УХВАЛА
20 серпня 2026 року
м. Київ
справа № 120/9994/25
адміністративне провадження № К/990/35864/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року, додаткове рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з обліку військовозобов`язаних осіб, зобов`язання виключення позивача з військового обліку та виключення даних про порушення позивачем правил військового обліку за станом здоров`я з 02.03.2022;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію відносно ОСОБА_1 про виключення з військового обліку військовозобов`язаних на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України "Про військову службу і військовий обов`язок" згідно з інформації наявної у військово-обліковому документі - тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 02.03.2022;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію даних про порушення ОСОБА_1 , правил військового обліку.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовлено.
Додатковим рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов`язання виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення правил військового обліку відмовлено.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року та додаткове рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року - без змін.
30 липня 2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на судові рішення у цій справі.
Предметом спору у цій справі є правомірність невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з обліку військовозобов`язаних осіб, зобов`язання виключення позивача з військового обліку та виключення даних про порушення позивачем правил військового обліку за станом здоров`я з 02.03.2022.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Оскаржуючи судові рішення у цій справі, заявник касаційної скарги посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували статтю 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», не врахували правові висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 09 червня 2026 року у справі №320/29761/25, щодо встановлення правової природи записів у військово- облікових документах та не забезпечили повного з`ясування всіх обставин справи.
Верховний Суд зазначає, що відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України можливе за умови зазначення у касаційній скарзі норми права щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність правовідносин та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі.
Перевіривши викладені доводи, Суд зазначає, що посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 09 червня 2026 року у справі № 320/29761/25 як на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, є необґрунтованим. Хоча обидві справи стосуються питання внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення особи з військового обліку на підставі даних військово-облікового документа, визначальні фактичні та правові обставини у них є різними.
Так, у справі № 320/29761/25 у військово-обліковому документі одночасно містилися формулювання про зняття з військового обліку та посилання на норму, яка передбачає виключення з військового обліку, у зв`язку з чим Верховний Суд дійшов висновку про необхідність встановлення того, яка саме облікова дія фактично була вчинена та яка фактична і правова підстава зумовила внесення відповідного запису.
Натомість у справі, що розглядається, судами встановлено конкретні обставини прийняття рішення щодо позивача у 2003 році та застосоване на той час нормативне регулювання, зокрема те, що положення статті 70 «г» Розкладу хвороб, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 12 липня 1999 року № 207, не передбачали висновку про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, у зв`язку з чим наявний у військово-обліковому документі запис не створює юридичних наслідків у вигляді виключення позивача з військового обліку.
Отже, висновок Верховного Суду у справі № 320/29761/25 зроблено за інших фактичних та правових обставин і не вирішує питання правомірності виникнення у позивача у справі № 120/9994/25 правових наслідків у вигляді виключення з військового обліку з огляду на нормативне регулювання, чинне на момент прийняття рішення ВЛК. Відтак наведена скаржником постанова Верховного Суду не свідчить про неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Відтак, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Разом з цим скаржник посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку зі статтею 353 КАС України.
Так, відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
За правилами частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені в судовому рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28цього Кодексу.
Наведений перелік підстав, за яких Верховний Суд може відкрити касаційне провадження у випадку порушення судами норм процесуального права є вичерпним, однак у касаційній скарзі скаржник не зазначив конкретного порушення норми (норм) процесуального права, передбаченого конкретним підпунктом частини другої та/або частини третьої статті 353 КАС України, а отже скаржник не виклав підстави оскарження судових рішень.
Мотиви та аргументи, наведені заявником у скарзі зводяться до переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Враховуючи те, що заявником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у цій справі у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Суд
У Х В А Л И В:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року, додаткове рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.
2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С.А. Уханенко