Справа № 345/4783/26
Провадження № 2-аз/345/1/2026
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.08.2026 м. Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі судді Кулаєць Б.О., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву представника ОСОБА_1 адвоката Поповича Віталія Миколайовича про забезпечення позову до подачі позовної заяви,
В С Т А Н О В И В:
представник ОСОБА_1 адвокат Попович В.М. звернувся до суду зі заявою, в якій просить до подання адміністративного позову вжити заходи забезпечення позову у виді зупинення дії індивідуального акту, а саме: постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 за № 2706 від 06 жовтня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП України, відповідно до якої на ОСОБА_1 , 1984 р.н. (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 34 000,00 грн. (тридцять чотири тисячі гривень 00 коп.). Заборонити державному виконавцю вчиняти будь-які дії щодо примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.10.2025 до набрання законної сили рішенням суду у справі.
Свою заяву мотивує, тим, що ОСОБА_1 , як позивач, має намір звернутися до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування індивідуального акта у виді постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2706 від 06.10.2025 в справі про адміністративне правопорушення. Заява про забезпечення позову подається до подачі позовної заяви.
29 вересня 2025 року, в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) позивач отримав копію протоколу № б/н від 29.09.2025 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП. Відповідно до вказаного протоколу, заступник начальника - начальник мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковник ОСОБА_2 вважає, що в діях позивача наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП. Як зазначено у протоколі, позивач, після направлення поштовим зв`язком повістки № 3708858 для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 , не з`явився в термін, вказаний в повістці - 11.06.2025, без поважних причин, чим порушив вимоги абзацу 2 статті 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». У цьому ж протоколі зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться об 11:30 год. 06 жовтня 2025 року в кабінеті № 1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . В усній розмові підполковник ОСОБА_2 повідомив позивача, що на вказану дату, а саме 06.10.2025, приходити не потрібно. Протокол та постанова є так званою «формальністю» і потрібні для внутрішньої документації ІНФОРМАЦІЯ_3 протоколу позивач отримав у день його складання - 29.09.2025 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , куди прийшов добровільно для з`ясування причини появи в застосунку Резерв+ інформації про перебування в розшуку.
17 серпня 2026 року, тобто за минуванням близько року, позивач отримав постанову Калуського ВДВС про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на його кошти. Підставою для відкриття виконавчого провадження стала постанова ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06 жовтня 2025 року № 2706. Зауважує, що направлена вказана постанова до ВДВС 05 серпня 2026 року. Наголошує, що 06.10.2025 - це дата винесення постанови про притягнення позивача до адмінвідповідальності і 05.08.2026 - це дата направлення постанови для примусового виконання до Калуського ВДВС. Таким чином, про існування постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06 жовтня 2025 року № 2706 про притягнення позивача до адмінвідповідальності останній дізнався 17.08.2026 з постанови відділу державної виконавчої служби від 10.08.2026 про відкриття виконавчого провадження. Зазначену постанову позивач не отримував. Вказане підтверджується і відсутністю підпису ОСОБА_1 на самій постанові про отримання її копії. Ознайомився з її змістом лише після отримання доступу до матеріалів виконавчого провадження. Відповідно до резолютивної частини постанови № 2706 від 06.10.25, на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Звертає увагу суду, що протокол складений за частиною 3 статті 210, а постанова за частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Також зазначено, що у випадку несплати штрафу останній буде стягнутий у подвійному розмірі. При цьому, термін пред`явлення до виконання становить три місяці. Позивач стверджує, що у відповідача наявні всі його анкетні дані і номер телефону, що підтверджується витягом із застосунку Резерв+. За необхідності відповідач в телефонному режимі міг повідомити позивача про обов`язок з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 та отримати копію постанови від 06.10.2025. Однак цього зроблено не було. Натомість відповідач вирішив піти шляхом накладення на позивача адмінстягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. і зробив це через більш, ніж через 3 місяці після направлення повістки, яка позивачу вручена не була. Позивач стверджує, що не отримував повістки № 3708858 для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому і не з`явився в термін вказаний в повістці - 11.06.2025.
29.09.2025 позивач самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 для з`ясування підстав, з яких ІНФОРМАЦІЯ_1 вирішило, що позивач порушує правила військового обліку та причини появи в застосунку Резерв+ інформації про перебування в розшуку. За результатами з`ясування обставин порушення позивачем правил військового обліку останньому було повідомлено, що на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення, з чим позивач не погоджувався, так як повістки не отримував. Як уже зазначено вище, 06.10.2025 щодо позивача винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, якою на ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 17 000 грн.
05.08.2026 постанову скеровано для примусового виконання до відділу ДВС із зазначенням суми, яку необхідно стягнути з позивача, в розмірі 34 000,00 грн. Тому позивач вважає, що постанова від 06.10.2025, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності є незаконною та необґрунтованою і, як наслідок, підлягає скасуванню оскільки доказів, які підтверджують винуватість позивача у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у постанові № 2706 від 06.10.2025, не наведено. Позивач не погоджується з протоколом та постановою (прийнятим у справі рішенням) про притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки вважає, що постанова не відповідає вимогам КУпАП.
Окрім того, відповідач пропустив строки направлення постанови для примусового виконання. Як зазначалося вище, постанова № 2706 винесена 06.10.2025, а направлена для примусового виконання до відділу ДВС - 05.08.2026, тобто через 8 місяців. Відповідно до статті 303 КУпАП, не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. За таких обставин постанова № 2706 від 06.10.2025 не підлягає виконанню, що є додатковою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову. Тому позивач вважає, що постанова №2706 від 06.10.2025, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності є незаконною та необґрунтованою і, як наслідок, підлягає скасуванню оскільки доказів, які підтверджують винуватість позивача у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, у постанові № 2706 від 06.10.2025, не наведено. На даний час готується адміністративний позов щодо оскарження постанови № 2706 від 06.10.2025.
Невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів ОСОБА_1 , за захистом яких він має намір звернутися до суду, адже кошти на карткових рахунках уже заблоковані відділом ДВС. Відповідно до статті 151 КАС України позов може бути забезпечено шляхом зупинення дії індивідуального акта, яким є постанова № 2706 від 06.10.2025, видана ІНФОРМАЦІЯ_4 , про притягнення ОСОБА_1 , 1984 р.н., до адміністративної відповідальності. Позивач вважає, що на даний час існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі. Зокрема, ВДВС не надав позивачу строку для добровільної сплати штрафу. У той же час розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 триватиме більше місяця. За таких обставин постанова ІНФОРМАЦІЯ_1 може бути виконана в примусовому порядку, що негативно вплине на матеріальний стан позивача та його родини, оскільки на утриманні позивача перебуває неповнолітня дитина, 2009 р.н.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Частинами 1, 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За приписами ч. 4 ст. 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
У відповідності до частин 1, 2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1)зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
Відповідно до роз`ясень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 № 9 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ від 06.03.2008 року № 2, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; ймовірності виникнення ускладнень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ`я сторін.
Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони зі заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Представник ОСОБА_1 адвокат Попович В.М. звернувся до суду зі заявою, в якій просить вжити заходи забезпечення позову у виді зупинення дії індивідуального акту, а саме: постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 за № 2706 від 06 жовтня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП України, складеної щодо ОСОБА_1 , заборони державному виконавцю вчиняти будь-які дії щодо примусового виконання вказаної до набрання законної сили рішенням суду у справі.
З матеріалів заяви видно, що 06 жовтня 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 складено відносно ОСОБА_1 , постанову № 2706 про адміністративне правопорушення за ст. 210-1 ч. 3 КУпАП, та накладено штраф 17000 грн.
Суд звертає увагу, що оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є виконавчим документом, на підставі якого можуть вчинятися примусові дії щодо його виконання в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення (ч. 1 ст. 26 Закону №1404).
Згідно з положеннями ч.1 ст. 10 Закону № 1404 заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувану предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Постановою головного державного виконавця Калуського відділу ДВС від 10.08.2026 відкрито виконавче провадження з виконання постанови № 2706 від 06 жовтня 2025 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 34000,00 грн. штрафу.
При цьому, суд вважає, що здійснення державним виконавцем заходів примусового виконання постанови вже зараз може потім дійсно ускладнити виконання рішення суду, якщо воно буде ухвалено на користь заявника. Оскільки останньому тоді доведеться повертати сплачені кошти окремо від цієї справи. А суд в порядку забезпечення позову має перевірити, чи дійсно захист прав та інтересів, за захистом яких до суду має намір звернутися заявник, стане неможливим, чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, якщо не вжити заходів забезпечення позову.
Суд звертає увагу, що вжиття вказаних заходів забезпечення позову не скасовує чинність постанови, ніяк не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених законом заходів з її виконання до вирішення спору в справі за позовом, з яким має намір звернутися заявник.
Таким чином, суд вважає за необхідне з метою відвернення негативних наслідків для заявника, застосувати заходи забезпечення позову, про які просить його представник, до набрання законної сили судовим рішенням в даній адміністративній справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 151, 154 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
заяву представника ОСОБА_1 адвоката Поповича Віталія Миколайовича про забезпечення позову до подачі позовної заяви задовольнити.
Зупинити виконання постанови т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення № 2706 від 06 жовтня 2025 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та зобов`язати державного виконавця Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не вчиняти будь-яких дій, направлених на примусове виконання вказаної постанови до набрання законної сили судовим рішенням по справі.
Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Копію ухвали для негайного виконання направити до Калуського відділу державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України(пр. Л.Українки, 1 м. Калуш Івано-Франківська область, 77304), а учасникам справи - для відома.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання до Восьмого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя: