УХВАЛА
20 серпня 2026 року
м. Київ
справа №120/17548/24
адміністративне провадження № К/990/18585/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.,
перевірив касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2026 року у справі №120/17548/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 24 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення), на підставі постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01 січня 2022 року та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідачем подано до суду апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2026 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року, у справі №120/17548/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2026 року касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2026 року у справі №120/17548/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - залишено без руху.
Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2026 року касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2026 року у справі №120/17548/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - повернуто особі, яка її подала.
24 квітня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» повторно надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2026 року у справі №120/17548/24. Скаржник просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2026 року касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2026 року у справі №120/17548/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних підстав пропуску строку на касаційне оскарження та надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини, документа про сплату судового збору в розмірі 2662,24 грн.
Скаржником подано клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги, мотивоване необхідністю додаткового часу для сплати судового збору, оскільки фінансові ресурси Міністерства оборони України спрямовуються на першочергове забезпечення потреб Збройних Сил України в умовах воєнного стану.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2026 року продовжено військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги на десять днів з дня вручення копії цієї ухвали.
У межах наданого судом строку скаржником повторно подано клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги, мотивоване необхідністю додаткового часу для сплати судового збору, оскільки фінансові ресурси Міністерства оборони України спрямовуються на першочергове забезпечення потреб Збройних Сил України в умовах воєнного стану.
Проте, дана заява скаржника про надання додаткового строку для сплати судового збору містить фактично тотожне обґрунтування тому, яке було наведено у попередній заяві про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги. Скаржник знову посилається на подання військовою частиною НОМЕР_1 заявки на сплату судового збору та вжиття її фінансово-економічною службою заходів для здійснення такої сплати.
Оцінивши доводи заявника та наведені ним обставини, Суд не вбачає підстав для продовження встановленого процесуального строку з огляду на таке.
Так, відповідно до частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Продовження строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була з поважної причини вчинена у заздалегідь встановлений судом строк.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що за приписами статті 8 КАС України адміністративний суд зобов`язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов`язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Верховний Суд наголошує, що надання процесуальних переваг одній із сторін в тому числі шляхом неодноразове продовження процесуального строку нівелює закладені законодавцем принципи адміністративного судочинства в частині процесуальної рівності.
Ураховуючи, що ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2026 року скаржнику вже було продовжено строк для усунення недоліків касаційної скарги та надано додатковий час для виконання вимог суду, однак у межах цього строку відповідні недоліки усунуті не були, а наведені у повторній заяві доводи фактично зводяться до тих самих обставин, які вже оцінювалися судом, підстав для подальшого продовження процесуального строку не вбачається.
Перевіривши доводи касаційної скарги, заяв скаржника про усунення недоліків та продовження строку на усунення недоліків та додані до них матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що станом на 20 серпня 2026 року скаржник не усунув недоліків касаційної скарги, оскільки не подав заяви про поновлення строку на касаційне оскарження та доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку, встановленого статтею 329 КАС України, а також не сплатив судовий збір.
Питання поважності причин пропуску процесуального строку оцінюються судом на власний розсуд, в кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин справи і належних доказів поважності пропуску процесуального строку на оскарження.
Як уже було зазначено Судом, положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги.
Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов`язків.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Проте у встановлений судом строк скаржник не подав належної та обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження, не навів об`єктивних, непереборних та підтверджених належними доказами обставин, які б унеможливлювали своєчасне звернення до суду касаційної інстанції. За таких умов підстав для поновлення пропущеного процесуального строку суд не вбачає.
Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що сторона, яка залучена в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Принцип правової визначеності, як складова частина конституційного принципу верховенства права зобов`язує сторону судового процесу, цікавитися перебігом розгляду його позовної заяви, апеляційної та касаційної скарги.
Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов`язків.
Тобто, в установлений строк недоліки, які стали підставою для залишення касаційної скарги без руху, скаржником не усунуто.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Враховуючи, що скаржником не усунуто недоліків касаційної скарги та, зокрема, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження та не надано доказів сплати судового, у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 333 КАС України, Суд
У Х В А Л И В :
У задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги відмовити.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2026 року у справі №120/17548/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кашпур
Судді: В.М. Соколов
С.А. Уханенко