Справа № 357/7271/26
Провадження № 2/357/5959/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
( ЗАОЧНЕ )
20 серпня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Ярмола О. Я. ,
при секретарі - Вдовика А. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Біла Церква, в залі суду №5 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В :
У травні 2026 року представник ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»» Усенко М.І. через систему «Електронний суд» звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» заборгованість за кредитним договором № 2147986 від 03.11.2019 року в загальному розмірі 17 440,00 грн., судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу.
В обґрунтування позову зазначено, що 03.11.2019 між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2147986, згідно з умовами якого відповідач отримав 5 000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів і можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (Додаток №1 до Кредитного договору № 2147986) повернення кредиту та сплати комісії і процентів відповідачем не було внесено. Відповідач підписав кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах договору, однак відповідач порушив умови договору, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом. 20.02.2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» було укладено Договір відступлення прав вимоги №47-МЛ, згідно умов якого було передано право вимоги до відповідача за кредитним договором № 2147986 від 03.11.2019 року. Відповідно до Витягу з реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги №47-МЛ від 20.02.2020 року сума заборгованості відповідача становить 17 440,00 грн., з яких: 5 000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 9 340,00 грн - прострочена заборгованість за сумою відсотків; 600,00 грн - прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту; 2 500,00 грн - заборгованість по штрафах/пені. Оскільки до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 2147986 від 03.11.2019 року, останній просив суд стягнути на користь позивача заборгованість за договором в загальному розмірі 17 440,00 грн., судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу.
Ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду від 08.05.2026 року прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження та витребувана від АТ КБ «ПриватБанк» фінансову інформацію по Кредитному договору.
08.06.2026 на адресу суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла відповідь на ухвалу суду про витребування доказів.
03.08.2026 від представника позивача через ЕКЕС надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника та підтримання позовних вимог.
У судове засідання представник позивача не з`явився, просив розглядати справу за відсутності представника позивача, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлена належним чином. Відзив на позовну заяву відповідач до суду не подала. З метою вжиття вичерпних заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи та призначене судове засідання, 24.06.2026 судом, у порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України було опубліковано на офіційному вебсайті «Судової влади України» оголошення про призначення розгляду справи в судовому засіданні 20.08.2026, що в сукупності з вищевикладеним свідчить про вжиття всіх адекватних, розумних та можливих заходів із метою належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи. За таких обставин неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи і винесенню судового рішення.
Оскільки дотримані всі, передбачені ч. 1 ст. 280 ЦПК України вимоги, суд, зі згоди позивача, ухвалює заочне рішення у справі на підставі наявних доказів.
В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, встановив наступні фактичні обставини та визначив зміст спірних правовідносин
Фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 03.11.2019 року на сайті miloan.ua заповнила Анкету-заяву на кредит № 2147986 у розмірі 5 000,00 грн., яка погоджена ТОВ «МІЛОАН».
03.11.2019 між ОСОБА_1 та ТОВ «МІЛОАН» укладений Кредитний договір № 2147986, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язувався надати позичальнику кредит у розмірі 5 000,00 грн., загальним строком на 30 днів, з 03.11.2019 по 03.12.2019, а позичальник зобов`язувався повернути кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом.
Відповідно до п. 1.5. кредитного договору, сукупна вартість кредиту за весь строк кредитування складає 3 600,00 грн. Комісія за надання кредиту становить 600,00 грн і нараховується за ставкою 12% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.
Проценти за користування кредитом становлять 3 000,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п1.5.2 Договору).
Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти Позичальника, зареєстрованої позичальником для цієї мети в особистому кабінеті на сайті miloan.ua (п. 2.1 Кредитного договору).
Пунктом 6.1. кредитного договору визначено, що договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений на вебсайті Товариства miloan.ua.
Відповідно до п. 6.3. кредитного договору приймаючи пропозицію Товариства про укладання цього кредитного договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у тому числі Правилами та Графіком платежів) Договору в цілому.
Як вбачається з п. 6.4. кредитного договору укладення Товариством Кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.
З огляду на п. 7.1. кредитного договору, цей договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок Позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.
Кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором на користь третіх осіб, без згоди позичальника (п. 3.2.6. кредитного договору).
Невід`ємною частиною Кредитного договору № 2147986 від 03.11.2019 року є Графік розрахунків за цим договором (Додаток № 1).
Як вбачається із довідки ТОВ «МІЛОАН» ОСОБА_1 отримала одноразовий ідентифікатор N58580 для підписання кредитного договору в електронному вигляді.
ТОВ «МІЛОАН» перерахувало ОСОБА_1 5 000,00 грн. на карту НОМЕР_1 , призначення платежу: кредитні кошти від ТОВ «МІЛОАН» згідно договору №2147986, що вбачається з копії платіжного доручення від № 2972436 від 03.11.2019 року.
20.02.2020 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» укладено договір відступлення права вимоги №47-МЛ, відповідно до якого первісний кредитор відступає (передає) новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає (набуває) належні первісному кредитору права грошової вимоги до боржників, за кредитними договорами вказаними у реєстрі, укладеними між кредитором та боржниками.
Згідно з п. 6.2.3 Договору, права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей.
Згідно з актом приймання-передачі реєстру боржників від 20.02.2020 до договору відступлення прав вимоги №47-МЛ від 20.02.2020 року, ТОВ «МІЛОАН» передав, а новий кредитор ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» прийняв реєстр боржників в кількості 6478.
З копії платіжної інструкції №17678 від 20.02.2020 року вбачається, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» сплатило ціну згідно договору відступлення права вимоги №47-МЛ від 20.02.2020 року.
Із витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №47-МЛ від 20.02.2020 року, вбачається, що до переліку входить кредитний договір№2147986 від 03.11.2019 року, позичальником за яким є ОСОБА_1 та загальна сума заборгованості за договором становить 17 440,00 грн.
Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором № 2147986 від 03.11.2019, яка підписана представником ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»», станом на 14.04.2026 заборгованість за кредитним договором у розмірі 17 440,00 грн. відповідачем ОСОБА_1 не погашена.
01.04.2026 ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»» направило відповідачу ОСОБА_1 письмову претензію про погашення заборгованості за кредитним договором № 2147986 від 03.11.2019 (Вих. № 19511307/882).
Інших доказів матеріали справи не містять та суду не надано.
Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 639 ЦК України визначено що у випадку, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Зокрема, вказаний Закон визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції чинній на момент укладення договору) визначено, що Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредити, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору і в установлений договором строк (статті 526, 530 ЦК України). За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ст. 1054 ЦК України).
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється зокрема виконанням, проведеним належним чином.
Позивач умови укладеного договору виконав, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами в розмірі 5 000,00 грн, шляхом перерахування коштів на платіжну карту останньої.
Відповідачем ОСОБА_1 доказів виконання обов`язку по сплаті заборгованості за кредитним договором суду не надано, як і не надано доказів на спростування розрахунку заборгованості, поданого позивачем.
За положеннями частин 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Верховний Суд України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 висловив таку правову позицію: «... боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
У Постанові ВС від 18.10.2023 у справі № 905/306/17, а також постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012 зазначено, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.
Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем надано до суду, як договір відступлення прав вимоги № 47-МЛ від 20.02.2020 року, так, і відповідні документи, які підтверджують заборгованість відповідача за Кредитним договором № 2147986 від 03.11.2019 року.
При цьому, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі №910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.
Відтак, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» на підставі вказаної документації довело належним чином, що набуло право грошової вимоги за Кредитним договором № 2147986 від 03.11.2019 року.
При оцінці договору відступлення прав вимоги № 47-МЛ від 20.02.2020 року, який було укладено з однієї сторони між ТОВ «Мілоан» та іншої сторони з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»», суд керується закріпленим у ст.204 ЦК України принципом правомірності правочину та зауважує, що цей договір ніким не оспорювався та у встановленому порядку недійсним не визнавався, а відтак, суд приймає його до уваги.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки у встановлений договором строк відповідач ОСОБА_1 не повернула кредитні кошти, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» в частині стягнення з відповідача заборгованості за Кредитним договором № 2147986 від 03.11.2019 року за кредитом у розмірі 5 000,00 грн підлягають до задоволення.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 вказано, що відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення, тощо.
Враховуючи, що сторони погодили нарахування разової комісії за видачу кредиту (п.1.5.1 розділу 1 Договору), право на нарахування якої прямо передбачено законом, її стягнення в розмірі 600,00 грн з відповідача є правомірним.
Водночас щодо розміру нарахованих відсотків за користування кредитом суд, враховуючи позицію Верховного Суду від 12 січня 2021 року по справі № 462/5025/20 (провадження № № 61-11608св22) зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Отже, з огляду на наведені висновки суд має дослідити зміст кредитного договору, здійснити його тлумачення і встановити правову природу процентів, що нараховані позивачем.
Так, за п.1.3 Договору кредит надавався загальним строком 30 днів (з 03.11.2019 по 03.12.2019) з можливістю пролонгації.
Із досліджених доказів суд установив те, що за Кредитним договором № 2147986 від 03.11.2019 року відсотки за користування кредитом (5 000,00 грн) нараховувалися відповідно до процентної ставки в розмірі 2,00 % за 30 днів відповідно до п. 1.5.2. Договору, що становить 3 000,00 грн. (5000х2,00%30).
Судом перевірено розрахунок у цій частині і він є вірним.
Водночас із розрахунку вбачається, що відповідач 03.12.2019 року сплатила проценти по кредиту в розмірі 360,00 грн та комісію за управління та обслуговування кредиту, що включає в себе послуги платіжної системи (фінансового посередника), що здійснює переказ грошових коштів у сумі 350,00 грн.
При цьому до матеріалів справи не додано Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством, зокрема п.6 Правил та відомостей чи була надана Позичальнику пропозиція Позикодавця на продовження (пролонгацію) строку користування кредитом, як то передбачено п. 2.3.1 Договору.
В постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/1950/15-ц (провадження № 61-2973св22) зазначено, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з частиною першою ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.
Висновком Верховного Суду, зробленому у постанові від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21), стверджується, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem". "Contra proferentem" (лат. "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem") - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" ("no individually negotiated"), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін". Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.
Відповідно до ч. 8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Тому при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитних договорів умовами, в т.ч. графіками платежів та анкетами-заявами, якими визначено ціну кредиту і строк кредитування саме у 5 000,00 грн та в 30 днів відповідно, а не завуальованими, двозначними, умовами, які дозволили кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом поза чітко вказаного строку кредитування. З огляду на це, часткове задоволення вимог про стягнення відсотків та стягнення їх з відповідача на користь позивача у розмірі 3 000, 00 грн (5000 х 2,00% х 30) відповідає умовам договору та є обґрунтованим.
Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості по штрафах/пені в розмірі 2 500,00 грн, суд виходить із того, що в період дії в Україні воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, споживач повністю звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки, штрафу чи пені. Зазначена норма закріплена у пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та є імперативною гарантією захисту права громадян в охоронних правовідносинах (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22). Отже, вимоги про стягнення 2 500,00 грн штрафу/пені є протиправними, у зв`язку з чим у цій частині позовних вимог належить відмовити.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За замістом ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частинами першою, другою, третьою статті 83 ЦПК України передбачено подання доказів сторонами та іншими учасниками справи безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 78 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як встановлено ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відтак, враховуючи, що позичальник взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала та кредитні кошти разом з процентами та комісією вчасно не повернула, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» заборгованості за Кредитним договором № 2147986 від 03.11.2019 року у загальному розмірі 8 600,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 3 000,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, 600,00 грн - заборгованість за комісією за видачу кредиту.
Розподіл судових витрат у справі.
Разом із позовною заявою позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» заявлено вимогу про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на його користь судових витрат, понесених у справі, що складаються із витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн та судового збору у розмірі 2662,40 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно зі ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Верховний Суд у свої постановах неодноразово робив висновки щодо переліку тих чи інших документів для підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, які можуть слугувати підтвердженням заявленого розміру витрат. Такими доказами, зокрема, можуть бути: договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі документів, акт здачі-приймання виконаних робіт, протокол наданих послуг, рахунки на оплату, банківські документи про оплату послуг. Такий перелік відповідно не є вичерпним.
Отже, з аналізу викладеного слідує, що зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу до позовної заяви додано копію договору № 0107 про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2025 укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» та Адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі адвоката, керуючого партнера Усенка М.І.; копію акту № Д/21785 наданих послуг від 14.04.2026; копію детального опису наданих послуг до акту № Д/21785 від 14.04.2026 за Договором № 0107 про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2025.
Таким чином, у справі що розглядається, позивачем доведено понесення ним витрат за надання правничої допомоги.
Водночас при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
При ухваленні рішення суд, відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», крім вимог національного законодавства керується також практикою ЄСПЛ.
Як вбачається з рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява №19336/04, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; за рішенням ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд вважає, що розмір правової допомоги за оплату наданих послуг, визначений стороною позивача є завищеним, позаяк заявлена позивачем сума відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн. є неспівмірною зі складністю справи та виконаними роботами, часом, витраченим адвокатом на надання послуг з правової допомоги, їх обсягом та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру у співвідношенні з предметом позову. Водночас суд ураховує, що справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, адвокат як представник позивача не приймав участь в судовому розгляді.
Отже, суд дійшов до висновку про часткове задоволення заяви щодо стягнення понесених позивачем витрат за надання правової допомоги та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 3 000 грн. Саме така сума відповідає критеріям розумності, співмірності та ґрунтуються на вимогах закону.
Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в сумі 2662,40 гривень, проте з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» слід стягнути ці витрати пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1 312,88 грн, виходячи з наступного розрахунку 8 600 х2662,40/17 440.
Зважаючи на часткове задоволення вимог позову, витрат за надання правової допомоги слід стягнути також пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в сумі 1 479,36 грн. (8 600 х3000/17 440).
На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 274-279, 280-284 ЦПК України, ст. 509, 525, 526, 530, 536, 599, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд,
У Х В А Л И В :
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» заборгованість за Кредитним договором № 2147986 від 03.11.2019 року у розмірі 8 600 (вісім тисяч шістсот) гривень 00 копійок, з яких: 5 000,00 грн - заборгованість за кредитом, 3 000,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, 600,00 грн - заборгованість за комісією за видачу кредиту.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 312,88 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 1 479,36 грн, а всього 2 792 (дві тисячі сімсот дев`яносто дві) гривні 24 копійки.
В іншій частині вимог про стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, що може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ»», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, м. Львів, Львівська область, індекс 79018;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено та підписано 20.08.2026 року.
Суддя О. Я. Ярмола