ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2026 року м.Суми
Справа №591/7624/24
Номер провадження 22-ц/816/459/26
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Собини О. І. , Худика А. М.
за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачка - ОСОБА_2 ,
третя особа - Управління «Служба у справах дітей» Сумської міської ради,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Брайко Юлії Валеріївни на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 23 травня 2025 року, ухваленого і складеного 23 травня 2025 року в м. Суми в складі судді Ніколаєнко О.О., -
в с т а н о в и в :
29 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що до лютого 2022 року сторони проживали разом, після чого відповідачка забрала свої речі, виїхала з будинку та залишила позивачу своїх дітей, у тому числі спільну доньку ОСОБА_4 . З лютого 2022 року донька проживає та перебуває на повному утриманні позивача, зв`язок із матір`ю дитина підтримує дуже рідко, з боку матері здійснюється постійний моральний тиск на дитину. Зазначає, що повне утримання та самостійне виховання доньки здійснює самостійно. Відповідачка не цікавиться життям дитини, її навчанням та не бере участі у вихованні, а тому просить позбавити її батьківських прав.
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 23 травня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Брайко Ю.В. просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд безпідставно не взяв до уваги висновок третьої особи щодо доцільності позбавлення відповідачки батьківських прав, не урахував думку дитини щодо негативного ставлення матері до неї, відсутність емоційного зв`язку матері з дитиною, глибокий внутрішній конфлікт, спричинений діями відповідачки. Наголошує на свідомому ухиленні відповідачки від виконання батьківських обов`язків.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Як вбачається зі свідоцтва про смерть, що додане до заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Брайко Ю.В. про закриття провадження у справі, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла.
Позивач, третя особа повідомлені про час і місце розгляду справи, але в судове засідання не з`явилися. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без сторін, оскільки явка до апеляційного суду є необов`язковою, їх позиція є чіткою і зрозумілою.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора Галашан І.В., яка заперечувала наявність підстав для скасування рішення, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою сторін у справі (зворот а.с.5), які не перебували у зареєстрованому шлюбі.
Заочним рішенням Зарічного районного суду від 22 жовтня 2021 року у справі № 591/5233/21 задоволено позов ОСОБА_5 та стягнуто з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 (а.с. 93).
Відповідно до розрахунку Зарічного відділу державної виконавчої служби в м. Суми від 16 листопада 2023 року за виконавчим листом у справі № 591/5233/21 за період з 07 грудня 2021 року по 15 травня 2023 року утворилась заборгованість ОСОБА_1 по аліментах на утримання доньки в сумі 67363,25 грн.
Рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 10 травня 2024 року у справі № 591/3655/23 припинене стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 на утримання ОСОБА_3 (а.с. 6-8). Судом встановлено, що з лютого 2022 року дитина фактично проживає разом з батьком і знаходиться на його утриманні.
У вересні 2021 року відповідачка уклала шлюб та змінила прізвище з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 (а.с. 95), а ІНФОРМАЦІЯ_3 народила дитину - ОСОБА_8 (а.с. 97).
Відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець (а.с. 98), є власницею 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 (а.с. 85-87), у якій також зареєстровані позивач та діти ОСОБА_9 (а.с. 88-91).
Відповідно до акту обстеження умов проживання, складеного 25 жовтня 2023 року, у вказаній квартирі проживають та мають постійне місце реєстрації позивач ОСОБА_1 , відповідачка ОСОБА_2 та діти - ОСОБА_3 та ОСОБА_10
15 жовтня 2022 року співробітниками управління патрульної поліції в Сумській області складено два термінові заборонні приписи відносно ОСОБА_2 , відповідно до яких постраждалими особами є діти ОСОБА_4 та ОСОБА_11 (а.с. 69).
ОСОБА_1 неодноразово звертався до органів поліції щодо домашнього насильства з боку ОСОБА_2 (а.с. 124-127).
Відповідно до довідки від 19 грудня 2024 року Сумського закладу загальної середньої освіти № 2 мати ОСОБА_2 спілкується з педагогами, які навчають дитину, цікавиться шкільним життям, постійно відвідує батьківські збори. Батько ОСОБА_1 за весь час навчання не з`являвся в школі, не спілкувався з учителями, не цікавився успіхами дитини (а.с. 100).
У відповідь на запит суду першої інстанції Сумський заклад загальної середньої освіти № 2 15 січня 2025 року повідомив, що до батьківської спільноти у додатку «Viber» під`єднана лише мати дитини ОСОБА_2 , а ОСОБА_1 приєднався до батьківської спільноти класу 08 січня 2025 року.
У 2023-2024 навчальних роках та першому семестрі 2024-2025 навчальних років на батьківських зборах були відсутні обидва батьки. За інформацією класного керівника, на онлайн-зборах 20 березня 2024 року було під`єднання з профілю « ОСОБА_12 ». За статистикою активності в електронному журналі, з 01 вересня 2024 року мати не заходила до нього, а батько - лише один раз 29 листопада 2024 року. Класному керівнику щодо навчальних досягнень дитини ставила запитання лише ОСОБА_2 (а.с. 116).
Відповідно до довідки КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1», ОСОБА_3 була задекларована 18 вересня 2018 року матір`ю ОСОБА_2 у лікаря-педіатра (а.с. 100).
На запит суду першої інстанції КНП «ЦПМСД №1» листом від 21 січня 2025 року повідомив, що ОСОБА_13 мала декларацію з лікарем амбулаторії, укладену в інтересах дитини матір`ю. Станом на дату відповіді дитина уклала декларацію з іншим закладом. За період обслуговування про здоров`я та розвиток дитини піклувалися мати та батько.
12 квітня 2023 року сторони надали нотаріальну згоду на тимчасовий виїзд ОСОБА_3 за кордон (а.с. 100).
Відповідачкою придбавалась комп`ютерна техніка (а.с. 102-103).
Відповідно до висновку від 24 грудня 2024 року Служба у справах дітей вважає можливим позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її неповнолітньої дочки ОСОБА_3 (а.с. 106-107).
Опитана в судовому засіданні дитина - ОСОБА_3 суду пояснила, що проживає разом із батьком та братом, у матері інша сім`я та маленька дитина. Мати інколи приходить до них, однак коли приходить, вчиняє скандали. Всі питання щодо виховання та утримання вирішує батько, мати не цікавиться цими питаннями. У батьківській групі у додатку «Viber» підключена мати. На запитання суду, хто з батьків відвідує батьківські збори, дитина відповіла, що їх відвідує вона. Бажає, щоб матір було позбавлено батьківських прав.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Матеріалами справи підтверджується участь матері в житті дитини, відповідачка присутня в житті дитини - вона проявляє ініціативу у спілкуванні з донькою та її вихованні, однак наявні також конфліктні ситуації внаслідок такого спілкування, зокрема складено два термінових заборонних приписи, у тому числі відносно доньки, як потерпілої. Також за результатами опитування самої дитини суд урахував, що дівчинка має емоційно негативне ставлення до матері, однак причина цього може бути пов`язана із впливом батька. На думку суду, відповідачка не втратила інтересу до дитини, прагне брати участь у її вихованні, заперечує проти позбавлення батьківських прав, а тому суд вважав, що позбавлення батьківських прав не є виправданим і відмовив у задоволенні позову. При цьому суд не погодився з висновком Служби у справах дітей щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідачки, оскільки при його складанні не були враховані обставини, які встановлені під час судового розгляду.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати може бути позбавлена судом батьківських прав, якщо вона ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені умови, як кожну окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, тобто свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Небажання дитини спілкуватися з одним із батьків, що призводить до зменшення чи повного припинення їх побачень, саме по собі не свідчить про ухилення матір`ю (батьком) від виконання батьківських обов`язків, так як ці обставини зумовлені не її (його) волею.
У даній справі місцевий суд встановив, що з лютого 2022 року ОСОБА_13 постійно проживає з батьком, бажає щоб матір позбавили батьківських прав, негативно проти неї налаштована.
Встановивши ці обставини, суд першої інстанції, правильно розтлумачив поняття ухилення від виконання батьківських обов`язків і дійшов до правильного висновку про відсутність обставин, які свідчать про недостатню участь матері у вихованні дочки, які, зокрема, настали через конфлікти з позивачем, через створення нової сім`ї з іншим чоловіком, народженням від нового чоловіка дитини. Відповідачка не ухиляється від участі у спілкуванні та вихованні дитини, проявляє ініціативу в спілкуванні з дитиною, категорично проти позбавлення її батьківських прав.
При вирішенні судом питання позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні.
Як зазначалось вище, місцевим судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 не бажає спілкуватися з дочкою ОСОБА_4 та брати участь у її вихованні, натомість встановлено, що між сторонами існує конфлікт, що негативно впливає на її взаємовідносини з дитиною.
Батьківські права засновані на спорідненості батьків з дитиною, тому виникнення між дитиною і матір`ю конфлікту чи погіршення їх особистих стосунків, що може мати тимчасовий характер, не є підставою для позбавлення цих прав.
Погоджується колегія суддів апеляційного суду також і з тим, що висновок Служби у справах дітей про доцільність позбавлення батьківських прав не має вирішального значення, носить рекомендаційний характер.
Так, ст. 171 СК України передбачено, що дитина має право бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.
Факт проживання ОСОБА_3 з її батьком, позитивне до нього ставлення, утримання дитини батьком не може ставитись у противагу небажанню дочки спілкуватись з матір`ю, а тим більше мати наслідком у такому разі позбавляти матір батьківських прав.
Апеляційний суд звертає увагу на відсутність належних доказів неблагонадійності матері дитини, а також доказів і обставин того, що спілкування між сторонами суперечить інтересам дитини.
Стаття 19 СК України встановлює, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Висновок Служби у справах дітей від 24 грудня 2024 року № 27.1-26/2409 про доцільність позбавлення ОСОБА_14 батьківських прав суперечить інтересам дитини. Крім того, Служба у справах дітей вдалась до викладення позиції матері, батька та самої дитини, проте мотивів власного висновку у чому саме полягає доцільність позбавлення батьківських прав не наведено, тобто висновок немотивований.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції при вирішенні справи правильно застосував до спірних правовідносин положення статей 164, 166, 171 СК України та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги, з огляду на викладене вище, висновків місцевого суду не спростовують.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтею 89 ЦПК України правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову. Підстав для скасування даного рішення за доводами апеляційної скарги немає.
Враховуючи, що в даній справі ухвалене законне і обґрунтоване рішення, спір у даній справі не допускає правонаступництва, колегія суддів не вбачає підстав для закриття провадження у справі у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , яка настала після ухвалення рішення місцевим судом, тому клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Брайко Ю.В. про закриття провадження у зв`язку зі смертю відповідача задоволенню не підлягає.
Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Брайко Юлії Валеріївни залишити без задоволення, а рішення Зарічного районного суду м. Суми від 23 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 21 серпня 2026 року.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: О. І. Собина
А. М. Худик