Справа № 127/2121/26
Провадження № 22-ц/801/1882/2026
Категорія: 77
Головуючий у суді 1-ї інстанції Березовська О. А.
Доповідач:Сало Т. Б.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2026 року Справа № 127/2121/26 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Голоти Л.О., Панасюка О.С., секретар Кахно О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницького академічного обласного театру ляльок на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2026 року, ухвалене суддею Березовською О.А., в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Вінницького академічного обласного театру ляльок про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
встановив:
У січні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, в якому просила:
- поновити її на роботі у Вінницькому академічному обласному театрі ляльок з дати звільнення на посаді керівника літературно-драматургічної частини;
- стягнути з Вінницького академічного обласного театру ляльок на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що вона перебувала в трудових відносинах з Вінницьким академічним обласним театром ляльок з 10 жовтня 2005 року за безстроковим трудовим договором на посаді керівника літературно-драматургічної частини. З 06 грудня 2016 року вона займала цю посаду керівника літературно-драматургічної частини відповідно до контракту з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури від 05 грудня 2016 року зі змінами. Термін дії контракту неодноразово безперервно продовжувався шляхом підписання додаткових угод. Загальний стаж роботи у театрі становить 20 років 1 місяць 15 днів.
Наказом директора Вінницького академічного обласного театру ляльок Побережної Т. №80-к від 24 грудня 2025 року її звільнено у зв`язку із закінченням строку дії контракту на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України.
ОСОБА_1 , з посиланням на п. 3 ч. 3 ст. 21 Закону України «Про культуру», пункт 8 розділу 6 контракту вважає звільнення незаконним у зв`язку з тим, що у строк до 05 листопада 2025 року, тобто за місяць/30 днів до дати закінчення строку контракту сторони не поінформували письмово іншу сторону про своє бажання припинити дію контракту. Позивач не виявляла бажання припинити дію контракту. 28 жовтня 2025 року вона подала заяву про продовження дії контракту до 05 грудня 2028 року. Оскільки від роботодавця письмової інформації щодо припинення дії контракту за місяць на її адресу не надходило, тому термін дії контракту автоматично продовжився до 05 грудня 2028 року.
Із поновленням на роботі підлягає до виплати середній заробіток за час вимушеного прогулу. Середньоденна заробітна плата становить 702,77 грн.
Вказане стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2026 року позов задоволено у повному обсязі.
Поновлено ОСОБА_1 на роботі в Вінницькому академічному обласному театрі ляльок з 25 грудня 2025 року на посаді керівника літературно-драматургічної частини.
Стягнуто з Вінницького академічного обласного театру ляльок на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 грудня 2025 року по день поновлення на роботі у сумі 70 979 (сімдесят тисяч дев`ятсот сімдесят дев`ять) грн 77 коп., без урахування податків та зборів.
Стягнуто з Вінницького академічного обласного театру ляльок в дохід держави судовий збір в сумі 1 331, 20 грн.
Не погодившись із вказаним рішенням, Вінницький академічний обласний театр ляльок подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
У скарзі зазначає, що роботодавець вчасно, як передбачено умовами договору повідомив працівника про закінчення строкового договору та відмову продовжувати строк його дії шляхом підписання додаткової угоди. У даній справі трудові відносини між сторонами були припинені за закінченням строку дії трудового договору, що є підставою для звільнення позивача відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, відтак відсутні підстави для визнання незаконним і скасування спірного наказу.
У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відзив мотивований тим, що апелянт не спростував правильні висновки суду першої інстанції. Крім цього, у відзиві позивач вказує на міжнародні норми права, які стверджують про право на працю та недопущення безпідставного припинення трудових відносин з працівником з ініціативи роботодавця та про право на захист у випадку звільнення. Згадуються також норми КонституціїУкраїни та норми чинного КЗпП України. Також, позивач вказує, що чинним законодавством не передбачено обов`язку власника повідомляти працівника про закінчення дії строкового трудового контракту. Роботодавець не зобов`язаний попереджувати про припинення дії контракту за два місяці, оскільки строк закінчення терміну дії працівнику відомий. Позивач наголошує, що у листі-повідомленні від 02 жовтня 2025 року лише міститься нагадування «про строк дії» контракту, але ніяк про припинення контракту, і таке повідомлення є здійсненням особистих мотивів директорки театру.
Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом по Вінницькому обласному театру ляльок № 69 від 10 жовтня 2005 року ОСОБА_1 з 10 жовтня 2005 року зараховано на посаду керівника літературно-драматичною частиною (а.с.6). Аналогічна інформація вбачається з копії трудової книжки.
Рішенням Вінницької обласної ради від 19 березня 2008 року №526 заклад Вінницький обласний театр ляльок з 19 березня 2008 року перейменований на Вінницький академічний обласний театр ляльок.
05 грудня 2016 року припинено безстроковий трудовий договір з позивачкою відповідно до п. 9 ст. 36 КЗпП України (наказ №58-к від 05 грудня 2026 року).
05 грудня 2016 року між Вінницьким академічним обласним театром ляльок та ОСОБА_1 укладено контракт з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури, відповідно до якого ОСОБА_1 призначена на посаду керівника літературно-драматургічної частини Вінницького академічного обласного театру ляльок як така, що призначена на посаду без проведення конкурсу.
Строк дії цього контакту з 06 грудня 2016 року по 05 грудня 2019 року (п.7.1. контракту).
Додатковими угодами № 4 від 05 грудня 2019 року та №10 від 05 грудня 2022 року до вказаного вище контракту, строк дії контракту продовжувався до 05 грудня 2022 та до 05 грудня 2025 року відповідно. Інші умови контракту залишені без змін (а.с.11,12).
Додатковими угодами №1 від 30 грудня 2016 року, №2 від 29 грудня 2017 року, №3 від 29 грудня 2018 року, №5 від 27 грудня 2019 року, №6 від 31 серпня 2020 року, №7 від 31 грудня 2020 року, №8 від 30 листопада 2021 року, №9 від 31 грудня 2021 року, №11 від 01 січня 2024 року, №12 від 31 жовтня 2025 року вносилися зміни до п.2.2. щодо розміру посадового окладу та надбавок, інші умови контракту залишались без змін (а.с. 109-111, 113-117, 119-120).
02 жовтня 2025 року керівнику літературно-драматургічної частини Вінницького академічного обласного театру ляльок ОСОБА_2 під розпис вручено лист № 200 «Повідомлення» такого змісту: «Адміністрація Вінницького академічного обласного театру ляльок повідомляє Вас, що відповідно до умов укладеного з вами контракту від 05 грудня 2016 року та Додатковою угодою №10 від 05 грудня 2022 року, строк дії Вашого контракту закінчується 05 грудня 2025 року» (а.с.48).
28 жовтня 2025 року позивач звернулася до директора театру ляльок Побережної Т. із заявою, в якій зазначила, що керуючись розділом 6 контракту, вона просить продовжити строк його дії з 06 грудня 2025 року до 05 грудня 2028 року шляхом підписання додаткової угоди. Заява зареєстрована за вх. №74 28 жовтня 2025 року (а.с.13).
У листі Вінницького академічного обласного театру ляльок №389 від 02 грудня 2025 року, адресованого ОСОБА_1 , останній повідомлено, що про закінчення строку дії контракту її було повідомлено листом від 02 жовтня 2025 року №200, з яким була ознайомлена під підпис. Її заява від 28 жовтня 2025 року №74 про продовження контракту на посаді керівника літературно-драматургічної частини строком до 05 грудня 2028 року була розглянута і їй надана відповідь за №383, де зазначалось, що Вінницький академічний обласний театр ляльок згоди на продовження контракту з ОСОБА_1 на новий термін не надає. Повідомлено, що 05 грудня 2025 року закінчується термін дії контракту з нею та буде проведено остаточний розрахунок відповідно до вимог законодавства (а.с.47).
04 грудня 2025 року Вінницьким академічним обласним театром ляльок виданий наказ №75-к «Про звільнення ОСОБА_3 », яким звільнено ОСОБА_1 , керівника літературно-драматургічної частини (код КП 1229.6) 05 грудня 2025 року у зв`язку із закінченням строку дії контракту, пункт 2 ст.36 КЗпП України. Підстава: контракт від 05 грудня 2016 року та додаткова угода від 05 грудня 2022 року №10 (а.с.86). Відмітка про ознайомлення ОСОБА_1 з наказом відсутня.
05 грудня 2025 року Вінницьким академічним обласним театром ляльок виданий наказ №76-к «Про скасування наказу», в якому зазначено, що у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 , керівника літературно-драматургічної частини, лист непрацездатності №19887170-2036675706-1, скасовується наказ «Про звільнення ОСОБА_3 » від 04 грудня 2025 року №75-к у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 , керівника літературно-драматургічної частини. Встановлено датою звільнення ОСОБА_1 її перший робочий день після завершення лікування (згідно листка непрацездатності) у зв`язку із закінченням строку дії контракту, пункт 2 статі 36 КЗпП України. Підстава: лист непрацездатності №19887170-2036675706-1 (а.с.87).
Наказом №80-к від 24 грудня 2025 року ОСОБА_1 , керівник літературно-драматургічної частини, 24 грудня 2025 року звільнена у зв`язку із закінченням строку дії контракту відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України. Позивач ознайомлена з наказом під підпис 24 грудня 2025 року о 15 год. 20 хв. Зазначила в наказі, що вважає його протиправним, оскільки трудові відносини фактично тривають. Звільнення працівника в односторонньому порядку протиправне (а.с.14,26).
З довідки про доходи вих. № 1 від 09 лютого 2026 року, виданої ОСОБА_1 відповідачем, вбачається, що її середньоденна заробітна плата за жовтень-листопад 2025 року складала 702,77 грн (а.с.30).
18 грудня 2025 року Центрально-західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці (м. Житомир) за вих. №ЦЗ/1/1559-ЦА-25 направлено ОСОБА_1 лист «Про надання роз`яснення», яким надані роз`яснення законодавства (а.с.65-66).
29 грудня 2025 року Центрально-західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці (м. Житомир) за вих. №ЦЗ/1/146-ЗВ-25 направлено повідомлення ОСОБА_1 про початок адміністративного провадження за її зверненням від 24 грудня 2025 року та роз`яснено її права, як учасника адміністративного провадження (а.с.63-64).
З Акту Центрально-західного міжрегіонального управління державної служби з питань праці від 19 січня 2026 року №ЦЗ/ВН/540/023956, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері охорони праці, Вінницького академічного обласного театру ляльок, вбачається, що під час проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) директором надано належним чином завірену копію повідомлення від 02 жовтня 2025 року №200, яким адміністрація театру поінформувала ОСОБА_1 про те, що відповідно до умов укладеного контракту від 05 грудня 2016 року та додаткової угоди від 05 грудня 2022 року №10, строк дії зазначеного контракту закінчується 05 грудня 2025 року. З зазначеним повідомленням ОСОБА_1 ознайомлена, що підтверджується її підписом. Порушення вимог законодавства Відсутні (а.с.40-46).
Суд першої інстанції задовольнив позов в повному обсязі. Мотивами такого рішення були наступні його висновки:
«аналіз змісту повідомлення № 200 від 02 жовтня 2025 року свідчить, що з нього не вбачається чіткого інформування працівника про бажання роботодавця припинити контракт, як передбачено п. 8 контракту. В цьому листі повідомляється працівнику про дату закінчення строку контракту, а воля роботодавця про його припинення не виражена».
«позивач була звільнена з посади 24 грудня 2025 року (останній робочий день), тобто після настання дати закінчення строку контракту (05 грудня 2005 року). Наказ від 04 грудня 2005 року №75-к відповідачем скасований. Отже, дія контракту відповідно до п.8 продовжилась на строк, на який він був укладений».
Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанцій, адже вони не обґрунтовані і прийняті без врахування обставин справи.
Зокрема, суд вказує на «аналіз змісту повідомлення», але не розкриває суть аналізу, і, стверджуючи про відсутність чіткого інформування роботодавця припинити контракт, не говорить, чому повідомлення, в якому вказується про закінчення строку дії контракту, не може трактуватись, як не бажання роботодавця продовжувати дію контракту з позивачем та намір на припинення трудових відносин з останнім.
Крім цього, стверджуючи про скасування наказу про звільнення від 04 грудня 2025 року, суд не згадує причини його скасування.
Позиція апеляційного суду обґрунтовується наступним.
Згідно частини третьої статті 21 КЗпП України, особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Відповідно до частини 2 ст. 20 Закону України «Про театри та театральну справу», трудові відносини з професійними, творчими працівниками, художнім та артистичним персоналом державних та комунальних театрів оформлюються шляхом укладання контрактів.
Відповідно до Переліку посад професійних творчих працівників театрів та посад (спеціальностей) працівників інших специфічних театральних професій, до посади професійних творчих працівників театрів відноситься керівник літературно-драматургічної частини.
У пункті 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року у справі №753/16193/16-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2018 року у справі №761/27037/17-ц, постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2018 року у справі №757/26016/17-ц зроблено висновок, що «підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункт 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення. На цій підставі може бути припинений тільки строковий трудовий договір, укладений як строковий відповідно до закону. Якщо ж строковий трудовий договір укладено всупереч правилам статті 23 КЗпП України, то умова про строк є незаконною. Трудовий договір у такому разі вважається укладеним на невизначений строк, і він не може бути припинений у зв`язку із закінченням строку. Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договору. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частиною першою статті 36 КЗпП України».
У даній справі, відповідно до пунктів 6.1.-6.3. контракту, укладеного між позивачем та відповідачем, зміна та припинення цього контракту здійснюються в порядку та на підставах, передбачених законодавством та цим контрактом. Зміни та доповнення до цього контракту вносяться у письмовій формі шляхом підписання сторонами додаткових угод. Підставою припинення цього контракту є, зокрема, закінчення строку дії цього контракту.
Пунктом 8 передбачено, що після настання дати закінчення строку дії цього контракту цей контракт вважається продовженим на строк, на який він був укладений, якщо жодна зі сторін за 30 календарних днів до цієї дати письмово не поінформує іншу сторону про своє бажання припинити дію цього контракту.
Згадані положення контракту відповідають вимогам ч. 3 ст. 21 Закону України «Про культуру» - після настання дати закінчення строку дії контракт вважається продовженим на строк, на який він був укладений, якщо жодна із сторін за місяць до цієї дати письмово не поінформувала іншу сторону про своє бажання припинити дію контракту.
За обставин даної справи, відповідно до додаткової угоди №10 від 05 грудня 2022 до контракту, термін дії цього контракту продовжено до 05 грудня 2025 року.
За приписами ст. 21 Закону України «Про культуру» та за умовами п. 8 Контракту, якщо хтось із сторін контракту не бажає продовжувати термін його дії, тобто бажає припинити дію контракту, вона повинна висловити своє бажання про це за місяць до закінчення дії контракту.
02 жовтня 2025 року, більше ніж за місяць, керівництво повідомило ОСОБА_1 , що строк дії контракту закінчується 05 грудня 2025 року.
Позиція ОСОБА_1 при розгляді справи зводиться до того, що дирекція театру її повідомила лише про строк закінчення дії контракту, а не про припинення контракту, і повідомлення було більше ніж за місяць, що також є порушенням умов контракту.
Апеляційний суд вважає, що керівництво театру, яке повідомило ОСОБА_1 більше ніж за 30 днів, не порушило прав останньої, адже виходячи з судової практики, 30 днів, які згадуються в п.8 контракту це той мінімум, який порушувати не можна, тобто розуміти треба так: «не пізніше ніж за 30 днів».
У контракті відсутні жорсткі обмеження щодо дати повідомлення (наприклад, «виключно за 30 днів», або вказівка на дату повідомлення (чітка дата) тощо).
У даному випадку ключова умова контракту (строк повідомлення) дотримана.
Що стосується іншої позиції ОСОБА_1 (повідомлення її лише про закінчення строку дії договору, а не про припинення), то апеляційний суд, проаналізувавши наявне в справі повідомлення через призму інших подій та фактів, прийшов до висновку, що керівництво театру цим повідомленням заявило про своє бажання припинити дію контракту з ОСОБА_1 ..
Так, ні контрактом, ні чинним законодавством, при контрактній формі праці, не передбачено повідомляти працівника про дату закінчення дії контракту, тобто нагадувати про це працівнику. Працівникові, який підписав контракт, відомо про дату припинення дії контракту в момент його підписання, і нагадувати йому про це не має необхідності (про це стверджувала ОСОБА_1 і у відзиві на апеляційну скаргу).
Крім цього, проаналізувавши відповідь директора театру від 02 грудня 2025 року (№389, а.с.47), апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 усвідомлювала та розуміла суть цього повідомлення, адже, після засвідчення своїм підписом повідомлення, ОСОБА_1 28 жовтня 2025 року подала заяву про продовження контракту до 05 грудня 2028 року, хоча заява такого змісту теж не вимагається ні нормами права, ні контрактом.
На заяву ОСОБА_1 дирекція театру надала відповідь, в якій знову вказує про закінчення терміну дії контракту з ОСОБА_1 , про відсутність бажання продовжити контракт з нею («…театр ляльок згоди на продовження контракту на новий термін не надає»), та про проведення остаточного розрахунку з ОСОБА_1 .
Представник відповідача пояснив, що в тексті повідомлення було саме таке формулювання їх бажання припинити дію контракту, адже саме таке формулювання відображено в п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України - «підставами припинення трудового договору є закінчення строку», тобто, стверджуючи про закінчення строку дії контракту, розуміється припинення контракту.
Підсумовуючи, апеляційний суд вважає, що дирекція театру завчасно повідомила про своє бажання припинити дію контракту з ОСОБА_1 .. При такому волевиявленні друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин.
Отже, наказ директора Вінницького академічного обласного театру ляльок від 24 грудня 2025 року за № 80-к про звільнення ОСОБА_1 є законним, в зв`язку з чим підстав поновлювати ОСОБА_1 на посаді не має.
Апеляційний суд окремо звертає увагу на інший висновок суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_1 в останній робочий день (24 грудня 2025 року), після того як дирекція скасувала наказ від 04 грудня 2025 року №75 (про звільнення ОСОБА_1 ), отже строк контракту продовжився.
По-перше, такий висновок судом першої інстанції зроблений за обставин, які не лягли в обґрунтування вимог позову, і про них не зазначалось в додаткових поясненнях самим позивачем.
Тобто, суд першої інстанцій порушив принцип диспозитивності, відповідно до якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
По-друге, суд першої інстанції зробив такий висновок, не взявши до уваги інші обставини, які передували винесенню наказу про скасування згаданого наказу.
Відповідно до Наказу директора театру №75-к від 04 грудня 2025 року «про звільнення ОСОБА_3 », звільнено ОСОБА_1 05 грудня 2025 року у зв`язку із закінченням строку дії контракту, пункт 2 ст. 36 КЗпП України.
05 грудня 2025 року директор театру видав наказ №76-к «про скасування наказу», яким скасовано наказ від 04 грудня 2025 року №75-к у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 , та встановлено дату звільнення ОСОБА_1 - її перший робочий день після завершення лікування (згідно листка непрацездатності) у зв`язку із закінченням строку дії контракту.
Про перебування ОСОБА_1 на лікарняному в день видачі наказу №75-к, про наявність листка непрацездатності, та про винесення наказу про звільнення (24 грудня 2025 року) після закінчення лікарняного, не заперечувала ОСОБА_1 , що в силу ст. 82 ЦПК України, звільняє сторін доказувати ці обставини.
Згідно зі статтею 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці.
Рішенням Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року №6-р(ІІ)/2019 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини третьої статті 40 КЗпП України. Конституційний Суд України зазначив, що положеннями частини третьої статті 40 КЗпП України закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці. Отже, нерозповсюдження такої вимоги на трудові правовідносини за контрактом є порушенням гарантій захисту працівників від незаконного звільнення та ставить їх у нерівні умови порівняно з працівниками інших категорій.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини третьої статті 40 КЗпП України є такими, що поширюються на всі трудові правовідносини.
Вказаний висновок висловлений також у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі №545/1151/16-ц (провадження №61-17196св19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №205/4196/18 (провадження №14-670цс19) зроблено правовий висновок про те, що у разі порушення гарантії, встановленої частиною третьою статті 40 КЗпП України, негативні наслідки слід усувати шляхом зміни дати звільнення позивача, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після закінчення періоду тимчасової непрацездатності (відпустки).
В даній справі наказ директора №75-к виданий під час перебування ОСОБА_1 на лікарняному, а тому директор театру своїм наступним наказом не просто скасував наказ №75-К, а й мотивував підставу такого скасування, вказавши при цьому момент, коли ОСОБА_1 буде звільнена - перший робочий день після завершення лікування.
Тобто, дирекція закладу дотрималась вимог трудового законодавства щодо дотримання гарантій захисту працівників при звільненні.
Апеляційний суд звертає увагу на процесуальну поведінку позивача, яка в своєму позові жодного слова про повідомлення дирекції театру від 02 жовтня 2025 року про закінчення дії контракту не згадала. Лише після надання копії документів відповідачем (повідомлення від 02 жовтня 2025 року, лист-відповідь від 02 грудня 2025 року, акт державної служби з питань праці), які були прийняті судом першої інстанції, ОСОБА_1 заперечувала, щодо їх приєднання до матеріалів справи та з цього моменту почала висловлювати своє бачення щодо змісту повідомлення та строків такого повідомлення.
Фактично ОСОБА_1 намагалась приховати цей факт, і цим самим остання порушила свій обов`язок як учасника справи - сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому суд першої інстанцій правомірно їх долучив до справи.
Беручи до уваги підстави вимог позову, мотиви апеляційної скарги, апеляційний суд надав оцінку як висновкам суду першої інстанції, так і позиціям сторін.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що підстав для задоволення позовних вимог не має.
Згідно з п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Частиною 1, 13 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 7 ст. 141 ЦПК України).
За таких обставин, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог та задоволенням вимог апеляційної скарги, відповідно до положень ст.141, п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, вважає за необхідне судовий збір в розмірі 3993,60 грн, який підлягав до сплати за подачу апеляційної скарги, компенсувати відповідачу за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом міністрів України, зважаючи на те, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. 141, 367, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу Вінницького академічного обласного театру ляльок задовольнити.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вінницького академічного обласного театру ляльок про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Судовий збір в розмірі 3 993 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто три) гривні 60 копійок, сплачений за подачу апеляційної скарги, компенсувати Вінницькому академічному обласному театру ляльок (ЄДРПОУ 02224755) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 20 серпня 2026 року.
Головуючий Т.Б. Сало
Судді Л.О. Голота
О.С. Панасюк