Справа № 127/4071/26
Провадження 2/127/1137/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
17 серпня 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Борисюк І.Е.,
за участю: секретаря судового засідання Обертун Н.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
адвоката позивача - Казеко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визначення частки у спільній сумісній власності, -
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визначення частки у спільній сумісній власності.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 0, 0675 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер [номер приховано]:02:013:0004. Згідно свідоцтва про прав на спадщину за законом від 12.07.2018, виданого Першою вінницькою державною нотаріальною конторою, спадкоємцями майна після смерті ОСОБА_4 є її сини ОСОБА_5 та ОСОБА_1 по частці кожний. Спадщина, на яку видане це свідоцтво складається з 7/50 частин житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями під АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер, а його спадкоємцями стали доньки - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21.10.2025 по справі № 127/18623/25 визначено, що частка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0, 0675 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:013:0004, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , становила 8/25 часток земельної ділянки, а частка ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 - становила 7/50 часток цієї земельної ділянки. 06.02.2025 позивач звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на частину, однак постановою державного нотаріуса Першої вінницької державної нотаріальної контори Сушицької А.О. від 17.12.2024 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку земельної ділянки після смерті матері ОСОБА_4 у зв`язку з тим, що нотаріус не може самостійно визначити склад спадкового мана та належність цього майна спадкодавцеві. Водночас, згідно свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на будівлі від 26.12.1991, виданого Ленінським райвиконкомом згідно рішення виконкому Ленінської районної ради народних депутатів № 335 від 18.12.1991, позивачу належить право приватної власності на 27/50 часток житлового будинку АДРЕСА_1 .
Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду позивача із вимогою про визначення, що частка ОСОБА_1 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0, 0675 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:013:004, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , становить 27/50.
Ухвалою суду від 12.02.2026 вищевказану заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено провести у порядку загального позовного провадження. Також, даною ухвалою відповідачам запропоновано надати відзиви на позов та докази у строк, встановлений судом, роз`яснено наслідки ненадання відзивів, а також витребувано докази по справі.
У строк, визначений вищевказаним судовим рішенням, від відповідачів відзиви на позов не надійшли.
02.03.2026 на адресу суду надійшли витребувані ухвалою суду від 12.02.2026 докази.
02.04.2026 позивачем подано до суду заяву про зміну підстав позову. Так, позивач зазначив, що він є співвласником спірної земельної ділянки та житлового будинку, розташованого на ній. Частина будинку та земельної ділянки належала йому до прийняття спадщини після смерті співвласниці цього майна - ОСОБА_4 , а частину - 7 /100 частки він набув у власність на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом. Водночас, частка земельної ділянки, яка належала йому до прийняття спадщини, не визначена, а рішенням суду від 21.10.2025 визначено частки лише двох співвласників.
Ухвалою суду від 16.04.2026 прийнято до розгляду заяву адвоката позивача про зміну підстав позову та запропоновано відповідачам надати відзиви на позов з урахуванням заяви про зміну підстав позову та докази у строк визначений судом.
У строк, визначений вищевказаним судовим рішенням, від відповідачів відзиви на позов з урахуванням заяви про зміну підстав позову не надійшли.
Ухвалою суду від 13.07.2026 підготовче провадження було закрито та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання відповідачі не з`явились, хоча у відповідності до ст. 128 ЦПК України були належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи. Причини неявки відповідачами суду не повідомлено. Від відповідачів на адресу суду заяви про відкладення розгляду справи та/або розгляд справи у їх відсутність не надходили. Таким чином, відповідачі не з`явились в засідання без поважних причин.
Позивач та його адвокат не заперечували щодо проведення розгляду справи у відсутність відповідачів та проведення заочного розгляду справи.
Враховуючи думку позивача та його адвоката, а також положення ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд постановив провести судове засідання у відсутність відповідачів та провести заочний розгляд справи (ухвала суду без оформлення окремого документа та занесена до протоколу судового засідання).
У судовому засіданні позивач та його адвокат підтримали позовні вимоги в повному обсязі, аргументуючи мотивами, викладеними в заяві про зміну підстав позову, та просили їх задовольнити.
При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом, посвідчених 12.07.2018 державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори Мартинюк І.В. та зареєстрованих в реєстрі за № 4-443 і № 4-445, спадкоємцями зазначеного у цих свідоцтвах майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її сини - ОСОБА_5 та ОСОБА_1 по частці кожен. Спадщина на яку в указаних частках видані свідоцтва складається з 7/50 частин житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями під АДРЕСА_1 , належних померлій. (а.с. 56, 58)
На підставі вищевказаного свідоцтва за ОСОБА_1 12.07.2018 було зареєстровано право власності на 7/100 частки вищевказаного житлового будинку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 12.07.2018. (а.с. 6-6зв.)
Водночас, у відповідності до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.07.2018, ОСОБА_1 на праві власності належить ще 27/50 частки вищевказаного житлового будинку. (а.с. 16-16зв.)
Згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 097560, виданого 08.02.2005 на підставі рішення Вінницької міської ради № 634 від 31.03.2004, ОСОБА_1 є співвласником земельної ділянки площею 0, 0675 га, за адресою: АДРЕСА_1 , яка на праві спільної сумісної власності належить також ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . (а.с. 7)
Постановою державного нотаріуса Першої вінницької державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) Сушицької А.О. № 218/02-31 від 06.02.2025 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку земельної ділянки, загальною площею 0, 0675 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер - [номер приховано]:02:013:0004, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . Відмова мотивована тим, що нотаріус не може визначити склад спадкового майна, а саме: на яку частку вищевказаного нерухомого майна необхідно видати свідоцтво про прав на спадщину, оскільки вказана земельна ділянка належить ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності без визначення часток кожного співвласника. (а.с. 8-8зв.)
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21.10.2025 по справі № 127/18623/25, яке згідно відомостей з ЄДРС, які перебувають у публічному доступі, набрало законної сили 21.11.2025, ухвалено:
«Визначити, що частка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0675га, кадастровий номер [номер приховано]:02:013:0004, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , становила 8/25 часток земельної ділянки.
Визначити, що частка ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0675га, кадастровий номер [номер приховано]:02:013:0004, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , становила 7/50 часток земельної ділянки». (а.с. 9-11зв.)
17.12.2025 державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори Сушицькою А.О. видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , зареєстроване в реєстрі за № 3-2661, на частку зазначеного у ньому майна. Спадщина складається з 7/50 частки земельної ділянки загальною площею 0, 0675 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:013:0004, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлій. (а.с. 76)
На підставі вищевказаного свідоцтва про право на спадщину за законом за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на 7/100 частки вищевказаної земельної ділянки, що підтверджується інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13.03.2026 та витягом з державного реєстру речових прав від 17.12.2025. (а.с. 95-95зв., 97)
Водночас, частка ОСОБА_1 на вищевказану земельну ділянку до прийняття ним спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , залишається не визначеною, що унеможливлює розпорядження позивачем своїм майном на власний розсуд.
Як вбачається із вищевказаного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21.10.2025 по справі № 127/18623/25, визначаючи частки у спільній сумісній власності на вказану земельну ділянку, суд визначив частки лише двох співвласників, крім ОСОБА_1 .
У відповідності до положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Поняття права власності визначено ст. 316 ЦК України, згідно якої правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а у відповідності до ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Під правом володіння власністю визнається юридично забезпечена можливість фактичного панування власника над майном, не пов`язана з використанням його властивостей. Право користування власністю ? це юридично забезпечена можливість власника добувати з належного йому майна корисні властивості. Під правом розпорядження розуміють юридично забезпечену можливість власника визначати долю майна.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Згідно з ч. 1 ст. 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Згідно з ч. 1 - ч. 3 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Відповідно до ч. 4 та ч. 5 ст. 89 ЗК України співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
За змістом ст. 357 ЦК України вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.
Як вбачається із рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21.10.2025 по справі № 127/18623/25, визначаючи частки у спільній сумісній власності на земельну ділянку, суд виходив із розміру часток у праві власності на житловий будинок, розміщений на цій земельній ділянці.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що частка ОСОБА_1 в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0, 0675 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:013:0004, становила 27/50 до прийняття ним спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , оскільки після прийняття спадщини він набув у власність ще 7/100 частки цієї земельної ділянки.
Суд, заслухавши пояснення позивача та його адвоката в судовому засіданні, дослідивши письмові пояснення викладені позивачем у заяві про зміну підстав позову та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.
Водночас, враховуючи зміст позовних вимог і встановлені судом обставини в ході розгляду справи, а також ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом визначення, що частка ОСОБА_1 в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0, 0675 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:013:0004, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , до прийняття ним спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , становила 27/50.
Суд прийшов до висновку, що у такий спосіб суд зможе забезпечити ефективний засіб правового регулювання, який виключить невизначеність сторін у спірних правовідносинах .
Ухвалюючи рішення у дані справі, зважаючи на підстави звернення до суду й предмет спору, судом прийнято до уваги, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003). Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, судом встановлено наступне.
Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в сумі 1 331, 20 гривень за подання позовної заяви, що підтверджується квитанцією від 05.02.2026. (а.с. 3)
Враховуючи положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачок на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 331, 20 гривень, в рівних частках з кожної - по 665, 60 гривень, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (100 %).
До ухвалення рішення у справі ні позивач, ні відповідачі не повідомили суд про неможливість надання доказів, що підтверджують розмір понесених інших витрат; про причини неможливості надання таких доказів. Відповідно суд, ухвалюючи рішення у справі, не має підстав та обов`язку вирішувати питання щодо встановлення учасникам справи терміну для надання суду доказів щодо розміру понесених витрат, як і призначати засідання для вирішення питання про судові витрати, вказуючи про це у резолютивній частині рішення (п. 5 ч. 7 ст. 265 ЦПК України).
Отже, доказів понесення сторонами по справі інших судових витрат суду не надано.
На підставі наведеного вище та керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Земельним кодексом України, ст.ст. 15, 16, 20, 319, 321, 355, 368, 372 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-266, 273, 280-282, 284, 288-289, 354-355 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити.
Визначити, що частка ОСОБА_1 в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0, 0675 га, кадастровий номер [номер приховано]:02:013:0004, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , до прийняття ним спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , становила 27/50.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 331, 20 гривень, в рівних частках з кожної - по 665, 60 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду позивачем може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Вінницького апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 : ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 : ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 .
Рішення суду складено 20.08.2026.
Суддя