Справа № 308/10169/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 серпня 2026 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Деметрадзе Т.Р., при секретарі Дударева Е.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заінтересована особа: ОСОБА_2 , -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Демченко Т.С., звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської із скаргою на дії та рішення державного виконавця Ужгородського відділу ДВС в Ужгородському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заінтересована особа: ОСОБА_2 .
Скаргу мотивує тим, що на виконанні в Ужгородському районному відділі ДВС перебуває ВП №45421042 з виконання виконавчого листа №308/2918/14-ц від 19.05.2014 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей по 1500 грн. щомісячно, починаючи з 11.03.2014. в межах даного виконавчого провадження 26.02.2018 виконавцем винесено постанови про встановлення тимчасових обмежень у праві керування транспортним засобом та виїзду за кордон до погашення боргу.
Вказує, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської обалсті від 14.08.2023, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 07.10.2025, у ОСОБА_2 відібрано неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та передано батькові.
Зауважує, що з 17.02.2023 усі троє дітей, на утримання яких виник борг, проживають разом із батьком і перебувають на його повному утриманні, мати допомоги не надає. В суді розглядається справа про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
Заявник зазначає, що має статус батька багатодітної сім`ї, на його утриманні троє неповнолітніх дітей, його мати ОСОБА_5 та батько ОСОБА_6 є інвалідами II групи безстроково, потребують постійного стороннього догляду, який він офіційно здійснює.
Заявник вказує, що листом №3065 від 29.05.2026 начальник органу ДВС відмовив у скасуванні обмежень через наявність заборгованості з аліментів, що перевищує суму платежів за чотири місяці, яку він вважає незаконною.
Враховуючи викладене, просить скасувати постанову головного державного виконавця Ужгородського районного відділу ДВС ГТУЮ у Закарпатській області від 26.02.2018 у виконавчому провадженні № 45421042 про встановлення ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами та скасувати постанову головного державного виконавця Ужгородського районного відділу ДВС ГТУЮ у Закарпатській області від 26.02.2018 у виконавчому провадженні №45421042 про встановлення ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Заявник та його представник не скористалися правом на участь у судовому засіданні та адвокат Демченко Т.С подала заяву з проханням провести розгляд такої без їх участі та задоволити скаргу.
Представник Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі також не скористався правом на участь у судовому засіданні та начальник відділу подав заяву з проханням розглянути скаргу за наявними матеріалами без їх участі.
Третя особа у судове засідання не з`явилася, про причини неявки не повідомила, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, заперечень на скаргу не подавала.
Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши належність та допустимість кожного доказу, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.
Судом встановлено, що на виконанні в Ужгородському районному відділі ДВС перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа №308/2918/14-ц від 19.05.2014 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей.
У межах даного виконавчого провадження постановами державного виконавця від 26.02.2018 встановлено тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України та тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортним засобом.
Судом встановлено, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.08.2023 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 07.10.2025 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково, без позбавлення батьківських прав відібрано у ОСОБА_2 неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та передано їх на виховання батькові - ОСОБА_1 .
Судом також встановлено, що з 17.02.2023 року всі троє неповнолітніх дітей заявника проживають разом з ним та перебувають на його утриманні, а мати дітей - ОСОБА_2 допомоги на їх утримання не надає, у зв`язку з чим в провадженні суду перебуває також справа за позовом дітей до ОСОБА_2 про позбавлення її батьківських прав.
Додатково підтверджено долученими до матеріалів справи доказами, що заявник ОСОБА_1 має статус батька багатодітної сім`ї, мати заявника ОСОБА_5 та батько заявника ОСОБА_6 є інвалідам II групи безстроково, потребують постійного стороннього догляду, за останнім офіційно здійснює догляд заявник ОСОБА_1 .
Частиною 9 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; та про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості у повному обсязі.
Разом з тим, частиною 10 статті 71 цього ж Закону встановлено виключний перелік випадків, за яких тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосоване, зокрема: якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування; у разі використання боржником транспортного засобу у зв`язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому законом порядку, або дитини з інвалідністю; у разі проходження боржником військової служби за визначених законом обставин; у разі розстрочення або відстрочення сплати заборгованості за аліментами у встановленому законом порядку.
Оцінюючи наявні у справі докази в їх сукупності, суд враховує, що на утриманні заявника перебуває його батько - особа з інвалідністю II групи безстроково, який потребує постійного стороннього догляду, що офіційно здійснюється заявником. Зазначене підпадає під передбачений пунктом 2 частини 10 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» випадок, за якого тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами застосовуватися не може, оскільки використання заявником транспортного засобу безпосередньо пов`язане зі здійсненням догляду за батьком-інвалідом, який проживає в сільській місцевості та потребує регулярного супроводу до закладів охорони здоров`я.
Суд також враховує встановлений факт перебування на утриманні заявника трьох неповнолітніх дітей, які тривалий час фактично позбавлені батьківського піклування з боку матері, у зв`язку з чим використання заявником транспортного засобу для забезпечення належних побутових умов дітей, у тому числі доставляння їх до закладів освіти, а також для реалізації можливості працевлаштування заявника безпосередньо пов`язане з виконанням ним батьківських обов`язків.
За таких обставин суд приходить до висновку, що наявні підстави, передбачені частиною 10 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», що виключають застосування до заявника тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами, а тому постанова головного державного виконавця Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області від 26.02.2018 року у виконавчому провадженні №45421042 про встановлення ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами є протиправною та підлягає скасуванню.
Щодо вимоги про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України суд зазначає таке.
Верховний Суд у постанові від 28.10.2020 у справі №331/8536/17 виклав правову позицію, за якою тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, та має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Гочев проти Болгарії», обмеження, встановлене у зв`язку з неоплаченими боргами, є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню мети гарантування повернення боргу, однак навіть первісно обґрунтований захід може стати неспівмірним та порушити права особи, якщо він автоматично продовжується протягом тривалого часу без регулярної перевірки його обґрунтованості, яка має здійснюватися судом з урахуванням усіх обставин справи, включаючи співмірність обмежувального заходу.
Судом встановлено, що оскаржуване обмеження у праві виїзду за межі України застосовано до заявника ще 26.02.2018 року, тобто діє понад вісім років, при цьому державним виконавцем не наведено жодних доказів наявності намірів заявника ухилитися від виконання зобов`язань шляхом виїзду за кордон, а сама лише обставина наявності заборгованості з аліментів за відсутності ознак недобросовісної поведінки боржника не є достатньою підставою для подальшого автоматичного продовження такого обмеження.
Суд також враховує, що вищевказаним рішенням суду відібрано у матері неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та передано їх на виховання батькові, а тому збереження цього обмеження за встановлених судом обставин фактично позбавляє заявника можливості реалізувати право на працевлаштування, у тому числі за межами України, що не сприяє, а перешкоджає меті погашення заборгованості, на досягнення якої мало бути спрямоване відповідне обмеження.
За таких обставин суд приходить до висновку, що подальше застосування до заявника тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є непропорційним заходом, який не відповідає вимогам статті 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому постанова головного державного виконавця Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області від 26.02.2018 року у виконавчому провадженні №45421042 про встановлення ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України також підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби усунути допущені порушення.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що вимоги скарги про скасування постанов головного державного виконавця від 26.02.2018 року про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами та у праві виїзду за межі України є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 71, 74 ЗУ «Про виконавче провадження», ст.ст. 137, 258-260, 353, 354, 447-452 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Скаргу задовольнити.
Скасувати постанову головного державного виконавця Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області від 26.02.2018 року у виконавчому провадженні №45421042, якою встановлено ОСОБА_1 тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Скасувати постанову головного державного виконавця Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області від 26.02.2018 року у виконавчому провадженні №45421042, якою встановлено ОСОБА_1 тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Т.Р. Деметрадзе