, визначення правового регулювання спірних правовідносин та релевантної судової практики, визначення доказів, якими мають підтверджуватися обставини, покладені в основу позову, а також первинне консультування клієнта щодо способу захисту є невід`ємними складовими підготовки та складання позовної заяви. Такі дії не мають самостійного процесуального результату поза підготовкою позову, а тому їх окреме тарифікування поряд із послугою зі складання та оформлення позовної заяви фактично призводить до багаторазового врахування взаємопов`язаних елементів однієї правничої послуги.
Аналогічний підхід апеляційний суд застосовує і до зазначених у детальному описі послуг з аналізу відзиву на позов вартістю 2000 грн та надання консультації і роз`яснень з приводу цього ж відзиву вартістю 1000 грн.
Ознайомлення зі змістом відзиву, оцінка викладених у ньому доводів та доказів, визначення їх правового значення і подальше роз`яснення клієнту правової позиції щодо таких доводів становлять взаємопов`язані етапи опрацювання одного процесуального документа. На переконання апеляційного суду, вказані відокремлені послуги становлять складову аналізу фактичних обставин справи, що є складовою вищеописаної об`єднаної правничої послуги.
Підготовка та подання клопотання про виклик свідків вартістю 500 грн також має оцінюватися з урахуванням того, що необхідність виклику відповідних осіб визначається адвокатом під час формування доказової бази та правової позиції у справі, а подання такого клопотання є процесуальною дією в межах представництва інтересів клієнта в суді.
Крім того, до детального опису включено 500 грн за підготовку заяви про долучення доказів на підтвердження понесених судових витрат та їх відшкодування.
Апеляційний суд враховує, що така заява за своєю правовою природою спрямована на реалізацію процесуального права сторони на підтвердження та розподіл уже понесених витрат, а не на вирішення спору по суті, тож не є окремою складовою надання правничих послуг.
Таким чином, на переконання апеляційного суду, за оплату вищевказаних послуг позивачці необхідно відшкодувати 1000 грн.
Щодо оплати витрат за представництво інтересів позивачки у судових засіданнях у справі апеляційний суд вважає, що показання свідків не є належними доказами у вказаній справі, а тому необхідності у відкладенні розгляду справи для виклику свідків не було.
Також апеляційний суд встановив, що засідання 19.02.2026 не відбулось, засідання 07.01.2026 та 17.04.2026 тривало 8 хвилин, а 02.04.2026 - 5 хвилин.
З огляду на те, що справа, такої складності, як справа № 562/3931/25 об`єктивно може бути розглянута за одне судове засідання, апеляційний суд вважає, що в частині оплати витрат за представництво інтересів позивача у судових засіданнях у справі позивачу необхідно відшкодувати 1500 грн.
Ураховуючи взаємопов`язаність та часткове дублювання зазначених у детальному описі робіт, необхідність їх оцінки як єдиних комплексів правничої допомоги, відсутність підстав для окремого відшкодування витрат на підготовку заяви щодо судових витрат, не складний характер спору, обсяг матеріалів справи, розмір накладеного на позивачку адміністративного стягнення, а також заперечення відповідача щодо неспівмірності заявлених витрат, апеляційний суд вважає, що розумним, обґрунтованим та пропорційним розміром витрат на професійну правничу допомогу, який повинен компенсуватись за рахунок відповідача, є 2500 грн.
Такий розмір витрат, на переконання апеляційного суду, є співмірним зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, предметом спору та значенням справи для сторін.
Тому апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги в частині розміру витрат на професійну правничу допомогу спростовують висновки суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на наведені вище міркування, апеляційний суд дійшов висновку про те, що що суд першої інстанції не врахував критерії співмірності, обґрунтованості та пропорційності витрат на професійну правничу допомогу, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині.
Таким чином, апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції, в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, відповідно до якого стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 грн.
Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 325 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради задовольнити частково.
Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 15 травня 2026 року у справі № 562/3931/25, в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, скасувати та прийняти в цій частині постанову, відповідно до якої стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту муніципальної варти Рівненської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн (дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).
В іншій частині рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 15 травня 2026 року у справі № 562/3931/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення та не може бути оскаржена.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель