707/3507/26
2-о/707/96/26
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
18 серпня 2026 року м. Черкаси
Черкаський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - Морозова В.В.,
за участі секретаря судового засідання - Швидкої І.О.,
представника заявника - Хорошуна С.А.,
заінтересованої особи - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису,-
в с т а н о в и в :
Представник заявника - адвокат Хорошун С.А., в інтересах заявника ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_1 ; звернувся до суду із заявою про видачу обмежувального припису, у якій просить суд:
- видати стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обмежувальний припис строком на 6 місяців, яким визначити наступні заходи тимчасового обмеження його прав:
- заборонити наближатися ближче ніж на 300 метрів до місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 ;
- заборонити вести листування, телефонні переговори, надсилати повідомлення через месенджери, соціальні мережі чи інші засоби зв`язку з ОСОБА_3 особисто або через третіх осіб.
Вказані вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 проживала разом з співмешканцем ОСОБА_1 . Через деякий час дана особа почала вчиняти відносно ОСОБА_2 психологічне та фізичне домашнє насильство. ОСОБА_1 міг безпідставно ображати її, погрожувати та завдавати фізичної шкоди. Після таких інцидентів ОСОБА_2 викликала поліцію, але ніяких викликів зафіксовано не було як і реакції з боку поліції. 30.06.2026 між ним знову виник конфлікт, який призвів до того що ОСОБА_1 наніс ОСОБА_2 декілька ударів, душив за шию та ображав нецензурною лайкою.
Після чого, ОСОБА_2 повторно викликала поліцію, що зафіксовано в талоні повідомленні № 49920 від 02.07.2026 та наслідком якого стало внесення даної події до ЄРДР.
В подальшому, остання переїхала проживати в інше помешкання, але ОСОБА_1 продовжує чинити психологічний тиск, телефонує, погрожує, шукає зі нею зустрічі, та ОСОБА_2 хвилюється за свою безпеку тому звернулась з даною заявою до суду.
Ухвалою судді Черкаського районного суду Черкаської області Морозова В.В. від 17 серпня 2026 року справу прийнято до провадження та призначено її до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 18 серпня 2026 року.
У судовому засіданні 18 серпня 2026 року представник заявника - адвокат Хорошун С.А. заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити, виходячи з підстав, наведених у заяві.
Заінтересована особа: ОСОБА_1 у судовому засідання заперечував щодо задоволення заяви про видачу обмежувального припису відносно нього, оскільки він не проживає та не спілкується із заявником. Крім того, звернув увагу суду, що у матеріалах заяви відсутні докази щодо спілкування у будь-який спосіб. Підтвердив що за фактом щодо нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 внесено відомості до ЄРДР.
Заявник ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленою у судове засідання не з`явилася, при цьому у судовому засіданні був її представник, який підтримав вимоги заяви.
Частиною третьою статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи.
За приписами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з частиною першою статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Частиною третьою статті 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Заслухавши пояснення представника заявника та заінтересованої особи, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, суд дійшов наступних висновків.
Із талону-повідомлення єдиного обліку № 49920 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, зареєстровану в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» установлено, що «02.07.2026 ОСОБА_2 звернулася до Черкаського районного управління поліції ГУНП В Черкаській області із повідомленням про те, що 30.06.2026 о 23:55 годині за адресою: АДРЕСА_2 , чоловік чинить фізичне насильство, наносив удари кулаками в область голови та по тілу, має сильну головну біль, також повідомила, що він її душив».
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.07.2026 скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність посадових осіб Черкаського районного управління поліції ГУНП у Черкаській області щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань - задоволено. Зобов`язано уповноважених службових осіб Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення на підставі повідомлення ОСОБА_2 від 06.07.2026 про вчинене кримінальне правопорушення та розпочати досудове розслідування.
Із витягу з ЄРДР номер кримінального провадження № 12026255330000458 від 29.07.2026 установлено, що виконано ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.07.2026 та внесено відомості.
Згідно ст. 350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана батьками та іншими законними представниками дитини, родичами дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачухою або вітчимом дитини, а також органом опіки та піклування в інтересах дитини, яка постраждала від домашнього насильства, - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», або особою, яка постраждала від насильства за ознакою статі, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».
Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України від 07.12.2017 № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з п.п. 2, 7 ч. 2 ст. 3 Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: колишнє подружжя; батьки (мати, батько) і дитина (діти).
За тлумаченням ст. 3 Європейської Конвенції, Україна має зобов`язання захистити громадян від нелюдського і принизливого поводження і ставлення шляхом вжиття заходів для забезпечення того, щоб особи не піддавалися такому поводженню, включаючи нелюдське і принизливе поводження зі сторони інших осіб (не представників держави). Такі заходи повинні передбачати ефективний захист і включати кроки по попередження нелюдського та принизливого ставлення про яке влада знала чи повинна була знати.
Відповідно до пунктів 3, 4, 14 та 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Предметом доказування є вчинення по відношенню до заявника домашнього насильства, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до заінтересованої особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи(п. 9 ч.1 ст.1 Закону).
Згідно з ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника має, зокрема, постраждала особа або її представник.
Частиною другою статті 26 цього Закону визначено перелік заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, які можуть бути встановлені обмежувальним приписом.
Водночас частиною третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» прямо встановлено, що рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у його видачі приймається на підставі оцінки ризиків.
Таким чином, під час вирішення питання про застосування такого заходу суд має встановити не лише факт попереднього насильства, але й наявність на момент розгляду справи обґрунтованого ризику його продовження чи повторного вчинення, для запобігання якому необхідне застосування саме тимчасового судового заходу.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18 (провадження № 61-19328св18), від 09 грудня 2019 року у справі № 756/11732/18 (провадження № 61-49077св18).
Згідно приписів ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У справі № 640/23804/18 (провадження № 61-3848св19) Верховний Суд у постанові від 29 серпня 2019 року, підтримуючи висновки судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні заяви про видачу обмежувального припису, вказав, що звернення заявника до органів поліції не підтверджує факт вчинення заінтересованою особою домашнього насильства, що є необхідною умовою застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Судом установлено, що надані заявником документи дійсно свідчать про наявність у минулому конфліктних ситуацій між учасниками справи та про вчинення ОСОБА_1 30.06.2026 дій, які були та є предметом розгляду компетентних органів.
Інші наведені у заяві обставини, пов`язані з подіями 30.06.2026, не свідчать самі по собі про наявність актуального ризику вчинення домашнього насильства станом на час розгляду цієї справи 18.08.2026.
При цьому суд бере до уваги, що між подіями, які підтверджені письмовими доказами, та зверненням до суду із заявою про видачу нового обмежувального припису минув час.
Із матеріалів справи не вбачається належних та достатніх доказів того, що після відповідних подій 30.06.2026 ОСОБА_1 вчинив щодо ОСОБА_2 нові конкретні дії, які на час розгляду справи свідчили б про продовження або повторення домашнього насильства.
Посилання представника заявника на те, що домашнє насильство продовжується, саме по собі не може бути достатньою підставою для застосування обмежувального припису за відсутності конкретних фактичних даних про відповідні дії заінтересованої особи та доказів, які б підтверджували актуальність такого ризику.
Суд також враховує, що обмежувальний припис є заходом, який істотно втручається у права особи, стосовно якої він встановлюється, а тому його застосування повинно бути обґрунтованим, необхідним та пропорційним заявленій меті - забезпеченню безпеки постраждалої особи. Верховний Суд також наголошує на необхідності оцінки пропорційності втручання у права особи під час вирішення питання про застосування обмежувального припису.
З огляду на наведене суд приходить до висновку, що надані заявником докази підтверджують наявність окремих фактів конфліктної та насильницької поведінки, однак не містять достатніх даних, які б на час розгляду справи свідчили про існування реального та актуального ризику продовження чи повторного вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства щодо ОСОБА_2 .
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Згідно з частиною першою статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
З урахуванням відсутності належних доказів нових проявів домашнього насильства щодо заявниці, відсутності достатніх даних про актуальний ризик його продовження чи повторного вчинення, суд вважає заяву такою, що не підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, відносяться на рахунок держави.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 259, 263-265, 350-2 - 350-8 ЦПК України, ст.ст. 1, 24, 26 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству», суд,
у х в а л и в :
У задоволенні заяви ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису - відмовити.
Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.
Суддя: В. В. Морозов